До Гармонії - Разом!      Детальніше про сайт

коло

коло

Коло – це досить незвичайний символ через свою простоту, насиченість і унікальність інформації, яку він собою виражає. Його використовують, практично всі релігії як сучасності, так і древності: в Єгипті, Зороастризм, Веданта. До нас він прийшов з язичницьких часів, але скоріше за все, його слід простягається у глибину віків, у допотопні часи.

На перший погляд важко осягнути важливість і цінність даного символу, гостя з туманної давнини, аура святості якого збереглась і у наші дні.

Проста фігура симетрія якої вважається досконалою. Що він собою виражає: довершеність, сонце, колесо; можна придумати і вже придумано багато чого іншого в залежності від рівня фантазії, яка живиться релігійною екзальтованістю, чи асоціаціями з навколишнім середовищем.

Якщо є сумніви у суті існування філософії протилежностей, основаній на висловах Будди і Аристотеля зі статті «Будда і Аристотель. Межа ч. 2», тут то аналіз самого кола — самого по собі – приводить до тих же результатів.

Тому, перше, коло – це прикладний зразок форми, з якою можна експериментувати, щоб переконатись, що вона собою виражає. А виражає вона все ту ж філософію протилежностей, тобто символ являє собою свою самодостатність, як носій інформації.

Друге, коло містить у собі пласт інформації, пов’язаної з її аурою святості і популярності у релігій.

Третє, він має відношення, разом з комплексом протилежностей, до прикладного знання – квантової фізики – її квантового поля.

Але перше торкнемось філософії протилежностей. А щоб не повторювати лінію викладу попередньої статті, скористаюсь інформацією з коментарів Тимура Литовченко до статті «Будда і Аристотель. Межа ч. 2», люб’язно ним надану.

В оригіналі ж Він не просто «створив», а, швидше, відділив/розрізнив/розвів. Тому в перекладі Бут. 1:4 підкреслено саме цей нюанс:

І побачив Бог світло, що добре воно, і Бог відділив світло від темряви.

…и увидел Б-г свет, что хорош, и отделил (различил).

Світло та пітьма існували в якомусь проміжному, «змішаному» стані. Так би мовити, існували «сутінки» — ні світло, ані пітьма…

Але спочатку хочу привести випадково цитату публіцистки і письменниці Єлени Ксантопулос Із статті «Європа буде так же довго і болісно звільнятись від розтліваючого впливу Росії, як і Україна», яка дуже співзвучна темі статті.

Признати реальність. Назвати біле білим, чи все-таки продовжувати притримуватись політики «безкінечних відтінків сірого».

Отже біле є визначеність, а безкінечні відтінки сірого – невизначеність.

Ця цитата співпадає з інформацією Тимура Литовченко, яка стверджує існування початкового стану, свого роду сутінок – суміш світла і тьми, — а для нас – чорного і білого і дій Бога, який розділяє їх, виділяючи зі сірості, концентруючи їх у чистоту. Сірість, у результаті цих дій, зникає, поступившись місцем зібраним у собі кольорам, тобто ніщо з білого не лишилось поза ним і ніщо з чорного не лишилось поза ним – тільки біле і чорне – визначеність.

Все це можна проілюструвати шкалою відтінків з комп’ютера.

«…и увидел Б-г свет, что хорош, и отделил (различил).»

Але дійсно, їх ще потрібно розрізнити, кожен колір відтінити.

Подивіться на малюнок прямо під цим реченням.






Немає ніякого малюнка? Ніякої визначеності? Так! Але це не помилка. Малюнок все-таки є, але він намальований білим по білому. Чисте біле, очевидно, не може собою саме щось виразити. Потрібно щось інше. Але достатньо добавити чорного і появиться прекрасна картина.

Чорне відтінило біле, а біле – чорне і тепер можна визначити, що є що.

Але вернемось до зібраних, концентрованих, інтегрованих кольорів, бо питання стоїть – яким чином їх розмістити, щоб вони відтіняли об’єм один одного? Потрібно мати також на увазі, що сірість мала свій об’єм і від сепаровані чорне і біле повинні вміститись у ньому обоє. Поряд не вийде, але якщо один поза одним, то кожен зможе відтінити повністю іншого, що, власне, і може продемонструвати коло, якщо умовно «зрушити» у сторону кожен з кольорів.

