До Гармонії - Разом!      Детальніше про сайт

Радісніше жити

Радісніше жити
Джерело матеріалу:
  • 90% наших турбот стосуються того, що ніколи не станеться, точно порахувала Маргарет Тетчер. А Жванецький запропонував «Давайте переживати неприємності в міру їхніх надходжень», — і це є найздоровіша і найефективніша схема. Ні заздалегідь боятися, ані потім засмучуватися і подумки повертатися, а саме так — по мірі надходження. Але саме так і не виходить.
  • Постійно про щось турбуватися — ось наш нормальний стан. При тому, що ми знаємо — хвилювання не допомагає, а дуже заважає вирішувати проблеми. Зате ми не знаємо, чим взагалі займемося, якщо перестанемо психувати і хвилюватися, чи не так? Якась порожнеча всередині утворюється, куди її? У тім-то і проблема.
  • Тривоги — це страхи без адреси. Сильніше за все вони загострюються в сутінках — науковий факт. І от батьки переживають через дітей, дівчатка через хлопчиків, хлопчики — через гроші… Дехто думає, що так і влаштований світ. Нічого подібного. Так влаштований тільки світ невротиків, які щохвилини створюють пекло в своїй голові.
  • Тривожитися без причини або через причину незначну — це і означає бути невротиком. У нашій країні таких більшість.
  • Чим від невротиків відрізняються психічно здорові люди? Тим, що вони, звісно ж, теж нервують, але відчувають реальні емоції, у яких є реальні вагомі причини — це конкретні події, подразники в зовнішньому світі. Невротики ж причини свого роздратування безперервно генерують в собі.
  • Для тривожних людей життя — це лише низка проблем, які треба вирішити, і хвилювань, які треба або заглушити (алкоголем, наприклад), або реалізувати (поістерити по повній), наприклад. Так, дивись, і день минув.
  • Невротику завжди необхідна та сама ложка дьогтю в будь-який, найбільшій діжці меду. Дискомфорт, фрустрація, гнів, образа — почуття, з якими їм звично, з ними вони завжди як вдома. І що характерно, вони й самі не вміють радіти життю, і іншим не дають.
  • Коли психіка заточена під хвилювання, за приводом не заржавіє: недомита чашка в мийці, не опущене сидіння унітазу, курс долара, п'яниці в метро… І пішло-поїхало зранку. Адже якщо у людини є потреба в постійних переживаннях, їй необхідно упертися в якийсь негатив, щоб «заспокоїтися» і сказати собі: «Я ж не просто так хвилююся, я хвилююся з приводу!». Розумієте, яка підміна? Ви спочатку найбільше боїтеся і тільки потім знаходите, в чому розмістити свій страх.
    До речі, багато хто при всьому бажанні й можливостях жити за кордоном, тим не менш, залишаються в країні — адже у нас тут є, через що понервувати всмак, а в бабусі-Європі приводів для хвилювань не набирається до звичного рівня — і нудно, і сумно, і все таке.
  • Одного разу спробуйте зупинитися і точно у себе з'ясувати: через що ви нервуєте? Наскільки адекватна ваша реакція наявним подразникам? Або ви все-таки невротик і нервуєте не тому, що у дитини ЄДІ, в країні криза, а на роботі скорочення, а виключно тому, що не можете не нервувати. Як говорив Зіґмунд [Фройд] «Масштаб вашої особистості визначається величиною проблеми, яка здатна вас вивести з себе». То який ваш масштаб?
  • Крім того, у багатьох в дитинстві формується така стійка і шкідлива для життя емоція, як жалість до себе. Раджу поміркувати на тему — за що ви себе жалієте зараз? Чи є серйозні підстави для жалю до себе? Чому ви почуваєтеся збитково, відчуваєте себе жертвою? Або, може, все це відбувається за інерцією? Може, краще спробувати не жаліти себе, а діяти, щоб усунути причини ваших розладів?
  • Якщо усвідомлюєте, що ваша психіка постійно шукає приводи для струсу і жадібно кидається на будь-який привід запанікувати, коли ви зрозумієте, як це працює — у вас з'явиться шанс перейти в розряд нормальних людей і згадати, що тривоги, хвилювання, страхи, невротичні реакції не дозволяють вам розвиватися, рости, реалізовувати себе — ні в особистих відносинах, ані в роботі.
  • Коли я вчився в школі, над дошкою в нашому класі висів плакат з висловлюванням Леніна: «Ми підемо іншим шляхом!» Отак ми століттями і йдемо якимось іншим шляхом, перпендикулярним всьому світу. І ця поза, і ця величезна образа на весь світ, який нібито на нас ополчився, і ця агресія як наслідок образи — все це фактори, що серйозно впливають на психіку цілої нації, цілої країни. Війни, революції, репресії, 75 років життя в тоталітарній державі, «Будь пильний — ворог не дрімає», «Базіка — знахідка для шпигуна», «А ти здав норми ГТО?» Де вже тут розслабитися?
  • Витоки тривожності як способу життя знову і завжди криються в дитинстві, в страхах батьків і, звісно, в генетиці. Наші бабусі, прабабусі і прадідусі, і я підозрюю, все це йде углиб століть — змушені були жити з оглядкою, і вже точно ніхто з них не жив, як йому заманеться. Тому і для нас такий стиль життя природним не є. Але повинен же хтось почати...

