До Гармонії - Разом!      Детальніше про сайт

​Моє відкриття парку у Кам'янському (18 вересня 2017)


Парк мого дитинства, юності моєї та зрілості...

Парк мого життя і мого міста… зустрів мене сьогодні (у Новому я вперше) привітно та лагідно… музика, дітлахи, дорослі і поважного віку — прогулюється і відпочивають на лавочках (навіть у шахи грають) незважаючи на будень і жару (+30 з гаком десь біля 16-ї годині)...

Устиг навіть два коротеньких ролики зняти. Останні...

(біля сонячного годинника ковані образи гороскопівских Близнюків та Терез)…

Близнюки

Терези


Пройшовся далі,

Повз новенький фонтанчик.

Дійшов до танцювального майданчику і побачив зліва «Автодром».

За металевою сіткою одне авто з молодим татом за кермом та малюком…

Підійшли дві молоденькі жіночки у одязі «жовтих жилеток». Мабуть відпрацювали (тут) і зайшли спробувати себе на автодромі. Одна з них була за кермом вперше. Бо «газуючи» впералася в інші, «мертві» авто, крутила кермо, але не могла зрушити… Я посміхнувся і почав їй голосно казати «крути дужче руля… крути далі…

Тримав у лівій руці свій „нікон“, а правицею показував дівчині як крутити...

— Ти чьо тут машіш? — почув я наче прямо в вухо і був шарпанутий від сітки огорожі „дрому“

Переді мною вигулькнув як з пляшки, але не джин, а молодик, що не міг встояти на місці бо ноги гуляли як в брейкдансі, руки більше в повітрі були, очі бігали…

— Ти Бен-Ладан?.. Ти Бен-Ладан? Вообще-то уважаю… а ти чьо тут с камєрой… крутіся? Ти чо? Хто ти?..

Агресивність була раптово жорстка та настирна. Я не грав „героя“, розуміючи неадекватність поведінки молодика, і намагався спокійно ретируватися, відступивши пару кроків задки… Переді мною з’явився ще один такий же персонаж, у такому ж „гуморі“ та настрої і перший мабуть підштовхнутий „підтримкою“ вдарив мене по руці з фотоапаратом. Вибив. Я зніяковів, Остраху не було коли нагинався за своїм „вірним Другом“ що лежав майже між ніг нападника...

Злякався я за „зброю“ без якої дійсно мені бува складно довести що я… живий. Він єдиний хто може будь де довести що я існую, що я дихаю, ходжу, роблю…

Я майже швидко відійшов від нахаб клацаючи лагідно на кнопочки намагаючись побачити що пристрій «живий», але він не реагував. Я почав моторошніше тицькати на нього, бо був обурений і майже зляканий. Ситуація вимагала реакції, я мусив зняти відео з цих нахаб, що безперечно безкарністю годували свою рецесивність, а отже були небезпечні не лише мені: серед білого дня, посеред людей з дітлахами, у центрі міста…

Кроків п'ятнадцять від місця провокації, на проти входу в автодром я поклав портфеля на лавку, і ще і ще намагався відродити дієздатність «зброї» аби зафіксувати поведінку і вирази нецензурщини…

Відчай мабуть дуже зніяковів мене, бо молодий чоловік на лавиці відволік мене порадою: «вот там адміністрація, туда ідітє». «Ви тут працюєте? – запитав я. «Електриком» — відповів він. І я… пішов, бо недалеко… і дуже жаль мене палила… Не зможу більше відео знімать…

Далі були звернення до директора парку, реакція, розшуки, затримання «нахаб», виклик поліції, очікування, погрози (мені вже в фойє адмін/будови при міцних охоронцях, що лише своєю присутністю але й кріпким слівцем стримували «цнотливих» що не одноразово поривалися до мене називаючи «биком» та погрожуючи чимось, що станеться відразу опісля прибуття представників органів)…

Приїзд поліцейського авто…

Потім коротенькі питання та мої емоційно-схвильовані відповіді…

З’ясування та протоколи (мої писалися в фойє на підвіконні) Молодиків, що почали вимагати скласти протокол про те що «бородань» не знає сам що хоче, що він не мав право їх фотографувати, що старий хоче грошей здерти, «нахалюга»…

