До Гармонії - Разом!      Детальніше про сайт

Стати дорослим

Стати дорослим

Якщо не сталося сепарації по вертикалі (з татами і мамами), то відпрацювання розставання відбувається по горизонталі (з дружинами та чоловіками). Сепарація — це здорове, своєчасне відділення від батьків.

Тут мається на увазі саме готовність діяти самостійно без гарантованої підтримки. Тобто, підтримка може бути, а може й не бути.

Зрілість — це коли людина розраховує, сподівається на себе. Є впевненість, що життя в її руках, і вона здатна сама впоратися з труднощами і дарувати собі радість.

Інфантилізм — це коли людина поки що не має ресурсу в собі й шукає його в інших.

Причин відсутності ресурсу безліч.

І у кожного вони свої. І цілком собі серйозні.

В результаті партнеру висловлюються дитячі, недопрацьовані образи. Але ж дорослий дорослому нічого не винен (чоловік дружині і навпаки, все за згодою). Дитині, так, дорослий має дати любов, турботу і прийняття.

У дитини немає вибору — вступати чи ні в стосунки з татом і мамою.

Малюка народили, не запитавши, тому і беруть до певного часу відповідальність за його виховання.

Дитина не може сама про себе піклуватися, дорослий цілком в змозі це зробити. За іншого дорослого ми не відповідаємо, тому закиди й очікування настільки дратують.

Часом здається, що просто партнер не годящий. Не склалось.

От зустрінеться «Та сама» або «Той самий» і все буде добре.

Він або Вона прийде, залікує рани, долюбить це внутрішнє дитятко, візьме на ручки і понесе, захищаючи від всіх труднощів і негараздів. На жаль, цього не відбувається.

Минають роки, розчарування в людях міцніє.

«Кожен зайнятий собою, я нікому не потрібен».

А точно нікому? Напевно, це той самий момент, коли потрібно міцно себе обійняти і сказати: «Друже, я з тобою назавжди. Я тебе ніколи не кину, і ти можеш на мене покластися». Взяти себе в руки і подумки поколисати.

Визнати свої рани, дозволити слабкість, побачити і полюбити свою недосконалість.

Тоді приходить розуміння, що батьки такі ж недосконалі люди. І любили, як могли.

Дали те, що було.

Багато в чому якість і кількість любові залежали від того, що вони самі отримали в дитинстві. Поступово увага переміщується з тривожного минулого в «тут і зараз». Настають приємні зміни.

Виникає гостре бажання жити, надолужити те, що було втрачено за роки марних сподівань і розчарувань. З'являється думка, що все було як треба. Навіть пережитий біль, виявляється, розкрив в нас деякі цінні ресурси, про які ми могли не дізнатися при більш тепличних умовах.

І ось із цими здібностями і талантами, але вже без вантажу образ, ми йдемо в життя і вибудовуємо відносини з меншою кількістю претензій, насолоджуючись свободою та легкістю.

Стати дорослим — це прийняти той розклад подій, який існує, і діяти [виходячи] з реального стану речей, а не чекати чогось ідеального.

Автор: Маша Мошковська

Джерело матеріалу:
+3
101
RSS
21:40
+2
Бачу довкола багато «дорослих дітей» — може, хтось почитає…
12:33
+1
Опіка — це те, що роблять батьки своїм дітям довіку.
12:35
+1
Десь читав, що душа дає згоду на своє чергове втілення саме в цій родині.

Випадкові Дописи