Михайло Лабковський

+1
376
RSS
14:01
+1
Михайло Лабковський є відомим психологом. Нинішня публікація являє собою, мабуть що, набір тез або з якоїсь його лекції, або з багатьох лекцій. Мені цей матеріал подобається тим, що я сам давно вже дотримуюсь такого ж стилю життя. Зокрема, повторюю мамі (яка навпаки повсякчасно нервується з приводу і без) оті самі слова:

Давайте переживати неприємності в міру їхніх надходжень.

Тільки дещо в іншому вигляді:

Давайте вирішувати проблеми в міру їхньої появи!
14:10
+1
А почалося все це в далекому дитинстві, про що я колись вже писав на Світочі:

Від 5 до 11-12 років у мене почався етап «дводумства» (за Орвеллом). Я продовжував виховуватися, як зразковий радянський хлопчик. Але потихеньку, таємно від батьків занурювався в тему Куренівської трагедії, а отже й Бабиного Яру. Оскільки мама категорично заборонила мені робити це, й я знав про мого українського дідуся, розстріляного НКВС, мені знадобилося заборонити собі боятися будь-чого в житті. Я подумки взяв за шкірку весь свій страх, затягнув його в глибокий підвал, викопав там яму, закопав у ній свій страх, зацементував ту «могилу», надійно запер двері підвалу, замурував їх, а ключі викинув.

Перечитавши матеріал Лабковського, я таким чином з подивом виявив, що інстинктивно провів акт духовного самозцілення… аж в 5-річному віці!!! Що відверто дивує мене, з огляду на прожите життя…
_здивований _здивований _здивований
17:21
+1
Тривоги і страхи супроджують мене все життя. В останні роки все в меншій і меншій мірі. Казав же Мирослав Гузар ще до учасникіа Майдану -13: НЕ БІЙТЕСЯ! А як же не боятися коли в Біблії на кожній сторінці майже: БІЙТЕСЯ БОГА! А в Корані про це в кожному третьому аяті. Боятися- означає наперед коритися чужій волі.
Друже Анатолію! Ти або якусь не ту Біблію читаєш — або читаєш неуважно. Оскільки Ісус Христос, на якого ти часто посилаєшся, казав дещо суттєво інше:

Він же промовив йому: Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою.
Це найбільша й найперша заповідь.

(Матв. 22:37-38)

Христос заповідав любити Бога, а не боятися Його, розумієш?! Отож і не кажи, що там в Біблії майже на кожній сторінці, якщо Син Божий спеціально таким упертюхам, як-от ти, відкритим текстом все пояснив.
_язик _язик _язик
І якщо хтось накаже тобі боятися Бога, то плюнь йому між очі, попередньо зацитувавши Христа!
_підморгую _підморгую _підморгую
19:28
+1
Друже Тимуре, я коли кажу Біблія, то розумію СТАРИЙ ЗАПОВІТ, а коли кажу ДОБРА НОВИНА (ЄВАНГЕЛІЄ), то розумію під цим НОВИЙ ЗАПОВІТ.
Приїхали… Старий Заповіт — це ТаНаХ, він писався для давніх євреїв Храмової доби. У них свідомість була трохи на іншому рівні — отже, до них треба було іншими словами промовляти. Інакше візьмуть і створять собі кумира у вигляді чергового золотого тільця…
_сміюсь _сміюсь _сміюсь

