Деградація мозку

Деградація мозку
Джерело матеріалу:

Здатність ефективно сприймати складні тексти, читати серйозну літературу незабаром стане елітарним привілеєм, доступним тільки особливій касті людей. Умберто Еко в романі «Ім'я троянди» пропонував пускати в бібліотеку тільки тих, хто вміє і готовий сприймати складні знання. Всі інші будуть в змозі читати лише вивіски та інтернет.


З кожним днем дедалі більше людей скаржиться на проблеми з мозковою діяльністю — на дедалі зростаючу неуважність (тобто неможливість концентрувати свою увагу, збиратися з думками для вирішення якихось завдань), на складнощах із запам'ятовуванням інформації, на фізичну неможливість читати великі тексти, не кажучи вже про книги. І просять дати їм щось для поліпшення мозкової діяльності в цілому і пам'яті зокрема.

Причому, як це не парадоксально, проблема характерна не тільки і не стільки для літніх людей, слабшати мізками яким, з одного боку, «належить за віком», скільки для людей середнього і молодше середнього віку. При цьому багато хто навіть не цікавляться, чому так відбувається — автоматично списують це на стреси, втому, нездорову екологію, на той-таки вік тощо, хоча все це навіть близько не є причиною. Серед моїх пацієнтів є ті, кому далеко за 70, але хто не має взагалі ніяких проблем ні з пам'яттю, ані з мозковою активністю. То в чому ж причина?

А причина полягає в тому, в чому, не зважаючи ні на які доводи, ніхто, категорично, не хоче відмовитися від, так званої постійної, цілодобової «підключеності до інформації». Іншими словами, прискорена втрата Ваших мозкових функцій почалася в той самий знаменний день, коли Ви вирішили бути постійно «на зв'язку». І немає ніякої різниці — змусила Вас до цього службова необхідність, омлівання від неробства або елементарний острах бути «не на рівні», тобто боязнь зажити слави білої ворони, дивака в середовищі собі подібних.

Ще в 2008 році було відомо, що середньостатистичний користувач інтернету прочитує не більше 20% тексту, розміщеного на сторінці, і всіляко уникає великих абзаців! Більш того, спеціальні дослідження показали, що людина, постійно підключена до мережі, текст не читає, а сканує як робот — вихоплює звідусіль розрізнені шматки даних, постійно перескакує з одного місця на інше, а інформацію оцінює виключно з позиції «поділитися», тобто «А чи можна це «одкровення» комусь переслати?». Але не з метою обговорити, а, головним чином, з метою викликати емоції у вигляді анімованої «відрижки», що супроводжується короткими репліками і вигуками в СМС-форматі.

В ході досліджень з'ясувалося, що сторінки в інтернеті, як уже говорилося, не читаються, а побіжно проглядаються за шаблоном, що нагадує латинську літеру F. Користувач спочатку зчитує кілька перших рядків текстового вмісту сторінки (іноді навіть повністю, від початку до кінця), потім перескакує на середину сторінки, де зчитує ще кілька рядків (як правило, вже лише частково, не дочитуючи рядки до кінця), а потім швидко спускається до самого низу сторінки — подивитися, «чим справа скінчилася».

Тому найефективнішим способом подачі інформації рядовому інтернет-користувачеві є відображення інформації у вигляді перевернутої піраміди (тобто згідно з принципом «чим нижче, тим менше») з обов'язковим виділенням ключових слів (щоб споживачі інформації розуміли, що важливо, а що — НЕ дуже) і розкриттям не більше однієї думки за абзац. Тільки так можна затримати увагу на сторінці максимально довго. Якщо ж по мірі спуску вниз по сторінці щільність інформації не убуває або, ще гірше, збільшується (як, наприклад, в цій статті), то на таких сторінках затримуються лише одиниці.

Моя особиста думка така:

Інтернет — це реальний наркотик. А що таке наркотик? Це зовсім марна річ, без якої будь-яка людина може чудово жити доти, доки не спробує. А коли спробує, то залежність виникає довічна.

На проблеми зі сприйняттям інформації скаржаться люди всіх рангів і спеціальностей — від висококваліфікованих університетських професорів до сервісних працівників з обслуговування пральних машин. Подібні скарги можна особливо часто почути в академічному середовищі, тобто від тих, хто за родом діяльності змушений щільно і щодня спілкуватися з людьми (навчати, читати лекції, приймати іспити тощо) — вони повідомляють, що і без того низький рівень навичок читання і сприйняття інформації у тих, з ким їм доводиться працювати, рік від року падає дедалі нижче і нижче.

