До Гармонії - Разом!      Детальніше про сайт

Випрошений хрест – найважчий

Випрошений хрест – найважчий
Джерело матеріалу:

Як стверджували святі отці, випрошений хрест – найважчий.

Наприклад, моя мама завжди мріяла, щоб їй не доводилося мити посуд і прибирати …

А моя подруга актриса і співачка Люля мріяла емігрувати («тільки б вирватися з цієї проклятої країни!»).

А мій приятель Льоня Золотаревский мріяв стати надзвичайно багатим.

А красуня Ірен мріяла навчитися водити машину і купити собі щось на зразок «альфа-ромео».

І ось у моєї мами стався інсульт, і вона останні десять років житті не мила посуд і не прибирала будинок, а просто лежала в ліжку.

А Люля поїхала до Ізраїлю і там оселилася в кібуці і – актриса, співачка, балерина – ходила кожен день, заради прожитку, на очистку лісу збирати там якісь гілки, а вся її закордонна артистична кар’єра звелася до простої самодіяльності: у свята вона співала в застіллях і по-акторськи виразно розповідала анекдоти.

А Льоня Золотаревский казково розбагатів, але у нього вкрали дитину і вимагали за нього викуп. І коли він викупив сина, той сильно заїкався, а сам Льоня незабаром помеp від лейкемії. Лікарі говорили: це все – від перенесеного стресу.

А красуня Ірен навчилася водити машину, але оскільки у неї не було грошей, вона продала свою трикімнатну квартиру в новому будинку, на ці гроші купила «альфа-ромео» і зняла двокімнатну квартиру в центрі. А потім раптом господарі квартири неоправдано підняли ціни, Ірен рознервувалася і розбила машину і в результаті змушена була переселитися до колишнього чоловіка. Він жив з молодою дружиною і двома маленькими синами. І Ірен півроку прожила у них в коморі, а потім кудись зникла.

Чесно кажучи, і я часом думаю: «Слава Тобі, Боже, що Ти не виконав деяких моїх божевільних бажань!»

Недарма, звертаючись до Господа, кажуть: “Боженько, зроби не так, як я прошу, а як для мене краще!»

+3
473
RSS
00:06
+2
Певні рівні вібрацій створюються-проживаються сутністю на різних вимірах вібрацій душі-простору.
Задля сягання вершин коріння має просунутися вглиб — ДЕРЕВО — таким чином сутність спромагається об"єднати в собі вібрації від низьких-глибоких до високих-вершинних та огортаючи їх всіх благістю-любов«ю загальне тор-сутність здатна воспарить в ЄДНАННЯ
А тепер українською, будь ласка, і так, щоб до блондинки дійшло.
Добродієві Юрченку писати «так, щоб до блондинки дійшло» — не цікаво _сильно_сміюсь

Схоже пан Юрченко не тільки Ошо слухав, а ще й радянські казки дивився. _крутий
«Чарівна лампа Аладдіна» _сильно_сміюсь
00:25
+2
Ну що ж, я неодноразово казав, що Всемогутній має вельми своєрідне почуття гумору — і на цю обставину треба зважати!
_язик
Два епізоди з мого життя…
Коли я був маленьким, у нас вдома не було гарячої води: в старі (дореволюційні) будинки її проводили, лише якщо будинок мав не більше 2-х поверхів… Тому ми раз на тиждень ходили митися до лазні. Й от якось напівп'яний банщик сказав мені: «Хлопчику, ти далеко підеш! Я бачу тебе в Кремлі». І що ж?! На першому курсі інституту під час зимових канікул мама возила мене до Москви на консультацію до якогось професора-логопеда. Принагідно вона дістала квитки на оперу «Царева наречена», яку давали в Кремлівському Палаці з'їздів. І от сидячи десь на задах гальорки, я раптом згадав слова того банщика… і второпав, що я ж і справді перебуваю в Кремлі!!!
А ще під впливом відомого всім радянським дітлахам вірша Самуїла Маршака я мріяв врятувати людину на пожежі!!! І от іду якось в 70-х роках повз закинутий будинок на нашому Старому Подолі (там колись вибухнув газ, і будинок відселили). Як раптом бачу: з підвалу дим валить! Ну, я побіг до найближчого телефону-автомату, набрав «01», викликав пожежників… Приїхали вони, полізли до підвалу. При цьому чую: лаються — мовляв, якого х** їх було викликати, адже дім відселений, руїни… Як раптом витягнули з підвалу якогось бомжа!!! Виявляється, той напився п'яним, ліг на старий ватник поспати, перед сном вирішив цигарку викурити, але задрімав і вронив її на ватник… Чую, як пожежники сміються: ось, мовляв, якби нас хтось невідомий не викликав, цей бомж задихнувся б і згорів. І негайно у мене, як завжди, виникає не думка навіть, не «голос в голові», а таке собі незрозуміле, проте виразне відчуття: ну, ось ти і врятував людину на пожежі — чи задоволений цим?..
_сильно_сміюсь _сміюсь _сильно_сміюсь
Ну, мабуть той бомж ще був потрібний Всевишньому для чогось. Інакше ви б на ту вулицю не звернули.
_допоможіть _браво
Я розумію, що Всемогутній все зістиковує так, щоб комплексно виконувались бажання багатьох людей _стежу _сміюсь _стежу
00:36
+2
Недарма, звертаючись до Господа, кажуть: “Боженько, зроби не так, як я прошу, а як для мене краще!»

