Відпочинок в стилі "рашн-фрі"

Дружина звозила мене на 9 днів до Єгипту. Відпочивали в чудовому готелі Mercure Hurgada Hotel **** (колишній Софітель). Він максимально пристосований для людей з особливими потребами — є навіть номери, розраховані на спінальників! Персонал дуже ввічливий і дбайливий, готовий в будь-яку хвилину прийти на допомогу. Море було чудовим. Самопочуття наше значно поліпшилося. Тим не менш, ця поїздка запам'ятається мені, мабуть, дещо іншими речами...

Особливість №1

Це проявилося майже одразу по приїзді. Як і всі східні люди, єгиптяни надзвичайно раді поспілкуватися з іноземцями, причому спілкування відбувається в емоційно піднесеному, жвавому стилі, як-от:

— Бривьет, дрьюг! Рьюски? Москва, Раша? Как дела? Водка есть? У меня есть жена Москва! Наташья зовут. О-о-о, рьюски девушка красиви! Скучаю ошьен-ошьен...

В принципі, з досвіду спілкування з єгиптянами я вже знав, що у мене для «рьюскі» зовнішність не зовсім типова, бо десь в 10% випадків зі мною намагалися спілкуватись німецькою, іноді запитували, чи я не з Польщі? Дружину мою теж час від часу сприймали за німкеню… причому іноді — самі ж німці! Що ж до переважної решти випадків, то на «брівьєт, рьюскі дрьюг» я давно знайшов відповідь:

— Привет, друг, привет! Я не русский, это ты — русский.

Це незмінно спричиняло паніку в душі того, хто запитував, бо далі діалог вибудовувався наступним чином:

— О-о-о, я не рьюски, не дай Аллах!!! — при цьому єгиптянин зазвичай змінюється в обличчі й енергійно махає руками.

— Ну, вот и я не русский.

— А кдо ты, дрьюг?

— Киев, Украния.

Примітка: в Єгипті назву нашої країни треба вимовляти саме на іспанський манер — "Укранія". Якщо казати англійською «Юкрейн» (Ukraine) — можуть просто не второпати, про що йдеться.

Та все це стосувалося моїх поїздок ще до потрійної операції на ногах і набуття інвалідності. Тепер же я відпустив бороду, тож відсоток сприйняття мене за німця чи поляка збільшився мінімум удвічі. Однак найцікавіше полягало в тому, що застосувати мою фірмову підколку «я не русский, это ты — русский» не довелося жодного разу! Бо більшість запитів звучала вже принципово по-іншому:

— Бривьет, дрьюг! Кдо ты? Украния?.. Белораша?..

Себто, єгиптяни вже заздалегідь і в принципі виключали, що я приїхав з «Москва, Раша» — от що було найдивніше… Подальші дослідження теми підтвердили: російські туристи зникли з Хургади буквально «під нуль». Єдиною росіянкою на весь наш готель була дівчина з Орла, однак то була не туристка, а співробітниця анімації — вона розважала місцевих чоловіків «танком черева».

Особливість №2

Це витікало з першої особливості: за всі дні перебування в готелі ніхто нікому не натовк пику, ніхто не побився до крові в барі, не потрощив меблі тощо. Ну от ніхто від слова «абсолютно»! Ні-ні, окремі матері час від часу горлали на своїх діточок: «Да прекрати орать наконец, придурок!!!» — але в порівнянні з п'яним мордобоєм це, так би мовити, «квіточки». До того ж, кількість таких матерів була максимум 1-2 на весь готель за всі 9 днів — справжня мізерія.

А от чого вже геть зовсім не було, то це «картинок» в стилі тієї, яку ми з дружиною пам'ятали ще з 2009 року. Уявіть, що дитячий аніматор близько 21:00 розпочинає вечірню програму і знайомиться з дітками, які з'юрмилися довкола нього:

— Бривьет, малтшик! Как тебе зовут?

— Вася!

— Адкуда ты?

— Из Самары!

— Ты с кем бриехал?

— С мамой.

— А гдье твоя мама?

— В баре!

— Бривьет, дьевочка! Как тебе зовут?

— Алиса!

— Адкуда ты?

— Из Волгограда!

— Ты с кем бриехал?

— С папой.

— А гдье твой бабА?

— В баре!

— Бривьет, малтшик! Как тебе зовут?

— Ярослав! А вот моя сестра Вика!

— Адкуда ты?

— Из Воронежа!

— Ты с твой Вика с кем бриехал?

— С мамой.

— А гдье твоя мама?

— В баре с дядей!

