Чоловіче щастя

Чоловіче щастя
Джерело матеріалу:

Жінка журиться: «Він мене кинув, але ж я могла б зробити його щасливим!» Та насправді вона й гадки не має, що таке чоловіче щастя. Зараз поясню. Я задавав це питання різним жінкам. І за їхніми здивованими обличчями розумів: їм навіть на думку не спадає, що у чоловіків може бути якесь інше щастя, ніж у жінок.

Тим часом, за століття існування літератури не створено жодного твору про чоловіче щастя! Отже, найшвидше, предмету не існує. Чоловік шукає сенс існування, а не щастя, його мета — подолання смертності. Перед жінкою такого завдання не постає, тому що для неї це не завдання. Вона може народити, продовжити себе біологічно і зазвичай не вбачає необхідності у фізичному безсмерті.

Чоловік опиняється в екзистенціальній пастці й намагається подолати цей глухий кут через діяльність, творчість або подвиг. Чоловік — векторна істота. Його цікавить дія з непередбачуваним результатом, спроба вийти за власні межі — можливо, навіть шляхом саморуйнування!

Ви можете мені заперечити. Вказати на купців чи європейських протестантів з їхнім суворим сімейним укладом, сімейними цінностями. Але і це є самозреченням, а не прагненням щастя.

Неодноразово описано, що розумний чоловік (що, втім, рідкість) не здатен сховатися в тихій заводі любові. «Я її ще кохаю, я життя за неї готовий віддати, але мені з нею нудно», — ось печорінська формула жертовної любові. Хіба вона не дуже відрізняється від жіночої?

Всі ми спостерігали таку сцену: жінці дзвонить шкільна подруга — і вони розмовляють дві години про щось своє, попри те, що двадцять років не бачилися. Це тому, що жінка генетично запрограмована на підтримку зв'язків. Це її функція — підтримувати, зберігати.

А чоловік руйнує і створює заново. Жінка тікає від самотності, а чоловік її стверджує. Для чоловіка зазор між належним і сущим нездоланний, але дає можливість розвитку, а жінка шукає «рівноваги».

Ми ніколи не зможемо відтворити в собі емоційний світ іншої статі, тому щастя двох — ілюзія. А що ж залишається чоловікові, якщо не щастя? Хвилини володіння собою і світом, відчуття повноти існування в його сьогочасній тимчасовості й туга за неможливістю продовжити мить.

«На світі щастя немає, а є спокій і воля», — говорить один поет. «Неначе в бурі спокій є», — відгукується інший, але ж обидва достеменно знають, що ні спокою, ані волі немає. І в приватному листі жінці Пушкін пише французькою, що щастя, можливо, знаходиться в тому «можливо», що його виголосив Рабле на смертному одрі. Це те «можливо», яке вже поза межею фізичного існування ...

Автор — Олександр Шишкін

+2
847
RSS
20:34
+2
Ми ніколи не зможемо відтворити в собі емоційний світ іншої статі, тому щастя двох — ілюзія.

От із цим би посперечався! Бо емоційні світи чоловіка та жінки взаємно доповнюються _язик
06:41
+2
Що таке щастя? Це не спосіб цілого життя людини. Це навіть не якийсь його відрізок. Це велика радість від переживання чогось, що досягла людина. І ця велика радість триває може годину-дві. Може день -другий.
06:55
+2
Я мав таке щастя. І воно тривало добу. Я був насичений великою радістю (все моє тіло ніби вібрувало) від усвідомлення почутого й побаченого на багатотисячному (більше 100 тисяс?) МІТИНГУ Руху+. Це було, здається, у липні 1990 р.у Києві. Метою мого життя було творення САМОСТІЙНОЇ УКРАЇНИ. Для цього, долаючи всі страхи і небезпеки, ми вперше в Україні створили 12 березня 1989 р. Обухівську районну організацію Руху. І діяли у небезпечному для життя оточенні. І от тоді в липні 1990 р. В Києві серед хвилюючого моря однодумців я раптом усвідомив собі, що мета мого життя здійснюється! На тому мітингу мені вдалося виступити. Слово мені надав тоді Яворівський. Оце й було моє чоловіче щастя.
07:01
+2
Велике щастя небезпечне для людини. Моя доба ейфорії закінчилася тоді каліцтвом. Це ніби як компенсація. Але це вже інша історія…
_здивований А що то за історія?! _здивований
15:55
+2
Хай-но, друже, колись розкажу. І щастя, і нещастя, як компенсація, вплинули на все моє подальше життя.

Випадкові Дописи