До Гармонії - Разом!      Детальніше про сайт

Будда і Аристотель. Межа ч. 2

Будда і Аристотель. Межа ч. 2

Дана стаття є продовженням статті « Будда і Аристотель. Межа», так як у ній не було розкрито повністю значення вислову Будди:

«Відсутність межі – є істинна межа», те її значення, яке дає можливість зрозуміти детально всі елементи. Сам вислів є критично стислим і, можливо, тому не зрозумілим.

Але у Будди є, свого роду, двійник – грецький філософ Аристотель – який жив у ту ж епоху, що і Будда. Чому двійник? Бо Аристотель дає розгорнуту формулу Будди, а так як жили вони у протилежних півкулях Землі, то їхні знання так і не пересіклись і їх внутрішня суть лишилась утаємниченою.

Але потрібно віддати дань істині. Будда знав, про що говорив, а Аристотель говорив, але до кінця так і не осягнув глибини власних висловлювань. Якби було інакше, Світ отримав би філософію протилежностей ще 2,5 тисячі років тому і, можливо, він був би зараз зовсім іншим.

Якщо звернутись до маститих філософських енциклопедій, то проявиться дивна річ. У сучасній філософії ви не знайдете детального і розгорнутого аналізу понять: межі і довершеності, якими оперують обидва філософи, надаючи їм першочергове, фундаментальне значення.

Можливо це тому, що філософія древньої Греції видавалась «дитячою» у порівнянні з маститими філософами близького минулого і сьогодення, або межа і довершеність здавались настільки очевидними поняттями, що не потребували особливої уваги. Як там не було, але для мене є очевидним, що філософія втратила з цими поняттями свій фундамент, без якого вона має вигляд підвішеного замку і без якого вона постійно плететься у хвості прикладної науки.

У першій статті було частково розкрито суть межі. Її важливість підкреслюють обоє філософів, а от принцип довершеності є ніби у тіні. Але коли уважно придивитись до нього, то виявляється, що ніщо не може проявитись, не будучи довершеним. Ніхто не зможе визначити щось таким, яким воно має бути, з усією конкретністю, якістю його властивості, виразності і опуклості, якщо щось не є довершеність.

Властивість довершеності, видається, походить з поза меж Універсуму і не належить суто матеріальному Світу, а є привнесеною. Світ — є довершеним. Це озвучують всі і кожний. Світ – не є довершеним, але тоді є недовершеною і Причина, що цей Світ породила, а таке важко навіть уявити, щоб Той, хто розгорнув Світ в усій його гармонії, був не довершеним.

Отже довершеність належить самій Причині. Яка розгортає себе у Світ.

Довершеність є синонімом самої Причини Світу.

Очевидно, що до такої довершеності нічого не добавити, щоб збільшити її довершеність. Грубо кажучи(бо це відноситься до самої Причини і все про неї сказане є грубим), тим не менше, для неї є відсутнє щось, що їй не вистачає. Цю свою довершеність Причина привносить у світ буття у який вона розгортається. А довершеність, вже як принцип речей, привносить умову відсутності чогось, що можна додати до речі, щоб збільшити її, речі, довершеність. Річ проявляється тільки як довершеність і через довершеність.

Істина Світу у його довершеності. Істина речі у її довершеності

Щоб довершене-річ мала буття для себе, вона повинна проявитись як щось конкретне і об’єктне. А це вимагає бути чимсь відтіненим, мати контур себе. Ніщо себе не може саме себе обмежити, відтінити, проявити. Тому довершеність, будучи універсальним принципом проявленні і існування речі, вміщає у собі умову присутності іншого-себе-речі через умову відсутності себе поза собою.

Це можна продемонструвати відповідним малюнком.

Перший малюнок – умовне розпорошення речі.

Другий відображає зібраність всієї речі у собі – відсутність себе поза собою, що є довершеність, що собою відображає біле коло, яке зібрало у собі всю свою білість і не залишило поза собою щось з себе, що можна додати. Це і є відсутність себе –є істинність себе – є довершеність себе.

Очевидно, що чорне, що лишилось, що оточує, відтіняє, обмежує довершене біле – є його відсутність. Якщо чорне – це межа білого, то стає ясним вислів Будди:

« Відсутність межі — є істинна межа». Відсутність білого – є істинна межа білого.

