До Гармонії - Разом!      Детальніше про сайт

Літера ВАВ

Літера ВАВ

Чисельне значення вав, шостої букви в алефбет, — 6. Це число — символ досконалості світу на рівні матерії: місце кожної точки в просторі можна визначити за допомогою системи координатів, осі якої задаються шістьма векторами: північ, південь, схід, захід, верх, низ. Ідею Магарала про значення числа шість можна підтвердити наступним міркуванням: матеріальний світ був створений протягом шести днів, і досконалість його матеріального втілення виражається числом, відповідним кількості днів творення. За своєю формою буква вав нагадує гачок (і слово вав означає на івриті саме це), символізуючи зв'язок між земним і Небесним і між різними складовими реальності. І в івритській граматиці буква вав відіграє роль сполучного союзу, що пов'язує слова і частини речення. Якщо ми напишемо назву цієї букви, то сума складових її букв дорівнює 13, а це — гематрія і слова ехад — «один». У книзі «Зогар» вав іменується «буквою істини», бо вона проста і пряма. Чисельне значення вав відповідає числу розділів Мішни, основи Усної Тори.

Єврейський народ, призначення якого полягає в тому, щоб привести весь світ до матеріальної та духовної досконалості, налічував на момент свого зародження при виході з Єгипту та даруванні Тори біля гори Синай шістсот тисяч осіб, така сама і кількість знаків в тексті Тори. У ній написано, що під час єгипетського рабства «… сини Ізраїля плодилися і швидко розмножилися, і стали надзвичайно численними і дужими...» («Шмот», 1:7). Мідраш пояснює це тим, що єврейські жінки народжували в Єгипті по шість близнюків, тобто на матеріальному рівні буття сталося найбільше диво, максимальне втілення потенції матеріальної природи, завдяки якому стало можливим перетворення сім'ї Яакова на єврейський народ. Ще один приклад: ім'я тестя Моше спочатку було Ітр, а коли він прийняв юдаїзм, то став називатися Ітро: до його імені була додана буква вав, що вказує на досконалість.

Досконалість, однак, не завжди розкривається відразу. Ім'я пророка Еліягу, вісника приходу Машиаха і майбутнього Спасіння, п'ять разів зустрічається в ТаНаХу без належної букви вав, що натякає на все ще наявну недосконалість світу. Але — мабуть, щоб ми не зневірилися, — в ТаНаХу ім'я прабатька нашого народу Яакова написано п'ять разів із «зайвою» буквою вав. У мідраші сказано, що буква вав, якої бракує в імені Еліягу, зберігається у прабатька Якова, і в цьому — обіцянка нам, що Позбавлення, навіть якщо воно затримується, обов'язково настане.


Від перекладача: Згаданий тут пророк Еліягу — це біблійний Ілля.

+1
413
RSS
00:25
+2
Отакої! Якщо в якомусь слові Тори або ТанаХа літера «загубиться», то в іншому слові вона ж неодмінно «знайдеться». _ура
Я щось «не доганяю». В єврейській абетці усі букви приголосні, голосних взагалі нема. А в словах буква вав читається як звук а. То який звук символізує буква вав?
Голосні передаються т.зв. огласовками — це всякі різні рисочки і крапочки, які записуються ато в священних текстах, або в дитячих читанках. В інших же «дорослих» текстах огласовки опускаються. Але є виключення. Зокрема, літера «вав» в чистому вигляді означає звук «в», з однією огласовкою — звук «о», з іншою огласовкою — звук «у». А літера «йод» в чистому вигляді означає звук «й», а з огласовкою — "і". Відповідно, ці огласовки, як і решта, є лише в священних текстах чи в дитячих, а в «дорослих» опускаються.
Наприклад, моє ім'я записується наступним чином:

