Зцілення травми

Зцілення травми

Зцілення психологічної травми — це процес, коли травматичне переживання опрацьовується, і ми позбавляємося гніту руйнівних емоцій, нова енергія «наповнює наші вітрила». Ми щиро дякуємо долі за досвід, нехай і дуже важкий, і робимо крок в щасливе майбутнє.

Зцілення травми — це довгий і непростий процес. Кожен з нас стикався з травматичними переживаннями: втратою близьких, приниженням, агресією, провалом, зрадою і таке інше, список можна продовжувати до нескінченності. При цьому найчастіше травма не проходить безслідно, згодом усвідомлений біль притупляється, але руйнівна енергія, яка виділилася в момент травматичної події нікуди не йде, і продовжує руйнувати нас зсередини, проявляючись у вигляді пригніченості, страхів, безпричинної тривоги, безсоння або психосоматичних захворювань.

Психолог Пітер Левін у своїй книзі «Зцілення травми» пише про те, що суспільство вчить нас боротися з переживаннями, ховати їх, «бути сильними», «не здаватися перед лицем труднощів» — ми дивимося фільми про сильні особистості, які завжди долають будь-які перешкоди, читаємо книги, в яких герої «беруть себе в руки» відразу після травматичної події і йдуть далі, всупереч усьому… нас вчать «тримати обличчя», не показувати, що нам боляче, не дозволяти собі слабкість, хоча, пише Левін, психологічна травма переноситься анітрохи не легше, а то й набагато важче фізичної.


Уявіть собі, що чоловік, який зламав ногу тиждень тому, йде грати в футбол — з великою часткою ймовірності його вважатимуть закінченим ідіотом. При цьому коли дівчина, котра переживає важкий розрив з коханим, «бере себе в руки» і поводиться так, нібито нічого не сталося (а то і зовсім відразу кидається в нові відносини, з яких, найшвидше, вона вийде ще більш травмованою), ми захоплюємося силою її духу.


Зцілення травми

Складність в тому, що психологічна травма — це поняття дуже суб'єктивне. Якщо наслідки фізичної травми очевидні й піддаються зрозумілому лікуванню, з травмою психологічною кожному з нас доводиться розбиратися самостійно. Уникати травматичних переживань неможливо, сам Левін пише про важливу роль, яку відіграють травми в нашому житті: важкі випробування допомагають нам усвідомити важливі для нас речі, трансформуватися. Але дуже важливо правильно пройти і завершити всі процеси, щоб травматичне переживання стало досвідом, який ми можемо взяти за основу, а не джерелом проблем і захворювань.

Пітер Левін розробив програму з правильного опрацювання травми, основні засади якої він виклав у своїй книзі «Зцілення травм». Підхід у Левіна цікавий: він працює з відчуттями тіла, і через них допомагає людині позбутися руйнівної енергії травми. Його програма складається з 8-ми основних етапів:


ЕТАП 1: повернення почуття безпеки

Якщо ви пережили травматичну подію (зраду коханого, смерть близького, публічне приниження, розрив відносин тощо), то перше, з чого радить почати лікар, це з відновлення меж власного простору. Травматична подія руйнує наш захист, ми перестаємо почуватися в безпеці, нас буквально розривають важкі емоції, ми почуваємося незахищеними перед зовнішньою агресією.

Левін пропонує спеціальні вправи, які допомагають знов відчути межі, всередині яких ми в безпеці — це межі нашого тіла. Постукування по шкірі, контрастний душ допоможуть буквально «шкірою» відчути межу, яка відокремлює і захищає наш особистий простір від агресивного зовнішнього світу. Відчуйте, що ви «в будиночку», і ніхто й ніщо не може проникнути в ваш простір, ви в абсолютній безпеці.