Неканонічно якось! Це якесь домашнє Богу… Звісно, молитися треба «від серця», однак в статті не завадило б і на Біблію послатися. Бо в такому варіанті простежується повний егоїзм того, хто молиться.

В молитві «Отче наш» це звучить по-іншому:

нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі

А ще виразніше це прозвучало в молитві в Гетстманському саду:

Та проте, не як Я хочу, а як Ти…
00:45
+3
І ще… Теми виконання бажань я торкнувся в казці «Миколка й Різдвяна Зірка»:

— Саме твоя мама чотири Різдва тому назад і попрохала мене виконати одразу декілька бажань. Я все виконала чесно, але тато твій дуже засмутився.
— Що ж то були за бажання?
Миколці стало цікаво: він про це нічого не знав і навіть не здогадувався!
— Цілих три. По-перше, мама твоя, Миколко, попросила для себе добре оплачуваної роботи — бо сиділа тоді вдома, а твій тато докоряв їй неробством.
— Але ж це!..
— Хіба ти не пам’ятаєш?..
Хлопчик напружився і пригадав, що кілька років тому тато часто сварився з мамою. Тільки Миколка не розумів, чому саме — бо ще занадто малим був.
— По-друге, твій тато тоді ще був молодим перспективним вченим, подавав великі надії, жінки так і вилися довкола нього — отже, мама попросила, щоб на тата ніхто більше не заглядався, а щоб він навпаки тільки й зітхав за нею самою. І по-третє, вона дуже хотіла поїхати жити кудись у далекі краї, бо за все життя тільки й моталася між вашим містом і селом, де живе її старенька мати.
— Моя бабуся? — поспішив уточнити Миколка.
— Твоя бабуся, так… Отже, мама дуже-дуже хотіла побачити чужі землі й навіть пожити там! А твій тато не хотів, бо він не уявляє життя на чужині.
— Отже, ти…
— Щоб виконати всі три побажання твоєї мами заразом, я підкинула їй роботу за кордоном, за яку вона отримує стільки грошей, скільки тут, у вас не заробила б ніколи! Тато ж роботу навпаки втратив, найнявся торгувати крамом в магазинчику на ринку — хто ж тепер на нього заглядатиметься?! І нарешті, він дуже-дуже сумує за твоєю мамою, вдень і вночі тільки за нею й зітхає. Отже, як бачиш, виконано все, про що мене просила…
— Бо Різдвяна Зірка завжди виконує все… — підхопив Миколка.
— Бо я виконую всі достеменні бажання, — підтвердив «їжачок» і сяйнув особливо яскраво. — Але ви, люди, на превеликий жаль, почали дедалі частіше бажати неправильно.
— Як це? — здивувався хлопчик.
— Ну, як, як… Звідки я знаю, як?! От наприклад, твоя мама теж побажала неправильно, а чому?.. Відкіля мені знати, чому?! Мабуть, ніхто не навчив її бажати правильно, отож і…
— Стривай-но, стривай! — відчувалося, що останні слова Різдвяної Зірки неабияк образили Миколку. — Що ти таке кажеш?! Чому це моя мама раптом побажала неправильно?!
— Бо від її бажань нікому не стало краще! — ображено забринів «їжачок». — Бо живучи в далекій Італії й заробляючи там неабиякі гроші, вона дуже-дуже сумує за вами! А твій тато — за нею. І ваша сім’я від того усього не стала щасливішою.
— Навіщо ж було виконувати мамині бажання, якщо…
— Як це — навіщо?! Я ж Різдвяна Зірка, мені так належить робити!
— Ага, он воно що!..
05:55
+2
