До Гармонії - Разом!      Детальніше про сайт

З геніїв роблять тупиць...

З геніїв роблять тупиць...
Джерело матеріалу:

Люди народжуються геніями, а в процесі виховання з них роблять тупиць. Наділених здібностями до однієї справи часто змушують обрати зовсім іншу професію, і людина потім страждає все життя. А кохати більшість і зовсім не вміє, вважаючи любов'ю хворобливу потребу в іншій людині. Про це в інтерв'ю «Р[усскому] К[урьеру]» розповів академік РАПН і психотерапевт європейського реєстру Михайло Литвак.

— Після прочитання ваших книг складається враження, що все у нас робиться не так. Не так навчають, не так лікують, не так працюють, не так створюють сім'ї. Вірно я вас розумію?

— Не зовсім вірно. Ті, хто як треба навчаються, працюють, створюють сім'ю і ставлять вірні цілі, їм у мене нема чого робити. До мене приходять люди, яким важко. А якщо їм важко, отже, вони якось не так росли. Мені один образ дуже подобається. Пряме дерево, яке росте вгору, почувається добре. А кривому зле.

— Судячи з ваших міркувань, у нас майже всі криві.

— Так, здорових не надто багато. Психологічно здорових. У процесі виховання на людину накладають якісь обмеження, і замість рівного зростання вона починає карлючитись. А потім їй стає зле, і вона шукає допомоги.

— Ви говорили, що психологічної допомоги у нас потребують 85% населення.

— Це мої дослідження чотирьох тисяч працівників двох великих заводів. Вибірка достатньо велика, щоб її можна було екстраполювати на інших. Але знаючи нашу педагогічну систему, важко собі уявити, що в ній можна зберегтися. Адже в чому її суть? Що людина, така, якою вона є, вона нам не потрібна. Немов на газоні: коли рослини вгору вилазять, їх стрижуть, так само і людей підстригають. Тільки-но з'являється якийсь видатний школяр, з ним починають боротися, бо він — не такий, як усі. Природно, найбільше потерпають саме ті люди, які могли б багато чого досягти.

— І що ж робити?

— Дитину треба вирощувати, а не виховувати. Виховання — це обмеження. І найтяжче обмеження — це заборона мислити. Бо якщо дитина почне робити щось своє, незрозуміле вчителям, вони їй поставлять двійку. Ось я допоміг молодшому синові розв'язати завдання з математики. А син потім каже, невірно, у нас вчителька не так розв'язувала. І наступного разу він буде вже не завдання розв'язувати, а вгадувати, що потрібно вчителеві. Або коли у людини безрадісне життя, вона починає свята святкувати. А це не за природою. За природою кожен день має бути святом.

— Як це?

— Елементарно просто. Цікава праця й любов. Причому любов на другому місці. У нас від любові чекають більше, ніж вона може дати. Ось я будинок збудував. Електрика є, водопровід, опалення, каналізація. Все, можна жити. Але немає шпалер. А люди думають, що шпалери — це найголовніше. Образно висловлюючись, лайна в голові багато, і це лайно керує поведінкою.

— Під лайном що маєте на увазі?

— Установки, які суперечать реальній дійсності. Наприклад, святкування Нового Року. Воно стає людині в 100 тис. доларів як мінімум. Тільки я рахую [виходячи] не з того, скільки людина зараз заробляє, а скільки хотіла б і могла. Наприклад, нормальний заробіток психотерапевта на годину — це 100 доларів. Але його можна досягти не відразу, в 18 років, а в 25. Але якщо люди два тижні до Нового Року бозна чим займаються, два тижні після, то і не доростають до самих себе, звісно. А тут ще правила — думати не треба, виконуй, і тебе ніхто не чіпатиме. Рости тільки не будеш. А потім стане зле. Людина ж відчуває, що здатна на більше.

— Виходить, що свята і традиції вигадали якісь шкідники?

— Ні, не шкідники. Вони колись були потрібними, служили справі. Наприклад, весілля. Раніше всі, хто приходили до тебе на весілля, потім йшли будувати тобі будинок. А зараз це примара. І такі примари продовжують забирати у нас дорогоцінний час, енергію, силу, і потім на реальні справи їх вже не залишається. Або візьмемо закони соціального життя. Якщо я виростав, а людина разом зі мною рости не хоче, отже, з нею треба розлучитися. Тут починається — забув, в одному класі вчилися, а тепер спілкуватися не хочеш. Я ж учу — якщо твій товариш отримав підвищення і став начальником, припини з ним спілкуватися. Йому з тобою незручно буде, до нього ж тепер зовсім інші люди ходять. А не подобається твоє становище — думай, як вирости.