Та й загалом після моїх неодноразових пояснень ти мусиш розуміти, що зі Старим Заповітом не все так просто й очевидно, як здається. І його теж бажано в оригіналі читати — давньоєврейською мовою. А ти читаєш переклад, який має ряд недоліків!
_язик _язик _язик

І навіть з перекладом не все настільки сумно, як тобі здається. Для прикладу візьмемо знамениті десять заповідей. Цитую:

і що чинить милість тисячам поколінь тих, хто любить Мене, і хто держиться Моїх заповідей.

(Вих. 20:6)

Шо-о-о?! «Любить» Бога, а не «боїться» — хіба ні?!
_здивований _зупиняю _здивований _зупиняю _здивований

Для перевірки звіряємося з єврейською Торою:

И милость творящий тысячным (поколениям) любящих Меня и соблюдающих Мои заповеди.

(Шмот, Недельный раздел Итро, 20:6)

Шо-о-о?! Знов-таки «любящих» Бога, але не «боящихся» Бога?! Але як написано, так написано…
_здивований _зупиняю _здивований _зупиняю _здивований

Отже, друже, повторюю: навіть якщо ти під «Біблією» розумієш Старий Заповіт (єврейський ТаНаХ), то там все одно знов-таки про «любов» до Бога йдеться, а не про «боязнь» Бога. Вибачай, друже…
_вибачаюсь _вибачаюсь _вибачаюсь

Висновок: Те, що Бога нібито треба боятися, боятися і тільки боятися — то це християнські священники розповідають подібні казочки мирянам, які не утруднюють себе самостійним читанням Біблії й самостійним аналізом тамтешніх текстів. Бо священникам так вигідно говорити. Ну, то хто ж винен мирянам, що вони настільки дурні й довірливі?! Це виключно їхня проблема…
_вибачаюсь _вибачаюсь _вибачаюсь
Але ж ти не дурний, далеко не дурний, мій друже! Тому не губись і став під сумніви слова священнослужителів. Це дуже корисно!

_підморгування _підморгування _підморгування
До речі… Я тут посилався на Матв. 22:37 «Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою». Ну гаразд, для тебе це не Біблія, а Євангеліє… Точка зору вельми оригінальна й дотепна — але хай так! Це твоя особиста термінологія, друже…
_сильно_сміюсь _сильно_сміюсь _сильно_сміюсь

Але чи утруднив ти себе такою карколомною місією, як читання паралельних місць до цієї євангелічної цитати?! Адже ребе Єшуа га-Машиах (Ісус Христос, себто) не став би «гнати відсебятину», чи не так?! Якщо Він сказав, що заповідь любові до Бога є найбільшою заповіддю єврейського Закону, то чи не означає це, що аналогічні речі мають бути записані десь в Торі чи/або ТаНаХу?! Тому я тобі зараз процитую дуже важливе паралельне місце до Матв. 22:37. Поїхали:

І люби Господа, Бога твого, усім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією силою своєю!

(Повтор. Зак. 6:5)

Звіряємося по єврейській Торі:

И люби Господа, Б-га твоего, всем сердцем твоим и всей душой твоей и всем достоянием твоим.

(Дварим, Недельный раздел Ваэтханан, 6:5)

Коментар єврейського мудреця РАШІ на слова «И люби»:

и люби. Исполняй Его веления из любви. Не сравнить исполняющего из любви с исполняющим из страха. Служащий господину своему из страха покинет его, если (господин) станет слишком утруждать его, и пойдет своим путем [Сифре].

