Будда і Аристотель. Межа

Будда і Аристотель. Межа

Річ існує. Вона є фактом нашої дійсності. І не важливо, є вона ілюзією, чи ні – головне, що ми з нею взаємодіємо і отриманий досвід не є ілюзорним, а знанням. Під річчю розуміється щось конкретне, яке має об’єктне існування для нас – є факт, який ми не можемо ігнорувати, не наражаючись на небезпеку.

Інша справа – сутність речі, її внутрішня утаєна природа. Цього ми досі не знаємо. Але це досить дивно – не знати. Чому дивно, бо просвітлений учитель Будда ще 2,5 тисяч років тому вказав шлях до пізнання тайни речей.

Сутра про найвищу мудрість у сто тисяч рядків(Щатасахасрика Праджнянараміта сутра).

1066 – якщо пізнати істинну межу, то будуть пізнані коротко і детально всі, без винятку, елементи.

  • Переможець, а що таке – істинна межа.
  • Відсутність межі – це істинна межа.

Отже Будда підняв завісу над тайною суттю речі, признаючи, що вона може бути пізнаною через свою межу. Але-але. Питання досі лишилось відкритим: чи то ми знаємо, що таке межа, чи не знаємо так, як те знав просвітлений. Ніхто так і не заглянув за завісу, сказаного Буддою, щоб отримати розуміння коротко і детально всіх, без винятку, елементів.

Сама завіса виявилась не меншою тайною, ніж елементи, зміст яких вона відкривала. «Відсутність межі – є істинною межею». Парадоксальний вислів. Він ставить більше запитань, ніж дає відповідей: яка може бути межа, якщо вона відсутня? Як можна пізнати те, що відсутнє.

Така істина видається за межами людського розуму і досвіду і є досяжною тільки просвітленому.

Але формула Будди не є такою, що здається, тільки він сам і може її розуміти. Вся її складність – у граничній стислості, у видимості заперечення існування межі, або базується на сприйнятті її як якоїсь специфічної діалектики, яка одночасно заперечує і стверджує її існування.

Практично у ту ж епоху, у якій жив Будда, на протилежній півкулі Землі інша знаменита особистість — грецький філософ Аристотель – записав свою формулу межі і її властивості.

«… також <межа> — … суть буття для кожної речі, бо у цій останній межа – для пізнання, а якщо для пізнання – то і для речі»(Метафізика, р.16,17).

У Будди.

«Якщо пізнати істинну межу, то будуть пізнані коротко і детально всі, без винятку, елементи».

Правда, подібність висловів на цьому закінчується, бо на відміну формулі Будди: «Відсутність межі – є істинна межа» визначення межі Аристотелем звучить так:

«… межею називається край кожної речі, те перше, поза якою не можна знайти нічого < з речі> і те перше, всередині якого знаходиться все».

Не зважаючи на видиму розбіжність – у Будди є відсутність межі, у Аристотеля є присутність межі, як краю речі – формулу Аристотеля можна трансформувати у вислів Будди і навпаки, вислів Будди можна розширити(з його граничної стислості – причини нерозуміння) до вислову Аристотеля.

Будда таємничий, зате Аристотель ясний і очевидно зрозумілий, і ця очевидність має подальше зрозуміле всім продовження, яке у силу своєї очевидності на буденному рівні, не визвало ні у кого ніяких заперечень:

«Межа …(є) край речі, то перше, поза яким не можна знайти нічого з речі».

Формула – поза краєм – означає поза самою річчю, бо вона сама формує свій край і у ньому представлена, а так як межа і край – це одне і те ж, то край можна упустити. Якщо поза краєм речі її немає, то вона там, очевидно, відсутня. Тоді стиснемо формулу Аристотеля( щоб уподобитись генію Будди) і запишемо її так:

«Межею речі називається – відсутність речі поза собою( себе, як краю)», або

«Відсутність речі (поза собою) – є істинною межею речі»

«Відсутність речі – є істинною межею речі».

Досить таки близько до Будди: «Відсутність межі – є істинна межа». Тільки у нього – відсутність межі, а тут – відсутність речі. Але у Будди межа є те, що можна пізнати, а це значить, що вона є щось конкретне і об’єктне – річ. Те ж і у Аристотеля: «межа для пізнання». Тому формулу Будди можна розширити з умовою, що межа є сама – річ. Отже:

«Відсутність межі, як речі, — є істинна межа межі, як речі».

