До Гармонії - Разом!      Детальніше про сайт

Про сім'ї щасливі, нещасні й ідеальні

Про сім'ї щасливі, нещасні й ідеальні
Джерело матеріалу:

Для початку — трохи вульгарного матеріалізму.

Особисто я свою дружину вибирав по запаху. Ну, тобто, як вибирав? Я, звісно, не бігав за дівчатами з роздутими ніздрями, це було б занадто. Просто одного разу опинився в радіусі дії однієї з них, глибоко вдихнув, видихнув і зрозумів, що все — життя склалося.

Подальший досвід показав, що повітряно-крапельний шлях побудови відносин — він якщо і не бездоганний, то, в крайньому разі, ймовірність трагічних помилок зводить до мінімуму. Особливо якщо дотримуватися елементарних заходів безпеки, головий з яких звучить просто зухвало: до подружнього життя в жодному разі не можна ставитися занадто серйозно.

І Боже вас збав гнатися за сімейним щастям. Немає в особистих відносинах більш руйнівної сили, ніж наполегливе бажання зробити їх ідеальними.

Доки я був молодий і безсімейний, я вірив Льву Миколайовичу Толстому, який сказав, що всі щасливі сім'ї щасливі однаково, а нещасні — нещасні по-своєму. Нічого хорошого, до речі, це знання не обіцяло. Виходило, що подружнє життя — це в будь-якому разі пекельна мука. Або на тебе чекає неймовірно нудне, передбачуване, банальне благополуччя, або — веселеньке до нестями нещастя. І якщо вже вибирати з цих двох зол, то друге начебто навіть привабливіше.

Але потім я підріс і зрозумів, що в реальному житті, яке не зобов'язане відповідати висловам великих письменників, все зовсім не так. Не буває ніяких щасливих і нещасних сімей. Бувають просто сім'ї. В яких люди кохають одне одного, терплять одне одного, доводять до сліз, лаються до бомбометання, кричать: «Все! Розлучення!», просять потерти спинку, ревнують, причому іноді навіть справедливо, нудьгують в розлуці, захищають одне одного від зовнішніх нападок, намагаються від завтра разом вести здоровий спосіб життя, б'ються за місце на унітазі, ненавидять тещ і свекрух, звинувачують всіх поспіль в поганому впливі на дитину...

Загалом, носять тягарі одне одного і таким чином виконують закон Христов.

Нещасних сімей не буває. Бувають ті сім'ї, що розпадаються. І більшість шлюбів, що розпалися — законних і «цивільних», — які я бачив у своєму житті, не витримували випробування часом з однієї простої і дуже бридкою причини. Люди в цих сім'ях всіляко намагалися досягти досконалості.

Вони вибирали один одного за прикметами «духовної спорідненості», щосили намагалися знайти спільну гармонію, наполегливо допомагали одне одному позбавитися недоліків, будували унікальну систему взаємних відносин відповідно до особливостей своїх дорогоцінних особистостей, намагалися зрозуміти одне одного і як наслідок — прагнули жити в атмосфері повної прозорості, ніяких секретів, деякі навіть — аааааа!!! — вели спільний щоденник.

Всіма силами ці бідолашнні люди будують сімейне щастя. Бо сім'я — вона ж для щастя, для чого ж іще?

Сім'я — вона ж для того, щоб кожному в ній жилося ще краще, жилося ще веселіше, ніж до шлюбу. Сімейна кар'єра — це ж хороший метод бодай трошки покращити безглуздий навколишній світ. Сімейний проект — головне, що ти повинен зробити в цьому житті. І якщо вже будувати сім'ю, то ідеальну. На п'ять з плюсом.

Ось ці думки — найпотужніший руйнівник сімейного життя. Тому що тільки-но замість плюса після п'ятірки зрадницьки вимальовується мінус — починається пекло й ізраїль. А вже якщо, не дай Боже, замість п'ятірки [намальовується] четвірка — [то й] зовсім фукусіма. Найменші проблеми, які навіть виправляти не треба, а просто забути — і в голову відразу починають лізти дуже розумні думки. А може, наші відносини — це просто помилка? Може, я взагалі пов'язав(ла)ся [життя] не з тією людиною? Може, мій ідеальний партнер ще чекає на мене і треба поквапитися, доки не пізно?

Хтось колись вирішив, що без взаєморозуміння кохання — не любов і щастя — не щастя. І ось тепер тисячі неодружених журналістів на сторінках чоловічих і жіночих журналів розповідають нам, як цього клятого взаєморозуміння досягти. Десятки тисяч розлучених психологів дають консультації щодо гармонізації й побудови сімейних відносин. В безглуздому цивілізованому світі з кожним днем міцнішає ставлення до сім'ї як до чогось такого, що з перших днів треба виправляти й лікувати. Нам наполегливо нав'язують стандарт ідеального чоловіка, ідеальної дружини, ідеальної дитини й навіть ідеальної тещі — а потім ми все життя страждаємо від того, що не в змозі його досягти.

Напевно, я ризикую спровокувати наступним абзацом сотні сімейних скандалів серед читачів, але все-таки… Відчепіться від мене заради Христа — я не хочу в своєму неправильному сімейному житті нічого вдосконалювати! І не треба мене, будь ласка, навчати взаєморозумінню! Припиніть лізти в душу з вашої гармонією! Гармонізуйте краще свого хатнього песика, а ще краще — хом'ячка.

Мене все влаштовує. Мої тато і мама регулярно сварилися, обидві бабусі з дідусями «все життя одне одному псували» і навіть прадідусі з прабабусями були начисто позбавлені нещастя жити в ідеальному шлюбі. Я якось вже звик і не бачу в негармонійних відносинах ніякого жаху. І у дружини моєї з цією справою був повний порядок — і по маминій лінії, і по батьковій.

Ми хочемо сваритися й миритися. Тому що сваритися й миритися — це нормально. Сваритися й миритися — це взагалі-то головна ознака близькості. Сердитися — від слова «серце». Головне — щоб між людьми залишався паралізуючий запах кохання і оце щемливе почуття: дівчинко моя, хлопчику мій… Все інше — від лукавого.

Автор — Дмитро Соколов-Мітріч

+2
662
RSS
18:48
+1
Головне — це правильно сваритися і правильно миритися _цілований
20:47
+1
Написано в стилі Тимура. Дякую.
Дмитро Соколов-Мітріч — це не я, чесне слово!
_стежу
Але те, що він пише, мені стилістично справді близьке. Саме тому й обрав цю його статтю для перекладу.
_сміюсь
12:02
+1
Прикольно! Щось в цьому є!

Випадкові Дописи