Більшість людей відчуває величезні труднощі при читанні великих текстів, не кажучи вже про книги. Навіть блог-пости розміром більше трьох-чотирьох абзаців вже здаються більшості занадто важкими і нудними для сприйняття, а тому нудотними і такими, що не заслуговують навіть елементарної уваги. Навряд чи знайдеться людина, яка не чула б популярного мережевого висловлювання «забагато літер — не подужав», яке зазвичай пишуть у відповідь на пропозицію прочитати щось довше пари десятків рядків. Виходить замкнене коло — писати багато немає сенсу, оскільки це майже ніхто не читатиме, а скорочення обсягу переданої думки призводить до ще більшої недоумкуватості не тільки читачів, але й письменників. В результаті маємо те, що маємо — масове отупіння.

Навіть люди з хорошими (в минулому) навичками читання кажуть, що після цілого дня метання інтернетом і лавірування серед десятків і сотень електронних листів, вони фізично не в змозі почати [читати] навіть дуже цікаву книгу, оскільки читання вже однієї тільки першої сторінки обертається справжніми тортурами.

Читання просто «не йде», насамперед, тому, що:

а) не виходить змусити себе перестати сканувати текст, відшукуючи в ньому ключові слова;

б) абсолютно не засвоюється складний синтаксис, властивий більшості класичних, високозмістовних або наукомістких творів, який повністю відсутній в обміні телеграфною «СМС-відрижкою».

Внаслідок цього одну пропозицію доводиться перечитувати по декілька разів! Найбільш відверті люди так прямо і говорять: я огидний/огидна сам(а) собі.

Але це ще далеко не все. Через постійну підключеності до інтернету різко погіршуються такі навички людини, як здатність повертатися до вже колись осмисленої інформації, аналізувати прочитане і підключати уяву. Ще гірше те, що в 80% випадків люди ходять в інтернет за сумнівними розвагами або черпають звідти інформацію, що має не те що нульову, а негативну культурну цінність.

При цьому більшість людей (особливо молодих) прив'язані до своїх гаджетів настільки, що при загрозі виявитися відключеними від мережі протягом хоча б одного дня відчувають не тільки психічну пригніченість, що межує з панікою, але й реальну фізичну ломку, що нагадує наркотичну. Не вірите? А нумо вимкніть свою мильницю ЗОВСІМ і спробуйте прожити без неї хоча б 2-3 дні.

Є думка, яку я цілком поділяю: що здатність ефективно сприймати складні тексти, читати складну літературу незабаром стане елітарним привілеєм, доступним тільки особливій касті людей. Ідея ця не нова, оскільки ще Умберто Еко в романі «Ім'я троянди» пропонував пускати в бібліотеку тільки тих, хто вміє і готовий сприймати складні знання. А всі інші будуть в змозі читати лише вивіски та інтернет.

Коротше кажучи, ніякі таблетки, ніякі харчові добавки, ніякі дієти, ніякі мозкоправи та ін. не здатні зупинити деградацію мозку. Зупинити її може тільки одне — припинення надходження в систему обробки всілякого інформаційного сміття і щоденне завантаження мозку так званою «корисною інформацією». Процес цей надзвичайно складний, а для багатьох людей то й зовсім нездійсненний. Для багатьох поїзд, як-то кажуть, вже пішов.

Ще раз, коротко:

1. Гаджети, що забезпечують Ваше постійне підключення до інформації/інтернету — смартфони, айпади та ін., без яких Ви тепер навіть до туалету сходити не можете, — роблять Вас практично дебілом з млявим, апатичним, ледве міркуючим мозком, який не здатен думати й аналізувати. Але, як і всякий наркоман, Ви, звісно ж, переконані в зворотному — в тому, що ці мильниці роблять Ваше життя нереально яскравим, насиченим, зручним тощо, а Вас особисто — «дуже просунутою особистістю», яка завжди в курсі всього.

2. Завдяки цим пристроям, в Ваш мозок безперервним потоком цілодобово надходить всіляке сміття, яке загиджує Ваш «бортовий комп'ютер» настільки, що Ви годитеся лише для виконання найпримітивнішої, некваліфікованої роботи. Ви не в змозі ні зв'язно говорити, ні писати, ані читати — Ваша мова недорікувата і сповнена словами-паразитами. Розповідаючи комусь про щось, Ви насилу добираєте потрібні слова, а слухаючи когось — швидко втрачаєте нитку розмови і починаєте нудьгувати й позіхати. Писати Ви не можете, оскільки практично в кожному слові починаєте робити помилки, а як використовувати знаки пунктуації — не знаєте навіть приблизно. Зате Ви круто робите селфі (й інші сміттєві фото) і стукайте до когось в Viber або WhatsApp.

3. Коротше кажучи, слухайте погані новини: мобільний зв'язок потрібно використовувати тільки і виключно в екстрених випадках. Наприклад, Ви приїхали в незнайоме місто і не можете знайти зустрічаючих — [тут] зателефонувати дійсно потрібно. Або Ви спізнюєтеся на важливу зустріч — зателефонувати реально необхідно, тобто потрібно налаштувати Ваш гаджет тільки на прийом або передачу необхідної Вам професійної і ділової інформації. А решту часу Ваш гаджет повинен бути ВИМКНЕНО. Втім, я уявляю собі, як Вам незатишно від однієї лише думки про це.