Але він також каже і «істинна межа», що є довершена межа, як річ, що зібрана у собі, а також це відноситься у тій же мірі і до того, що лишилось і виконує функцію межі. Воно теж є істинним саме по собі, тобто – довершеним. Відсутність у формулі носить характер не заперечення, а ствердження.

Істина речі – її довершеність.

Межа речі – її відсутність.

Будда прекрасно знав, що є істина Буття – у його довершеності. Ось цю парадигму він і виразив п’ятьма словами своєї формули у які вклав такі поняття.

« Відсутність межі – є істинна межа»

  • Відсутність речі – є довершеність речі і це є істина.
  • Відсутність речі – є межа речі і це є істинне.
  • Відсутність речі – є сама істинна річ, довершена річ.
  • Відсутність речі – є інше-себе-речі – своя істинна протилежність.

Останнє досить очевидно випливає із самого вислову:

«Відсутність межі – є (присутність) …»

Нічого іншого не скажеш про присутність і відсутність, як тільки те, що вони є протилежності. Дійсно. Що може повністю відтінити річ, як не її протилежність – її крайність. Якщо це не переконує, то можна це доказати у інший спосіб. Що є відсутність межі – без межі – безмежність, що є протилежністю межі. Але як тоді безмежність може бути межею межі?

У цьому нам допоможе « двійник» Будди – Аристотель.

Сам видатний філософ розрізняв поняття речі, як чогось матеріального, і властивості речі, як чогось нематеріального. В його розумінні, для існування речі достатньо краю речі, але для існування властивості поняття краю не підходило. Тому для неї він використовує формулу довершеності, приписуючи її завершеності.

Для властивості, як чогось ефемерного, яка явно не мала у собі субстанції достатньо бути завершеною у собі. Таким чином, Аристотель зупинився на цьому і далі не пішов.

Ось формула завершеного.

« І … що зветься завершеним саме по собі; воно визначається так тому, що зі сторони позитивних властивостей немає нічого, щоб йому не вистачало<так що> воно не давало себе визначити і не можна знайти нічого поза ним <що могло б збільшити його досконалість>…»

Це важливе твердження про особливість ролі довершеного.

Довершене дає можливість себе визначити.

Не реалізація умови довершеності позбавляє річ конкретності і визначеності – не дає себе визначити.

« А де ззовні нічого немає – це завершене і ціле. Бо ми так і визначаємо ціле: те — у якого ніщо не відсутнє».

У даних визначеннях Аристотель, у силу їх неповного розуміння, змішує різні поняття: завершене, ціле, довершене; підводячи їх під одну формулу, яка власне належить, як зібраність чогось, суто довершеності.

Так, довершеними є і завершене і ціле, але також і незавершене і частини. Свою умову довершеності, тобто себе, довершеність поширює на всі речі, передаючи їм свою властивість. Тому, з цієї позиції, дану формулу Аристотеля віднесемо суто до довершеності. Отже.

«А де ззовні нічого немає – це довершене. Бо ми так і визначаємо довершене: те – у якого ніщо не відсутнє».

Ця формула очевидно декларує: ззовні – ніщо себе; всередині – ніщо себе.

Там, де є відсутність себе – там є присутність ніщо себе.

Завдяки відсутності-присутності ніщо себе виступає протилежністю себе.

Ніщо речі – є протилежністю речі.

Ніщо речі – її відсутність, не є щось абсолютно не існуюче. У Гегеля є поняття – ніщо чогось, що щось залишає, коли стає відсутнє.

Деяку наочність сказаного демонструє даний малюнок, взятий з титрів фільму « Професіонал».


Ніщо себе відповідає умові межі без субстанції.

Межею речі називається те перше, що є ззовні і те перше, що є всередині речі – без субстанції речі.

Ніщо себе, входячи у річ, не порушує умови довершеності, а навпаки – є її необхідною умовою.

Саме Ніщо речі протистоїть речі-властивості, обмежує її, відтіняє, робить властивість конкретною – існуючою. Межа – суть буття речі, за Аристотелем.

Обидві протилежності у статусі: щось і ніщо його — є довершеними. Кожна є ніщо іншої і вони є межами одна одної. Вони є рівноправні – однаково істинні.

Формули Будди і Аристотеля декларують статус протилежностей відмінний від їх статусу у діалектиці Гегеля.

