Політ Душі

Душа несла себе в світах,
Палала в висях,
Купалась в простору вогнях,
Теренах чистих…
І розкривала свою суть
Крізь сон обмежень,
І прокладала собі путь
Без застережень…
Душа летіла до висот
В незвичній силі –
Вона все знала, все могла,
Вона любила…
Бо тільки в Істині могла
Пізнать свою природу:
У богоданій чистоті
Розмай свободи…
І зачарована без меж
Своїм розкриллям
У ладі з Всесвітом усім
Піднеслась вільно…
Наталка Артанія Кобза
ДУША НЕСЛА СЕБЕ В СВІТАХ
ПАЛАЛА В ВИСЯХ
Наталю, а чи вдавалося тобі політати душою?
Моїй дружині це якось вдалося. Це й викладено в дописі ПОЛІТ МОЄЇ ДУШІ.
То тобі тоді зустрічне питання: а як би я написала цей вірш без такого польоту:)?
Допис дружини почитаю.
У мене теж були такі польоти, душі чи астрального тіла не знаю, але мені бракує слів, щоб їх описати.
Це максимум, на що я спромоглася.
А мені, навпаки, здається, що переживання дуже різняться, бо індивідуальності такі всі відмінні і настільки частотно по-різному вібрують, що не може у них бути подібних досвідів, у кожного буде свій неповторний; але люди часто описують їх схожими словами, бо десь щось подібне читали, чули, бачили по ТБ, у підсвідомості відклалися картинки, штампи ну і т.д. А насправді те, що людина відчуває, переживаючи якісь духовні досвіди, і те, як вона їх описує, зовсім-зовсім далекі речі. Насправді, у нас немає такого словника, щоб описати вогненні відчуття… наш словник не має ні таких термінів, ні просто навіть слів. Тому всі наші описи дуже приблизні.
Щиро дякую за відгук, Дзвінка Сопілкарко.
Бо її природа і є ця Істина. У Бутті мабуть немає більшого невільника і вільного одночасно, ніж людина.