ЕТАП 2: набуття ґрунту під ногами

Будь-яка травматична подія буквально вибиває ґрунт у нас з-під ніг. Нам здається, що все валиться навколо нас, все нестабільно: ми начебто летимо на швидкості в безповітряному просторі, і нічого не можемо з цим вдіяти, ми не контролюємо події, які розвиваються поза нашою волею. Левін рекомендує «заземлитися» — буквально встати голими ступнями на землю і просто відчути, що ось він, ґрунт, що ви стоїте дуже надійно. Немає ніякого безповітряного простору, ви стоїте на землі двома ногами, і світ не руйнується навколо вас, все стабільно. Ви не падаєте, і не втрачаєте своєї рівноваги, ви на 100% контролюєте те, що відбувається, відчуйте це і дайте собі час, щоб це відчуття закріпилося.


ЕТАП 3: визначення джерел «підживлення» і латання «дірок»

Це дуже важливий етап. У нас у кожного є свої способи поповнення енергії — хтось спить або перечитує улюблені книги, щоб відновитися, хтось готує і їсть улюблені страви, хтось займається спортом, хтось слухає музику, хтось їде до мами тощо. Левін радить спробувати визначити, що є таким джерелом для вас — згадайте, що допомогло вам подолати травматичні переживання в минулому? Які заняття приносять вам почуття задоволення, заспокоюють? Поруч з якими людьми ви почуваєтеся в безпеці, хто підживлює вас своєю енергією?

Левін радить закрити очі й уявити можливі джерела енергії, а також спробувати побачити, хто або що, навпаки, вашу енергію забирають. В якості проломів, через які витікає енергія, можуть виступати, наприклад, батьки, які вимагають, щоб ми відповідали їхнім вимогам, або хтось поруч з нами, хто висмоктує сили і час, ненависна робота, неприємна рутина ба навіть певні місця, міста і країни .

Після того, як ви провели реєстр «джерел живлення» і визначили «дірки», важливо максимально захистити себе від того, що забирає сили, і наповнити життя заняттями і спілкуванням з тими людьми, які вас підживлюють. Коли ви відновлюєтеся після фізичної травми, ви дотримуєтеся певного режиму й уникаєте того, що може погіршити ваш стан — відновлення після психічної травми відбувається за таким самим принципом. Ви зараз дуже вразливі, захистіть себе по максимуму від нових травм.


ЕТАП 4: пошук блоків і відстеження ефекту травми

На цьому етапі психолог вчить стежити за відчуттями тіла, щоб зрозуміти, як саме травматичне переживання проектується на фізичні відчуття. Наприклад, коли дівчина переживає біль зради — в якому місці ця емоція проявляється фізично? І як відчувається фізично? Біль в сонячному сплетінні? Холод в животі? Грудка в горлі? Ці відчуття важливо відстежити і спробувати «помацати» — яка за розмірами ця грудка? А за вагою? З якого матеріалу вона складається?


ЕТАП 5: активне спостереження за відчуттями

Тільки-но ви зможете відслідковувати фізичні прояви своїх переживань, травматичний ефект події почне знижуватися, бо ви знов відчуватимете контроль над тим, що відбувається. Неможливо перестати відчувати образу або страх, але можна спостерігати і контролювати фізичні відчуття, які викликають ці емоції.

На цьому етапі лікар радить дуже уважно спостерігати за собою і відчуттями тіла. Заплющіть очі й задайтеся запитанням: що я відчуваю, коли згадують про подію? Які відчуття у тілі відчуваю при думках про людину, з якою пов'язано травматичне переживання? Чи змінюються ці відчуття? Можливо, камінь, який ви відчуваєте в районі сонячного сплетіння, коли думаєте про зраду коханого, стає легшим і менш щільним? Або навпаки? Можливо, грудка в горлі, яку ви відчуваєте, коли згадуєте про смерть близької людини, пішла, натомість ви відчуваєте біль в грудях?

Спостерігайте і записуйте свої відчуття.


ЕТАП 6: «контакт з переживанням»

Важкі травматичні переживання часто мають властивість завдавати довгий негативний вплив, бо нам дуже важко повертатися до них, щоб переробити їх в досвід і відпустити. Енергія, яка вивільнилася в момент травми (сором, страх, приниження — це все дуже сильні переживання, які вивільнюють багато енергії) нікуди не йде, і якщо ми не випустимо її на волю, то вона так і залишається всередині бомбою уповільненої дії.

