До Гармонії - Разом!      Детальніше про сайт

Зрада на енергетичному рівні

Зрада на енергетичному рівні
Джерело матеріалу:

Тема зради табуйована в нашому суспільстві. Всі ми знаємо, що бути зрадником погано, і думки на цю тему блокуємо навіть для внутрішнього монологу самі з собою. І ніхто й ніколи добровільно не погодиться бути зрадником в чиїхось очах, завжди знайшовши виправдання за свої дії та вчинки. Що дуже навіть можна пояснити з точки зору Ego людини.

Адже, переважно, під зрадою розуміють порушення вірності комусь або невиконання обов'язку перед кимсь. Або зраду інтересів будь-якої групи чи людини. Наприклад, пішов чоловік до коханки — зрадник, перейшов до іншої політичної партії — зрадник. Хоча вірним терміном для позначення такої людини буде не зрадник, а відступник.

Бо під поняття «зрада» можна підвести будь-яку ситуацію — в стосунках, на роботі, в групах за інтересами, починаючи від гуртка «крою та шиття», закінчуючи політичними партіями, релігією, громадськими рухами. Хоча ніхто не знає, з якими думками і цілями людина вступала в ті чи інші відносини, при спробі вийти з них людина часто оголошується зрадником. А людина просто досягла своїх цілей в цій групі або відносинах! І ті, хто оголошує людину зрадником, роблять це тому, що людина дозволила поставити СВОЇ інтереси вище, ніж ЇХНІ інтереси. Але вони чомусь думали, що ЇХНІ інтереси важливіші, потрібніші, цікавіші для людини, ніж СВОЇ власні.

Завжди на одній шальці терезів власні інтереси й бажання, а на іншій — інтереси і бажання іншого.

Взагалі люди не помічають власної схильності до зради, й роблять все, що завгодно, що їм зовсім не потрібно ба навіть шкідливо, аби не уславитися в якості «зрадника», не стати «егоїстами, які думають тільки про себе». При цьому принижують і затискають своє Ego.

Насправді зрадити можна тільки себе, свої інтереси, свої бажання, свої наміри, своє Ego. Саме зрада свого Ego викликає внутрішній конфлікт і блокується людиною навіть для самообговорення. Завжди простіше і безпечніше призначити зрадником іншу людину, звалити на неї всю провину, ніж зізнатися самому собі в зраді самого себе.

Зрада свого Ego глушиться в будь-який доступний спосіб. Часто для цього потрібні інші люди, й заняття, які дадуть іншим людям привід для захвату (нехай навіть формальний). Захват можна отримати в групі за інтересами, в робочому колективі, в різних фан-клубах, в будь-яких групах і спільнотах, де учасників більше двох.

Зазвичай лідером групи є людина, яка меншою мірою зрадила своє Ego. Внизу групи перебувають люди, які нецікаві навіть самі собі, [які] настільки затюкали власне Ego, що їм відводиться лише роль джерела енергії уваги для лідера і його наближених.

У любовних відносинах [спостерігається] схожа картина. Провідним партнером у відносинах є той, хто менше зрадив своє Ego, той, хто більше орієнтується на свої інтереси і бажання. Натомість ведений партнер — той, у кого забите Ego — є лише людиною, здатною тільки на виконання своїх функціональних обов'язків. Тобто[, ведений партнер] здатен бути хорошим чоловіком, дружиною. Та й те тільки доти, допоки йому вдається виконувати свій функціонал на належному рівні. Не отримуючи від своїх старань нічого. І отримуючи «по шиї», якщо раптом надумає менше старатися.

І очевидно, що партнера тут тримають біля себе як виконувача обов'язків, а не як особистість. Адже він сам дозволить із собою так поводитися, тому і ставлення до нього відповідне.

Схожі ситуації мають місце в дружбі, коли «товаришують» з людиною з більш пригніченим Ego, використовуючи її, як безкоштовну робочу силу, грушу для биття, жилетку для шмарклів — тобто як людину, яка виконує роль жертви.

І найгірше, що тут можна вдіяти — це спрямувати свої сили й енергію на те, щоб стати «най-най» в групі або відносинах. Найрозумнішим, найбільш гідним, найкрасивішим — вважаючи, що це автоматично призведе до захвату. Більше і старанніше працювати, краще готувати борщі, ще більше фітнесу — все це не призводить автоматично до бажання інших людей групуватися навколо людини, якщо при цьому її Ego продовжує бути забитим.

Ось приклад. Всі в школі навчалися [разом] з відмінниками. Зазвичай про них згадували перед контрольними, а решту часу на них мало звертали увагу. Зате жахливі хулігани завжди користалися повагою класу і бажанням долучитися до їхньої банді. Хоча відмінники — це саме ті «най-най», гордість класу. Що не робить їхні особистості більш привабливими.