— І як же вирости?

— Потрібно стати професіоналом екстра-класу. Тоді автоматично станеш корисним іншим. Це ще Адам Сміт говорив. Я ось книжки пишу. Розповідаю, як краще жити, зручніше. Результати є — багато моїх учнів круто вгору піднялися. Можна, виявляється, і в наших умовах успіхів домогтися. А коли перестав дні народження і Новий Рік святкувати, хоч би хто від спілкування зі мною відмовився...

— Зі святами зрозуміло. Вони створені для тих, у кого нудна робота. А звідки пішло ця підстригання тих, хто вищих за решту?

— Так мені ж важко стерпіти, що хтось вищий за мене. Заздрість.

— Вчитель заздрить учневі?

— Заздрить, якщо той має великий творчий потенціал. А вчитель, якщо перестав зростати, стає для учня перешкодою.

— Але як же тоді виходить, що щастя людини в особистісному зростанні, а люди зростати не хочуть?

— Вони невротизовані. Я зараз намагаюся не консультувати любовну тягомотину, бо мені відверто нудно, коли людина сама із себе нічого не являє, а претендує на те, що повинна мати людина, яка відбулася. Здорова, духовно розвинена, економічно незалежна. А мені відповідають — який цинізм.

— У відповідь на вашу пропозицію стати професіоналом екстра-класу?

— Коли людина приходить з любовною тягомотиною, я запитую, скільки ти заробляєш. Навчися заробляти п'ять тисяч доларів, а потім займайся вирішенням сімейних проблем.

— А крім як стати професіоналом екстра-класу, інший шлях є?

— Я не знаю. А за чий рахунок жити?

— Тобто ті люди, які не працюють, наприклад, дружини «нових росіян»...

— Ідіотки. Ось приклад наведу. У нас один ростовський олігарх одружився на перукарці, зняв її з роботи. А потім його застрелили. Їй 25 років і п'ятирічна дитина. То я спостерігав, як вона за кілька років по миру пішла. Була б навчена — втримала б статок. А він говорив, навіщо, я сам зароблю. Розповідати про це важко, тебе як ідіота сприймають. І про те, що в діловому плані чоловік і жінка — це одне і те ж саме.

— Міркування багатьох жінок, що для них кар'єра вторинна, а первинні дім, сім'я, діти — це дурниці?

— Звісно, дурниці. Люди, коли збираються разом, збираються на взаємне доповнення. Я знаю одну сім'ю. Вона — директор заводу, він — дітей виховує. І нормально виходить, коли він розуміє, що у нього краще ці якості розвинені, а у неї — ділові. Адже це статистика, що чоловік більш діловий. А ми маємо справу з конкретним випадком. За статистикою чоловіки вищі на зріст, ніж жінки, але у мене на семінарах є жінки, які на 10 сантиметрів вищі за мене. Чоловік і жінка — це тільки коли йдеться про секс і участь в народженні дітей. А коли йдеться про справу, тут хто краще робить. У нас же жінок виховують у стилі латентної проституції. Вона шукає чоловіка, який би її захищав, годував, жив для неї. А сама вона може бути ніким. Як це назвати? Мені звичайна проституція здається чеснішою, коли повія відпрацьовує техніку сексу, отримує гроші і не нав'язується чоловікові в постійні супутниці життя. Мені кричать — аморально. А я кажу — хіба не аморально жити з чоловіком, якого ти не кохаєш, і він тебе не кохає, а просто соціум вимагає. Як на мене, це більш аморально.

— А якщо в сім'ї одна людина орієнтована на зростання, а інша зростати не хоче, то розлучення не уникнути?

— Звісно. І краще його зафіксувати, ніж робити вигляд, що сім'я збереглася.

— Один з ваших учнів одного разу запитав у вас, чи правда, що довкола самі лише божевільні. Ви сказали, що це так.

— Це ще Ніцше сказав, що божевілля одиниць — виняток, божевілля мас — правило. Є психотичні розлади — марення, галюцинації, безглузда поведінка. Таких божевільних трішки, десь шість на тисячу. А є невротичні розлади — заздрість, образливість, сором'язливість, сором, почуття провини. І на них страждає більшість. І мій учень просто прокинувся і зрозумів, що всі живуть не відповідно до своїх життів, а за правилами. А життя зовсім інше. Що люди не бачать одне одного, а бачать образ.

— І витрачають всі сили на гру ролей?

— Так. У дівчини золота медаль і червоний диплом. Їй треба далі вчитися, а вона зациклилася на мужиках. Коли я дітей заводитиму?

