До Гармонії - Разом!      Детальніше про сайт

Шабат

Шабат

Шабат — один з унікальних внесків юдаїзму в світову цивілізацію. Дотримання Шабату пропонується євреям в четвертій з Десяти Заповідей. Шабат і багато які закони, пов'язані з цією заповіддю, — це спроба юдаїзму перетворити один день кожного тижня в постійне нагадування про епоху месіанства. Шабат — це не день відпочинку, це святий день (Вих. 20:8). Якби мета Шабату полягала лише у відпочинку, то з таким самим успіхом можна було би проспати з п'ятниці до вечора в суботу і вважати свій релігійний обов'язок виконаним. На жаль, ні! Дотримання Шабату вимагає виконання цілої низки законів і правил.


Примирення з самим собою

Однією з цілей Шабату є досягнення внутрішнього, душевного спокою шляхом відсторонення від будь-якої роботи або заняття, що відволікає від святості Шабату. У цей день євреї повинні покладатися виключно на свій розум і своє тіло. Закони Шабату виключають застосування зовнішньої, штучної енергії, технічних, механічних або електронних пристроїв та інструментів, включно з побутовими приладами, такими як радіо, телевізор, газова або електрична плита. Таким чином, ті, хто дотримуються Шабату, змушені звертатися до своїх внутрішніх творчих ресурсів і здібностей, закладених в них Творцем. Наприклад, в суботу не можна писати тому, що при написанні [текстів] людина використовує олівець, друкарську машинку або навіть комп'ютер, тобто зовнішній інструмент творчості. Але можна читати, бо тут людина використовує лише свій мозок, свої очі, своє знання вже створених слів… Протягом усього тижня людина зазвичай є придатком або навіть рабом предметів, машин і енергії, що дозволяють йому бути продуктивною і творчою істотою.

У Шабат, однак, ми звільняємося з-під влади речей — телевізора, автомобіля, телефону та ін. Подумайте тільки, сьому частину свого життя (десять повних років!) людина перебуває самою собою (якщо, звісно, людина доживає до 70 років). Можливо, ідея Шабату зазвучить більш сучасно, якщо ми перенесемо принцип Шабату на звичайне повсякденне життя людей, скажімо, в такому місті, як Нью-Йорк. У 1969 році письменник Норман Майлер балотувався на пост мера міста. У своїй передвиборчій кампанії Майлер висунув «оригінальну» ідею: ввести в Нью-Йорку «супер-неділю»! В цей день в місті буде заборонено їздити в приватних автомобілях, будуть скорочені до мінімуму передачі радіо і телебачення, закриті всі бари і розважальні заклади. Багатьом жителям міста ця ідея сподобалася: «Хоча б на один день в Нью-Йорку запанують мир і спокій». Овва! Євреї практикують «супер-суботу» ось вже понад три тисячі років?

Отже, закон Шабату звільняє вірянина-єврея від «кайданів технології» та дозволяє йому замислитися над вічними питаннями: «Навіщо я живу? Робота і технологія — для чого? Заради чого я працював шість днів тижня, що проминули?»


Мир між людьми

Відмовляючись від залежності від неживого, матеріального світу, євреї в Шабат стають ближчими до світу живого і духовного. Зокрема, в цей день члени сім'ї та друзі стають ближчими і уважнішими один до одного.

Ті, хто дотримуються Шабату, неодмінно намагаються проводити цей день у колі родини і з друзями. Типова вечеря в п'ятницю ввечері в домах євреїв, які дотримуються законів Шабату — це, як правило, дуже тривала вечеря, ніхто нікуди не поспішає. Час минає за мирною бесідою, іноді переривається піснями або оповідками. Баскетбольний матч або останній голлівудський кіношедевр не хвилюють присутніх — сімейна, дружня бесіда і традиції юдаїзму набагато важливіші й цінніші за ці розваги...