4. Потрібно бути готовим до того, що все Ваше оточення Вас, м'яко кажучи, не зрозуміє — Вам скажуть, що Ви з привітом, зовсім ку-ку, що у Вас поїхав дах тощо. Наплювати і розтерти. Пам'ятайте, Ви об'єкт для інформаційного нападу і вам потрібно захищатися. Як говорив президент CBS News Річард Селант: «Наша робота — продавати людям не те, що вони хочуть, а те, що потрібно нам».

5. І, нарешті, Вам потрібно заново вчитися читати книги. Справжні паперові книги — розумієте? Не роздивлятися годинами підсліпуватими очима свою мильницю з екраном, а читати книги. Буде важко, але Ви спробуйте. Ґвалтувати себе не потрібно — в перший день прочитайте півсторінки, на наступний — цілу сторінку, на третій день — 1,5 сторінки тощо. Врахуйте, що організм буде всіляко цьому опиратися — буде і нудити, і ламати, і тягнути зайнятися чим завгодно, лише б мозок не напружувався.

Удачі Вам не бажаю, оскільки Вам знадобиться зовсім не вона

А.Н. Стацкевич

+1
502
RSS
21:27
+2
В одному з каментів на початку вересня я вже писав, що можу прожити певний час і відключеним від мережі.

При цьому більшість людей (особливо молодих) прив'язані до своїх гаджетів настільки, що при загрозі виявитися відключеними від мережі протягом хоча б одного дня відчувають не тільки психічну пригніченість, що межує з панікою, але й реальну фізичну ломку, що нагадує наркотичну. Не вірите? А нумо вимкніть свою мильницю ЗОВСІМ і спробуйте прожити без неї хоча б 2-3 дні.

Свіжий приклад: я зовсім не виходив в мережу з ночі 15 вересня аж до вечора 17 вересня — 2,5 днів. Все було нормально, життя було прекрасним, яскравим, різнобарвним, феєричним, сповненим зустрічами і спілкуванням наживо. Попри те, що з часу набуття «лежачої» інвалідності (осінь 2013 року) проводжу в Інтернеті день і ніч, я не втратив здатності не тільки читати паперові книги, але й писати (!) та редагувати (!!!) складні тексти на папері. Того ж таки «Принца України» мені довелось вичитувати — а вичитка ведеться завжди (!!!) на папері, а не з екрану, з ручкою в руці, з внесенням виправлень тощо. Щодо термінів. Видавництво скинуло мені верстку в четвер, 6.07.2017. Ввечері в п'ятницю, 7.07.2017 дочка принесла мені з роботи роздруківку верстки — 320 паперових сторінок. Уважне, з ручкою в руці читання-перечитування верстки тривало 3 дні — в суботу-понеділок, 8-10.07.2017. При цьому потрібно було не тільки виловити «бліх» з граматикою та синтаксисом, але й повернути деяку авторську лексику, знівельовану редактурою, подумати над фотоілюстраціями, скласти список ілюстрацій, знайти для нього місце в готовій верстці (цей момент видавництво прохлопало), вставити пару-трійку додаткових фрагментів, про які ми подумали вже після надсилання рукопису на конкурс і які я тримав в пам'яті ще з зими… Коротше, це була триденна масштабна робота, про яку читачі навіть уявлення не мають. До речі, коли я розповідаю, що верстка кожної книжки підлягає авторській вичитці от саме в такому режимі — рядок за рядком, з ручкою в руках, — у читачів зазвичай очі на лоба лізуть від подиву... Отже. після 3-денної вичитки я відсканував кожен аркуш з найменшим виправленням (загалом набралося 35 виправлених сторінок із 320-ти — 11% від загального обсягу) і передав до видавництва електронною поштою для внесення виправлень. Сталося це у вівторок, 11.07.2017. Всі файли у мене заархівовані, кожен файл датований.
_вибачаюсь
Отже, попри майже цілодобове життя «в тирнетах», я й досі не втратив не тільки здатності жити в реалі, але й реально працювати з паперовими носіями. Отже, можливо, не все аж настільки сумно, як це здається авторові статті… Або у мене якийсь нестандартний мозок, хтозна!..
_вибачаюсь
Ну що ж, буду мати нагоду перевірити себе. Я на тиждень випадаю з мережі. Приїду, розповім.
_музика
03:43
+2
У нас в селі бувають відключення і-нету. Помітив, як нам з дружиною в цей час незатишно.
Ключові слова: людина — об'єкт інформаційного нападу.
03:45
+2
Дзвінко, Бажаю тобі плідного перепочинку. Розкажеш згодом.

Випадкові Дописи