Як помилки в зошиті впливають на кількість розлучень

Як помилки в зошиті впливають на кількість розлучень

У минулій статті я показала вам фотографію зошита моєї дочки. Сьогодні я збираюся показати вам, як ці помилки, які були виділені червоним кольором, впливають… на кількість розлучень!

Почну трохи здалеку. Моя дочка практично не ходила в школи раннього розвитку. Я займалася з нею сама. Коли ми тренували руку перед школою, то наш зошит виглядав ось так:

Бачите різницю? Я не підкреслювала їй червоною пастою помилки. Я виділяла зеленою пастою ті букви і гачечки, які виходили у неї добре. Вона це дуже любила і завжди після кожного рядка просила: «Мам, яка вийшла краще всіх?» І так раділа, коли я обводила кращу букву зі словами: "Ідеально!"

У чому різниця між підходами? Зрозуміли вже?

1. У першому випадку концентруємося на помилках. Що відклалося у вашій фотопам'яті? Правильно, ті букви, які написані коряво, те, що неправильно. Чи побачили ви за цими червоними підкресленнями ідеально написані літери? Ні! Хочемо ми чи ні, але підсвідомо ми запам'ятовуємо те, що виділено.

2. У другому випадку ми концентруємося на тому, що зроблено правильно! Ми отримуємо зовсім інші емоції, інше сприйняття. Хочемо ми чи ні, але підсвідомо ми прагнемо повторити те, що було ідеальним! Це зовсім інша внутрішня мотивація — не прагнення уникнути помилки, а прагнення зробити добре!

А тепер увага, відповідь на питання: як виділені помилки в зошиті впливають на кількість розлучень?

Відповідь для мене очевидна. Ми з дитинства звикаємо концентруватися на недоліках, на тому, що неправильно, на тому, що нам здається поганим. Нас привчали до цього в школі за допомогою червоної пасти, нас привчали до цього вдома, коли частіше робили зауваження за те, що зроблено неправильно, ніж хвалили за те, що ми зробили добре.

З 20 написаних в ряд гачків підкреслений був тільки один. Тобто 19 були написані добре, а 1 — неідеально. Чому ж ми сконцентровані на цьому одному ???

У житті подружжя часто відбувається те ж саме. Чоловік може володіти 19 відмінними якостями, але сварка станеться через ту одну, яку ви виділили червоним для себе.

Ось ця звичка (виділяти червоним погане), яку ми відточуємо з самого дитинства і які ніяк не витравити з нашої свідомості в дорослому віці, і стає найчастішою причиною розлучень в родині!

На чому фокус, те й росте. На що спрямована увага, то і збільшується.

Я спілкувалася вже з такою кількістю пар на тему відносин, що збилася з рахунку. І у 99% пар (навіть у тих, які здаються ідеальними) одна і та ж проблема — червона паста на характері чоловіка!

Якби я була міністром освіти, я б багато чого змінила в системі шкільної освіти. З дитинства все починається, з дитинства ми перетягуємо у доросле життя всі наші звички і навички і не всі з них служать нам добру службу.

Впроваджуючи принцип «зеленої пасти» з донькою, я побачила, що навіть якщо я не вказую їй на помилки, вони поступово йдуть самі собою, бо вона прагне зробити відмінно сама, зі своєї доброї волі!

А зараз я пропоную вам зробити чотири речі:

1. Проаналізувати зошит характеру свого чоловіка і подумати, якою пастою ви користуєтеся… А для тих, хто особливо цінує відносини, я пропоную зробити це письмово і практикувати техніку протягом тижня. Буде дуже цікаво дізнатися ваші результати! Поділіться в коментарях, будь ласка.

2. Якщо ви займаєтеся з дитиною вдома, використовуйте зелену пасту і концентруйте його увагу на тому, що добре!

3. Розкажіть своїм друзям про цю статтю, якщо вона вам сподобалася, щоб і в їхньому житті теж відбулися приємні зміни та переосмислення!

