До Гармонії - Разом!      Детальніше про сайт

ВЕЛИКІСТЬ

ВЕЛИКІСТЬ

Бог, закутий у обряд…
Бог, розіп'ятий церквами...
Довгий сон, страшний парад,
Наша з вами, люди, драма.

Чи у цьому правда є?
Бог – Свобода, Сила, Мога…
Його ликом Правда є,
Жити – його перемога!

Бог є Совість, Серце, Дух -
Те, що не замкнеш у клітку.
Не відняти аромат
Силою в живої квітки…

Бог — не правильні слова,
Навіть не слова молитви.
Бог — не обрядовий прах,
Не брехні і правди битва.

Бог є те, що завжди «над»,
Поза всім і понад межі,
Його космос — не слова,
Розум з них будує вежі.

Бог народжений в тобі…
Осягни собою важність
Дива в золотій воді,
Що є істина і справжність.

Диво все твоє Життя,
В нім ти сам — весь всесвіт Бога,
Його Вічнеє Дитя
Від глибин, начал, порога…

Понад праведністю слів,
Над картинністю всіх ликів -
Бог над цим і над отим…
Та в тобі — його Великість!

Наталка Артанія Кобза
18.03.2017

+4
386
RSS
15:02
+2
Шкода, що я не розуміюсь на поезії (від слова «зовсім») і не в змозі оцінити Ваші вірші з літературної точки зору… _шкодую
18:55
+2
А хіба я казала, що потребую цього? Оцінювання — це те, імхо, чого менш за все потребує той, хто виражає дещо, на його відчуття важливе, через слово.
Не казали. Однак поезія — річ особлива. А філософічна поезія заслуговує на особливу оцінку. Включно з літературно-поетичним аспектом…
20:08
+3
Пане Тимур. Тут все досить просто в оцінці, якщо всередині щось ворушиться в унісон — то значить Ваше, а якщо ні — то вибачайте. _посміхаюсь
КОМЕНТАР ВИЛУЧАЮ НА ПРОХАННЯ ПАНІ АРТАНІЇ. БІЛЬШЕ Я В ЇЇ ДОПИСИ НЕ ЗАЗИРАТИМУ, ГАРАЗД. ОБГОВОРЮЙТЕ БЕЗ МЕНЕ.
Пане Тимуре, в Біблії і в Торі теж, бо вона є основою для першої, написано, що Бог створив Світ і все в ньому з людиною включно за шість днів. Від цього Він втомився і вирішив відпочити, про це теж написано в Торі і Біблії. Але, наскільки мені відомо, ніде в Біблії не написано, що Бог уже відпочив і знову взявся до роботи. Може в Торі є щось про це?
12:32
+1
Пане Тимур, прошу вилучити з-під мого вірша свого коментаря з недолугими картинками, бо в інакшому випадку мені доведеться звернутися до адміна. Вам шкода авторку, а авторці натомість шкода Вас, бо Ви берете на себе погану роль — засмічувати простір низькосортними відгуками, коментуючи те, чого Ви, пробачте, не розумієте і, судячи з ваших просторікувань, навряд чи зрозумієте, в усякому разі в цьому житті.
Тому моє до Вас прохання: взагалі не заходити під мої дописи. Мені не подобається ні те, що Ви пишете, ні те, яким нешляхетним чином виражаєте свої думки.
Здається, я висловилася зрозуміло.
13:00
+2
Власне, так і є. Якщо твої частоти — ти їх ловиш, і вони відгукуються у тобі. Не твої — просто йди далі: навіщо даремно пустослів'ям стрясати простір?
ПАНІ АРТАНІЯ ПОПРОСИЛА ВЗАГАЛІ НЕ ЗАХОДИТИ ПІД ЇЇ ДОПИСИ, ТОМУ НЕ МОЖУ ВІДПОВІСТИ ВАМ ТУТ. ДОВЕДЕТЬСЯ В ПРИВАТІ, ПЕРЕПРОШУЮ...
21:47
+1
ВСЕ що попадається на шляху НАШЕ
16:50
+4
Я ж кажу, що релігії — це і трагічно і комічно. Це як імператор, який просить милостиню на розі свого палацу. У Індії один просвітлений те й робив, що ходив селищами, збирав людей на ценральній площі і сміявся до сліз. Не дивно і розсміятися, коли він бачив у, обірваних і замучених, людей — богів, які нічого про себе не знали і які кожен день молились? кому? богам, щоб ті дали їм достаток. Трагікомічна ситуація. _сумний _сильно_сміюсь
18:58
+3
Згодна. Так і є. Показова притча.
16:57
+4
Вірш прекрасний, пані Артанія і, як завжди, поезія і філософія — поезія філософії, чи філософія окутана в поезію, і не тільки філософія… _чудово
19:02
+2
Дякую, пане Олександр. І хоча «хвалу и клевету приемли равнодушно...», все ж нам завжди справляє приємність чиясь близька частота, що спричиняє розуміння:)
18:02
+2
Вірш хороший. Тема актуальна: Людина і Бог ( пошук гармонії). Це назва мого дослідження 25-річної давності. Розмір вірша дотриманий. Рими свіжі. Вітаю, Наталю.
19:06
+2
Дякую, п. Анатолій. Розмір)? Рими))? Ну, так, мабуть, вони на місці:)
Всміхаюся.
19:49
+3
Не відняти аромат
Силою в живої квітки
Мені, Наталю, подобається твоє порівняння Божих якостей з АРОМАТОМ живої квітки!
13:03
+3
Приємна така чутливість до образного слова, Анатолій, дякую:)
13:05
+2
Коли я пишу щось, то сподіваюсь, що написане хтось та прочитає, може ще й оцінить. І не завжди ця оцінка мені подобається. Головне, що вона є! Отже пишу я не дарма. Когось чимось таки зачіпаю.
00:21
+1
У всякого своя доля І свій шлях широкий
10:21
+2
Вітаю, пане Анатолій. Розумію Вас, коли йдеться про статті. Хоча маю дещо інші установки. Оцінювання це дещо не те, коли йдеться про поезію, яка сама по собі є потоком делікатним. Це ніби ти побачив кущ троянди і хай ти більше любиш бузок, конвалії або й чортополох, ти ж не будеш говорити, що у цій троянді і пелюстки не такі, і аромат не той, і колючки — бо інші квіти тобі більше до смаку. Так само і з поезією, яка уже по суті своїй є троянда, бо образ її спустився у цей вимір із світів вищих. І коли вона в тобі відгукується — чудово, насолоджуйся нею, а ні — просто май інтелігентну делікатність йти далі. Або ще краще — створи щось своє, яке б перевершило своєю якістю оту, побачену тобою, троянду. Це й буде найкращою відповіддю — на рівні Творця. Імхо, звичайно.
12:31
+1
Згоден, що підхід до коментування звичайних публікацій та поезії має бути трохи різний.
13:34
+2
Наталю, дякую за розлогий коментар. Поезія це справді ДЕЛІКАТНИЙ ПОТІК. От же кожен колись писав листи, а у віршованій формі таке давалося може 1 з 10 або й 1 із сотні. Тому поезія, а особливо пісня так зачіпає людей. І більшості конкретний вірш може подобатися, або не подобатися. А ось чому так буває? На це намагаються відповісти критики чи рецензенти. Ось тоді й зачіпаються тонкі сердечні струни автора. Твоя, Наталю, поезія унікальна тим, що зачіпає духовні проблеми. І вона мені подобається.

Випадкові Дописи