Коли автори цієї книги пояснюють позитивний вплив «довгих» сімейних вечерь в Шабат, багато наших слухачів реагують із сумнівом: «У нашій сім'ї таке неможливо!» Багато хто побоюється, що у членів їхніх сімей просто не знайдеться достатньо тем для розмов на цілий вечір. На жаль, вони мають рацію, ознаки розколу сім'ї в сучасному індустріальному суспільстві включають і такий сумний факт — подружжю просто нема про що говорити одне з одним. В результаті одного з опитувань громадської думки виявилося, що в «середній американській родині» подружжя і члени сім'ї приділяють всього лише 27,5 хвилин на тиждень обговоренню серйозних сімейних питань і проблем моралі! Решту часу вони говорять про такі тривіальні речі, як кому йти в супермаркет за продуктами або де ключі від машини — якщо взагалі спілкуються одне з одним.

Шабат, дотримуваний за законами юдаїзму, об'єднує сім'ю і змушує людей знаходити спільну мову, спільні інтереси, спільні філософські та моральні проблеми.


Мир з природою

Закони Шабату наближають людей до природи і усувають «зловживання» нею. У Шабат втручання в справи природи — хоч творче, хоч руйнівне — заборонено. Зачаття дитини в Шабат дозволяється, однак це не є винятком з правила або порушенням закону Шабату, бо при зачатті дитини ми не втручаємося в зовнішню природу, а обходимося, так би мовити, внутрішніми людськими ресурсами й енергією.

Що ж стосується зовнішньої природи, Шабат встановлює наступні заборони:

  • Не можна запалювати вогонь (не можна ні курити, ані готувати їжу на вогні).
  • Не можна також гасити палаючий вогонь (якщо тільки немає загрози, що він спричинить пожежу або завдасть шкоди живому).
  • Не можна садити дерева в Шабат (це творчий акт із застосуванням зовнішніх інструментів і енергій).
  • Не можна і зривати листя з дерев (це акт руйнування).

Таким чином, закони Шабату наказують нам хоча б один день на тиждень не бути «царями природи» і не «правити світом», а перебувати в гармонії та мирі з ним. Це «зречення влади» поширюється в Шабат і на людей, і на тварин — в Шабат ми маємо бути в мирі з усім, що є на землі.


Мир між Богом і людьми

«Шабат — це Богові» — йдеться в Торі. Протягом всього тижня ми переймаємося нашими особистими потребами і проблемами. У Шабат ми розмірковуємо про те, чого хоче від нас Бог. Шабат — день Бога. Такий настрій може бути досягнутий лише тоді, коли людина, що дотримується Шабату, дійшла до миру з самим собою, з людьми, з природою і готова зробити завершальний крок — дійти до миру з Богом. Досягти цього можна шляхом молитви і медитації (глибоких роздумів), вивчення Тори і освячення Шабату. Життя складається з матеріального і духовного. Якщо весь тиждень ми займалися переважно матеріальним, в Шабат має переважати духовне. Шабат триває двадцять п'ять годин — і цей час (а не матеріальний простір) має бути священним. У Шабат людині дана можливість спілкуватися з Тим, Хто не має матеріального тіла.


UPD. Графічно суть Шабата можна відобразити отакою схемкою:

+2
777
RSS
00:16
+2
Запропонований матеріал є малесеньким підрозділом книги ортодоксальних американських рабинів (до речі, одеського походження) Деніса Прейгера і Джозефа Тєлушкіна «Вісім запитань про юдаїзм».
Вісім запитань про юдаїзм
Я не планував розміщувати на Світочі цей фрагмент книги — чесне слово! Воно сталося спонтанно — по прочитанні свіжого матеріалу Олександра Білого «Шість днів творення, що вони означають». В тамтешньому першому абзаці тричі наголошується, нібито юдеї «щось» в Шабат «святкують» — а от що саме?..
_наляканий
Сподіваюсь, прочитавши запропонований фрагмент книги рабинів Прейгера і Тєлушкіна, ви нарешті зрозумієте: Шабат не стільки «святкують», скільки виконують в цей день важливу духовну роботу! Шабат — це не свято в загальновживаному людському сенсі. І не день «лінощів і тотального неробства». Це святий день — день примирення (1) з самим собою, (2) з іншими людьми, (3) з природою і (4) з Богом…
_наляканий
Шабат триває двадцять п'ять годин — і цей час (а не матеріальний простір) має бути священним.