Протилежності у Будди складають собою одне ціле, як два, у силу умови довершеності і є нероздільними, у силу умови межі, де кожна з них проникає у іншу – є її складовою.

Суть відношення протилежностей між собою уточнюють властивості: позитив і негатив. Кожна протилежність — є негатив іншої.

Підведемо підсумок.

Будда своїми п’ятью словами:

«Вілсутність межі – є істинна межа» виразив

  • Відсутність речі – є довершеність речі і це є істина.
  • Відсутність речі – є межа речі і це є істинне.
  • Відсутність речі – є сама істинна річ.
  • Відсутність речі – є інше-себе-речі – своя істинна протилежність.
  • Відсутність речі – є ніщо речі – її істинна протилежність.

Якщо пізнати істинну межу, то будуть пізнані коротко і детально всі, без винятку, елементи. У цьому, мабуть, у протилежностях – так як вони є межі одна одної і є річ, як ціле – і полягає суть пізнання коротко і детально всіх, без винятку, елементів. Але цю «короткість» можна значно розширити.

Щодо безмежності. Вона підпадає, ніби, під умову межі межі, у силу умови відсутності(без межі). Але сам термін є невірним і фактично неіснуючим у такому статусі – без межі, як протилежність межі. Заперечення межі, відкидання її — навіть з формальної точки зору – це відкидання одного з двох, що є нероздільне ціле, а це заперечення себе, як конкретності, визначеності і об’єктності. Термін вводить плутанину у вигляді існування великого числа безмежностей, безмежності числового ряду і інше.

Вірним терміном – є поширеність. Істинною межею межі — є поширеність.

У першому малюнкучорна область навколо білого кола була перебільшена для кращої наочності. Удійсності — це просто коло – чорналінія, що обмежує білу область. Коло — є най поширений символ релігій і саме вінє символом довершеності і двох, як одне – символом протилежностей.

+1
353
RSS
10:18
+2
На майбутнє рекомендую робити UPD матеріалів, щоб пов'язати початок і продовження взаємними гіперпосиланнями.
11:02
+2
Гіперпосилання я ще не освоїв, тому можу послати читачів невідомо куди… _посміхаюсь
10:24
+2
_здивований _здивований _здивований

жили вони у протилежних півкулях Землі

_здивований _здивований _здивований
ШООООО???
_здивований _здивований _здивований
Невже Будда жив у південній півкулі?!
_здивований _здивований _здивований
Де саме: в Австралії, в Південній Америці чи, може, в АНТРАХТИДІ???
_здивований _здивований _здивований
Шо я пропустив з географії?!
_здивований _здивований _здивований
10:59
+3
Пане Тимур, а хіба півкулі діляться тільки по екватору? Сонце де сходить, чи не у Східній півкулі і заходить на Західній, умовно кажучи. Не є Японія країною висхідного сонця? Чи Захід і Схід — це в одній півкулі? _не_знаю
За замовчуванням геоїд Землі ділиться саме на північну і південну півкулі.
Але навіть якщо вести мову про східну й західну півкулі…