4. Подивіться серію коротких безкоштовних відеоуроків, які я записала спеціально для читачів мого блогу. У них ви зможете дізнатися більше про мої підходи до навчання і раннього розвитку! Я впевнена, ці уроки допоможуть вам зробити заняття з дітьми більш гармонійними і цікавими!

Всім бажаю гармонії! Цінуйте своє подружжя, любіть їх, і викиньте червону пасту зі свого життя!

+2
398
RSS
21:00
+2
Публікація супер!

Всі страждання людини пов’язані з оцінкою її розумом навколишніх подій і об’єктів. Тому в цьому відносному світі важливо навчитися в першу чергу звертати увагу на позитив.

Хоча якщо глибше покопати — позитиву без негативу не буває, але це вже не тема цієї публікації…
Це як раз саме та Нова Педагогіка, яка має змінити Людство.
Якщо комусь попадуться схожі матеріали, виставляйте. Разом ми назбираємо на цілу систему.
У мене крутяться думки на цю тему, але я ніяк не зберуся їх викласти в статтю.
Гарна стаття! Як раз це я і мав на увазі, що ми дуже захоплюємося негативним досвідом, і не використовуємо позитивного. Наприклад усім відомий закон «канапки з маслом». Нагадаю, вважається, що вона завжди падає маслом до низу. Насправді вона падає з вірогідністю 50/50, просто коли вона впала вдало, маслом зверху, то ми її швиденько підняли і одразу ж про це забули, а якщо навпаки, то, відчищаючи килим, ми це запам'ятовуємо надовго. Тобто негативний досвід більш значущий для нас чим позитивний.
Але ж подібне притягує подібне, і негатив у думках призводить до негативу в житті. Нариклад як кажуть, — насилля породжує насилля! Тобто розхитує гойдалку дуальності. А вихід із дуальності — в центрі гойдалки, через єдність. Чим ближче до центру гойдалки, тим менша амплітуда негативу, чи позитиву, а в самому центрі їх амплітуда наближається чи дорівнює нулю! Таким чином, у центрі — негатив не відрізняється від позитиву… Очевидно це і є Єдність. І це є вихід із дуальності…
20:42
+1
Почав відповідати на Ваші слова щодо дуальності і центру, і зрозумів, що получається ціла стаття. Пізніше допишу і опублікую.
Чекаю з нетерпінням! Щасти!
Бог нейтральний. А негатив і позитив створюють люди.
15:19
Це якщо під нейтральністю розуміти знаходження НАД чимось, а не в центрі між протилежностями.
А я тут ніде і не стверджував, що Бог негативний, чи позитивний. Я в своєму коменті розмірковую тільки про дуальність і про шляхи виходу з неї… ))))))
Для Бога нема дуальності. Він є ВСЕ. І позитив і негатив для Нього лише досвід. Це як науковий експеримент: «Будь-який результат — це Результат, і навіть відсутність результату — теж Результат».
Якщо Бог є Все, то тоді і дуальність — це також Бог! І досвід — це також Бог!

Але, знову ж підкреслю, що питання, над якими я тут розмірковую, стосуються дещо іншого:
-чому негативний досвід сприймається відчутніше ніж позитивний?
-як вийти з дуальності на інший щабель?
00:29
Але такі речі як «досвід» чи «результат» — теж витвір нашої дуальної уяви. Тому Бог і над цим :) Але це вже точно не стосується кількості помилок в зошиті )))))))
00:48
-чому негативний досвід сприймається відчутніше ніж позитивний?


Тому що негативний досвід закріплений більшими емоціями. А те, що з емоціями — завжди запам’ятовується краще.

-як вийти з дуальності на інший щабель?


Стати просвітленим :)))) Інакше ніяк. Бо все решта — це плід дуальності!
Тому не може існувати такої цілі як "інший щабель" на який можна вийти завдяки певній техніці чи вченню. Може бути тільки процес пошуку, який колись приведе до просвітлення. Але точного рецепту ніхто не дасть. В кожного різна дорога.