Помилка у сприйнятті вислову Будди ховалась у відмові межі її статусу речі – їй, як конкретності і об’єктності. Звідси видимість заперечення самої межі. У дійсності Будда виразив короткою формулою те, що істинною межею межі, чи любої речі, є — відсутність її поза собою як речі.

Виходить у загадці немає ніякої таємничості і Будда у своєму висловлюванні мав на увазі те саме, що і Аристотель – простий і буденний погляд на речі, тільки оформлений, для загадковості і значимості, у вигадливу форму. Але уважно прочитайте і вдумайтесь у саму формулу:

«Відсутність межі, як речі, — є істинною межею».

Формула декларує собою, що межа є собою – відсутність субстанції речі.

«Відсутність межі – є істинна межа». Межа – це область відсутності субстанції речі. Це явно інше, ніж край речі. Край речі вимагає присутності речі у ньому – присутності субстанції речі, інакше річ не буде мати своєї поверхні, що є її край.

Інша річ – межа. Вона розділяє речі, їх поверхні одна від одної, що дає можливість речам існувати окремо і незалежно. Тому у межі немає субстанції речей. Межа – це річ, але крім цього, вона ще є і функція інших речей. Простір, наприклад, виконує функцію межі, коли охоплює предмети і він, тим не менше, є і конкретним і об’єктним. Простір, як властивість межі, входить у річ і є її складовою і, разом з тим, знаходиться ззовні речі.

Межею речі називають те перше, що є ззовні, і те перше, що є всередині – без субстанції речі.

Вроді нічого, вже такого особливого, автор і не сказав, але-але. Залишилось ще одне питання, що є межею самої межі? Саме подальша відповідь на нього і дає можливість зрозуміти суть елементів-речей.

+5
453
RSS
15:16
+2
Все ж таки формула Аристотеля особисто мені ближча і зрозуміліша.

P.S.

Вроді нічого, вже такого особливого, автор і не сказав, але-але.

"Нібито нічого..."
Нібито!!!
_шкодую
15:44
+3
Яка саме його формула? Початкова, чи модифікована мною, бо початкова є невірною.
Знаєте, чому я поставив сміющогося Будду і ніби дещо похмурого Аристотеля? Будда сміється з Аристотеля, бо той мав у жмені, практично у жмені філософію, яку так і не зрозумів, а Будда знав і сказав, але його ніхто не зрозумів. Ось така колізія. Буде продовження статті, де це, думаю, буде очевидним. _сильно_сміюсь
«… межею називається край кожної речі, те перше, поза якою не можна знайти нічого < з речі> і те перше, всередині якого знаходиться все».
19:00
+3
Це з мого боку, можливо, виглядає як зарозумілість — поправляти Аристотеля, але формула для краю можна сфомулювати аналогічною межі, тільки з деякими відмінностями.
Краєм речі називають те перше, що є ззовні, і те перше, що є всередині – що є субстанція речі, то межі така ж: межею речі називають те перше, що є ззовні, і те перше, що є всередині – без субстанції речі.
До того ж, межа ще має свою приховану потенцію себе існування, досить таки цікаву, як на мене і зовсім відмінну від краю.
Щодо сміху Будди, то тут трохи глибше справа. Будда, по суті, сміється з них обох, з трагікомічної ситуації, коли ні його формула у п'ять слів, ні практично повні формули Аристотеля не привели до їх розуміння. Склалась абсурдна ситуація — як донести знання, якщо воно ні у якій формі не сприймається. _шкодую _сильно_сміюсь
Не розуміють сучасники? Зрозуміють нащадки! _браво
20:25
+3
А ми хіба не нащадки. Як не як, а пройшло вже 2,5 тисячі років. Яких ще нащадків чекати? _допоможіть
Отож Ви і зрозуміли Аристотеля — я саме про це й написав.
Та ще й аплодисменти ( _браво ) Вам домалював _соромлюсь
Нащадок Аристотеля — це Ви, шановний!..
10:50
+3
Дякую Вам! І перш за все — за увагу. _соромлюсь
21:29
+2
Олександре, вітаю з першою публікацією на Світочі! Мені ближче формула Будди: Досягнете межі речі- пізнаєте і всі її елементи. Межою речі є зовнішні оболонки атомів, а там є електрони+ (=структурні елементи речі)
Всі елементарні часточки складаються чи то з кварків, чи то із струн. От тепер туди б дістатися!..
10:45
+3
Думаю, що ми до цього доберемось те ж. _добре
23:38
+3
Відсутність межі – це істинна межа