І читається воно не «ТЙМВР», а все ж таки "ТИМУР" _сміюсь
Капець, як все складно. Тепер я розумію, чому в Торі є аж чотири рівні розуміння. З таким правописом їх може бути й десять. Одну закарючку не там поставиш і чорне стане білим, а стіл перетвориться на ліжко.
Абсолютно точно! Тому я не втомлююсь повторювати єврейську приказку: «Якщо прагнеш досягти істинної величі, то мусиш не в крамничці торгувати, а невпинно Тору вивчати». Бо якщо одне слово стоїть поруч з іншим… якщо якась літера затесалася між двома іншими… а тим паче, якщо в рукописній Торі якась літера перевернута догори дригом — все це натяки-ремези, все це другий рівень розуміння тексту. А ремези ведуть до метафор-драш — на третій рівень. А метафори ведуть на найглибший четвертий рівень — містичний-сод! А містичний рівень абсолютно не такий, як поверхневе-пшат пряме («лобове») прочитання тексту.
_сміюсь _вибачаюсь _сміюсь _вибачаюсь _сміюсь
Отак і доходимо до тієї ж думки: очевидна реальність — це омана, до справжньої реальності треба докопуватися, чіпляючись за найменші натяки, проходячи через внутрішні перешкоди, докладаючи зусиль. Десь я про таке читав… якась ілюзія-майя… якась «Бхагавад-Гіта»… якийсь там Його Божественна Милість Шрі Шрімад А.Ч. Бхактіведанта Свамі Прабхупада щось таке розповідав натовпу учнів, гуляючи океанічним узбережжям…
_вибачаюсь _сміюсь _вибачаюсь _сміюсь _вибачаюсь
Ілюзія-майя
Шріла Прабхупада
До речі, якщо цікаво… Огласовки в давьоєврейській/івриті виглядають наступним чином:





Отож якщо моє ім'я з попереднього прикладу записувати за всіма правилами — з огласовками, то воно виглядатиме наступним чином:

При цьому крапочка під літерою тет вказує на те, що літера йод позначає не приголосну «й», а звук "і", тоді як крапочка ліворуч від літери вав вказує, що її треба читати не «в», але «у».
_подумай _подумай _подумай
Тепер зрозуміло, чому огласовки записуються виключно в священних текстах (де ретельно записується загалом усе) або в дитячих підручниках (бо діти навчаються читати). Бо слово:

— можна в принципі прочитати лише в НАСТУПНИХ варіантах:
— ТЙМВР
— ТЙМУР
— ТЙМОР
— ТИМВР
ТИМОР
ТИМУР
З цих варіантів мають сенс лише 2 останні, отож далі треба дивитися за контекстом. Якщо контекст географічний, то поруч, найшвидше, опиняться слова «острів» чи «східний» — отже, йдеться про Східний Тимор. Якщо йдеться про людину — читати слово треба як ім'я «Тимур». Все гранично просто!
_сильно_сміюсь _сильно_сміюсь _сильно_сміюсь
Насправді ж люди під час читання часто-густо не бачать «ашипок» і «очепаток» саме тому, що читають слово в цілому, а не по літерах і не по складах. Така особливість людської психіки… То навіщо в газетах і белетристичних книгах мудохатися з огласовками?! Повірте, натреноване око швидко вловлює «малюнок» слова в цілому, додає контекст — і мозок на автоматі підказує, як його читати!
_вибачаюсь _вибачаюсь _вибачаюсь
Зрештою, при читанні російської літери «е» теж не виникає проблем, як її вимовляти — «е» чи «ё», хіба ні?! Росіяни самі знають, як що читати. А спеціально для діточок в дитячій книжечці можна спеціально написати «ёжик». Тут приблизно те саме, тільки варіантів більше…
_вибачаюсь _вибачаюсь _вибачаюсь

P.S.

Одну закарючку не там поставиш і чорне стане білим, а стіл перетвориться на ліжко.

Я вже наводив «веселий» приклад двох слів з однаковою кількістю літер, з однаковим наголосом і т.ін., де змінюється всього лише одна літера (дзвінка "ґімел" чи фрикативна «гей») — читається аґава й агава відповідно. Друге означає «кохання». Перше — «хворобу, що передається статевим шляхом».
_дідько _дідько _дідько
Якщо українською замість нормативного "ґрунт" написати невірне «грунт», замість "ґудзик" — «гудзик» і т.ін., 99% людей загалом нічого не помітять. Однак на івриті «аґава» й «агава» — це суттєво різні речі!
_дідько _дідько _дідько

P.P.S. А тепер уявіть, як все це відбивалося в незліченній кількості поколінь, коли дітей поголівно навчають отакій граматиці!!! Як хлопчиків, так і дівчаток!!! Як це має відбиватися на менталітеті, традиціях тощо… І це ми ще до граматики не дійшли!..
_стежу _стежу _стежу
Якщо українською замість нормативного "ґрунт" написати невірне «грунт», замість "ґудзик" — «гудзик» і т.ін., 99% людей загалом нічого не помітять.