— Тобто жінкам не варто перейматися, якщо у них до 25-30 років ще немає чоловіка і дітей?

— То якщо вона береза, то їй потрібен кипарис. А поки вона на зріст із помідор, їй може попастися хороший чоловік? Ні. Тільки помідори і потраплятимуть.

— Життя вистачить[, щоб] вирости?

— Звісно, вистачить. Треба тільки почати зростати. Спочатку повільно, а потім зростання піде з величезною швидкістю.

— А що робити людям похилого віку та інвалідам, яким професіоналами вже не стати?

— Цього я не знаю. Я не президент. Але до молодої і здорової людини, якщо у неї щось не виходить, у мене ніякого співчуття немає. Піди на оптовий ринок, купи і потім продавай. Або на автівці таксуй...

— Якби президент взяв вас в радники, що б ви йому порадили?

— Спочатку я б вивчив стан справ. Ось зараз сидячи я бачу одне, а стоячи — зовсім інше. У цьому й біда наша, що ми за президента вирішувати беремося, а за самих себе ніяк вирішити не можемо. Займіться справою, щоб держава вами не займалася. Якщо не треба буде панькатися з молодими і здоровими, може, і для людей похилого віку щось більше з'явиться.

— Зараз представники влади до вас звертаються за порадою?

— Звертаються і доволі часто. Річ у тім, що багато хто у мене вчився, вони вже самі увійшли у владу. А у нас як буває — хорошого лікаря ставлять заввідділенням. Але ж там зовсім інші обов'язки. Там потрібно іншими управляти, а не хворих лікувати. Ось і стає в нагоді наша школа. У мене є група директорів, чоловік 30. Нещодавно ще двох зробили. До речі, зараз я з олімпійською збірною працюю, то у них навіть біохімічні аналізи унормувалися. Що характерно — там люди мотивовані на вищі досягнення. А коли нашому невротикові говориш: кинь ти це, ти маєш весь світ завоювати, — він на мене дивиться як на божевільного. Він доживати приходить, щоб бодай якось протягнути.

— Чого ж олімпійцям бракувало?

— Проблеми ті ж самі. Дружина від нього пішла, а він про неї думає. Ми допомогли, щоб не думав, і результати були кращими. Або на веслування четвірка в човен сідає, і всі один з одним на ножах. Невелика робота з ними — дружнішими стали.

— До речі, з приводу «пішла дружина». Одна з ваших ідей — це десакралізація кохання. Принаймні того, про яке співали пісні, через яке накладали на себе руки. А прийшов Литвак і сказав: кохання — це активна зацікавленість в житті й розвитку об'єкта кохання, а все інше — невротичний розлад.

— Взагалі, кохання — річ рідкісна. Його мало хто бачив, і мало хто вміє кохати. Люди називають коханням те, коли без цієї людини жити не можеш. А це не кохання, а потреба. Кохання — це коли мені з цією людиною ще краще, хоча мені й без того добре.

— Тобто якщо в однієї людини при вигляді іншої починає прискорено битися серце...

— Істерія справжнісінька. Дитяча реакція — вийми та поклади. І образа, що тебе кинули.

— А як же приказка «хто не втрачає голову, той багато втрачає»?

— Дурість.

Автор — Олександр Колесніченко, «Новые Вести»,
спеціально для «Русского курьера»

+2
363
RSS
18:04
+2
Хороше інтерв'ю, на мою думку! Тут і педагогіка, і виховання, і кохання — все в одному «букеті»… _вибачаюсь
18:09
+2
До речі! Друг Анатолій щойно коментар написав:

Це ще й невіра у таланти власних дітей. А починається із зневіри батьків у себе: низька самооцінка, відсутність гідності.

Про це якраз Литвак і говорить в наведеному інтерв'ю! _вибачаюсь
18:33
+3
Так, прямий чоловік, без сумнівів.Чи не занадто у нього все просто. Його мислення схоже на схематичність, але під лекала не можна підігнати життя.
07:08
+4
Частково погоджуюсь, частково ні. Видно зразу, що знає Литвак психологію, але на мою думку занадто матеріалістичний. Скрізь панує логіка, почуттів як таких мало. Я розумію, щоб дати раду іншим маєш бути саме таким, на всі питання є відповідь!
09:29
+3
Схоже, що чоловік сам ніколи не любив.
Кохання — це коли мені з цією людиною ще краще, хоча мені й без того добре.

Як все прямолінійно і… п-р-а-к-т-и-ч-н-о. _ні
12:13
+2
Литвак багато в чому має рацію. Про газон — точно. Ще й як підстригають людей!

Випадкові Дописи