Висновок: Христос не «ніс відсебятину», наголошуючи, що заповідь любові до Бога (а не страху перед Богом) є найважливішою в єврейському Законі. Така заповідь в Торі справді є, в ній написано, що Бога таки справді треба любити. А для тих, хто цього не розуміє, мудрець РАШІ в коментарі додатково розжував, що виконання Божих заповідей з любові до Бога не можна порівняти з виконанням тих-таки заповідей через страх перед Богом. Тому Бога треба саме любити, а не боятися — навіть тим євреям, які не визнають Христа й не читають Євангелія…
_вибачаюсь _зупиняю _вибачаюсь _зупиняю _вибачаюсь
Отже, коли черговий християнський священник (чи хто там іще) почне розповідати тобі казочки про те, буцімто Старий Заповіт (в твоїй термінології — Біблія) закликає «боятися, боятися і тільки боятися» злого єврейського Бога, плюнь йому між очі, попередньо зацитувавши ту саму Біблію в частині Повторення Закону 6:5. А як почне обурюватись — можеш додати, що в своєму коментарі до цього вірша єврейський мудрець РАШІ додатково розтлумачив, чому єврейського Бога треба любити, а не боятися!
_сильно_сміюсь _сильно_сміюсь _сильно_сміюсь
21:37
+1
Дякую, Тимуре, за таке грунтовне роз'яснення. Та тільки моє враження сформоване саме від читання Біблії. А там все більше про мстивість Бога на семи поколіннях та про страх Божий. Про «геєнну вогненну» та про «скрегіт зубовний»
Ще раз повторюю: в Біблії (як ти називаєш Старий Заповіт) ти насправді мало що розумієш, бо читаєш вельми поверхневий спрощений переклад, а що там в оригіналі — ти з багатьох причин не докопаєшся.
_вибачаюсь _вибачаюсь _вибачаюсь

там все більше про мстивість Бога на семи поколіннях

А при чім тут страх?!
_вибачаюсь
Якщо ти берешся навмисно ганьбити Бога чи спаплюжити Його творіння — ну, то Він помститься! Вважаю це нормальною реакцією. Я й сам можу жорстко відреагувати, якщо хтось зачепить моїх близьких чи друзів… Але погодься, до «страху» це все не має жодного відношення.

А там все більше <...> про страх Божий.

Заради тебе я прошерстив Біблію на предмет наявності словосполучення «страх Божий» в усіх можливих відмінках і варіантах. Ось що знайшов:

І сказав Авраам: Бо подумав я: Нема ж страху Божого в місцевості цій, тому вб'ють мене за жінку мою.

(Бут. 20:11)

Авраам нарікає на відсутність страху Божого… у іновірців! А що відчуває сам Авраам (страх чи любов?) — невідомо. Мені так здається, що любов до Бога.
_сміюсь

І був Божий страх на всі царства країв, коли вони почули, що Господь воював з Ізраїлевими ворогами...

(2 Хрон. 20:29)

Знов-таки йдеться про страх перед Богом у іновірців, а не у євреїв!
_сміюсь

Грішне слово безбожного в серці моїм: Нема страху Божого перед очима його…

(Пс. 35:2)

Йдеться про байдужість до Бога з боку безбожника: ні страху, ані любові…
_сміюсь

Ти страх Божий руйнуєш також, і пустошиш молитву до Бога…

(Йов 15:4)

Йдеться про те, що перебуваючи у відчаї, Йов стає байдужим до Бога, як і безбожник. Ні страху, ані любові…
_сміюсь

А намісники попередні, що були передо мною, чинили тяжке над народом, і брали від них хлібом та вином одного дня сорок шеклів срібла; також їхні слуги панували над народом. А я не робив так через страх Божий.

(Неем. 5:15)

Неемія жив в період такого жахливого занепаду єврейського народу, що переважну більшість депортували в полон, а Перший Храм зруйнували. Неемія й відбудував Другий Храм, власне… Не дивно, що в період занепаду в його серці залишився тільки страх Божий, а Божої любові не залишилося. Інші ж навіть страху не мали — як безбожники…

Таким чином, в Старому Заповіті я знайшов всього лише 5 (!!!) цитат, де є словосполучення «страх Божий». З них у двох випадках йдеться про інші народи, ще у двох — про безбожників, а в останньому випадку — про жахливий занепад віри. Отже, в нормі Бога треба любити, а не боятися!
_вибачаюсь _вибачаюсь _вибачаюсь

Про «геєнну вогненну» та про «скрегіт зубовний»

Знов-таки ні «геєнна вогнена», ані «скрегіт зубовний» не стосуються теми страху Божого.
_вибачаюсь _вибачаюсь _вибачаюсь

Останнє мені читати взагалі-то якось навіть дико, бо про «геєнну вогнену» йдеться виключно (!!!) в Новому Заповіті, а в твоїй термінології це не Біблія, а Євангеліє. В Старому Заповіті (ТаНаХу) ніяка «геєнна вогнена» не згадується. В Євангеліях же, наприклад — будь ласка: Матвія 18:9, Марка 9:43,45,47…
_вибачаюсь _вибачаюсь _вибачаюсь