Координати грецьких Афін — 37°58′ пн. ш. 23°43′ сх. д.
Будда народився в індійському місті Лумбіні з координатами 27°29′ пн. ш. 83°17′ сх. д.
Японія, кажете?.. Координати давньої японської столиці Кіото — 35°01′ пн. ш. 135°45′ сх. д.
Отож перепрошую, але і Давня Греція, і Давня Індія, і Давня Японія — це все східна півкуля!!!
_не_знаю _не_знаю _не_знаю
12:44
+2
Тоді Аристотель родився на Сході. Треба буде виправити. _сумний
Але, перепрошую пане Тимур, коментар носить досить таки анекдотичний характер. Це як би Ейнштейн послав свою статтю вчительці, у похилому віці, літератури і мови у знак поваги, а вона відповіла: «Любий мій хлопчику, ти так і нічому не навчився — неуд. Ти, як завжди, зробив багато граматичних помилок.» _жартую
Згоден, що трохи анекдотично все це виглядає… Тим паче, Редьярд Кіплінґ свого часу написав знамените: «Захід — це Захід, Схід — це Схід...»
Якщо виходити з т.зв. традиційної географії, то Аристотель уособлює таки західну цивілізацію, а Будда — цивілізацію східну. От тільки до «півкуль Землі» це найменшого стосунку не має! Бо цивілізаційна межа між Заходом і ходом колись пролягала по східному кордону України, а з XVIII століття — по Уралу. Отож не в «півкулях Землі» тут річ! На що я й хотів звернути Вашу увагу!
_крутий _крутий _крутий
13:39
+2
Дякую, це не важко виправити. Ви і надалі висвітлюйте ті моменти, які у Вас, як письменника, ріжуть слух. На жаль я недостатньо володію словом. _сумний
10:53
+2
Друже Тимуре, вітаю з досягненням РЕЙТИНГУ =3000!
_ура _ура _ура
Дякую, друже!
_ура _ура _ура
11:10
+2
Річ існує, коли вона довершена, тобто досконала. Якщо річ недовершена, її нема. А як же тоді бути із карликами. Вони ж є! І не можна сказати, що вони є досконалими створіннями.
12:50
+2
А чому карлики не можуть бути досконалими у своїй карликовості. Я ростом 1,7 м. Мій син 1,82 м. Його товариш під два метри. Я самий недосконалий. _посміхаюсь
11:41
+2
Світ — є довершеним. Це озвучують всі і кожний. Світ – не є довершеним, але тоді є недовершеною і Причина, що цей Світ породила, а таке важко навіть уявити, щоб Той, хто розгорнув Світ в усій його гармонії, був не довершеним.

_здивований _здивований _здивований
Та невже «всі»?!
_здивований _здивований _здивований
В юдаїзмі панує інша концепція. На Світочі я неодноразово згадував про неї 0 наприклад, в цьому коментарі:

Юаїзм не заперечує всемогутність Бога. Натомість певну недосконалість Його творіння обґрунтовує наступним чином: Всемогутній навмисно зробив цей світ дещо недосконалим, щоб людина мала можливість його вдосконалити й радіти від цього!
Адже якщо зробити світ довершеним, досконалим, то створена за образом і подобою Бога людина не матиме предмету прикладання своїх творчих зусиль! А в такому разі людина не зможе бути «як Бог» — а отже, не зможе самореалізуватися протягом життя, творячи добро, вдосконалюючи світ і радіючи від того…

_язик _язик _язик
13:04
+2
До того часу, поки вона почне його удосконалювати, людина невзлюбить Бога і буде за що. Якщо Світ не є досконалим, то і людина — як частина творіння — є недосконалою. То як недосконалість може творити досконале.
Але питання — як він творив — є воно обгрунтоване.Технології пред'явіть, будь ласка. Навмисно створити стількі болі, ненависті і жорстокості. Невже у Бога забракло фантазії, щоб створити світ творчості, як у шкільному гуртку, де учать дітей робити гарні речі — твочість? Так! І нікому не приходить у голову вчити їх спочатку кусати один одного, лупцювати, щоб вони деградували, а потім уже вчити твочості.
Не знаючи технологій, як ми його будемо удосконалювати і чи будемо ми спочатку теж, подібно Богу, створювати Світи, сповнені болі, щоб їхні мешканці потім його удосконалювали і любили нас — «творців».
Бог повідомляє людині, як удосконалити світ.
Все приблизно так само, як з будь-яким конструктором чи розібраною на деталі конструкцією: у Вас на руках є набір деталей, є засоби збирання (інструментарій), є інструкція для збирання:
«Деталь А вставити в отвір В, приклеїти клеєм з тюбика, що додається, далі в отвори 1 і 2 деталей А і В вставити перемичку С, закрутити накидні гайки...»
І таке інше.
Ніхто не даватиме Вам інструкції, що весь набір деталей треба додатково розламати, полити клеєм, підпалити на ганчірці та спалити своє помешкання! Але якщо Ви настільки дурні, що хочете собі ж зробити гірше — тоді ніхто Вас не утримає від цього. Бо у Вас є свобода волі, й Ви можете або зібрати з набору деталей щось корисне за інструкцією — або використати все це на шкоду собі й іншим.
_язик
15:00
+3
Яка ж це свобода волі і творчість — бути виконробом і творити, заглядаючи в інструкцію. Хіба від цього ми дізнаємось, що таке досконалість, якщо вона відсутня у Світі зараз. А якщо ми відмовимось творити(свобода волі), то Світ так і лишиться недосконалим. З усією повагою, пане Тимур, але пояснення теологів, основане на тенденції — Бог створив Світ — не є філософськими. Я читав у Лейбніца ці діспути(не до кінця, бо надоїло) теологів і їх противників. Теологи висувають свої аргументи, ті їх спростовують, доказують нелогічність. Ті знову придумують інші і їх теж спростовують і так без якогось результату. Теза — Бог власноручно створив Світ не має ніякої логічної основи під собою і тому вона завжди виправдовується, пасе задніх у спорах. Я питав вас про технології творіння. Вони представлені зразу на початку Біблії, з перших її рядків.
З початку створив Бог Небо і Землю. Так що Він створив? _добре
Кубик Рубіка можна «скласти» багатьма способами. Є ще й окремі «фігури» — т.зв. «пасьянси» кубика Рубіка:

Отож місце для творчості є навіть «на посаді виконроба» _язик

З початку створив Бог Небо і Землю. Так що Він створив? _добре

Ой… Складне питання. Бо якщо зацитую християнську Біблію, то зацитую куций переклад з давньоєврейської, в якому втрачена оригінальна гра слів:

На початку Бог створив Небо та землю.

А якщо зацитую коментар мудреця РАШІ до цього вірша, то не знаю, чи зрозумієте Ви щось:

сотворения Б-гом. (Сказано: сотворил Б-г, Судья), и не сказано: сотворил Господь (Милосердный). Ибо вначале вознамерился сотворить (мир) на основе (строгого) правосудия, но увидев, что мир не может так существовать, выслал вперед милосердие и соединил его с правосудием. К этому относится сказанное: «в день созидания Господом Б-гом земли и неба» [2, 4].

Отже, на початку були створені не просто небо й земля (точніше, небесний і земний світи — не пишіть ці слова з великої літери), але разом з верхнім («небесним») і нижнім («земним») світами — правосуддя та милосердя в поєднанні з правосуддям. Десь приблизно так…
_соромлюсь
16:03
+3
З початку створив Бог небо і землю. Він «створив» — протилежності, чи не так? Потім «створив» — тьму, а вже потім проявив світло — знову протилежності. При цьому тьма вже існувала деякий час до світла.Тьма миліша Богу?
Кгмммм…
_шкодую
Той самий класичний випадок, коли я з Вами спілкуюся не священною давньоєврейською мовою, але українською. А вона, на жаль, не передає певних нюансів…
_шкодую
Це людською мовою виглядає так, що Бог щось там «створив». В оригіналі ж Він не просто «створив», а, швидше, відділив/розрізнив/розвів. Тому в перекладі Бут. 1:4 підкреслено саме цей нюанс:

І побачив Бог світло, що добре воно, і Бог відділив світло від темряви.

Тому на Ваші слова: «З початку створив Бог небо і землю. Він «створив» — протилежності, чи не так?» — відповідаю: не так! Якщо врахувати нюанси оригінального давньоєврейського тексту, то Всемогутній швидше «розділив» небесний і земний світи.

Те саме і зі світлом та пітьмою. «Потім «створив» — тьму, а вже потім проявив світло — знову протилежності. При цьому тьма вже існувала деякий час до світла». Якщо враховувати нюанси вживаних давньоєврейських слів, то Всемогутній не стільки «створював» світло, скільки «відділив» світло від пітьми. Тому немає підстав говорити, що світло буцімто було створене пізніше від пітьми. Світло та пітьма існували в якомусь проміжному, «змішаному» стані. Так би мовити, існували «сутінки» — ні світло, ані пітьма…

Якби не існувало проміжних «сутінків» на початку, звідки взялося б видовище «порожньої землі»?! У пітьмі цього не було б видно. А в «сутінках» — видно!
_язик

«Тьма миліша Богу?» — ні. Дивіться коментар РАШІ:

