Геріон і стала Планка. Межа матеріального

Геріон і стала Планка. Межа матеріального

Філософія протилежностей — це не просто філософія у її класичному розумінні — це прикладна філософія, по суті своїй, споріднена з фізикою. Квантове середовище мікроявищ є сферою проявлення її концепцій, які з повним правом можна віднести до фізичних законів, так як вони є базою квантових, які переходять у закони грубої матерії класичної фізики.

Але у квантовій області з наближенням до сталої Планка і за нею, всі фізичні явища переходять у сферу філософії нематеріального, з якого світ форм бере свій початок. Там область чистої філософії протилежних властивостей, там магія переходу нематеріального у матерію.

Сама стала Планка є тому підтвердженням, бо належить обом світам, як матеріальності, так і нематеріальності. Вона знаменувала собою початок ери пізнання людством комплексної картини Світу, і не тільки зі сторони фізичних явищ, але і зі сторони ще не пізнаної і не відкритої, утаємниченої сторони їх нематеріальності.

Але чи є сама стала Планка продуктом 19-го століття, коли фізик Планк, стараючись звести в одну універсальну формулу всі спектри випромінювання чорного тіла, ввів певне число, як гіпотезу – як тимчасовий компроміс, який він надіявся з часом позбутись, – що енергія випромінюється квантами світла кратними певній сталій, якій було надано статус найменшого кванта світла, чи кванта дії світла, по-скільки світло не мало маси спокою. Квант дії. Квант активності, активації – поріг активації.

Сам Планк був би, мабуть, неабияк здивований, коли б дізнався, що дане число було відоме задовго до 19-го століття у міфології Греції. Фізичні знання стали міфом. Вони втратили своє значення, очевидно, вже задовго до історичних і археологічних свідоцтв раннього прояву цивілізацій до нашої ери, задовго до виникнення писемності, коли усні перекази, як пам’ять минулих, без перебільшення, тисячоліть була зафіксована на папері. І ця пам’ять зберегла свідоцтво про надзвичайно розвинуту цивілізацію і, по суті, прямо продемонструвала силу і масштаб катаклізму, який відкинув цих високорозвинених людей у, практично, кам’яний вік.

Сама стала Планка — це не тільки найменший квант дії, але і певна межа, бар'єр проявлення цієї дії, бо він є найменший, але хоч і найменший, та все-таки є певна величина. Тоді виникає питання, а що є до нього?

Стала не може виникнути раптово, бо вона є певна величина. Виникненню її має передувати певний по тривалості процес в результаті якого вона досягла свого критичного значення. Так як це відбувалось ще перед матеріальністю, то передуючі процеси, які її обумовили, очевидно також не мали характеру матеріальних.

Що ж було відомо предкам древніх греків і що з того лишилось збереженим і відображеним, але переосмисленим вже у якості чуда і фантазії, у міфі, який має відношення до квантового світу – міфі про бики Геріона, що могло б здивувати вчених, причетних до творення теорії квантової фізики.

Геріон – володар чорних і червоних стад биків, є досить таки фантасмагорична істота: три голови, три зрощені тулуба, шість ніг і шість рук. Персонаж, перетворений фантазією у непереможну істоту і персонаж, у який поступово з покоління в покоління перевтілилось число сталої Планка 6,6(26…)*10-34. Це легко читається: шість рук і шість ніг – 66. Саме його, як бар’єр, потрібно перетнути (вбити героєм Гераклом), щоб дати можливість рухатись червоному стаду биків(забрати їх з собою).

Сама величина є подвійною, як певна мінімальне число матеріальності і бар’єр прояву цієї матеріальності. Саме суть бар’єру і зберегла собою істота Геріон.

Таке положення підтверджується не тільки числом володаря стад, подібним до числа сталої Планка, але і «внутрішнім» числом Геріона, як 33: три голови і три зрощені тулуба, що є половиною сталої 66.

Не менш цікавими є помічники Геріона: Ортр, двоголовий пес і велетень Еврітіон. В сумі вони є теж три, якщо рахувати голови, або два, якщо Ортр є самостійна одиниця, яка складається з двох. Щось досить знайоме – два як одне.

