До Гармонії - Разом!      Детальніше про сайт

Литовченки на "Коронації слова - 2017"

Литовченки на "Коронації слова - 2017"

Якби все, що пишемо, ми встигали розпихувати по різноманітних конкурсах, то не виключено, що отримували би значно більшу кількість «слонів». Однак участь у т.зв. «конкурсах рукописів» (коли оцінюються саме рукописи, а не готові книги) гальмує вихід чергових книжок. Доводиться обирати… Історичний детектив «Принц України» ми завершили в листопаді минулого року. Оскільки прийом рукописів на Міжнародний літературний конкурс «Коронація слова» завершується 1 грудня — ще встигали податися… Отож вирішили ризикнути!

В нашій колекції «слонів» трофеї від «Коронації слова» займають неабияке місце:

Чотири з перелічених нагород були отримані мною без дружини, а з двох спільних спецнагорода «Вибір видавців» є позаконкурсною: присуджується за твір, відкинутий основним журі, але який сподобався тому чи іншому видавцеві в процесі перечитування саме відбракованих творів… Отже, «твердої» конкурсної нагороди від «Коронації слова», яку б вибороли ми удвох, в нашій колекції не було. Тому й вирішили подати рукопис «Принца України» на розгляд журі «Коронації слова — 2017».

І не помилилися: вже в червні нам зателефонували з дирекції й повідомили, що ми є номінантами — отже, нас запросили 15 червня до столичної мерії на процедуру нагородження. За умовами «Коронації слова», рукописи надсилаються туди під псевдонімами й розглядаються членами журі знеособлено, дирекція ж не має права розголошувати, хто що отримав конкретно, аж до моменту нагородження. Телефонують і повідомляють: «Ви є номінантом, запрошуємо на церемонію, можете взяти з собою одного гостя». І все.

Отже, в четвер, 15 червня ми разом з дочкою приїхали на Хрещатик, 36. Для початку сфотографувалися перед банером біля входу:

Тут же зіштовхнулися з Сергієм Файфурою. Досі я та пан Сергій були знайомі лише віртуально — через Фейсбук. Зраділи обидва неймовірно! Від коротенького спілкування склалося враження, що добродій Файфура є дуже чуйним і лагідним:

Примітка: для тих, хто не в курсі, хто такий Сергій Файфура — «світла натура»:

Всередині мерії мармурові сходи, що вели до колонної зали, щойно застелили «лауреатською» червоною доріжкою — сфотографувалися й на ній також:

Далі була фотосесія в фойє з шанувальниками нашої творчості (виявляється, декілька осіб чекали на наш прихід!) і з колежанками-письменницями з Дніпра:

А поруч якийсь телеканал записував інтерв'ю з «матір'ю-засновницею» конкурсу — Тетяною Логуш:

Хто пам'ятає, як Колонній залі мерії під час Євромайдану (зовсім нещодавно!..) спали протестувальники?!

Сьогодні ж тут були розставлені столи, за якими розсадили номінантів та гостей «Коронації слова»:

А ось, либонь, наймолодший учасник церемонії:

О 18:00 розпочалася, власне, урочиста церемонія — традиційно, її відкрило подружжя Логушів:

Примітка: вже по завершенні церемонії я мав можливість обмінятися з паном Юрієм парою слів. Спитав, чому він відпустив бороду? Добродій пожартував… що надихнувся моїм прикладом!

Повністю трансляції церемонію можна було переглянути на деяких каналах ТБ. В мережі я знайшов пару архівів — на мій погляд, кожен має свої вади. Аудіозапис УТ-1 виконаний не надто вдало — вони якось недолуго встановили камеру (ми на 3:08:54):

Відеозапис Еспресо-ТБ мені сподобався більше, однак на початку його вклеїли майже годинну «чорну беззвучну зону» (ми на 4:50:36):

Ми отримали диплом в номінації «Романи»:

Я знахабнів і з конкурсної сцени зробив дуже коротку презентацію роману, наприкінці закликавши кінематографістів звернути увагу на нашу творчість:

Повний список нагороджених можна проглянути на веб-сайті «Коронації слова». Не знаю, з чиєї «легкої» руки, але по новинах гуляє скорочений список — лише призери, без дипломантів… Ну, але що є, те є! Хіба що «Буквоїд» не підкачав і таки навів повний список віншованих...