І ще, і про це мабуть буде іще… мабуть буде…

18.09.2017 20:35

+3
418
RSS
20:25
+2
А в чому, власне, полягає «відкриття»?..
Перепрошую, але нічого такого в тексті не побачив.
Ніяких особливих «відкриттів», себто.
_вибачаюсь
20:55
+3
Тимуре, Друже! Моє відкриття парку відбулося сьогодня (понеділок, 18 вересня) і запізнився я трохи бо «Відкриття оновленого парку, концерт і грандіозний салют – у Кам`янському відзначили День міста...,…. Завершився святковий день неймовірно видовищним салютом.» — було ще в суботу (16 вересня)
А приголомшений я тим, що тепер я без «зброї». Не можу відео знімати… не можу хід подальших дій фіксувати… а вже до суду доходе справа повернення до життя…
Якось воно відбулося наче і випадково але неначе і не дуже…

Цитую з Ютуб:

«Устиг навіть два коротеньких ролики зняти. Останні

Нахаби вибили мій Нікон в мене з рук…
він відео знімати вже не здатний…

Мої відвідини до Нового парку запам’ятаються назавжди. Але не солодкими митєвостями буття, а нагальних лайливостей, образ, пошкодження фотоапарату…
Розшук, затримання, протоколи…
Гидкого відчуття винуватості від того що багацько людей дивилися на мене як на „ненормального“, що зчинив гам з копійчини, і не там; що — »чого хоче — не розуміє і сам"… І поліцію, і адміністрацію парку відволік від справ…

Ох і… погуляв!..
І нахаб — не зміг, не міг, не зняв…"


То для Вас є «відкриттям», що довкола повно мудаків і «биків», хамів і нахаб?! Ну… Ви й наївний чоловік, чес'слово!..
_божевільний
Треба було одразу ж ретируватися якнайшвидше. Мені от за станом здоров'я не можна по голові отримувати. Востаннє це сталося в жовтні 2010 року і скінчилося ІІІ групою інвалідності: виявляється, маю невиліковну вроджену патологію… Отож лікарі-невропатологи були одностайні: «Хочеш жити? Будь-що уникай бійок, особливо ударів по голові. Бо якщо кіста розірветься… Наслідки непередбачувані». Відтоді доводилося кілька разів відступати, спускаючи сварки на «словесних гальмах». Отож можу лише поспівчувати Вам. Але наступного разу будьте обережні, бо втратите більше, ніж фотоапарат. Така реальність, прийміть її.
_шкодую
21:00
+1
До речі, для вставки відео в меню на Світочі є окрема кнопка:


Користуйтесь:


03:33
+2
Кожний новий день є відкриттям. Це мов річка з водою. А тут ДЕНЬ МІСТА і новий парк.
Айбонд зіткнувся із дном міста. Довга борода і фотоапарат в руці — речі для дна несумісні. + можливість документації. Тимур має рацію: не можеш протистояти — тікай. Ось прочитав СТАЛІНКУ Олеся Ульяненка. Описує дно Києва. В середовищі дна життя людини — копійка.
А тут немає нічого дивного! Це ж остання — 36-та китайська стратагема:

Стратагема 36:
«Втеча — найкраща зброя в безвиході»
(Стратагема відступу)
У складній ситуації, коли немає шансів на перемогу, відступ може бути найкращим варіантом дій.

Походження Стратагеми пов'язано з курйозним випадком періоду сум'яття між падінням династії Хань (220 н.е.) і царювання династії Тай (618 н.е.): готуючи повстання проти свого князя, вельми самовпевнений придворний, який вважав, що ніяка Стратагема не зможе його зупинити, зухвало кинув, що для князя і його дітей найкращою Стратагемою буде втеча. І справді, князь зумів втекти, після чого організував опір, придушив бунт і стратив придворного.

Це тільки в РККА зразка 1939 року найменший відступ вважався військовим злочином. Насправді ж це зовсім не так…
На енергетичному рівні, мабуть, була зачепленість за матеріальні цінності (фотоапарат) і моральну поведінку. Тому до вас причепився п'яничка і розбив апарат.
Я в таких випадках кажу: «Дякую, Господи, що взяв грошима». Апарат можна новий купити, життя і здоров'я — ні.

Випадкові Дописи