Не помітять, бо за совка буква "ґ" була заборонена. Ми просто мусіли розрізняти два звуки, які записували одною буквою.
06:09
+2
Друже, ти написав на івриті ім'я Тімур. Але ж твоє ім'я ТИмур! Як написати на івриті моє прізвище Висота?
Давньоєврейською немає різниці, ТИмур чи ТІмур. Кожен читає голосні літери, як йому заманеться. Я тобі навіть більше скажу: хоча стандартом вимови звуку «р» вважається саме слов'янський варіант (найважчий у світі!), при його недотриманні тебе диктором на ТБ навряд чи візьмуть, однак в побуті ніхто не вимагатиме, щоб «англійський» чи «французький» звук «р» ти неодмінно вимовляв дзвінко — на «російський» манер.
Саме тому тетраграматон заборонено вимовляти! Адже акцентів існує маса, всі акценти в усній мові вважаються прийнятними — а от що подумає Всевишній, образиться чи ні… Отож і заборонили це Його Ім'я читати! Про всяк випадок.
Твоє прізвище, мабуть, виглядатиме отак:

ВАВЙОДСАМЕХВАВТЕТГЕЙ
Перша літера — «В»
Друга літера — «И» (огласовка йде під попередню «вав»)
Третя літера — «С» (для запису слів іноземного походження використовується літера «самех», а не «сін»)
Четверта літера — «О» (на що вказує огласовка над літерою)
П'ята літера — «Т» (для запису слів іноземного походження використовується літера «тет», а не «тав»)
Огласовка під п'ятою літерою — «А»
Шоста літера — не читається (до слів жіночого роду наприкінці приписується літера «гей», яка не вимовляється, а слово «висота» в оригінальній мові жіночого роду)
Загальна довжина в 6 літер, використання «самех» і «тет» вказує на те, що слово має іноземне походження, а тому при прочитанні потребує додаткової уваги. І тому огласовки краще записувати, а не відкидати…
Давньоєврейське/івритське слово «висота» на 2/3 коротше:

— однак також жіночого роду.
В цій мові середнього роду загалом немає. Всі слова або чоловічого роду — або жіночого. Третього не дано ©
А чого Всевишньому ображатися, якщо він сам створив усі акценти, розділивши людські мови після Вавилонської вежі?
Загалом-то, Свідки Єгови з Вами повністю погоджуються, тому навмисно повторюють скрізь і всюди Його Ім'я. Однак зважаючи на Вих. 20:7, де викладено Його особисте прохання: «Не призивай Імення Господа, Бога твого, надаремно, бо не помилує Господь того, хто призиватиме Його Ймення надаремно», — євреї вирішили: якщо Він попросив — отже, так треба. Й наклали довічну заборону на озвучування тетраграматону.
_вибачаюсь _вибачаюсь _вибачаюсь
Зрештою, це особисте прохання! Навіщо ж робити те, чого тебе просили не робити? Навіщо неодмінно чинити наперекір…
06:14
+2
Мене в івриті дивує та ретельність, з якою підходили до формування кожної літери, вкладаючи в неї світоглядний зміст. Десь я читав про те, що так само робилося і з давньоукраїнською абеткою (Іванченко). По пам'яті: літера М — означала МОРЕ, а літера Ж — життя. В Ж вертикаль "І" — божествене начало поєднує чоловіка і жінку.
В такому підході до алефбет нічого дивного немає. Можу лише нагадати, що мідраш стверджує: «Коли Всемогутній створював світ, він дивився на Тору». Отже, Тора — це своєрідний «план» створення світу. А отже, в кожній літері, в кожній закарлючці, в їхньому сполученні закодовано певний сенс! Це приблизно як гени в ДНК — бо в кожному гені закодовано цілий «букет» інформації про набір властивостей живого організму.
Пане Анатолію, а можете знайти цю інформацію і виставити її на Світочі. Буде цікаво порівняти символіку різних абеток. От ще б про руни хтось написав. Вони теж різні є — слов'янські й скандинавські, наскільки я знаю.
Але щодо рун… Вибачайте, з цим треба розбиратися. Я би міг, але… Краще би хтось інший… Бо я ось вже 17 дописів поспіль зробив, ще 5 попереду. 22 єврейські літери, 22 дописи — це й без того який огром інформації! Хай би хтось іще себе на Світочі проявив…
_соромлюсь _соромлюсь _соромлюсь
Втім… Якщо сміливців не знайдеться — доведеться мені ще й рунами зайнятися!
_сміюсь _сміюсь _сміюсь