Нам з дитинства втовкмачували, що [для] «най-най» відкриті всі дороги світу. Що на них чекають з розпростертими обіймами в будь-якому колективі, в будь-якій організації. І люди стараються, зі шкури вилазять, але щастя весь цей багаж не приносить. «Функціоналом» нікого не здивуєш.

Бо при знайомстві зав'язується симпатія на рівні Ego, тож навіть на відсутність «потрібного функціоналу» часто заплющують очі. Ну не вміє вона борщі варити, зате розумна і цікава.

Так само при прийомі на роботу, кандидат, який сподобався на рівні Ego, часто має великі шанси працевлаштування, навіть якщо він не має досвіду і знань. «А, та нічого складного, розбереться...»

То чому ж ми не можемо назавжди увімкнути своє Ego, спокійно жити й не забивати собі голову?

А заважає той факт, що одного разу ми вже зрадили своє Ego. А якщо ми це робили неодноразово, то від підсвідомого страху, що про це дізнаються інші й одразу розкусять наше зрадництво, ми і поводимося відповідним чином. Тобто, збираємо навколо себе таких людей, у кого Ego забите ще більше, ніж у нас. Вірніше не ми самі збираємо, а обставини складаються так, що ми спілкуємося з такими людьми, хоча хотіли б спілкуватися з абсолютно іншими. Ми можемо скаржитися на їхню дурість, недалекість, і хотіти більшого. Але до спілкування з більш гідними людьми нас не допускатиме усвідомлення зради свого Ego і страх, що ця зрада розкриється.

То чому ж нас «зраджують» інші?

А вони всього лише віддзеркалюють факт зради нашого Ego нами самими. Вірніше множинні факти зрадництва.

Коли у відносинах людина тривалий час ставить свої інтереси нижче інтересів партнера, свої бажання нижче бажань партнера, свої думки і почуття нижче думок і почуттів партнера — вона рано чи пізно отримує «зраду».

І це не партнер такий «поганий», він всього лише «віддзеркалює» наше ставлення до самого себе. А наше Ego, в якому б забитому стані воно не перебувало, завжди прагне усунути ситуацію, що травмує його.

Так, це схоже на містику, але зазвичай ситуації «раптом» складаються таким чином, що хтось нас «зраджує». Ego ніколи не «рубає з плеча» і завжди є безліч попередніх дзвіночків, на які ми не звертаємо уваги.

Й у Ego не залишається ніякого іншого способу напоумити господаря, окрім як «влаштувати» зраду іншої людини. Щоб господар, нарешті, зрозумів, що сам завів своє життя не туди і життя давно час змінити.

По суті, якщо вас зрадили — отже, допомогли вашому зростанню! Зростанню вашого Ego, зростанню особистості.

Якщо вас зрадили — отже, передали на рівень вище, давши шанс рухатися далі.

Часто зрада сприймається настільки болісно, що людина готова направо й наліво розповідати про це. Тим самим намагаючись знайти в якості слухачів людей із ще більш пригніченим Ego.

А хворобливість виникає тільки від того, що опора, яку створив «зрадник», сильно підтримувала людину — як раптом опори не стало. Власна опора у вигляді Ego настільки зашугана, що навіть спертися на неї лячно. Але тільки це і є вірний шлях — завжди і в усьому спиратися на власне Ego.

Нарощувати, зміцнювати Ego, прагнути того, що свої бажання, свої думки, свої почуття, свої потреби, свої радості — на першому місці, а на другому — бажання партнера або групи.

Не потрібно боятися того, що люди навколо розбіжаться, якщо «увімкнути» егоцентризм. Навпаки, їх буде притягувати немов магнітом. Люди захочуть зрозуміти, як зробити так само.

І вже точно не потрібно плутати егоцентризм і егоїзм. Орієнтація, насамперед, на свої інтереси, свої бажання і потреби — егоцентризм, а ось нав'язування цих бажань та інтересів іншим людям — егоїзм.

І коли людина орієнтується на себе, то дуже швидко приходить розуміння, що кожна людина має право на СВОЇ інтереси, часто відмінні від її інтересів. Але тим і цікавіше жити, адже власне Ego завжди домовиться вже з позиції рівного з чужим Ego. І тоді «зради» не станеться.

І якщо навіть відносини розваляться, людина вийде з них не жертвою з пригніченим Ego, а партнер — не зрадником, а вийде з них людиною, інтереси якої просто розійшлися з інтересами іншої людини. І все це буде без драм та емоційного шоку.

Буде рівний процес між минулим і майбутнім.

Адже Ego — наш покровитель, наш друг, наше Я. Ego — це ми самі, і якщо ми самі не будемо зраджувати себе, то й інші не стануть.

Авторка — Ольга Цибакіна

+2
379
RSS
11:07
+2
Про власне Ego на Світочі не дуже полюбляють говорити — тим не менш… _заспокоюю
13:06
+2
Мені подобається визначення «самозатюкані люди». Справді, на таких «воду возять».
«самозатюкані люди»
Треба запам'ятати! _стежу _стежу _стежу

Випадкові Дописи