Де шукати істину
Притча невідомого походження
Одного разу зібралися боги і вирішили створити світ людей: один бог створив сушу, інший створив гори, третій створив море, четвертий створив місяць, п'ятий — зірки, ну а шостий — саму людину. І коли створили цей світ, вони задалися питанням: а куди заховати істину? Боги розуміли, що якщо істина стане доступною людині занадто рано, то вона такого накоїть!
Перший бог сказав: «Все просто, давайте закопаємо істину, і тоді її знайти не зможуть». На що йому сказали: «Ні, це хитрюче створення «людина» винайде якусь лопату або ще гірше — крокуючий екскаватор, який потім перекопає всю землю, і відриє істину завчасно».
Другий сказав: «Давайте закинемо її на вершину найвищої гори». На що інші боги сказали: «Ну так, знаємо ми людину! Вона ще це на спорт перетворить — альпінізмом назве. Залізе і стягне».
Третій бог запропонував заховати істину на самому дні моря. На що інші сказали: «Ні, майбутнє ми точно передбачаємо: винайде батискаф, пірне і витягне знов-таки завчасно».
«Ну гаразд, — втративши терпіння, сказав наступний бог, — давайте сховаємо її на Місяці». І у відповідь почув: «1965 рік приблизно, долетять, розкопають, витягнуть, та ще й заховають один від одного».
«Тоді давайте сховаємо її на далеких зірках», — сказав наступний бог. Та ні, все одно в телескоп побачать, дістануть [і з зірок]…
І тільки останній бог, той самий, який створив людину, весь цей час загадково мовчав, хитро посміхаючись, тепер же мовив: «Ні, ми зробимо простіше: ми сховаємо істину в душі людини. І вона ритиме носом землю, лізтиме в гори, пірнатиме у вир морів, літатиме на Місяць, тягнутиметься до зірок у пошуках істини, не підозрюючи, що вона у людини під носом — вона в ній самій».
Сьогодні у Вас таке бачення призначення людини, завтра буде інше, більш досконале, а після завтра ще досконаліше. І так безкінечно
Приклад?.. Перегляньте наведений нижче фрагмент з к/ф «Матриця»:
Щастя в невіданні!
От бачите! А з переляку люди можуть накоїти дурниць.
Питання філософічне, що заслуговує на окрему статтю. Але на мою скромну думку, не через це. Образ раю, «де кисельні береги і молочні ріки» + повне неробство (про яке не треба забувати!) — це «рекламна картинка» для егоїстів, які перебувають на початкових стадіях духовної еволюції (десь так на «фіолетовому», «червоному» і «синьому» рівнях) й не здатні прагнути єднання з Богом… але водночас хочуть бути, так би мовити, «просто хорошими» людьми. Така собі «морква».
Бог — не фраєр, Він чудово розуміє, що не всі люди здатні сприйняти істину такою, якою вона є. Тому когось можна привабити істиною, а когось і тривіальною «морквочкою» — аби спрацювало!
— також ілюзія. Це все надто людське — а отже, несправжнє.
А от спробуйте уявити Сутність, у Якої є цілих 10 проявів-іпостасей і яка при цьому одна… У звичайної людини, так би мовити, дим з вух повалить!!!
Ну, продемонструє Всемогутній людям, що вони живуть в свинарнику — а далі що?! Головна проблема завжди криється в цьому простому запитанні… Бо людина наділена свободою волі, а отже, зрозумівши істинний стан речей, здатна знайти рівно два виходи:
- махнути на все рукою і здохнути в свинарнику («я маленька нікчема, від мене нічого не залежить!»)
- керуючись Божим планом, прибрати свинарник, навести в ньому лад (бо мета існування людини в цьому світі — максимально вдосконалити цей світ, навести в ньому лад в доступних людині межах)
Всемогутній наділив людину свободою волі — отже, Він ніяк не впливає на її людський вибір (інакше принцип свободи вибору буде порушений). Тому повісити спрощену привабливу «морквочку» перед носом слабкодухих — це для їхнього ж блага.Третій варіант — покинути землю і стати Собою — Істиною.
А полишити землю — це віддалена перспектива.
Це як в Піраміді Універсуму:
_____1_____
___2___2___
_3___3___3_
Майбутнє поліваріантне, тож «полишити землю» — це десь там, на найбільш розгалуженому рівні. Я ж кажу про середній рівень — про вибір «одного з двох» в теперішньому.
P.S Я сам колись вважав, що треба «прикрити» всі релігії і тоді на Землі настане Рай
«Кароче, Склихасовский!» ©
Не тратьте, куме, сили © на каменти, а краще нові статті на Світоч ваяйте! Чекаю з нетерпінням!!!
Що ж до «Я і Отець — одне», то це так… Водночас, це ж не означає «Я є Отцем»!!!
Тут також своя філософія, своя грань: «Ми — одне, але не тотожні».
Я загалом доволі консервативний, погляди змінюю дуже рідко — бо на те має бути «стопудово залізна» причина, не інакше.