До Гармонії - Разом!      Детальніше про сайт

Бог чи Диявол? Хто кого створив

Бог чи Диявол? Хто кого створив

Публікую даний пост як продовження обговорення до цієї публікації.

Наводжу уривок з однієї статті, яка зовсім недавно попалась на очі:

А. В. Кураєв дуже засмучується з цього приводу, але факт залишається фактом: більшість т. з. «християн» вірять саме в магічну силу релігійних ритуалів, табу і заклинань – і ні у що інше. Передбачається, що в результаті цих магічних дій індивід після смерті потрапляє в рай (де буде незрозуміло що, але щось хороше), в іншому випадку він потрапляє в пекло (де злісний Сатана буде катувати його необмежений час за допомогою спеціальних інструментів, винайдених в свій час християнською інквізицією).

Отже, християнський Сатана – це дуже важлива персона. На ньому все тримається. Тобто, при будь-якому змістовному філософському аналізі християнство, в якому необхідним чином існує і Бог, і Сатана, представляється типовим дуалізмом. Визнавати такий стан справ відкрито церква не може. Справа в тому, що християнство за своєю релігійною доктриною має бути суворо монотеїстичним, без будь яких-відступів від даної позиції.

Деякі теологи, намагаючись злізти з цієї ялинки, тлумачили Сатану не як присутність чогось негативного, а як відсутність позитивного: добра, любові, світла. Наприклад: темрява є не щось самостійне, а лише відсутність світла – але церква цю точку зору не підтримала. Адже варто оголосити Сатану «відсутністю» – і завалиться онтологічна компонента, оскільки відсутність завжди передує присутності, а отже, такий Сатана передував усьому, в т. ч. й Богу. Космогонія миттєво набуде рис проторелігійного міфу, в якому Всесвіт (Космос разом з богами) народжується з первинного Ніщо (Хаосу), причому в якості останнього природним чином виявиться той самий Сатана, який відсутність. Не кажучи вже про те, що слідом за онтологічною компонентою завалиться і аксіологічна. Як пояснити присутність зла у світі, якщо є тільки Бог і нейтральна за визначенням «відсутність»?

Виходить, для нормального функціонування церкви Сатана абсолютно необхідний, він повинен бути персоніфікованим Абсолютним Злом (на противагу Богу – як Абсолютному Добру). Правда, в цьому випадку Сатана не може виявитися нічим іншим, окрім як анти-Богом, виниклим одночасно з Богом і перебуваючим із ним у безперервній єдності вселенського конфлікту (як це характерно для маніхейства або будь-якої іншої концептуально розробленої дуалістичної релігійної філософії) – до речі, Сатана і перекладається як «противник». По ідеї, в дуалізмі взагалі, і в релігійному дуалізмі зокрема, нема нічого поганого, але церква воліє вважати релігійний дуалізм єрессю, а власний дуалізм прикриває горою безглуздостей і словоблуддя.

Теоретично, церква могла б описати Сатану як якийсь побічний продукт творіння єдиного Бога (приблизно в такому ключі церква і намагається діяти) – але при осмисленні цього положення руйнується вся аксіологічна конструкція церковного християнства. Бог постає Творцем, який створює як добро, так і зло.

Саме в силу названих причин розвиток будь-яких філософських конструкцій, пов'язаних з існуванням або неіснуванням Сатани, згубні для церковної доктрини.


Тільки хочу додати, що як би не намагалися пояснити природу Бога і Сатани запихаючи їх в концепцію існування протилежностей, це приречено на провал. Завжди на поверхні будуть проявлятися логічні діри, які зводитимуть всі зусилля нанівець.

+1
421
RSS
09:35
+1
Так воно і є! Християнство себе вичерпує
Себе вичерпує тільки те, що не бажає розвиватися. Якщо християнська церква не бажає розвиватися… то її проблеми. _вибачаюсь

Випадкові Дописи