Тут явно малось на увазі, що немає межі між речами, тому що в абсолютній реальності (те, яким все є насправді) речі не є чимось окремим, що існує саме собою. Це можна зрозуміти навіть ознайомившись з науковими твердженнями. Про це в серії публікацій та детально в книзі
А окремі речі існують тільки у Відносній реальності, де вони створюються нашим інтелектом. І це прекрасно, що існує Абсолютна реальність, в якій існує тільки одна-єдина річ — Бог, Абсолют, Порожнеча і т.д (в різних вченнях по-різному називають його) та Відносна реальність, де є багато цікавих речей, де можлива насолода та пізнання.
Проблема тільки в тому, що часто люди говорять про щось з точки зору Відносної реальності, а інші намагаються подивитися на це з точки зору Абсолютної реальності, або навпаки. І получається плутанина і вічні суперечки.
10:44
+3
Ви досить близько підійшли у розумінні. Лишилось тільки поєднати Абсолютне і Відносне у нероздільну цілісність. Також суцільне і диференційоване, перервне і неперервне, завершене і незавершене у ту ж цілісність.

Пояснення цього не для коментів. Тому продовження статті слідує.
20:03
+4
Вітаю, пане Олександр. Стаття чудова. Сказала б так: гарна вправа, щоб інтелект не заіржавів:) З Аристотелем, як на нашу вибагливу думку, аж надто просто. А от Будда всім дав дрозда) Після Ваших поміркованих викладок і зіставлень, все так унаочнилось з тією межею, що майже можна погодитися з цим твердженням… Але от що збігло думкою: чи можна поручитися, що Будда сказав саме так? І хтось точно записав за Буддою, а перекладач доніс саме автентичний переклад…
Бо якщо прийняти те, що межа є відсутність субстанції речі, то можна сказати, що межа по суті є безмежність…
Ще раз дякую за нестандартний допис.
21:28
+3
Вітаю вас теж, Наталка!
Чому пан??? Як доречні Ваші сумніви з перекладом. Ви що, підслуховували мене. Саме сьгодні я про це думав!? Все знову співпало? Так, впевненості з перекладом немає. Це точно. Але, як то кажуть, якщо він інший, то дуже добре, що перекладач помилився. Тоді він геніальний незнайка. Межа не є безмежність. У мене вже готова друга частина. Там є пояснення що до терміну — безмежність. Наперед скажу і мабуть здивую Вас і інших, безмежність, як термін, є пустий, неіснуючий, омана. Ось так!
Ви що, підслуховували мене. Саме сьгодні я про це думав!? Все знову співпало? Так, впевненості з перекладом немає.

На ментальному рівні — можливо, і так.
_язик
Адже якщо меж між двома людьми насправді немає, якщо в Абсолюті всі єдині — чом би одній людині не підслухати думки іншої?! Якщо двоє налаштовані на одну хвилю — виникає синхронія. «Симфонія».
_язик
23:03
+3
Ми, поки що, не є єдині. Всі тільки рухаються до цього і це д-у-ж-е довгий процес. Але якби він був коротким, то не було б цікаво жити. Суть не у меті, а у процесі. _музика
Тим не менш, попри всю нашу недосконалість, синхронія постійно проявляється в нашому житті. Навіть зараз!.. _язик
10:41
+3
Так! Хоч це виглядає неймовірним. Синхронізації дійсно вдосталь і це привідкриває фонтастичні здібності у людини. _підморгую
11:02
+3
Ваші слова, пані Артанія, можуть привести до вселенських наслідків. Якщо іти їх логікою, то тоді є невірними практично всі існуючі на даний час релігійні писання. Їх цінність є нульовою. Правда один учитель дзен наказав спалити всі священні книги монастиря, куди його запросили як настоятеля. Так, це влучний постріл і якби все дійсно грунтувалось тільки на словах Будди, то ви попали б у яблучко, або вдарили мене нижче поясу. _посміхаюсь
Але я прочитав слова Будди вже через півтора роки досліджень. Навіть Аристотель ще тоді був ні при чому. Коли я написав першу статтю про протилежності і межу, вже натрапив на Аристотеля і було дуже спокусливо його використати, Це ж авторитет! Але це також і дещо розізлило мене, бо кожен міг сказати, що я скористався ним. І тоді я помітив свою статтю для себе словами — без аристотеля(так, з маленької букви) і через неуважність відіслав її з цими словами. Так її і випустили, де зліва написано — без аристотеля. _не_знаю
14:42
+3
Ваші слова, пані Артанія, можуть привести до вселенських наслідків. Якщо іти їх логікою, то тоді є невірними практично всі існуючі на даний час релігійні писання.Ваші слова, пані Артанія, можуть привести до вселенських наслідків. Якщо іти їх логікою, то тоді є невірними практично всі існуючі на даний час релігійні писання.