и увидел Б-г свет, что хорош, и отделил (различил). Также и здесь мы должны обратиться к агаде: увидел, что недостойны нечестивые пользоваться им (светом), и выделил его для праведников в (мире) грядущем [Хагига 12а]. В прямом же смысле толкуй так: увидел Он, что (свет) хорош и не подобает ему быть беспорядочно смешанным со тьмой, и назначил Он сферой его (власти) день, а сферой ее (власти) ночь [Берешит раба 3].
До речі, зі сказаного випливає основний принцип діяльності Всемогутнього: розділення, сепарація! Небесне має існувати відокремлено від земного, світло має бути відокремлене від пітьми. Цей принцип Він також створив на початку.
09:47
+2
Дякую, Тимуре, за гарну інформацію. Мир неминуче повинен бути несправедливим( навіть незалежно від бажання Бога) і Бог привносить механізм виправлення несправедливості у саме буття. _добре
Приблизно так _соромлюсь
15:56
+2
Якби ми ще могли знати напевне, чого саме треба Божественному від цього світу) Можливо, така гра його цілком влаштовує. Він грає у себе недосконалого і сміється сам над собою, коли ми так по-дитячому наївно, чи по-тваринному грубо, чи бозна-як ще себе поводимо… Або ж, навпаки, закутавши себе у товщу матеріального, до повного самозабуття, він наполегливо пробивається до центру самого Себе… саме у цій грі під назвою «Земля і Людство».
«Бог стане Богом, коли ти станеш Собою». Ось і ще цитата для роздумів.
«Бог стане Богом, коли ти станеш Собою». Ось і ще цитата для роздумів.

Шановна! Звертаю Вашу увагу, що на Світочі є цілий окремий розділ "Цитати". Не мені Вам вказувати, що й де розміщувати… Просто вважаю, що треба потроху заповнювати всі розділи нашого сайту рівномірно.
_троянда _троянда _троянда
Квітки мають квітнути повсюдно!
_троянда _троянда _троянда
19:28
+2
Теж гарна інфірмація, «проміжному, «змішаному» стані. Так би мовити, існували «сутінки» — ні світло, ані пітьма…», а потім, очевидно, і світло і тьма почали поступово проявлятись — «розділятись» і «відділятись». Гарний кусок древнього знання, який я можливо поясню, якщо до цього дійде.
Буду радий почитати. Тема розлога й безперечно цікава, має нюанси, в яких можна довго розбиратися.
14:59
+2
Вибачте, хотів ще один камент написати, але побачив, що він надто розгорнутий.
Тож написав новий матеріал_не_знаю
16:25
+2
Друже Олександре, у карлика не лише зріст 120-130 см, а й зміни хребта, пропорцій тіла, голос+, що і є проявом недосконалості.
05:11
+2
Якби я був прихильником «теорії досконалості» я би відповів Вам, що карлик отримав таке тіло, яке найкраще підходить у випадку з його кармою та з уроками, які він має пройти в цьому втіленні. В цьому і є досконалість _цікаво Відносна звичайно _хитрий
05:09
+1
Дякую пане Олександре, що піднімаєте такі цікаві теми, але мені здається Ви трошки «перемудрували» _цікаво

Знову ж таки вважаю, що найчіткішу картину дає погляд на ситуацію з точок зору Абсолютної і Відносної реальностей.

На рівні Абсолютної реальності ніякої Досконалості не існує, тому що не існує ніякої Недосконалості. Досконалість/Недосконалість (як і будь-які інші дуальності) — це все плід роботи інтелекту і фантазії людей, тому до Абсолютної реальності це ніякого відношення немає.

На рівні Відносної реальності і Досконалість і Недосконалість — це поняття відносні і залежать від рівня свідомості того хто оцінює, тому можна дуже довго сперечатися, що є чорним, а що є білим (або чи досконалий чи недосконалий Всесвіт), але остаточної відповіді ніколи не буде отримано через відносність будь-яких речей на Відносному рівні існування.

І скільки би не було написано філософських, релігійних чи будь-яких інших трактатів, це не змінить того, що обговорювані поняття існують тільки в нашій голові і є завжди відносними так само як і будь-які твердження про них.

Тому враховуючи абсурдність будь-яких тверджень, які стосуються понять відносного світу (дуальностей), пропоную просто покинути всі «філософські пошуки», які ведуть в нікуди (враховуючи відносність будь-якої цілі) та просто вчитися отримувати задоволення від життя.
Хороша філософія, Доброславе! _браво
А щодо «перемудрував»… Ну, а що ж?! В таких складних умовиводах теж є неабияеі свої плюси! Тому й від отаких філософічних пошуків теж можна отримувати неабияке задоволення.
_соромлюсь
05:58
+2
Тому й від отаких філософічних пошуків теж можна отримувати неабияке задоволення.

