Де шукати істину

Притча невідомого походження

Одного разу зібралися боги і вирішили створити світ людей: один бог створив сушу, інший створив гори, третій створив море, четвертий створив місяць, п'ятий — зірки, ну а шостий — саму людину. І коли створили цей світ, вони задалися питанням: а куди заховати істину? Боги розуміли, що якщо істина стане доступною людині занадто рано, то вона такого накоїть!

Перший бог сказав: «Все просто, давайте закопаємо істину, і тоді її знайти не зможуть». На що йому сказали: «Ні, це хитрюче створення «людина» винайде якусь лопату або ще гірше — крокуючий екскаватор, який потім перекопає всю землю, і відриє істину завчасно».

Другий сказав: «Давайте закинемо її на вершину найвищої гори». На що інші боги сказали: «Ну так, знаємо ми людину! Вона ще це на спорт перетворить — альпінізмом назве. Залізе і стягне».

Третій бог запропонував заховати істину на самому дні моря. На що інші сказали: «Ні, майбутнє ми точно передбачаємо: винайде батискаф, пірне і витягне знов-таки завчасно».

«Ну гаразд, — втративши терпіння, сказав наступний бог, — давайте сховаємо її на Місяці». І у відповідь почув: «1965 рік приблизно, долетять, розкопають, витягнуть, та ще й заховають один від одного».

«Тоді давайте сховаємо її на далеких зірках», — сказав наступний бог. Та ні, все одно в телескоп побачать, дістануть [і з зірок]…

І тільки останній бог, той самий, який створив людину, весь цей час загадково мовчав, хитро посміхаючись, тепер же мовив: «Ні, ми зробимо простіше: ми сховаємо істину в душі людини. І вона ритиме носом землю, лізтиме в гори, пірнатиме у вир морів, літатиме на Місяць, тягнутиметься до зірок у пошуках істини, не підозрюючи, що вона у людини під носом — вона в ній самій».