Перепрошую: а які саме мої слова:)? Бо я ж пишу так багато слів… не задумуючись про їх вселенські наслідки)
Чекаю на відповідь з буддійським терпінням:)
16:46
+2
Можливо трохи запізніла відповідь. Ось ці слова.
Але от що збігло думкою: чи можна поручитися, що Будда сказав саме так? І хтось точно записав за Буддою, а перекладач доніс саме автентичний переклад…

Чому до вселенських наслідків, бо це перекреслить багато письмових джерел і, до речі, і ті цитати, які приводите також і Ви. Хто може поручитсь за їх достовірність? _посміхаюсь
21:58
+1
Так, ніхто не може поручитися за достовірність слів, які записуються за кимось, а потім багато раз переписуються і перекладаються. (До речі, цей момент наголошено у «Майстрі й Маргариті», колись звернула увагу.) Бо, по-перше, той хто записує, неодмінно щось переінакшить чи додасть від себе — відповідно своєму рівню розуміння — та просто кому не в тому місці поставить, і от уже зміна акценту, а отже, і смислу. А після того ще будуть вноситися і кон'юнктурні зміни — учнями чи послідовниками. Бо така вже людська природа. Але є деякий спосіб цьому зарадити: завжди сприймається поза словами частота написаного. Частота це енергія. І якщо розвинена здатність до її сприйняття, то по ній можна судити, наскільки той чи інший документ, вислів тощо високочастотний… тобто відповідає рівню такої сутності, як Будда, наприклад. Це загалом, звичайно.
20:47
+2
ЦІЛКОМ доречні сумніви, Артаніє. Маєш перший +1 до рейтингу на СВІТОЧІ.
21:35
+3
Пане Анатолій. Я за критику і чим глибша, тим краще. Я за неї обома руками. Так що не соромтесь і не стримуйте себе умовностями.
14:46
+3
Дякую, п.Анатолій) Якщо колись Ви читали про Ходжу Насреддіна (книга Соловйова), то його називали «порушником спокою»: от в чомусь приблизно такому я вбачаю і свою задачу:) Руйнувати старі стіни… але тут же замість них зводити нові. (Стіни — у свідомості.)
15:55
+2
Наталю, та який же ти руйнатор? На НО, пригадую, ти прокладала нові стежки до нового. Наприклад, до живлення праною. Як у тебе з цим зараз? Поділися, будь ласка, своїм досвідом!
17:01
+2
Та це навіть не сімніви, це просто звичка дивитися вглиб речей:) А з рейтингами, пане Анатолій, то в це я краще не буду заглиблюватися))
Руйнувати старі стіни… але тут же замість них зводити нові. (Стіни — у свідомості.)

_чудово _чудово _чудово
В минулому житті Ви явно були останнім імператором з китайської династії Шан!
_чудово _чудово _чудово
Почитайте один з перших моїх матеріалів на Світочі:
_язик _язик _язик

Стратагема 25:
«Вкрасти несучі конструкції й замінити крокви»
(Стратагема видалення ядра)
Змінити зміст без зміни зовнішньої форми.

Походження Стратагеми пов'язано з описом фізичної сили останнього імператора династії Шан (інша назва — Йін, XIV-XII ст. до н.е.), який нібито міг міняти крокви будинку, утримуючи його дах на плечах.
11:18
+2
На майбутнє рекомендую робити UPD матеріалів, щоб пов'язати початок і продовження взаємними гіперпосиланнями.

Випадкові Дописи