А ця казка, пригадую, таки гарна!
00:53
+2
І ще на цю тему був дуже класний жахлик «Виконавець бажань»!
06:05
+3
Колись ще студентом я хотів, щоб життя було таким розміреним, як цокання годинника. А згодом розібрався, що різноманітність і несподіваність приходу ситуацій якраз і вводить людей постійно у ВИПРОБУВАННЯ. ЦЕ всемогутньо працює ВЕЛИКИЙ УЗГОДЖУВАЧ.
16:50
+3
Один автор, по моєму Лавров(точно не пам'ятаю, давно читав), написав, що якщо хочеш бути багатим — станеш бідним, а якщо бідним — помреш з голоду.
Із власного досвіду. Заробляючи гроші на шабашках у Росії, хотів побільше грошей і все старався їх економити, у результаті непомітно став жадним. Захоплювався життям християнських монахів, читав багато про них і от захотів стати таким же смиренним, як вони(наблизитись до духовного стану) і в результаті я став настільки нервово слабим( смиренним), що вже насилу міг вести перемовини про роботу, втратив і минулу твердість і неполегливість. Зрозумівши у чому справа, закинув те бажання смирення і почав з тої ями вибиратись. Тепер дуже уважно слідкую за собою, щоб не проскочило, яке б не було, бажання. Були і інші епізоди, але вони стосуються мого приватного життя.
08:26
+2
Це справді так, Олександре. Хочеш чогось, то треба, щоб рівень бажання не зашкалював. Підтвердженням цьому є твій особистий досвід. А ще я помітив, що ПРИСТРАСНЕ досягнення чогось супроводжується неприємностями, навіть каліцтвом. Тричі таке траплялося й зі мною.
09:31
+4
День згадував автора, відчував, що фамілія не вірна і таки згадав. Це — Лазарєв С. Н. " Діагностика карми". Читав я його десь так років з 15 тому, але, як не дивно, таки згадав. Взагалі ця тема бажань досить таки не проста. Є фільм Тарковського " Сталкер", де прямо піднімається ця тема. Кімната бажань. Як у кінці герої, досягнувши її, панічно боялись у неї ввійти. Мотив простий. Кімната виконувала не те, що ти бажаєш, а те, що є твоїм єством і ніхто не знав, які чорти в дійсності є у їх душах. Та сама тема і у іншій картині Тарковського «Соляріс». Те, що витягнув океан і потаємних кутків людської паміті, їм явно не сподобалось.
Можна сказати, що наші бажання — то є наші тенета, які ми плетемо навколо себе і які надійно утримують нас на грубому матеріальному рівні. Для плину життя — бажання є наріжним каменем. Можна навіть бажати духовного розвитку. Природа підіграє вам, лише б було саме бажання, бо саме бажання духовно піднятись заперечує собою духовний розвиток і тримає вас у надійній іллюзії духовного поступу — у тенетах матерії.
Навіть не бажання щось бажати — є бажанням небажаного.
11:05
+2
Я, Олександре, бачив колись СОЛЯРІС і він мене тоді здивував — така на той час позамежна фантастика. А зараз вже й не дивуюся. Дещо зрозумів у житті. На ці фільми вже не раз, здається, посилався друг Тимур.
16:01
+1
На к/ф «Соляріс» я десь-таки посилався, однак до цієї теми значно краще підходить класичне оповідання Теффі «Коли рак свиснув», написане ще 1911 року… _сильно_сміюсь
11:19
+1
Дякую Дзвінкарко, цікаво прочитати. Тема для роздумів

Випадкові Дописи