До речі «Просвітлення» теж існує тільки в нашій дуальній фантазії :))))
21:33
+2
Все досягається в розвитку зрілості свідомості — і т.д. — все що зрештою визначає зрілість «плодів». Параметри зрілості в кожного свої і без обмежень. Прискорити можна лише йдучи туди куди найменше хочеться, долаючи таким чином тягар власних звичок — переводячи його з мінуса в плюс — це і є завдання перевтілень котрі покликані лише для розвитку. Розвиток ніщо інше як альтернатива-вихід із будь яких звичок і переконань в сторону де нема місця жодним запереченням та осуду; — так як можливо ВСЕ.
Можу нагадати що з настанням Світанку промені подібно всенаростючій лавині будуть все більш прискорювати дозрівання плодів матеріалізації енергії. Радіймо!
00:58
+1
Важливо просто зрозуміти, що існує «Абсолютна реальність» (Бог, Універсум і т.д.) і «Відносна реальність».

Відносна реальність — це те сприйняття, яке створюється нашим розумом, думками.
Абсолютна реальність — це те, що є насправді, а не те, як воно відбивається в нашій свідомості проходячи фільтр розуму.

Слова — це атрибут розуму, інтелекту. Це рівень відносного світу. Тому скільки ми би не говорили, що таке абсолютна реальність, чи що таке Бог, ми будемо далеко від істини.

Але все одно, говорити про це ТРЕБА, тому що між словами інколи пробивається промінь істини. Тобто слова про Бога потрібні не для того, щоб дати можливість зрозуміти його суть (цього не вийде зробити в такий спосіб), а для того, щоб викликати певні інтуїтивні відчуття, які поза думками і концепціями, і які врешті решт колись переростуть в Просвітлення.
Абсолютна реальність — це те, що є насправді, а не те, як воно відбивається в нашій свідомості проходячи фільтр розуму.

Сучасна наука дійшла до тої межі, де вона сама (наука) зрозуміла, що не може пояснити, що таке Реальність. Квантова фізика каже, що реальність — це те, що ми хочемо, щоб воно було.
Мені цікаво було дізнатися точку зору, що сучасну науку породило християнство. Яке вийшло з іудаїзму, а він в свою чергу виник на грунті давньошумерських вірувань. А тепер наука прийшла до того, що східні вчення казали ще кілька тисяч років тому. Коло замкнулося. Мабуть скоро таки буде або Перехід або Кінець. Це кому як подобається ;)))
18:18
+4
Дуже хороша стаття! Саме так! БОГ не судить, БОГ любить і тільки показуючи дитині де і коли вона робила-йшла вірно, тобто знаходилась в стані балансу, тільки так краще навчити. Діти сканують все, на що концентрують увагу дорослі. Тому такий прикрий досвід в людській РЕАЛЬНОСТІ, яка відображає систему, замкнуту систему, в якій людьска думка НАПРАВЛЕНА на власний негативний досвід.
РЕАЛЬНІСТЬ — від слова ректи, тобто речена, керована льність, не дійсність.
Слово, ментальність і всі рівні до ментального плану — конструкція, в якій все існує по створеній схемі. Тому в людському Розумінні є поняття долі, Божого плану і т.д.
Ця доля замкнута в колі свідомості. Душа перебуває в проходженні певної долі для ідинтифікації самої себе… кількість раз до затвердження.

Просвітлення чи пробудження існує тільки в понятті, пробудження — це прихід до себе. Розум чогось досягає, до чогось прагне, шукаючи і знаходячи те чи інше. Наша СЕРЕДИНА НЕПОРУШНА, до неї не треба йти чи прагнути. ВОНА тут, без всіляких понять і створених іншим розумом реальностей. ВОНА НЕ НАД, не за, не до і не після. ВОНА БЕЗ ПОЧАТКУ І КІНЦЯ. ВОНА ПРОСТО Є. Не тільки усвідомлення цього є просвітленням, пробудженням, а перебування, чисте буття відкриває всю дійсніть.
Діти, маленькі перебувають, а дорослі концентрують їх увагу на системі в якій самі замкнуті.
Дякую!

Випадкові Дописи