Прощення - відмова від надії на інше минуле

Прощення - відмова від надії на інше минуле
Джерело матеріалу:

Так, ураган був несправедливим, але вам доведеться жити в своєму зруйнованому місті. Все скінчилося, пил осів, зруйноване не відновити в первозданному вигляді. Ніяким чарами не можна відшкодувати збиток. І ніякий гнів не підніме ваше місто з руїн. Ви повинні зробити це самі. Прощення означає ПРИЙНЯТТЯ ОСОБИСТОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ — НЕ ЗА РУЙНУВАННЯ, А ЗА ВІДНОВЛЕННЯ.

Я ненавиджу всі кліше про прощення, що існують. Я знаю кожне прислів'я, кожну пораду, кожну загальноприйняту думку, оскільки я намагалася знайти відповіді в літературі. Я прочитала всі пости в блогах, присвячені мистецтву відпускати гнів. Я виписала цитати Будди і вивчила їх напам'ять — і жодна з них не спрацювала. Я знаю, що відстань між «рішенням пробачити» та справжнім почуттям умиротворення може бути непереборною. Я знаю.

Прощення — це непрохідні джунглі для тих із нас, хто жадає справедливості. Сама думка про те, що хтось піде безкарним після всього, що накоїв, заподіює біль. Ми не хочемо зберегти наші руки в чистоті — сліди крові кривдників цілком би влаштували нас. Ми хочемо зрівняти рахунок. Ми хочемо, щоб вони на собі відчули те саме, що і ми.

Прощення видається зрадою самого себе. Ви не хочете здаватися в бою за справедливість. Гнів горить всередині вас і отруює вас власною отрутою. Ви знаєте це, але все одно не можете відпустити ситуацію. Гнів стає частиною вас — як серце, мозок або легені. Мені знайоме це відчуття. Мені знайоме відчуття, коли лють в крові б'ється в такт вашому пульсу.

Але ось що потрібно пам'ятати про гнів: це інструментальна емоція. Ми сердимося, тому що хочемо справедливості. Тому що думаємо, нібито це буде дуже корисним. Тому що вважаємо: чим ми зліші, тим більше змін зможемо зробити. Гнів не розуміє, що минуле вже закінчено і шкоди вже було завдано. Він каже, що помста все виправить.

Перебувати в гніві — це немов постійно роздлубувати рану, що кровоточить, вважаючи, що таким чином ви вбережете себе від утворення шраму. Нібито людина, яка поранила вас, одного разу прийде і накладе шов з такою неймовірною точністю, що від порізу не залишиться і сліду. Правда про гнів така: це просто відмова від лікування. Вам страшно, адже коли рана затягнеться, вам доведеться жити в новій, незнайомій шкірі. А ви хочете повернути стару. І гнів підказує вам, що краще за все не давати кровотечі зупинитися.

Коли в вас все кипить, прощення здається неможливим. Нам би хотілося пробачити, бо розумом ми тямимо, що це здоровий вибір. Ми хочемо спокою, умиротворення, яке пропонує прощення. Ми хочемо звільнення. Ми хочемо, щоб це бурління в мозку припинилося, але нічого не можемо з собою вдіяти.

Тому що головну річ про прощення нам так ніхто і не розповів: воно не збирається нічого виправляти! Це не ластик, який зітре все, що з вами сталося. Воно не ліквідує біль, з яким ви жили, і не надасть вам миттєве умиротворення.

Прощення означає відмову від надії на інше минуле. Тобто розуміння, що все скінчилося, пил осів і зруйноване вже ніколи не відновиться в первозданному вигляді. Це визнання того, що ніяким чаклунством не можна відшкодувати збиток. Так, ураган був несправедливим, але вам все ще доведеться жити в своєму зруйнованому місті. І ніякий гнів не підніме його з руїн. Ви повинні будете зробити це самотужки.

Прощення означає ПРИЙНЯТТЯ ОСОБИСТОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ — НЕ ЗА РУЙНУВАННЯ, А ЗА ВІДНОВЛЕННЯ. Це рішення про те, щоб повернути собі спокій.

Прощення не означає, що провина ваших кривдників загладжена. Воно не означає, що ви повинні товаришувати з ними, симпатизувати їм. Просто ви приймаєте, що вони залишили на вас слід і вам тепер доведеться жити з цією відмітиною.

Ви перестанете чекати людину, яка зламала вас, щоб вона повернула все «як було». Ви почнете лікувати рани, незалежно від того, чи залишаться рубці. Це рішення жити далі зі своїми шрамами.

Прощення — це не торжество несправедливості. Йдеться про створення власної справедливості. Йдеться про те, щоб знову встати на ноги з рішенням не бути нещасним через минуле.

Прощення — це розуміння того, що ВАШІ ШРАМИ НЕ ВИЗНАЧАТИМУТЬ ВАШЕ МАЙБУТНЄ.

Прощення не означає, що ви здаєтеся. Воно означає, що ви готові зібратися з силами і рухатися далі.

Автор(ка) — Heidi Priebe

+4
410
RSS
00:09
+4
Це мій 300-й матеріал на Світочі _ура _браво _ура _браво _ура
01:23
+3
Вітаю! І дякую за великий внесок в розвиток Світоча! _радий
Десь пізніше якщо получиться, додам на сайті різні рейтинги користувачів (за кількістю дописів, кількістю коментарів та ін).
03:06
+1
300 дописів у блозі за півтора року на сайті — це рекорд. Вітаю, Тимуре! Мабуть, всі інші автори разом у сумі не набирають 300 дописів. Я ось лиш наближаюся до позначки 50.
Нуууу, друже мій, щось ти надто поганої думки про наших авторів! Неважко пересвідчитися, що станом на даний момент в блогах Світоча є в цілому 610 записів:

Моїх лише 300. Отже, рештою учасників Світоча в сумі залишено 310 записів — а це рівно на 10 більше, ніж зробив один Тимур Литовченко…
_сильно_сміюсь _сильно_сміюсь _сильно_сміюсь
Отже, колектив Світоча мене все ж таки переплюнув! Не набагато, але переплюнув!
_сильно_сміюсь _сильно_сміюсь _сильно_сміюсь
17:54
+3
Не дуже то я й помилився, Тимуре. За числом дописів твоя активність на сайті співмірна з активністю всіх інших авторів разом. Хай і далі так буде! Гадаю, що і друзі поиєднаються до цього побажання.
Як на мене, то було би краще, аби на Світочі з'явилося ще бодай одне таке патякало, як-от я. А ще краще — 2-3 патякала. Тоді б і коло обговорюваних тем значно розширилося, і каменти сипались би жвавіше.
_чудово
А тепер на другому (після мене) місце впевнено тримається Дзвінка Сопілкарка: 164 дописи станом на сьогодні.
300 + 164 = 464
464/610х100=76% усіх блогових записів забезпечили ми удвох. При цьому за мною 49,1% матеріалів і 26,9% за Дзвінкою Сопілкаркою.
03:21
+3
Стаття розставляє всі акценти. Справді так воно і є. Людині завдана шкода. Порушена справедливість. Вона у гніві. Маркс, здається, сказав, що гнів — це сором, загнаний усередину. Прощення — це можливість жити далі без отрутного впливу свого гніву. Гнів — це надія змінити минуле хоч у думках. Але минуле виправити неможливо.
16:03
+2
Дякую дуже потрібна для людей стаття!
Повністю згодна!

Випадкові Дописи