До Гармонії - Разом!      Детальніше про сайт

Анатолій ВИСОТА: Липнева подорож у КИДАНІВКУ (3, 07.17)

Анатолій ВИСОТА: Липнева подорож у КИДАНІВКУ (3, 07.17)


А де це Киданівка?
Це село на межі Богуславського району і Черкащини. Воно знаходиться на 49 градусі північної широти і на 30 градусі східної довготи. Середня висота над рівнем моря 130 м. Вікіпедія підказує, що Киданівка заснована в 1722 р. і зараз має 743 жителів. Місцеві селяни кажуть: Кийданівка. Це можна пояснити, як село, «дане Києм».


Чого туди їхати?
Петро Матвієнко повідомив мене в четвер, що 23 липня 2017 р., в неділю, в Кийданівці можна буде поспілкуватися з друзями після тривалої перерви, а також провести деякі обрядодії, пов’язані з днями Перуна (19.7.17 р.).


Знайомою дорогою
Як же мені їхати, коли повна хата гостей? Але обставини склалися так, що можна таки було зробити подарунок собі. Дружина радо збирала мене в дорогу. І що там брати з собою, коли на місці буде братчина з кулішем. Та взяв з собою кілька скибок хліба, шматок сала, кілька помідорів й огірків, і з десяток абрикос.
Півгодини пішки і я вже на знайомому роздоріжжі за Красним. Близько 9=00 коло мене зупинилася машина і я опинився на задньому сидінні. Це п.Ігор на своєму «Вольво» помчить нас до Кийданівки. Мені раді Петро та Ігор, а Олена задрімала й, мабуть, не помітила моєї появи. Ми розмовляли, поруч пролітали Григорівка, Кагарлик і десь ліворуч Миронівка. За Владиславкою вже й Богуславщина, і ми проїхали міст через Рось із гранітними валунами у воді. Востаннє я був у Кийданівці на ладуванні у вересні 2015 р., але дорогу пригадую.


Зустрічі
За якусь годину ми вже опускаємося вузькою дорогою в зелену долину. Обабіч звичайні сільські хати й городи із жовтіючим картоплинням – з травня не було дощу. А ось і знайоме озеро з очеретяними берегами. Коло хатини на березі вже стоять кілька авто. Ми обіймаємося із господарем – козаком-характерником Євгеном Кузьменком,

Богданом Дощем, Енеєм, а згодом із Михайлом Орлюком, Віталієм Опанащуком, Віктором Бабієм

та іншими товаришами. Волхв-цілитель Василь прибув аж із Чернігівщини з дружиною.
Хтось плескається в озері. На дривотні Богдан доцюкує дубові скіпки для факелів. А ось і виблискують сокири, викувані Енеєм.


Урочище «Кисла балка»
Євген розповідає про Кийданівку. Дізнаємося, що на околицях є до 120 курганів з давніми похованнями. Господар показує світлини своїх родичів Вихорів по лінії матері. Радимося. До 12=45 – часу місячного екстремуму, коли варто починати обрядодії, можна побувати на одному з курганів і порадитися з предками. Ми сідаємо в машини й коливаємося по грунтових дорогах за село. Ос і Кисла балка – зеленотравне урочище,

де ліворуч гористо, праворуч темніє ліс, а серединою хвилюється плантація сої. А що ж це за жовтий пагорб серед зеленої сої?

Євген пояснює, що там колись плавили залізо і залишилися сліди.


На кургані у лісі
Йдемо вервечкою прямо по сої. Нас 18. Отак і протоптуються нові стежки. За межовим ровом заходимо в таємничий листяний ліс. Серед лісу курган висотою до 5 м і з основою діаметром десь 15 м. І ліс, і курган безіменні. Під курганом козаки Богдан й Еней розпалили багаття.

Ми утворили на кургані коло. Знизу чути ритмічні звуки великого бубона і ніжні переливи «жайворонка»…


Коло Вогнистого Дуба
Йдемо з лісу до машин і стежка серед сої стає помітнішою. Їдемо до гори Вогнистий Дуб. Під горою можна й роззутися. Я підкачую штанини і йду жовтіючою травою. Зриваю на ходу деревій – як же він пахне! На горі височить Дуб – він за два роки значно виріс і ніби змужнів.

Звично утворюємо коло і над просторами під блакитним небом і гарячим сонцем розлягається КОЗАЦЬКА ПОБУДА. Потім щось в небесах склалося правдиво і надійшла пора обрядодій. Спочатку ми висвятили козака Енея на Перунового воїна.

Далі освятили 5 виблискуючих сокир. Я вибрав і викупив собі найдзвінкішу.

Сурад

За минулі два роки Євген, якого називають мольфаром, з громадою вирівняли нижче від Вогнистого Дуба майданчик і виклали камінцями Сурад – лабіринт. Він має діаметр близько 20 м. Довжина лабіринту десь 450 м.