Якщо задоволення приносить сам процес «пошуків», тоді звичайно варто «шукати», ну а якщо весь розрахунок на досягнення якогось надзвичайного розуміння, яке зробить всіх щасливими… тоді це просто марна трата сил і часу.

Хоча, звичайно, не все так просто. На певних етапах без «пошуків» ніяк не обійтися…
09:37
+3
Взагалі то, потрібно було б встановити якісь правила дискусії при обговоренні статей. Коли фізики представляють свої роботи колегам, то дискусія іде виключно над логічністю, чи не логічністю запропонованої теоретичної ідеї. Коли Бор і його команда явили свою теорію імовірності у квантовому світі, то їх опонент Енштейн спорив шукаючи нелогічності і коли потерпів фіаско, то сказав, що все-таки не вірить, що Бог кидає кості. Але віра чи невіра Енштейна нікого у фізиці не цікавить. Цікавить тільки наскільки теорія відповідає експерементам і є внутрішньо логічною.
От Ви оперуєте протилежностями: Абсолютне і Відносне, це прекрасно, але вибачте, Ви їх розділяєте. Якщо ви уважно прочитали статтю і якщо вникли у її логіку, то не повинні були б це робити, оскільки Абсолютне і Відносне є нероздільними і не існують порізнь одне від одного, а маючи спільну межу, яка їм належить обом, вони визначають один одного і не тільки — вони переходять один в одного, як позитив і негатив. Абсолитне переходить у Відносне, бо воно у ньому реалізуються, ним визначається, а Відносне стає Абсолютним, бо визначається ним і без нього не існує, як не існує Абсолютне без Відносного.
Ну це очевидно, що на нашому рівні досконалість залежить від вибраного еталону — є суб'єктивною. Про що я і хотів написати Анатолію. Але Гегель сказав, що все що існує — є істинне, а все істинне — буде існувати.
Діло не у релігійних трактатах і стаття не є такою. Обговорювані поняття існують у нашій голові? то що і квантова фізика існує у нашій голові і філософія Гегел… У голові, бо ми їх пізнаємо розумом. А те, про що я пишу — є серйозна філософія, відображена у міфах і картах Таро, у символах. Це не плід моєї фантазії, чи інтелектуальні вправи. Вона відноситься і до квантової фізики. Наприклад стала Планка 6,6… є числом символу інь-янь і йому ж належить число апокаліпсису 666. Тому мені дещо дивним є призив "… покинути всі «філософські пошуки»", але якщо це політика Світоча, тоді вибачайте…

А те, про що я пишу — є серйозна філософія, відображена у міфах і картах Таро, у символах.

А можна про карти Таро докладніше? Бо я не дуже розумію, як їх можна сюди прив'язати.
02:58
+2
Взагалі то, потрібно було б встановити якісь правила дискусії при обговоренні статей.

Восени, коли активність на сайті пожвавиться і збільшиться кількість користувачів, спробуємо розвинути наші спільноти Тим більше, з'явиться новий функціонал, який пов'язаний з ними.
Зокрема, адміністратори спільнот, якщо забажають, зможуть долучати туди тільки обраних користувачів. Тоді, мабуть, обговорення матеріалів, опублікованих в таких групах, трохи зміниться, так як приймати в ньому участь будуть люди з більш-менш схожими поглядами і способом мислення.

Тому мені дещо дивним є призив "… покинути всі «філософські пошуки»"

Це є слова звичайного користувача на Світочі, який теж має право на свою думку і на свої погляди _сміх

але якщо це політика Світоча

Вся політика Світоча в Правилах сайту і в розділі Про сайт
Доки дотримуєтесь правил сайту, Ви є бажаним користувачем на Світочі, але гарантувати, що всі користувачі будуть згідні зі всіма Вашими думками, звичайно ніхто не зможе _розгублений

