До Гармонії - Разом!      Детальніше про сайт

Скляне око

Скляне око
Джерело матеріалу:

Одного разу з достатньо заможним і марнославним молодим джентльменом сталося жахливе нещастя: на полюванні він втратив око. Незабаром після цієї сумної події він вирішив обзавестися найкращим в світі очним протезом. Це штучне око, як він сподівався, мало би стати в усіх відношеннях гідним його — його багатства, його краси і його славетного імені.

Отже, шедевр з найчистішого кришталю і найгарнішої емалі був виготовлений. Туманна глибина зіниці здавалася оксамитовою, а в темній зелені райдужної оболонки поблискували золоті іскорки. Молодий багач розглядав своє штучне око то в одному, то в іншому з численних своїх дзеркал, і око так подобалося йому, що він був готовий заново в себе закохатися.

Після цього він вирішив випробувати враження на людей і запросив до себе на післяполудневе чаювання найближчого свого друга. Розмовляючи з ним, молодий чоловік, поза сумнівом, очікував на град похвал і компліментів скляному своєму придбанню, але, зрозумівши, що з цим друг не поспішає, запитав того в лоб, як йому його око. Але, на жаль, при ретельному розгляді ніякого захоплення друг не виявив: «Ну, з огляду на всі обставини, — нерішуче мовив він, — виглядає, друже, воно добре. Можна сміливо стверджувати, що штучка красива і напевно найкраща в своєму роді». «Господи ти Боже! — вигукнув багач. — Невже, крім цього, тобі й сказати нічого? Очевидно, в такого штибу справах ти повний профан. Хіба тебе не жахає його природність? Щодо мене, то, їй-Богу, я вважаю його просто чудовим — виконаним настільки тонко, що важко відрізнити його від справжнього. Ну не лінуйся ж, прошу, подивися ще разок, порівняй обидва моїх ока і скажи чесно, чи зможеш зрозуміти, яке з двох штучне».

Але, до повного здивування молодого багатія, його друг з легкістю і без найменшого коливання миттєво визначив штучне око. На питання, як зміг він зрозуміти це так швидко, друг не без наївності відповів: «Це тому, що в порівнянні зі справжнім штучне набагато красивіше».

«Ах! — з досадою вигукнув молодий чоловік. — Можливо, ти і правий, але справжня причина не в цьому. Відрізнив ти одне від іншого просто тому, що заздалегідь знав, яке саме око я втратив на тому клятому полюванні! А щоб остаточно переконати тебе, я пропоную пройтися разом вулицями і провести маленьке дослідження. Як тобі така ідея? Ми зупинимо першого зустрічного і попросимо його вказати, яке із двох моїх очей скляне».

Уклавши це «джентльменське парі», друзі вийшли на вулицю. Найближчу стіну там підпирав обірваний жебрак — з тих бідолах, які настільки повно зневірилися в собі, що побачивши заможну людину навіть не наважуються попросити у неї милостиню. Вигляд жебрака був настільки жалюгідним, що товариш багатія відчув до нього співчуття.

Молодий багач ледачим кроком попрямував туди, де стояв жебрак, і вкрай поблажливо запитав його, чи не хоче той заробити крону.

«Крону, сер? — перепитав жебрак. — Мені б вона стала у великій нагоді, бо, правду кажучи, я вже й не пам'ятаю, коли їв».

Втовкмачити жебракові, що тому належить зробити, заможний молодий джентльмен, наблизившись до нього впритул, недбало тицьнув йому в руку крону і попередив: «Можеш не поспішати, дивися стільки, скільки буде потрібно. А коли відгадаєш загадку, скажеш мені, яке око у мене скляне».

Але жебрак роздумував недовго. Повагавшись лише секунду-другу, він вказав на протез. Заможник, здивовано відсахнувшись, запитав жебрака, яким чином він настільки швидко впорався із загадкою.

«Не вважайте це зухвалістю, сер, але загадка ваша дуже проста, — відповів жебрак. — Тільки в скляному оці у вас я помітив щось схоже на жалість!»

Оскар Уайльд

+1
713
RSS
09:57
+1
Так би мовити, підловив… _шкодую
Іноді природнішими здаються речі штучні, бо вони зроблені з любов'ю. Сорі, за каламбур.

Випадкові Дописи