Повернутися за стіл нам не дали: одразу ж вивели в фойє на інтерв'ю. Обіцяють опублікувати згодом — побачимо, чи зроблять...

Коли повернулися до колонної зали, з'ясувалося, що святковий бенкет майже завершився без нас. Втім, щось перепало і нам… Та головний трофей, звісно — це конкурсний диплом:


Честь дорожча!


Коротко про роман

«Принц України» — історичний детектив, в центрі якого перебуває постать найостаннішого українського гетьмана. Як не дивно таким вважають Павла Скоропадського. Однак після нього гетьманом України був обраний його молодший син Данило Скоропадський (1904-1957, час перебування на посаді — 1948-1957). Окрім того, в романі виведені й вигадані персонажі, й цілком реальні персони з гетьманського оточення. Сподіваємося, книга вийде до осені й буде презентована на Львівському книжковому форумі в вересні.


UPD.

Зробив невеличкий ролик саме про наше нагородження з міні-рекламою роману:

+4
97
03:43
+2
Намагався викласти все якомога стисліше _зупиняю
Насправді ж позитивних емоцій — просто море!!! _ура _ура _ура
05:46
+2
Вітаю, друже, тебе й Олену з Дипломом! От що значить оцінка. Яка ж вона бажана, особливо для творчих людей. Оплески, привітання, Грамоти й Подяки, медалі, кубки й мечі+ — це все сліди визнання. І навіть добре слово в коментарі на нашому сайті — все це суперважливо! 6000 тільки рукописів романів було подано на КОРОНАЦІЮ-17. І СТАТИ ОДНИМИ З 10 КРАЩИХ — ЦЕ УСПІХ! Чекаємо на книгу!
Данило Скоропадський (1904-1957, час перебування на посаді — 1948-1957).

А хто і де його на гетьмана обирав? Це ж уже Совок був.
Він був гетьманом в еміграції, як і Пилип Орлик свого часу. Існує ж цілий гетьманський рух — Ви хіба не знали?! Павла Скоропадського ж не німці «призначили» гетьманом — його обрали на з'їзді УСХД, який керувався ідеологемою теоретика українського монархізму В'ячеслава Липинського про «трудову дідичну монархію». В еміграції УСХД розколовся, частина монархістів утворила СГД. Відколи Павло Скоропадський помер в 1945 році, регентшею руху стала його вдова Олександра Скоропадська (Дурново). В 1948 році в зв1язку із 70-літтям вона склала з себе повноваження регентші, й на з'їзді СГД в Німеччині обрали гетьманом Данила Скоропадського. Офіційно. Згідно до чинних норм про ту саму «трудову дідичну монархію», розроблених українським монархічним рухом!
У мене тут «велика біла пляма», напевно як і в більшості українців. Я про гетьманат Скорпадського вивчила 2 питання на екзамен з історії, коли в коледж поступала, а після вступу зразу ж все забула. І ще «Дні Турбіних» дивилася.
Отож! Для того ми й написали цей роман, щоб українці ментально згадали про український монархічний рух!
Хоча… читати про «велику білу пляму» саме у Вас мені… чесно кажучи, трохи дивно! Адже ми з Вами зазнайомилися на НО. А легалізувався я там саме в той момент, коли його шановний керманич оголосив про побудову Третього Гетьманату! Тому, власне, й легалізувався — бо це був шанс вскочити у вир процесу…
Отже, на НО виступав Борис Тугай-Бей — а це і є син того самого Данила Скоропадського!!!
_здивований
Власне, саме на НО я й підхопив ідею цього роману! Це вже вдруге після «Фатальної помилки»… Отож хоча мене й виперли звідти з ганьбою, однак я повністю досягнув поставлених цілей, максимально розширивши контакти з реальними людьми та підхопивши ідеї для двох прекрасних романів! Один з яких вже навіть «Коронація слова» відзначила…
_сильно_сміюсь _сильно_сміюсь _сильно_сміюсь
Монархічний рух в Україні? Чи воно нам треба? При всіх наших патералістських настроях нам тільки «царя-батюшки» не вистачає. І так всі кожен раз сподіваються, що новообраний Президент, прем'єр, мер чи голова сільради плесне в долоні і зразу зробить для всіх «солодке життя».
Нам би якось усвідомити, що для чистоти в домі треба віник в руки брати щодня, а не за 5 хвилин до приходу гостей.
Монархічний рух в Україні? Чи воно нам треба?