У фізиці прийнято використовувати зведену сталу, яка дорівнює ст. Планка поділеній на 2Пі і яка приблизно рівна одиниці.

Якщо притримуватись положень математики, то неподільну величину можна поділити тільки на саму себе. Стала Планка ділиться на 2Пі, але 2Пі відноситься до кола. Це вираження його градусної величини 360*( у радіанах – 2Пі). Тоді у відповідності до формули довжини кола L=2Пі*R, де R є радіус кола, цей радіус буде рівний R=L/2Пі. Раз стала ділиться на 2Пі, то вона є собою довжиною кола і результатом її поділу на 2Пі буде радіус кола рівний одиниці, з лінією довжини кола 6,6(…), тобто зведена стала Планка являє собою радіус кола і що цікаво, цьому радіусу відповідає половина самої сталої 3,3 – «внутрішнє» число Геріона.

Чим важливе є це число. Фізик Вернер Гейзенберг, використовуючи сталу Планка, вивів одну з фундаментальних формул квантової фізики – формулу невизначеності. Вона ставить межу одночасному визначенню точності координати і швидкості елементарної частинки. Вже у наш час фізики уточнили формулу і сталу Планка замінила у ній зведена стала. Не зважаючи на постійний ріст точності вимірів швидкості і координати і інші експерименти, фізиками було визнано, що принцип невизначеності відображає якесь фундаментальне положення квантового світу. Для нас важливе положення формули, що добуток у її правій частині повинен бути більшим, чи рівним зведеній сталій Планка, тобто щось не може бути менше її значення, приблизно рівному одиниці, що є еквівалентом числу 33.

Отже стала Планка є подвійна величина, яка складається з двох частин величиною 33 і одна з них є критично важливою для прояву матеріальності, бо є її ядром, а інша виступає як баласт.

Тому перше, чим міг вразити вчених міф – це не тільки присутність самої сталої, а і акцент на її половину 33, тобто присутність зведеної сталої, але не в якості одиниці.

Слід відмітити, що в наш час фізика оперує величиною сталої Планка у вигляді 6,6…, тоді як міф має на увазі 66. Ще одна причина для здивування. Очевидно древні вчені мали на то причину, бо їхня наука заглянула за бар’єр матеріальності, тоді коли сучасна, не маючи відповідної філософської бази, зупинилась перед ним. Тому число 33 і було таким важливим, що не могло не лишити свій слід у міфі.

Які ж персонажі міфу втілюють собою філософію до-матеріальності. Це вроді як нічим не примітні помічники Геріона: Ортр — двоголовий пес, і велетень Еврітіон. Вони є першими жертвами Геракла і якось зразу від цього випадають з подальшого поля зору, як другорядні і незначні персонажі. Але саме вони несуть у собі більше філософії, ніж їх господар.

Ортр – двоголовий пес. Явна, певна конкретна істота, яка виражає собою фабулу: один як два і два як один. Якщо постійно мозок зайнятий питаннями протилежностей, то формула два як один зразу наштовхує думку на суть стану протилежностей у якому вони є нероздільне ціле: одне як два і два як одне. Цю думку, що мова іде про протилежності, посилює і антураж міфу: стовпи, які Геракл поставив по обидва боки гібралтарської протоки; чорні і червоні стада биків; і саме число 66 — стала квантового світу, який має справу з протилежними явищами у поведінці мікрочастинок.

Другий помічник – велетень Еврітіон – є антиподом конкретного пса і виступає вже як щось велике, яке не має конкретики, щось невиразне. Напрошується образ чогось, що затуляє все своєю величиною, подавляє інше своєю масивністю, об’ємом, щось домінуюче. На фоні велетня, пес Ортр може видаватись маленькою мошкою.

Якщо мати на увазі еволюційний, поступовий процес росту чогось до значення 33, то велетень відіграє необхідну роль елемента, який затіняє собою, як вуаллю невизначеності, інший елемент(пес Ортр), який носить характер конкретності(два як одне) і який, зрівнявшись по величині, а значить і по впливу із велетнем, який пропорційно росту іншого втрачає свою величину, переводить їх обох зі стану невизначеності у стан проявленості.