UPD Стоп!!! А хто це торік статтю про руни на Світоч повісив — чи не пані Сопілкарка?!
Руни
Що за прикол?! Чи Ви вже й забули?..
_дідько _дідько _дідько
Щодо слов'янських рунось нагуглив _заспокоюю
Слов'янські руни
Як бачите, все є! 18 рун, розгорнута інфа.
Ну то як, візьметься хтось перекласти?
Чи знов-таки доведеться мені?..
_стежу _задираю_ніс _стежу
Не зовсім. Це фрази для запам'ятовування послідовності букв в абетці. Як «Каждий охотнік желаєт знать...». А кожна буква окремо має власну історію. І математика теж записувалася нашими буквами довший час. А там і нумерологія підключається, яку Піфагор «притарабанив» не то з Єгипту, не то ще звідкись.
Це я для ознайомлення собі повісила, щоб хоч трохи бути в темі. Ще й на руни мене не вистачить. _розгублений А інтернетні статті дуже спрощені. Ми ж почали в глиб копати. Це як з астрологією. Усі школи й напрямки, з усіма їх розбіжностями, мають спільний корінь. І дослідники історії астрології намагаються його знайти.
Тобто, філософська основа і астрології і писемності надто глибока і складна, щоб до неї додумалися якісь печерні неандертальці чи навіть кроманьйонці. Отже десь має бути точка "інформаційного вливу". Хтось це ЗРОБИВ. Питання, хто?
Обов'язково перекладу. Хай буде в нас і цей напрямок мантики. Може з часом і спеціаліст з'явиться.
Ага! То беретеся за переклад? Ну гаразд… _чудово
11:22
+2
Друже, нащо в моєму прізвищі ставити якусь огласовку під літерою тет, щоб отримати звук А, коли є окрема літера АЛЕФ, яка передає цей же звук А?
Помиляєшся, літера алеф не передає звуку «а». В давнину літера алеф позначала якийсь гортанний звук, нині ж вона не читається _вибачаюсь
Ось тобі приклад (картинка для дітей): слово адом — «червоний» _вибачаюсь

Як бачиш, під літерою алеф стоїть огласовка «а» — бо сама літера алеф не читається
Інший приклад — ізраїльська авіакомпанія «Ель-Аль»:

Літери алеф та айн обидві не читаються, хоча й відносяться до гортанних. Можливо, в давнину вони позначали якісь звуки на кшталт «хе» чи «ха» з дуже слабким придиханням, однак зараз їхня вимова втрачена. Але в даному разі під літерою алеф має бути огласовка «е». Однак реклама — текст для дорослих, тому огласовку викинули.
14:31
+2
А які ще є баластні літери в абетці івриту?
Айн — одна з останніх літер. Разом з алеф вона є в назві авіакомпанії «Ель-Аль». Але ці літери не те щоб баластні… так, вони не читаються, однак утворюють неповторний «малюнок» кореню конкретного слова, неповторний набір приголосних!
_соромлюсь
В принципі, в дореволюційному правописі російської мови твердий знак наприкінці слів, що закінчувалися приголосними, відігравав роль… типової літери-софіту! Себто, коли в давнину всі слова писалися разом, без пробілів, твердий знак наприкінці слова дозволяв вичленовувати межі окремих слів. Однак із появою пробілів між словами твердий знак втратив таку свою функціональність. Отож заміна правопису на післяреволюційний скасувала цей мовний атавізм:
ЗНАКЪ --> ЗНАК
_вибачаюсь
Але якщо в сучасному івриті повикидати «баластні» (за твоїм визначенням) літери алеф та айн, це змінить корені івритських слів до невпізнанності. Отож така реформа не пройде.
_вибачаюсь
До того ж, не забувай про гематрію і приховане значення єврейських літер! Алеф — це число 1, а також основоположна ідея творення. Айн — число 70, а також символ «ока». Якщо викинути «баластну» літеру алеф — викинемо одиницю й основоположну ідею творення. Якщо викинути айн — викинемо число 70 і… «засліпимо» Тору. Ні-ні, це неприпустимо, а літери ці не є «баластними».
_шкодую
18:29
+2
А нащо викидати? Треба, щоб літера АЛЕФ читалася як звук «а»!
Ну-у-у… Як би це сказати… Алеф далеко не завжди оздоблюється огласовкою «а». Це може бути також «е», як-от в цьому прикладі:

А змінювати прочитання слів силоміць… ламання мови через коліно…
_шкодую
Перепрошую, це не найкраща ідея.
_шкодую
01:21
+2
Фінікійська абетка була зафіксована у 15 столітті до н.е. вона має 22 літери і всі вони приголосні. Керамічний посуд був дорогий. Але іноді розбивався. Фінікійці писали чорнилом на черепках. Ось звідки така економна абетка. Був цінним кожний квадратний сантиметр. З фінікійської мови виникла АРАМЕЙСЬКА. З арамейської виникла мова іврит і арабська. Кажу про мову, а маю на увазі абетку.
Дякую, друже! Красно дякую!!! _чудово
01:32
+2
Елліни утворили свою абетку на основі фінікійської, але вдосконалили її революційно, додавши ще й голосні літери. Вони ж розділили слова, винайшовши пропуск " ". Римлянам було простіше, бо поруч вже була еллінська абетка. Інтернет підказує, що з елінської абетки була утворена КИРИЛИЦЯ. Насправді ж все було, мабуть, по-іншому, бо була ще мова САНСКРИТ зі своєю абеткою і все це, вірогідно, пішло з наших країв з Трипілля.
Насправді ж все було, мабуть, по-іншому, бо була ще мова САНСКРИТ зі своєю абеткою і все це, вірогідно, пішло з наших країв з Трипілля.

Ой, друже, друже… Щоб визнати це, потрібно переписати всю історичну науку. Це буде можливо лише в тому разі, коли Україна стане передовою європейською державою. Не раніше…
_шкодую

І ще… Кирилиця — це діло таке. Але ж була ще й глаголиця — ото проблема!..
_шкодую
01:52
+2
У давнину кожна письменна людина була мудрою. Це ж треба було бути яким мудрим і кмітливим, щоб читаючи на івриті, постійно здогадуватися, вникати в контекст і за кістяком із 22 приголосних літер знаходити єдине вірне і живе слово. Читаючи слово ТМР, розуміти, що йдеться саме про Тимура, а не про Тамару. А ще, гадаю, такий обмежувач у 22 літери стримував творення нових слів на основі вже відомого слова, щоб не заплутати читача остаточно.
Читаючи слово ТМР, розуміти, що йдеться саме про Тимура, а не про Тамару.

_сміюсь Оооо, друже мій! Ці імена поплутати неможливо. _сміюсь
Річ у тім, що ім'я «Тамара» на івриті звучить як «Тамар», бо його значення — це «пальма». А пальма — це «рідне» близькосхідне дерево. І слово це для давньоєврейської (як і для арабської, здається) є рідним, а не запозиченим. Отже, записується воно всього лише трьома літерами:

"ТАВ" — "МЕМ" — "РЕЙШ". Використання літери «тав» засвідчує, що слово не запозичене, а рідне. На те ж саме вказує компактність — всього лише 3 літери. Ніяких «йод» і «вав» немає — отже, використовуються голосні або «а», або «е». «ТАМАР» без варіантів!
А тепер порівняй це із запозиченим іменем «ТИМУР»:

Ні-ні, сплутати ці імена неможливо!
Тут є інша проблема: якщо «ТАМАР», то йдеться про пальму чи про струнку дівчину або жінку?! В давньоєврейській/івриті немає заголовних і прописних літер, все записується в рядки однакової висоти… Отже, відрізнити дерево від дівчини/жінки можна лише за контекстом — от на чому треба зосередитись!
_вибачаюсь
А ще, гадаю, такий обмежувач у 22 літери стримував творення нових слів на основі вже відомого слова, щоб не заплутати читача остаточно.

Система словотворення в давньоєврейській/івриті дуже цікава і своєрідна, але розповідати про неї занадто довго. Головне в цій системі, її основа — це корінь слова, що складається, як правило, з 2-3 літер, дуже рідко з 4. В імені «Тимур» корінні літери — це ТЕТ-МЕМ-РЕЙШ, в імені «Тамара» — ТАВ-МЕМ-РЕЙШ. Як бачиш, ці корені відрізняються першою літерою. Звичному оку одразу видно, яке слово є рідним, а яке запозиченим… Отже, головне в тому, щоб навчитися зльоту виявляти корінь слова! Корінь визначає ціле сімейство однокорінних слів, які різняться між собою в деталях.
Ну, а нові слова утворюються в сучасному івриті злиттям коренів. Наприклад:
бе(й)т «дім» + сефер «книга» = бейтсефер «школа» (як навчальний заклад)
тапуах «яблуко» (ж.р.) + адома «червона» (ж.р.) = тапухей-адома «картопля»
07:03
+2
Друже Тимуре, а як написати слово ВАВ?
«Гачок»:

Випадкові Дописи