«Контакт з переживанням» — це можливість розмінувати цю бомбу. У своїй книзі психолог наводить кілька вправ, які допомагають «знешкодити» травму, всі вони побудовані на програванні різних сценаріїв моменту травматичного переживання і спостереження за собою. В якості однієї з вправ Левін радить сісти в зручну позу, заплющити очі, повернутися в момент переживання, згадати свої відчуття (сором, переляк, біль, страх тощо) і постаратися утримувати на цих відчуттях свою увагу якомога довше, доти, допоки вони не почнуть видозмінюватися й їхня інтенсивність не почне знижуватися.


ЕТАП 7: повернення до нормального життя

Коли ми знаходимося у владі травми, ми настільки зайняті своїм болем і виживанням, що практично не реагуємо на зовнішні переживання. Ми не відчуваємо смак їжі, не помічаємо хорошу погоду, всі наші відчуття притупляються. Після того, як ми випустили руйнівний ураган на волю, ми можемо, нарешті, відкрити очі та з подивом виявити той світ, який ми не помічали, доки лікувалися від травми.

Левін буквально радить відкрити очі й уважно вивчити предмети довкола себе: їхній колір, особливості, призначення. Що відбувається в світі? Які фільми, книги, теми обговорюються? Цікавість, яка пробуджується на цьому етапі, допомагає остаточно позбутися наслідків травми — травма не може співіснувати з енергією пізнання, яка тягне нас вперед.


ЕТАП 8: закріплення результату і рух далі

Коли тяжкість травматичного переживання піде, ви відчуєте, як до вас повертаються сили і бажання рухатися вперед. Дуже важливо залишатися на цій хвилі, не скочуючись назад, й іноді тут може знадобитися зовнішня допомога. Левін наводить афірмацію, яку він радить повторювати всім своїм клієнтам, ця афірмація насправді — давня молитва північноамериканських індіанців: «Я приношу подяку за допомогу, яка — я знаю — вже на шляху до мене».

Коли травматичне переживання опрацьовується, і ми позбавляємося гніту руйнівних емоцій, нова енергія «наповнює наші вітрила». Ми щиро дякуємо долі за досвід, нехай і дуже важкий, і робимо крок в щасливе майбутнє.

+4
822
RSS
17:09
+3
Важливий практичний матеріал — принаймні так мені здається.
20:20
+3
Мені подобається ЗАЗЕМЛЕННЯ. Що є просто: роззутися і ходити або стояти на землі. Справді лікує, а точніше це відновлює сили.
Не читала цю книжку. Дякую за інформацію. Треба буде пошукати в неті й перечитати.
Там за посиланням книжка відкривається. Читайте, будь ласка!
15:47
+2
Дякую пане Тимуре за статтю!
15:53
+3
Досить важливі нюанси Автор статті пропускає.
Неможливо перестати відчувати образу або страх, але можна спостерігати і контролювати фізичні відчуття, які викликають ці емоції.

Це не тільки можна, але нагально потрібно робити, і не тільки після травми, але і повсяк час. Таке спостереження може породити відчуття себе-окремішності від тіла, як джерела емоції. Ви окремо, і емоція теж окремо. Тоді емоція — це щось зовнішнє, не ви.
постаратися утримувати на цих відчуттях свою увагу якомога довше, доти, допоки вони не почнуть видозмінюватися й їхня інтенсивність не почне знижуватися.

Це гарне спостереження. Якщо ви ще не встигли впустити емоцію у себе, тобто завжди самосвідомлюєте себе і напохваті, то спостереження за виникаючою негативною емоцією повністю гасить її енергію. Вся її енергія — це прийняття вами її як свою. Тоді ви даєте їй хід, підживлюєте її і отримуєте травму.

Випадкові Дописи