Багатомужество або шлюб по-тибетськи

Багатомужество або шлюб по-тибетськи
Джерело матеріалу:

Ось це поворот, і все з точністю до навпаки, ніж в арабських країнах. У Тибеті поліандрія існує з давніх часів, і пояснюється вона тут не велелюбністю жінок і не їх дефіцитом, а, насамперед, економічними причинами. Справа в тому, що бідним сім'ям легше дати калим тільки за одну наречену, зробивши її дружиною відразу для всіх синів, і зберігши для них загальний батьківський дах. Тому найголовніша причина багатомужества в Тибеті — можливість зберегти сімейне майно, розділ якого міг би розорити багатьох тибетців.

У таких сім'ях прийнято одружувати тільки старшого сина, який успадковує все сімейне майно, а молодші брати просто приєднуються до цього шлюбу. Всі брати разом ведуть господарство, а шлюбне ложе дружини вони відвідують строго по черзі, залишаючи в якості попереджувального знаку для решти взуття біля дверей. До речі, зв'язок свекра з невісткою в таких сім'ях теж вважається природним. Питання про батьківство в таких шлюбах піднімається дуже рідко. Всі діти мають спільну матір, яка їх виховує, і всі хлопчики, також як і їхні батьки матимуть спільну дружину.

Багатомужество і безшлюбність ченців у Тибеті спровокували величезну конкуренцію між дівчатами і прихильне ставлення до позашлюбних зв'язків. Якщо незаміжня дівчина завагітніла, батько її майбутньої дитини зобов'язаний відпрацювати в її родині два тижні до і після народження дитини, після чого батьки дочки дякують хлопцю і відпускають його на всі 4 сторони, а новонародженого зараховують до своїх дітей.

Багато молодих тибеток носять на шиї спеціальне намисто з монет, кожна монета символізує амурний подарунок від її коханця. Якщо монет в намисті мало — це означає, що дівчина не дуже популярна серед чоловіків, і шанси вийти заміж у неї дуже незначні. Роман з іноземцем цінується понад усе, і позначається у намисті кораловою кулькою. Тому володарку декількох коралових кульок можуть домагатися брати відразу з декількох сімей.

Історія розказана дівчиною, яка відвідувала міжнародні курси англійської мови:

Кілька років тому я ходила на курси англійської, на яких вчилися люди з різних кінців світу. На заняттях ми постійно робили повідомлення про традиції чи культуру своїх країн (що дуже цікаво, тому що одна справа, коли читаєш про це, і зовсім інша, коли абориген сам розповідає. Знову ж таки питання задати можна). І був серед нас тибетський чернець-розстрига. І розповів він нам дивну історію про традиційні сімейні відносини ...

Отже, Нджіє розповів нам, що модель сім'ї, яка до теперішніх часів вже майже відмерла, але в глухих селах місцями ще тримається, — багаомужжя. Жінка виходить заміж за всіх братів сім'ї, переїжджаючи в їхній будинок.

Якщо в будинку є маленькі брати, то вони чекають свого повноліття і теж вступають з нею в шлюб. Наречену підбирають среднього віку, для старшого, але під всіх братів (тобто коли старший зовсім вже старий, то в наявності ще є чоловік молоденький, що, як зазначив Нджіє, дуже корисно для здоров'я жінки). Чим більше в сім'ї синів, тим привабливіший для наречених будинок, бо більша кількість годувальників роблять дім заможнішим.

За сім'ю, в якій всього один або два сини, хорошу наречену не віддадуть. Доведеться задовольнятися або сиріткою, або що залишилося. Така модель зручна тим, що залишаючи спадщину, не потрібно ділити господарство, тобто з роками воно, по ідеї, має рости і ширитися.

На цьому він закінчив свою промову і просив задавати питання, якщо раптом незрозуміло… У китаянок до нього питань, зрозуміло, не було, а ми, перетравивши (точніше, НЕ перетравивши) почуте, почали. Першим виступив француз:

— А як же вирішується проблема, коли кому спати з дружиною?

Нджіє не зрозумів питання.

Йому на різні лади роз'яснили, він здивувався:

— Тут немає ніякої проблеми, це вирішує дружина.

Француз образився:

— А інші що, чекають? Розклад чи що?

— Немає ніякого розкладу… Кого вона покличе, той і йде.

Дівчата пожвавилися. Ми чули, що Тибет — Колиска Цивілізації і Центр Світобудови, але тепер це набувало реальних обрисів, дійсно, як мудро все влаштовано.