Стан області до рівноваги має тоді носити ознаки періоду домінування велетня, тобто неконкретності, нечіткості, розмитості, розпливчатості – область тіней, невиразних силуетів форм, сутінок.

У міфології Греції є міф про підземне царство мертвих – Аїд. Царство невиразних тіней і силуетів померлих людей, царство напівтьми і охороняє його триголовий(!) пес Цербер, як межа між світом живих і мертвих.

Візьмемо карту Таро Верховна Жриця.

Тло карти затінено. Жриця із заплющеними очима. Вона ще не прозріла. Її сувій – сувій життя, ще закритий, ще чекає свого розгортання, своєї конкретизації в різноманітності і різнобарвності, що демонструє, як щось потенціальне і ще не реалізоване, картинка з плодами за колонами.

У цій карті обличчя Жриці наполовину приховане вуаллю, стаючи невизначеним, нечітким. Її тіло і сувій життя, ледве привідкритий, теж напівприховані накидкою. Домінуючий фон в темно-синіх тонах, півсутінки – початок світанку. Все має ауру очікування чогось подальшого.

У іншій карті між колонами легкий занавіс, буття заслонене, і тільки за ним життя починає проявлятись з напівтемних тонів.

Цікава деталь карт і міфу – це колони. При виконанні свого подвигу, Геракл поставив два стовпи по обидва боки Гібралтару, як край, межа Світу. Колони карт Таро теж служать межею чомусь і ця межа пов’язана з протилежностями. Скоріше за все, карти відображають область до-матеріальності, що демонструють нерозгорнуті сувої життя, розгортання яких ще попереду. Перед життя, що відображає карта, персоніфіковане з жінкою, яка виступає домінуючим елементом початку.

За картою Верховна жриця має слідувати карта Ієрофант.

Фон карти переходить у червоний колір активності. Чоловік, на противагу пасивній жінці, уособлює собою активну складову. Голубе вже служить йому основою, його доля зменшилась. Ієрофант знаходиться явно за порогом стовпів, які втратили своє протилежне забарвлення, а значить і роль бар’єра. Тепер вони, як протилежності, виступають слугами. Активне, як і пасивне теж повинно пройти поріг у 33, щоб проявитись у своїй якості Волі, що розгортає і структуризує пасивне у відповідності до себе. На це вказують ті ж таки колони, що і у Верховній Жриці. Але на відміну від її положення, як домінанти, що початкує Світ і знаходиться, таким чином, до стовпів – Ієрофант є елементом, активність якого проявляється за бар’єром.

Велетень Еврітіон і двоголовий пес Ортр дають можливість дещо заглянути за завісу матеріальності, за поріг сталої Планка в область процесів нематеріального.

Достатньо якійсь величині стати меншою за критичні 33 і вона випадає з видимої реальності. А що означає зменшення одного з двох, якщо вони зв’язані між собою – це означає збільшення іншого. І якщо із збільшенням одного і зменшенням іншого речі переходять у невизначеність, то роль більшого є роль вуалі, яка затіняє іншу половину, коли домінує над нею, надаючи їй характеру, розпливчатості, нечіткості, аморфності.

Отже, якщо іти в оберненому порядку від порога проявленості до «початку», то одна з величин переходить у свою домінанту, а інша у свій мінімум. Це і відображає міф, персоніфікувавши домінантну величину з велетнем без певних ознак, тоді як пес відіграє роль іншої величини, що є мінімум себе.

Беручи до уваги, що це має відношення до протилежностей, такій картині оптимально відповідає символ інь-ян. Саме у нього у «початковій» точці присутній максимум однієї протилежності і мінімум іншої, тобто одна протилежність виступає як домінанта. У символу очевидним є поступовий ріст меншої протилежності і пропорційне зменшення більшої, це означає, що у певній точці взаємодії повинна виникнути пропорція рівності 33 і 33 між ними.

Двоголовий Ортр вказує на процес поєднання протилежностей у два, як одне – у нероздільне ціле. Одна протилежність являє собою домінанту, а інша є у мінімумі і коли цей мінімум утворює одне ціле, з’єднуючись з рівною долею максимуму, то у домінанти лишається незадіяний залишок, який і окутує утворене одне, надаючи йому невизначеності.