Є стара східна байка. До Бога прийшла тьма скаржитись на світло, що воно постійно і скрізь переслідує її. Бог пообіцяв вирішити це питання і призвав до себе світло. «Тьма жаліється, що ти її переслідуєш». Здивувалось світло: « А хто така – тьма». Озирнувся Бог і дійсно, тьма зникла. Суть байки у тому, що кожне з них є відсутність іншого – ніщо іншого. Поряд зі світлом немає тьми; поряд з тьмою немає світла. Теж саме і з білим і чорним.

Біблійний Бог розмістив кожну властивість у її власну область: світло стало днем, а ніч – тьмою і прояв їх не пересікається один з одним, а проявляється послідовно. Це є надзвичайно важливий фрагмент древніх знань, виражений так алегорично.

Але повернемось до кольорів. Поміщені один поза одним вони повинні бути злиті в одне ціле, інакше між ними лишиться сірість. Але злитість не повинна і не порушує їх чистоти, бо ми зробили висновок, що вони є ніщо один одного – відсутність.

Злитість означає, що протилежності проникають одна в одну – є одне, що проявляє свої якості послідовно в залежності від обставин: то білим, то чорним – як негатив і позитив.

Отже ми прийшли, незалежно, до тих же висновків, що і у статті «Будда і Аристотель. Межа ч. 2».

  • Протилежності є відсутність одна одної – ніщо себе.
  • Вони є рівноправні властивості.
  • Протилежності є межами одна одної.
  • Вони визначають і об’єктивують одна одну.
  • Вони нероздільні.
  • Переходять одна в одну.
  • Проявляються послідовно.

Якщо виклад і доводи здаються легковажними, то слід відмітити, що складне реалізує себе через просте, а просте – ускладнюється.

Отже коло являє собою одне, що є два і два, що є одне, але наявність протилежностей явно недостатньо для аури святості кола.

+4
414
RSS
11:19
+2
Добре викладена філософія, дякую!
_троянда _троянда _троянда
Єдиний недолік — трохи «кульгає» літредактура, але то вже для мого редакторського ока. Сподіваюсь, інші сприйматимуть текст краще, ніж я…
_троянда
12:52
+3
Дякую. Я ж казав, що не зовсім володію словом, але інколи, коли є натхнення, то дещо виходить.
Але я хотів максимально просто викласти матеріал. До того ж важлива суть, а форму подачі можна і відредагувати.
хочу привести випадково цитату публіцистки і письменниці Єлени Ксантопулос Із статті «Європа буде так же довго і болісно звільнятись від розтліваючого впливу Росії, як і Україна», яка дуже співзвучна темі статті.

А можна додати посилання на статтю?
Наскільки я розумію, ось ця стаття.
13:05
+3
Пані Дзвінка Сопілка!
У слідуючій статті про «святість» кола буде затронуто карти Таро. Я хочу дізнатись, Ви віддаєте перевагу картам Райдера-Уейта (Rider-Waite )?
Так. Це моя улюблена. Таро Кроулі для надто депресивне.
11:46
+3
Є коло, а є й круг. Де саме коло виходить з круга? Чи можливий круг без кола?
12:58
+4
Круг — геометрична фігура обмежена колом. Круг не є самостійним, ні навіть не так, і коло і круг, який воно оточує — є нерозривне поєднання. По суті, коло представляє собою протилежність кругу, бо належить іншому кругу. Якщо коло чорне, то воно є представником чорного круга, і є межею — колом — білого круга і навпаки. Це ж випливає з тексту статті.
є межею — колом — білого круга і навпаки