Вітаю Вас, пане Олександре, з активним початком спілкування на Світочі, та надіюсь, побачимо ще багато Ваших публікацій та коментарів.
20:20
+2
Для цього потрібно продовжити почату тему, бо просто пояснити не вийде.
З нетерпінням чекаю на продовження.
_добре
09:52
+2
Друже Олександре, філософія перекладається як ЛЮБОМУДРІЄ. Ми тут разом, бо нам разом цікаво. Ніякої цензури. Є правила сайту й ми їх дотримуємося. А щодо полеміки, то вона корисна. Першим критерієм правильного є:
— логічність і
— внутрішня несуперечність. Цього й дотримуємося.
20:07
+2
Друже Анатолій, Вам дещо не сподобався термін — довершене, але діло не у ньому. Назвіть це як хочете: інтегральність, повнота, концентрація, зібраність, та ж завершеність, бо справа у відсутності себе поза собою, а як це назвати — це вже другорядна річ.
09:53
+3
Пане Тимур, агов!!! Ось Вам і Будда з Аристотелем _сумний _сильно_сміюсь _сильно_сміюсь _сильно_сміюсь
Шо «агов», шо «агов»?.. Поспати лежачому інваліду зайве не можна?..
_здивований
Наша дочка сьогодні вночі у відрядження виїхала. В нашій сімейці по будильнику прокидаюсь лише я. Тож мусив підняти дочку о 4:45, приготувати сніданок… Тоді й дружина прокинулася. Не спала, доки дочка вже з поїзда не зателефонувала. Тоді я зазирнув на Світоч. Мій нічний камент датовано «04.08.2017 06:41»…
_здивований
То дайте інвалідові далі до полудня поспати! Бо я різко всім знадобився, й після 9:00 мені телефонували чи СМСили кожні 20 хвилин…
_шкодую
15:47
+2
Пане Олександр, Ваші розвідки завше читаю із задоволенням, бо шлях завжди опановує той, хто йде. І триб Вашого мислення нестандартний, що теж дає змогу іншому розширити спосіб розуміння речі — поглянути під іншим кутом або й зовсім по-іншому. Адже кожен з нас, коли намагається зрозуміти іншого, розширює простір свідомості і дає місце ще одній її комірці заповнитися певною інфою для опрацювання.

Правда ж у тому, що людям не завжди просто зійтися у згоді чи розумінні на один і той самий предмет, бо кожен з нас, людей, знаходиться на своєму поверсі свідомості і керується своїми індивідуальними інструментами для пізнання та ще й має коло певних термінів, які розуміє по-своєму (ми зараз говоримо про тих, хто взагалі потребує пізнання, а не вдовольняється прописаними релігійними, науковими чи якими завгодно догмами).
Якщо взяти до уваги, що розум, яким ми послуговуємося, не є ідеальним інструментом для пізнання істини (хоча з логікою він гарно дружить, але істинне не лежить у площині логіки і розуму), а скажімо так — тільки на підступах до неї… А для пізнання Істини є один шлях — пізнання реального Я, Себе Істинного, що відкриває очі на усіх поверхах свідомості. Тобто коли сам стаєш Істиною Всіх Речей. І тоді відпадають усі питання розуму...)
21:08
+1
Коло — є най[більш] поширений символ релігій

Та невже?!
_здивований _здивований _здивований
Подивіться на малюнок з цієї ось статті:

Символи релігій

Тут наведено 14 символів. Коло використовується лише в 3-х з них. Якщо сюди ж зарахувати урізане коло (ісламський півмісяць) — вийде максимум 4. Отже:
3/14х100=21,4%
4/14х100=28,6%
Можна сказати, що коло використовується лише в 20-25% релігійних символів. І це Ви називаєте «найбільш поширеним» символом?!
_здивований _здивований _здивований

Навіть якщо викинути продубльовані магендовіди («зірки Давида»), все одно це не змінить ситуацію кардинально… Тим паче, замість однієї з двох «зірок Давида» сюди можна додати п'ятикутну «зірку Соломона» — це також релігійний символ. Наприклад, перевернуту догори дригом зірку Соломона використовують ті ж таки сатаністи… а це теж релігія, тільки навиворіт!
Пане Тимуре, всі інші знаки використовуються лише по 1 разу, а коло аж 3 рази, то таки воно найпоширеніше.
_музика
Дуги використовуються ще частіше, ніж кола! _язик
19:40
+2
Дружище Тимур!
В гуглі досить просто дістати інформацію за позовом — коло в такій і такій релігії.





І на закуску в іудаїзмі символ з колами — багато кіл
Короче, і у християнстві, мусульманстві, буддизмі, зороастризмі, Египті, язичництві і навіть іудаїзимі і всі використовували символ коло.
21:37
+1
А ще на тлі апеляцій до релігійної тематики я згадав одну з найулюбленіших серій «Магазинчика БО» _музика

Випадкові Дописи