Проходження ним означає життя людини. І я знову дивуюся, скільки може зробити для села, для України один просвітлений чоловік.


Кожен з нас пройшов тим лабіринтом, очищуючись і оздоровлюючись разом.

Потім проходили з факелами, складаючи їх в центрі Сурада.

– Дивіться! – крикнув хтось і показав на небо. Там ширяли й вітали нас троє соколів, а може й підорликів. Таких птахів я бачив вже не раз на ладуваннях. Згодом я побачив, як до Сураду підійшов чоловік і його вагітна дружина, мабуть, вони з місцевих.


Озеро і братчина
Спускаючись з гори, я не полінувався зайти на той глинистий пагорб. Ось подивіться яку, мабуть, залізисту руду я підібрав там.


Перед братчиною я роздягнувся й опустився на бережок. На місточку вже мив ноги Михайло. –Та стрибай ти! Тут глибоко! Давненько я не пірнав. Розігнався і шубовснув у воду і вона спочатку теплом, а потім і холодком у глибині огорнула моє тіло. Поруч вже плавав і Богдан. Каже, що скільки не купається в цьому озері, а відчуває, як вода сприймає його разом ласкаво, як любляча мати, і трепетно, як кохана жінка.
За столом у нас рибна юшка, а ще каша. Я витягаю й свої припаси. Все поїли. А що, півдня ходити полями й лісами, а потім скупнутися – апетит – ого-го!


Роз'їзджаємося
Обіймаємося на прощання. На іншому боці озера троє з нашої машини теж скупнулися. Але не довго, бо родина лебедів, помітивши на озері «лебедів-чужинців», вже загрозливо підпливала до них.


Дорога назад теж минула швидко. Дякую Ігорю, що підвіз мене в Красне під самі ворота. Тут нас зустріли Настя, Катя й Марійка. До нових подорожей, друзі!


Хай же буде!

(Дякую Олені Матвієнко за надані світлини)

+4
327
RSS
08:24
+3
Оце почитайте, товариство, й подивіться, де я був у неділю 23 липня 2017 р. І в Єгипет нічого їхати…
А в Єгипті зате Червоне море!!! _язик _язик _язик
10:04
+1
Еней — це Еней Світлий з НО?.. _здивований
15:04
+2
Це інший Еней. Із справжньою шаблею. Ще й коваль до того ж. Ось хай-но засвітлиню сокиру, яку він мені викував. То побачите. Енеї на НО ховаються за личиною. А тут все в реалі!
Це інший Еней. Із справжньою шаблею. Ще й коваль до того ж.

Ууууууууууу!!! Нічого собі!!!
А чи дорого коштують його ковальські послуги?!
Бо мені зараз 54 роки, а якщо дотягнемо до 4.04.2023 року, то я на своє 60-ліття розкатаю губу на якийсь ювілейний подарунок — або на сокирку, або на кинджал, або на ніж, або на кортик, або на шаблю… Я ж фанат цього діла, ти ж знаєш!

16:25
+2
Друже, ціни помірні. Тобі буде під силу щось замовити в нього. Еней і викує, і вигострить. А головне, освячена зброя в хаті — це надійна охорона.
Саме так _гордий
10:07
+1
Ось подивіться яку, мабуть, залізисту руду я підібрав там.

А фотка де??? _здивований
14:59
+2
Є світлина! На вагу ця руда важча від від граніту. Але до магніту не притягується.
16:07
+2
О!!! З фотками значно краще.
Як вам вдається так все описати? Я ніби сама там побувала.
05:43
+3
Дякую, Дзвінко, за добре слово. Я просто уявляю картинку, а потім описую її словами. Оповідь оживляю поміченим і описаним рухом чогось. Ось ти десь була тижнів 2-3. Опиши нам про це, будь ласка.
10:50
+5
Вдається творити впершу чергу тому що усвідомлюєш:- центр всесвіту у власній душі, а не в Єгипті,Індії… Центр всесвіту в душах кожного з нас. Наповнюємось світлом і станем маленькими сонечками. До нових зустрічей.
11:21
+2
Дякую, друже Білояре, за той світлий липневий-17 день у Кийданівці. Як тобі допис? Я не дуже прибрехав?
11:24
+2
Друже, Білояре, в нас у Красному вже лругий день йдуть дощі. Чи діждалися й ви дощу у Кийданівці?
14:25
+2
Гарна подоріж була! Ще й з ладуванням та купанням, молодці! Сокира дзвенить гарно. А отой козак Еней на світлині із шаблею, шаблю сам кував?
Дякую, Анатолій Михайловичу за пречудовий опис вашої подорожі! Аж самому захотілося там побувати, пройтися по Сурад – лабіринту :)

Випадкові Дописи