Саме так: коло — це межа кругу!
З усіма властивостями межі…
Це навіть не до цієї статті ближче, а до «Будди й Аристотеля».
13:49
+3
Друже Анатолій, я Вам вдячний за питання. Воно відкрило мені нову грань значення символу Коло — коло і круг.
Друг Анатолій має таку цікаву властивість: він буквально генерує цікаві запитання, на які не можна давати згорнуті відповіді! На Світочі повно моїх статей, написаних у відповідь на його запитання — це всі підтвердять!
_танцюю
19:32
+3
Дякую, друже Тимуре, що помітив цю особливість моєї творчості. Коли я відійду, товариство зможе сказати: Анатолій умів і любив ставити запитання А таких твоїх статей з мого пасу є вже зо 2 десятки.
Я вже, здається, писав про те, що саме серед євреїв дуже цінується і всіляко заохочується таке вміння — ставити якомога більше якомога гостріших і дошкульніших запитань! Бо хороше запитання — це вже половина шляху до розумної відповіді. Отже, не помітити цю твою особливість я просто не міг…
_вибачаюсь
20:30
+4
Я хочу відмітити, що все написане — це процес інтерпретаці символів, це не моє щось саме по собі, бо вважаю, що у них колись були закладені знання, щоб ті пережили катаклізми і могли бути відкриті нащадками. Тому не всі тонкості, які містяться у самих символах, ще розкриті. Питання кола і круга тому підтвердження, та й не під силу одній людині все це розробити, відкрити всі нюанси, чи навіть повно і правильно все інтерпретувати. Потрібно зусилля не одинака з обмеженими можливостями, а мінімум групи людей. Я ставлю собі завдання тільки привернути увагу до нової-старої філософії, зацікавити і дати поштовх для подальших і більш глибоких досліджень.
07:47
+3
Друже Олександре, я знаю таке: коли щось Є, то ХТОСЬ постарався, щоб воно БУЛО. Випадковість, звичайно, теж є. Теорія ймовірностей це оцінює. Але ті неймовірні випадки, які трапляються серед людей, іноді свідчать, що за ними ховається закономірність. Тому я із сумнівом ставлюся до твердження, що людина — гравець, а життя — гра.
12:19
+2
Друже Анатолій, Ошо раз сказав, що відноситись серйозно до життя — смішно, але легковажно — небезпечно. Наше життя, мабуть, і гра і не гра, щось середнє. Так, враховуючи скільки є болі в існуванні, то навряд чи хтось захотів би такої гри і для себе і інших. Але якщо життя, у деякій мірі, є віртуальне, то віртуальною є і біль і інше… А закономірності можливо тому, що гра вже скінчилась і Ігрок передивляється плівку заново, щоб насолодитись дійством, тому хаос відсутній, а присутній той закономірний варіант, який вже відбувся.
Коли футболіст отримує м'ячем в пах, біль цілком реальний, але це не відбиває у нього бажання грати далі.
13:12
+2
Але не викликає бажання отримувати весь час у пах. _посміхаюсь
Тому шикуючись у «стінку», футболісти затуляють руками причинні місця.
Футбол. Стінка
_сильно_сміюсь _сильно_сміюсь _сильно_сміюсь
А як же мазохісти?
А решта так нервово шукає щастя
08:02
+3
Серед авторів сайту я, здається, найбільше заглиблений у практику. Таке було й на НО, коли я там був. Практика, це не лише КОРИСНІ ПОРАДИ, наприклад, про ПІЧКУ МІЛАНО-2, про встановлення ДВЕРЕЙ, або про ТЕПЛУ ВОДУ в літньому душі. Недавно я задумався, як люди поміряли Землю і вийшов на метод Ератосфена. Дізнався, що нема прикладів перевірки замірів Землі іншими: ні учнями, ні студентами. Я з дітьми в Україні та Лівані поміряли Землю ще раз 21 червня 2017 р. Тут ми зіткнулися і з колом, і з кругом, і з кулею.
08:15
+3
Друже Олександре, в процесі замірів Землі й обговорення результатів, я вийшов на ЕКВАТОРІАЛЬНЕ КОЛО й дізнався, що там можна ПОСТАВИТИ сире яйце. Люди переконані, що яйце поставити НЕ МОЖНА. Та це й ти знаєш, друже. А раз не можна, то й ставити нічого, однак яйце впаде. У липні-17 ми в Україні й Лівані зуміли у численних дослідах поставити яйця. Є вже 22 успішних дослідників у ЯЙЦЕСТАВІ-17. Я й тобі пропоную долучитися до дослідів, відчути радість побачити «неможливе». А потім можна буде разом подумати, як використати для розвитку людей цю ВЗАЄМОДІЮ
ЖИВОГО З ЖИВИМ.
12:10
+2
Спробую. Напишу, що вийшло.
08:49
+2
Мені сподобалась стаття. Дякую пане Олександре
Коло- круг
Біле-чорне…
Магія творення
Дякую Вам за увагу, пані Ірина.
Ця цитата співпадає з інформацією Тимура Литовченко, яка стверджує існування початкового стану, свого роду сутінок – суміш світла і тьми, — а для нас – чорного і білого і дій Бога, який розділяє їх, виділяючи зі сірості, концентруючи їх у чистоту. Сірість, у результаті цих дій, зникає, поступившись місцем зібраним у собі кольорам, тобто ніщо з білого не лишилось поза ним і ніщо з чорного не лишилось поза ним – тільки біле і чорне – визначеність.

Згадала, що Дара Корній у своїй книжці теж писала про чорне і біле та їх протистояння сірості.
Тепер після вашої статті і книжки виникла думка: Богу подобається і чорне і біле, але не подобається сіре.

Випадкові Дописи