А о котрій годині починається шабат, а котрій закінчується?
Починається Шабат в той момент вечора п'ятниці, коли центр диску Сонця, що сідає, торкається обрію (шкія). За 18 хвилин до цього моменту запалюють 2 суботні свічки: одну за Ізраїль, другу — за решту народів світу.
Завершується Шабат в суботу ввечері в час, коли на небі спалахують зірки.
Природно, різниця часу появи зірок на небі ввечері в п'ятницю і в суботу різниться несуттєво — на пару хвилин буквально. Натомість від моменту, коли центр сонячного диску перетинає лінію обрію, і до моменту появи зірок на небі минає близько години. От тому Шабат і триває не 24 години, а 25 годин.
Зрозуміло! А от чому саме за 18 хвилин до торкання Сонця обрію запалюються свічки, що число 18 в них якесь магічне?
Навряд чи так: адже Тора не сприймає магію. Швидше, це пов'язано з іншою обставиною. Під час запалювання суботніх свічок читаються певні молитви: спочатку за Ізраїль і єврейський народ, потім за інші народи світу. Далі потрібно прочитати благословення на келих вина і на халу — білий хліб спеціальної форми (заплетений «косичкою»), що випікається до суботньої вечері. Настання суботи (шкія) зустрічається новою молитвою. Всі ці молитви потрібно читати в певному порядку. Отож і запалюють суботні свічки за 18 хвилин до шкії, аби встигнути прочитати всі належні молитви. Ніякої магії, все просто.
_вибачаюсь
Нє, ну от тільки не кажіть, що я параноїк.
Марс має схожий з земним період обертання навколо своєї осі. Він становить 24 години 37 хвилин 22,7 секунд.
А ще вчені встановили, що без спостереження за зміною дня і ночі, кожна людина дуже швидко переходить на 25-ти годинний добовий ритм.
Коментар видалено
_браво _браво _браво
Ви не параноїк!
_браво _браво _браво
Коментар видалено
Ага. То комп глючить.
Аеліта

Стань тінню, горопашний син Туми...

(Олексій Толстой, «Аеліта»)

Ми з Марса!!!
_сильно_сміюсь _сильно_сміюсь _сильно_сміюсь
Цілком може бути.
Я вже якось згадувала теорію, що марсіани воювали з фаетонянами. Рознесли вщент планету Фаетон, але ударна хвиля здула з Марсу магнітне поле і атмосферу. Марсіани, що вижили, переселилися на Землю.
15:56
+1
Сьоме число має двояке значення. У нисхідному потоці буття — це період нематеріальності, непроявленості. Але існує і висхідний напрямок і тут сьоме число, як сьома чакра людини — є чакрою досягнення людиною свого божественного стану. Тут сьоме число вже є вихід з матеріального у духовне, але знову ж таки, юдеї це переіначили також, у відповідності власній доктрині.
16:29
+2
Субота — день для ДУХОВНОЇ РОБОТИ.
16:39
+2
Духовна робота — це робота в кожній хвилині твого життя.
Але в суботу ця робота виконується в особливих умовах: можна спиратися виключно на внутрішні творчі ресурси людини, при цьому не можна задіювати зовнішні «допоміжники». В цьому різниця!
_ангел
17:07
+2
Зовнішні «допоміжники» — є найнеобхіднішою умовою, бо саме життя і творить духовну роботу.
Тим не менш, Всемогутній заповідав Своєму народові дати відпочинок всім (природі, іншим людям… і навіть самим собі!) від себе самих, білих і пухнастих, бодай на один день на тиждень!
_сміюсь _сміюсь _сміюсь
22:18
+2
Не вважаю себе фахівцем у цій сфері тому від коментарів утримаюся. Прочитав з інтересом.
То не обов'язково ж коментувати все, що читаєте, добродію! _соромлюсь
А за інтерес до матеріалу красно дякую _добре
09:30
+2
Дякую, тепер знаю, що таке шабат.
Ще цікаво щодо їжі дізнатися
Ще цікаво щодо їжі дізнатися

Це закони кашруту. Окрема тема. В книзі «Вісім запитань про юдаїзм» ця тема також висвітлюється, однак це буде окремий матеріал. Щоб повсякчасно не муляти громаді очі питаннями юдаїзму, я деякий час перечекаю, а потім перекладу підрозділ «Кашрут». Там теж все далеко не настільки просто, як здається.

Випадкові Дописи