Поступово доля взаємного зв’язку двох протилежностей росте, а залишок постійно зменшується. Саме коли їх величини зрівнюються як 33 і 33, вони опиняються на порозі проявлення. Рівність – це межа матеріального, менше – область не проявленого, світ тіней і сутінок; більше – матеріальний Світ у всій його конкретності, різноманітності і різнобарвності. Завіса падає і сувій життя починає розгортатись.

+2
862
RSS
11:49
+3
Це дещо перетинається з статтею Тимура Литовченка «Літера ЙОД» тут і кількістю букв у єврейському алфавіті 22.
Дякую, що помітили це _ура
22:10
+2
Я помітив, але тут є деяка специфіка, деяке несумісництво у змісті, наданому букві ЙОД.
Графічно буква йод являє собою точку, з якої починається перехід від небуття до буття.

Тут я дещо погоджуюсь, точка, як ніщо в конкретності, як тло — є дійсно те, з чого починається перехід, але буква стоїть у середині абетки, а не на початку, хоч у імені Б-га вона, як і потрібно, стоїть на початку. Як на мене, тут змішали дві теорії, помістивши букву у середині, і надавши їй значення 10. Справа у тому, що дійсно, 10 є важливим етапом у тому ж таки проявленні матеріальності, але у іншому зовсім амплуа. Стала Планка, якщо її брати числом міфу 66, як я написав, є коло і тому, якщо її поділити на чисто ПІ, а не 2ПІ, то отримаємо її діаметр 66/ПІ=22, тоді еквіваленту 33, тобто радіус буде 11, а 11 — це 10+1. Якісь процеси підходять у своєму розгортанні, що пов'язано саме з колом, до 10 і потім один крок у 1-цю приводить до перетину бар'єру. Ця одиниця виражає собою трійку, як одиничний діаметр, довжина кола якого є 3. Діаметр 10 має бовжину кола 30. Отже перехід є 30+3=33. Число 11 є середина абетки з 22, але буква ЙОД не відповідає такій простій ролі, як діаметр кола у 10, тобто там їй не місце. Видається, що знання про числа 11 і 22, як по суті квантові числа, були втрачені і доповнені іншим, тобто знанням, що ЙОД є основою, підгрунтям Світу, як тло. Важливим тезисом був перехід до матерії, який присутній у обох теоріях.
Літера АЛЕФ є точкою відліку й періодом для ряду букв — простих чисел:
1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9
Літера ЙОД так само є точкою відліку й періодом для ряду букв — десятків:
10, 20, 30, 40, 50, 60, 70, 80, 90
Здається, ЙОД все ж на своєму місці…
_добре
Що ж до 11-ї літери, то це КАФ (символізує втілення духовних ідеалів в конкретній реальності), а 22-га літера — це ТАВ (завершує всю систему й надає їй цілісності — роль кабалістичної сфіри Малхут, функція якої полягає у втіленні ідеї, переході від волевиявлення до дії). Все на своїх місцях…
_добре
14:14
+2
Читаю. Цікаво…
16:41
+1
Цікаво, що Геріон жив на острові Еріфія. Дуже співзвучно з лайливим перекрученням сучасними українцями назви сусідньої держави-агресора — "ЕрЕфія"!
_сильно_сміюсь
16:50
+1
До речі, пес Ортр сам по собі є дуже цікавим персонажем: син Єхидни і Тіфона, брат згаданого в матеріалі Кербера/Цербера та не згаданої Лернейської гідри… І на додачу — ще й батько (як варіант — брат) Сфінкса!
22:22
+1
Пане Олександр, я просто зачудовуюся Вашими текстами, бо в них така концентрація серйозних знань…
Браво.
12:28
+2
Щиро дякую за таку, як на мене, поребільшену оцінку. Думаю, ви оціните це _цілований
19:19
+1
19:19
+1
Вже оцінила)))
17:48
+1
Лише зараз звернув увагу на цю «магію» і переосмислив формулу кола… R=L/2Пі. Дякую.

Випадкові Дописи