Те саме і «скрегіт зубів» — це з Євангелій, що в твоїй термінології до Біблії не належать!!! Матвія 8:12, 13:42,50, 22:13, 24:51, 25:30, Луки 13:28. Тоді як в Старому Заповіті ніякий «скрегіт зубів» жодного разу не згадується…
_вибачаюсь _вибачаюсь _вибачаюсь

Отже, дуже тебе прошу: якщо ти вже відокремлюєш Євангелія від Біблії, то не вписуй силоміць в Старий Заповіт суто євангелічну термінологію. Дуже прошу! Це неоковирно виглядає, чесне слово…
_втомлений _втомлений _втомлений

Висновок: До теми «страху Божого» безпосереднє відношення мають лише 5 цитат на весь Старий Заповіт, причому в 2-х випадках йдеться про інші народи, а не про давніх євреїв, ще в 2-х випадках — про безбожників і ше в 1-му випадку — про жахливий занепад віри.
Положення про мстивість Бога не мають до страху Божого безпосереднього відношення — бо це лише заявка на намір обороняти Боже творіння від недоброзичливців: хто порушить такі-то заповіді (спрямовані на охорону створеного) — тому доведеться погано. Це всього лише попередження.
Насамкінець, «геєнна вогнена» і «скрегіт зубів» в Старому Заповіті загалом не згадуються, це виключно євангелічні цитати.
Отже, я не бачу, читання яких місць із Старого Заповіту навіює на тебе, друже Анатолію, той самий «страх Божий». Схоже, ти щось не те вичитав або не так зрозумів… Старий Заповіт також вчить, що Бога треба любити, а не боятися!!!

_вибачаюсь _вибачаюсь _вибачаюсь
06:24
+1
Треба буде перечитати Б і Є, щоб зрозуміти, звідки склалося в мене враження, що основна вимога — це покора перед Богом і страх за порушення чогось, наприклад СУБОТИ. Людина боїться померти, а карою за порушення суботи є сиерть.
06:36
+1
Може навіть і не від читання Б. і Є. виникла ця переконаність, а від практики первинного «навчання» відносин дитини із Богом. Моя баба казала, показуючи на ікону: «Дивись! Бог все бачить! Будь як тихе літо! Бог тебе покарає! Це Бог тебе наказує моєю рукою!». Колоритно про це ж описує Довженко в ЗАЧАРОВАНІЙ ДЕСНІ. Перечитай, Тимуре, при нагоді. Не знаю, як у євреїв, а виховна традиція в українців була саме такою: бійся Бога, Він тебе покарає, коли не будеш слухняним.
Поки що можу сказати лише дві речі:

  1. ти дуже вдало підмітив, що виховання в людях страху перед Богом — це прадавня усна традиція, на яку нанизуються відповідні рядки зі Святого письма;

  2. в філософічному плані ця проблема має гносеологічну природу.

Далі буде…
_мачо
06:49
+1
Пригадую про прочитане: підлога храму в Єрусалимі була покрита кров'ю. Умилостивити, задобрити Бога принесеною жертвою — це була практика ." Богу приємне цілопалення жертви" — це звідти ж. Ця традиція перейшла в християнство: запалити свічку, покадити ладаном — це так приємно Богу. От питання: це робилося й робиться з любові чи зі стразу перед Богом?
От питання: це робилося й робиться з любові чи зі стразу перед Богом?

Друже Анатолію! Вибачай, але я подивився і зрозумів, що витрачаю дуже багато часу на коментарі. Тема варта окремого авторського матеріалу під умовним заголовком на кшталт «Бог: боятися чи любити?»
Між тим, зараз (1) до мене зранку раненько, поки не так спекотно приїхала мама і (2) у мене є термінова літературна робота. Отже, негайно кинути все й наваляти таку статтю я не можу. Отже, сьогодні-завтра поставлю якісь перекладні матеріали, а між тим потиженьку наваляю й таку статтю… Потерпи, друже, прошу!
_підморгування _підморгую _підморгування
Друже Анатолію, я виконав обіцяне _ура

Випадкові Дописи