— А якщо одного вона весь час не запрошує і не кличе? — Занепокоївся за далекого тибетського чоловіка француз.

— Значить, йому потрібно постаратися, щоб заслужити її увагу. Краще працювати, наприклад.

Француз присвиснув. Він відчував, що тибетці десь щось не розуміють, і йому не терпілося звести ситуацію до зрозумілого знаменника. Спробувавши зробити ще декілька заходів, він, тим не менш, незмінно упирався в спокійне «Вона вирішує».

— А чиї, вибачте, вважаються діти? — Підняв руку угорець-молодожон.

— Як чиї? Усіх, хоча в деяких селах вважалося — старшого брата.

— Їх не розрізняють за батьками?

— Ні.

— І тобі нецікаво знати, який з 10 синів — твій?

— Всі мої.

— Ага, як раз! — Пожвавішала чоловіча частина класу.

— Це не важливо. Ці діти належать до одного роду, і якщо хтось із батьків загине, інші будуть годувати всіх дітей як своїх, а для матері і так не важливо, хто батько її дитини, вона буде піклуватися про всіх однаково, але чим більше чоловіків годують її дітей, тим краще.

— А як на рахунок ревнощів? Брати не ревнують, не сваряться? — Не вгамовувався француз.

— Як вони можуть ревнувати, якщо це їх усіх дружина?

— Ну прямо зовсім?

— Зовсім. Напевно.

— Ну ось тобі зовсім-зовсім радісно було б дивитися, як брат йде з твоєю дружиною в спальню ?!

— Так це і його дружина теж.

— Тобто тобі діла немає?

— Ні.

— А якщо сусід косо подивиться на твою дружину, тобі теж справи немає?

— Як це подивиться?

— А ось так! — І француз зобразив викличний, прямо-таки пристрасно-спопеляючий погляд і похитав бровами.

— Ні. Сусід так не подивиться. Його вбити можуть.

— ААААА!!! — Заволав клас, задоволений, що ревнощі все-таки існують і значить, якщо Шекспір покопався б там уважніше, то все б там знайшлося. Все як у людей.

Але мене турбувало інше питання:

— А що, якщо дружині не хочеться виконувати подружні обов'язки з якимось із чоловіків?

— Як це не хочеться? — Здивувався Нджіє, хід європейської думки знову ставив його в глухий кут, — Як не захочеться?

Тут всі дівчата навперебій почали пояснювати:

— А так от і не захочеться!

— Ну не подобається один, хоч ріж !!

— Ну зовсім поганий, погано працює, во !!!

— Ну не може вона з ним йти, з усіма без проблем, а з цим — ну ніяк!

Француз і угорець в один голос радісно:

— А це вже ЇЇ проблеми !!!

Дівиці загалділи, почався базар стінка на стінку, який клубочився б ще довго, але замовк в одну мить, розбившись об тихий голос Нджіє:

— Ні. Це якраз — ЙОГО проблема. Його велика проблема.

Ми затихли. І він повідав нам сумну історію про те, що якщо з одним чоловіком дружині не хочеться спати, або не злюбить його так, що пересилити вже ніяк, то починається чорна смуга в житті чоловіка.

Спочатку, коли неприязнь ще не озвучена офіційно, він просто намагається з усіх сил, щоб заслужити її симпатію. Брати йому допомагають. Якщо успіхів ніяких, то йому дається випробувальний термін, і якщо і це не призводить до доброго результату, то в гру вступає ОСТАННЯ карта. Сама остання: до жінки приходить Свекруха! .....

(Дівчата! Перш, ніж читати далі — приготуйте серветку, щоб утерти скупу сльозу, що скотиться над недосконалістю світобудови):

До жінки на уклін приходить свекруха. І, стоячи на колінах, просить пошкодувати її сина і дозволити йому залишитися. Хоча б ще на якийсь час. Вона вислухає багато образливих слів про свого сина, якого вона так погано виховала. Вона буде просити і обіцяти, обіцяти і просити, аби синові було дозволено залишитися. Жінка, безмежно поважаючи вік свекрухи, може прийняти її прохання і залишити чоловіка в будинку.

У цьому місці клас завмер… Як змінився світ! Тишу порушив француз, як найменш співчуваючий тибетській моделі сім'ї:

— А що буде, якщо вона скаже «Ні»?

— Тоді йому потрібно піти. Шляхи у нього два — в монастир або в наймані працівники, жити при якомусь будинку і працювати тільки за їжу ...

+1
430
RSS
Немає коментарів. Ваш буде першим!

Випадкові Дописи