І так діточок 20 різного віку — від 3 до 12 років. І у всіх батьки-росіяни «квасять» в барі. Ну абсолютно у всіх!!! Батьки з інших країн СНД (українці, білоруси, казахи, молдавани, вірмени) сиділи поруч з дитячим майданчиком і дивилися, як дитячий аніматор розважає їхню малечу. Й лише всі батьки-росіяни поголівно «квасили» в барі...

То цього разу геть нічого подібного не було: жодної дитини, кинутої напризволяще, доки мама чи тато «наливається» алкоголем в тому чи іншому барі...

Особливість №3

Полягала в тому, що я чи не вперше зустрів живих (а не «мережевих») білорусів, які… заздрили нам, українцям!!! Зазвичай білоруси поглядали на нас дещо зверхньо, хвалили «бацьку» Лукашенка, який зумів «господарювати як треба» і взагалі веде країну «тим курсом, яким треба». Вже у постмайданну добу довелося зіткнутися з однією білорускою, яка повчала мене абсолютно в «ватяному» стилі — мовляв, які «хохли» дурні, що «розвалили» Україну.

Але тепер тон розмов змінився кардинально:

— Ой, які ж ви молодці, що свого Януковича поперли! Ми буваємо в Києві, все бачимо на власні очі. От і зараз сюди, до Хургади через Київ летіли… А от ми на таке неспроможні… А що з нами «бацька» робить! Як він всіх гнобить! Немає свободи, задихаємося… Ой, що ж то з нами буде!..

На несміливі зауваження моєї дружини, що в Білорусі було збережене ще радянське виробництво і що, зокрема, у них раніше брали непогану білоруську сантехніку, заперечили:

— Ой, та то раніше! Зараз все штучно банкрутиться і перепродається за копійки. Сантехнічні заводи зупиняються один за одним. Безробіття. А «бацька» ще всіх розлютив з «податком на неробство»… Ой, що то з нами буде… А от ви, українці, які ж молодці!..

Вже навіть не «хохли»...

Особливість №4

Це стосувалося телебачення. Скільки мені доводилося бувати за кордоном — скрізь все однаково: по місцевому телевізору або загалом ніяких каналів з території СНД не вдавалося спіймати — або транслювалась парочка російських каналів. Здається, в 2012 році в Туреччині я з величезним подивом натрапив на якийсь український канал. Але Туреччина — це Туреччина: між нами лежить всього лише Чорне море, яке швидше з'єднує український і турецький береги, ніж розмежовує, тож туркам не треба додатково пояснювати, що таке «Україна» й де вона розташована.

А цього разу в єгипетському готелі поряд з понад півдюжиною російських каналів я знайшов:

• канал 25 — «1+1»
• канал 26 — «2+2»
• канал 28 — ТЕТ
• канал 29 — TV.UA (англомовний, новини з України)

Цілих 4 канали!!! Для Єгипту, де люди загалом не розуміють, що таке «Юкрейн» і дуже віддалено уявляють, що таке «Укранія», вивести туристам в готель цілих 4 канали з цієї невідомої держави — це щось небачене, чесне слово...

Не те щоб я був фанатом телебачення: у нас вдома телевізора нема з 2013 року — як ми на нову квартиру переїхали. Однак все ж таки приємно, що про українських туристів тепер піклуються аж настільки, що спеціально передбачають для них 4 віконця в «телеящику». І це в країні, половина якої лежить в Африці, а інша половина — в Азії!..

З іншого боку, неабияк здивував перегляд російських каналів: ніде жодного слова про Україну!!! Ну просто ніде… І просто жодного… Навіть на наш День Конституції — 28 червня!.. Я думав, що бодай «Россия-24» не впустить шансу розповісти, як «фашистская хунта растоптала украинскую конституцию и надругалась над всем святым» — але ж ні, ні, ні… Впустили шанс! Просто проігнорували тему!!! Отже, «згори» їм закомандували мовчати...

***

Якщо підсумовувати, то посування в царині сприйняття України іноземцями сталися просто шалені. А відпочинок в стилі «рашн-фрі» таки став реальністю.

Примітка: перепрошую, що фото не мої, а взяті з мережі. Оскільки у нас обох проблеми з ногами, ми взяли з собою мінімум речей, що вмістилися в одну-єдину невеличку валізку. З міркувань мінімізації обсягів багажу брати з собою фотоапарат ми не хотіли. В готелі ми зазнайомилися з киянами, вони нас в останній день фоткали. Та ці кияни повернуться додому не раніше післязавтра, а коли надішлють фотки — хтозна...