Анатолій ВИСОТА: ВЕРЕСНЕВІ ЛАСТІВКИ (1, 09.2017 р.)

Анатолій ВИСОТА: ВЕРЕСНЕВІ ЛАСТІВКИ (1, 09.2017 р.)

Сьогодні 2 вересня 2017 р. Погожий день, субота. Ми з дружиною рвемо траву на картоплищі. Літо було сухувате, дощі йшли рідко. Тому картопля давно дозріла, картоплиння посохло і город укритий буйними бур'янами. З року-в-рік ми садимо картоплю по картоплі на 5 сотках. Тому після копання сіємо овес або ячмінь. Вони до снігу виростають гарно. От вам і сяка-така сівозміна. Тому доводиться виривати бур'ян, бо в нього ж не посієш овес. На інших городах його косять, потім палять разом з картоплинням. І сиві дими оповивають городи в Красному.

Ми зриваємо щирій, лободу, плоскуху та іншу зелень прямо на тачку. А потім я везу це добро і викидаю на гноянку. Там трудяться каліфорнійські черв'яки і через пару років буде з бур'яну гарний перегній. Везу повну тачку, а праворуч на дротах помічаю ластівок. Їх більше двох десятків. Ось прилітає якась більша пташка. Наші ластівки врозтіч. Через якийсь час я вертаюся з порожньою тачкою і бачу на дротах ще більше ластівок. Рахую: їх аж 43! Вже не щебечуть. Чепурять пір'ячко.

І я раптом усвідомлюю, що ластівки прилетіли і прощаються з нами перед відльотом у теплі краї. Вересень, тепло, 24 градуси, а завтра, може, вже їх не стане в Красному.

Щасливого вам польоту, чорно-білі красуні!

Додаток від 6.9.17 р. День відльоту ластівок із Красного у вирій — 3 вересня 2017 р. — неділя

+4
364
RSS
20:00
+3
Ідеш собі, а потім, придивившись, щось і помітиш. От і я помітив прощальних ластівок на дротах поруч із нашим городом. Щоб оце значило?
Раптом пригадав:
_троянда _троянда _троянда
«Мамо, іде вже зима,
Снігом травицю вкриває,
В гаю пташок вже нема…
Мамо, чи кожна пташина
В вирій на зиму літає?» –
В неньки спитала дитина.

_троянда _троянда _троянда
Перш ніж летіти у вирій, ластівки з вами попрощалися…
07:20
+1
Який гарний віршик, Тимуре! Невже отак взяв і пригадав?
Так, взяв і пригадав. А чого тут такого дивного? Ми ж його в школі вивчали… Леся Українка, літературна класика…
_вибачаюсь
15:46
+3
Люблю цих пташок, які завжди влітку радують нас своїм щебетом! І пов'язані згадки із Красним, коли в'ють гніздечко пара ластівочок, потім яєчка висиджують, кормлячи одне одного, потім діток… а потім навчають літати свій виводок. І так — кожне літо, рік в рік, десятки, сотні, тисячі, мільйони років! Життя плине. За літом завжди осінь іде. І летять у вирій наші ластівочки далеко предалеко, щоб потім повернутися знову…
17:53
+2
Ще вчора, 3.9.17 р. В неділю я ще бачив кількох ластівок, а сьогодні їх вже нема у Красному. Отже день їхнього відльоту у вирій і є 3 вересня. Дай, Боже, прожити ще рік, щоб перевірити, чи є це закономірністю.
16:12
+4
Ви про пташок, а я про бур'яни. Ми теж спалили бур'ян на полі і з того часу на тому місці вже два роки нічого не хоче добре рости. Так що краще на навозну кучу. А ластівки завжди дивували мене вмінням зліпити свої гнізда під стріхами так, що вони держаться і не падають. Справжні інженери в будівництві.
У тих ластівок, чиї гніздечка падали на землю, не було пташенят. Отже, «справжні інженери в будівництві» стали «продуктом» природного відбору _соромлюсь
21:43
+2
Який приємний допис… Так образно все описано, що навіть подібна до мене, так сильно укорінена городянка, все дуже ясно побачила. В тобі, Анатолій, закладено творчу здатність до передачі словесними образами.
А я цього літа помітила зграї доволі крупних крапчатих пташок, що налітають на мій виноград на балконі і стрімко його поїдають. І я не знаю, як вони називаються) Погуглити руки не дійшли, сфотографувати не встигла — полетіли. Вони десь втричі більші за горобців. Винограду мені не шкода: чудово, що пташкам подобається)
07:16
+2
Дякую тобі, Наталю, за добре слово. Що за пташки крапчасті полюбили твій виноград на балконі, не знаю. Ти, Наталю, незвичайна жінка, то до тебе прилітають і незвичайні птахи. Ось недавно на городі йдо до картоплища. На межі до мене схилились кілька пахучих і шорстких тарілочок соняшника на одному стовбурі. Самосійні. Весною полив кілька раз — от і виросли в траві. От іду й помічаю пташку на кружечку соняшника. Якесь жовто-біле пір'я і більша від горобця. Підходжу ближче — не тікає. Лиш повернулася до мене бочком. Мав би смартфон, зазнимкував. Лиш проказав тихенько: їж собі насіннячко — мені не жаль…
17:37
+2
Сьогодні, 20 квітня 2018 р. я спершу почув щебетання, а потім і побачив ПЕРШУ ЛАСТІВКУ в Красному. І приємно стало на душі. Сьогодні тепло 18 град., але дуже вітряно вже третій день. Придивіться, чи прилетіли й до вас ластівки-18?
18:56
+2
3 і 4 вересня 2018 р., коли ми копали картоплю, я знову помітив багато ластівок на дротах. А 5 вересня, в четвер, були ми знову на городі і раптом зашуміло в повітрі. Глянув, а над нами із заходу на схід летить зграя ластівок. Їх було тисячі. Зробили коло над селом і полетіли собі в теплі краї. А потім над нами пролетіла ще одна зграя ластівок… До зустрічі весною 2019 року…
15:00 (відредаговано)
+1
І ось ця зустріч настала. Сьогодні, 23 квітня 2019 р. вранці я почув щебетання спочатку, потім і побачив ластівку. Вона звично щебетала на дроті, закликаючи родичів. Сьогодні в нас тепло: 19 град. Сонячно і тихо. Я обкопував город після вчорашньої оранки. (7 соток, 280 гр., тракторист Миша з Долини виорав за півгодини).

Випадкові Дописи