От тому ідея «трудової дідичної монархії» (навіть виборної!) й не прижилася. Хоча… Як знати: це міг би бути елемент стабілізації нашої молодої держави…

Президент, прем'єр, мер чи голова сільради плесне в долоні і зразу зробить для всіх «солодке життя».

Гетьман міг би навпаки обмежити свавілля «мерів» і «голів сільрад» — бо це не «гетьмани», а місцеві «князьки». Однак українці надто анархічні за природою, тож були проти того, аби гетьман обирався «за заслуги» з певного гетьманського роду.
ми з Вами зазнайомилися на НО. А легалізувався я там саме в той момент, коли його шановний керманич оголосив про побудову Третього Гетьманату!

Я на НО про третій Гетьманат читала так само як і про ідеї Маска колонізувати Марс. Це однаковий рівень фантастики. Але в Маска шансів трохи більше. _сильно_сміюсь
Борис Тугай-Бей — а це і є син того самого Данила Скоропадського!!!

ОООООООООО!!!
То рід таки не обірвався. Є спадкоємець, хоч і позашлюбний! _чудово
Гетьман міг би навпаки обмежити свавілля «мерів» і «голів сільрад» — бо це не «гетьмани», а місцеві «князьки».

Я прихильник електронної держави, де при зниженні рівня довіри до посадової особи призначають нові вибори автоматично.
Звісно! Однак сімейство Скоропадських його не визнало. Тому він і продовжує носити дівече прізвище своєї бабусі по материнській лінії — Тугай-Бей.
_стежу
Ну, там свої розбірки…
І ще «Дні Турбіних» дивилася.

Булгаков ненавидів все українське, тож його «Дні Турбіних» — це взірець антиукраїнської пропаганди. Втім, як і «Третя карта» Юліана Семенова, де гетьман Павло Скоропадський виставляється гітлерівським посіпакою. Все це прорадянське лайно треба відтіснити — а зробити це можна, лише створивши щось проукраїнське на ту ж тему! От ми з Оленою й намагалися зробити це.
_троянда
Ви ж бачите: на НО публікувалися матеріали монархічного спрямування, було оголошено про створення Третього Гетьманату — Вас це не зачепило:

Я на НО про третій Гетьманат читала так само як і про ідеї Маска колонізувати Марс. Це однаковий рівень фантастики. Але в Маска шансів трохи більше. _сильно_сміюсь

Наймолодша дочка Скоропадських — Олена Отт-Скоропадська залишила по собі мемуари. Ви про це, мабуть, загалом не знаєте.

У видавництві «Терен» вийшла документальна книга про Галину Мельник-Калужинску — наречену Данила Скоропадського. Ви теж не в курсі про це, чи не так?!

Отже, в масовій свідомості доти переважатиме образ «опереткового гетьманату Скоропадського», навіяний «Днями Турбіних», доки не з'являться саме гідні художні твори, написані саме з проукраїнських позицій!
Так, саме «опертковий гетьманат» лишився у мене в пам'яті.
І це чудово, що тепер звучать імена УКРАЇНСЬКОГО ДВОРЯНСТВА чи шляхти, як кажуть поляки. Бо ж раніше казали, що українці — це нещасні селяни-кріпаки, ну ще може вільні, але бідні козаки. А князі і дворяни наші закінчилися разом з занепадом Галицько-Волинського князівства. А народ без еліти не може втримати державу. То ж дякую за розкриття такої важливої теми. І чекаю на готову книжку з автографом. _троянда
У Скоропадських був ще старший син Петро, однак він був дуже хворобливим і страждав на епілепсію, тож не міг бути обраним на гетьманську посаду. Був ще третій син — Павло, наймолодший. Однак він помер в 3-річному віці (в 1918 році). Отож окрім Данила, інших претендентів не було, бо решта дітей подружжя Скоропадських — дочки Марія (графиня Монтрезор), Єлизавета й Олена.
14:23
+2
Зробив невеличкий ролик саме про наше нагородження з міні-рекламою роману:
От би у нас ще й режисери такі ж талановиті з'явилися як письменники. Я так скучила за хорошими фільмами.
14:58
+1
Гарно виглядаєте, друже.
16:00
+1
Вітаю Вам й Олену з Дипломом! _ура
Красно дякую, друже!