До Гармонії - Разом!      Детальніше про сайт

Ціле і частина

Ціле і частина

Сутра про найвищу мудрість у сто тисяч рядків(Щатасахасрика Праджнянараміта сутра).

  • Переможець, а що таке – істинна межа.
  • Відсутність межі – це істинна межа.

Будда.

…що називається закінченням самим по собі; воно позначається так тому, що з боку позитивних властивостей немає нічого, чого б йому не вистачало, <так що> воно не дає себе визначити, і не можна знайти нічого поза ним <що могло б збільшити його досконалість, (Арістотель. Метафізіка, р. 16; 17)

А де поза нічого немає — це закінчений і ціле. Адже ми так і визначаємо ціле: це те, у якого ніщо не відсутнє; ...

Але яке значення цілого в часткових випадках, таке і його власне значення,асаме – ціле те, поза чим нічого немає, а те, у чого щось відсутнє, будучи поза ним, уже є не все, яким би малим не було це відсутнє. ( Арістотель. Фізика, р. 6 ст.80)

Практично і Будда і Аристотель висловили одну і ту ж ідею і у тих же словах.

Але яке значення цілого в часткових випадках, таке і його власне значення,…

А яке значення цілого у часткових випадках – це ніщо, що є відсутність.

Отже значення цілого — це його відсутність.

Відсутність цілого — це його значення.

«А де поза нічого немає — це закінчений і ціле. Адже ми так і визначаємо ціле: це те, у якого ніщо не відсутнє; ...

Але яке значення цілого в часткових випадках, таке і його власне значення,…»

Очевидна фраза лишилась не заміченою на протязі віків, не зважаючи на можливо сотні дослідників творчості Аристотеля. Така сама участь, як і участь висловлювання Будди.

Одна і таж ідея прийшла двом таким різним людям і у таких різних і далеких один від одного місцях. Два свідоцтва про одне і теж, незалежних, мають бути достовірними і нести у собі щось досить цікаве і неординарне.

Отже роздивимось поближче фразу Аристотеля.

Але яке значення цілого в часткових випадках, таке і його власне значення,…»

Якщо ціле – певна ідея – набирає ознаки ніщо, то це ніщо є теж певна ідея, така ж конкретна як і ціле і така ж субстанціональна. Це ніщо не є ніщо у прямому значенні слова, а є собою – щось.

Ніщо протистоїть ідеї цілого і є її відсутність і у цій якості входить у ціле як його частина – є назовні і усередині.

Саме так, входить частиною, бо це найменше, що є відсутнє назовні і найменше, що відсутнє всередині, що можна відняти.

Сама ідея цілого не припускає і не має на увазі роздільність, а суцільність і неперервність.

Але вона отримує значення інше, не своє, через ніщо, що випливає із твердження Аристотеля.

Тоді що зберігає і виражає собою саме ідею цілого, якщо ціле собою стало іншим – ніщо.

Очевидний зв’язок і залежність від ніщо дає на це відповідь. Саме ніщо і є, у такому випадку, носієм ідеї цілого.

Ніщо є назовні цілого, як його відсутність і усередині – теж як його відсутність.

Тоді, якщо взяти саме ніщо як щось, то ціле буде для нього його відсутністю.

Візьмемо відсутність, як ідею. Тоді присутність буде її областю відсутності.

Область відсутності не терпить присутності чогось.

Таким чином присутність буде поза, назовні відсутності і буде її ніщо, бо у зоні присутності ніщо з відсутності не є присутнім і ніщо з відсутності неможна від неї відняти, бо це місце займе частинка присутності і тоді відсутність не буде чистою відсутністю.

Отже ціле, як присутність, міняється місцем зі своєю відсутністю – ніщо, а раз так, то саме ніщо – відсутність – несе собою ознаки ідеї цілого, для якого ціле вже є для нього його ніщо.

Ніщо стає – ціле, бо у своїх часткових випадках, воно є ціле, як ціле, у своїх часткових випадках, стає – ніщо.

Ціле і його ніщо набирають значення один одного у часткових випадках, тобто у своїх частинах.

Тоді ціле виражає собою ідею частин, а частини, що є очевидно ніщо цілого, виражають собою ідею цілого. Ціле і його ніщо – є протилежності.

Ціле складається з частин, але якими є ці частини. Вони, кожна з них, — є собою ціле, бо несуть саме цю ідею.

Отже ціле складається з самого себе, як частин самого себе. Кожна частина є ціле собою.

Стан переходу властивостей одна в одну є таким тому, що кожна з них є відсутністю одна одної, яка, і тільки яка несе ідею протилежного.

Тому Будда і охарактеризував межу, тобто те, що несе її істинну ідею, як відсутність її.

Відсутність межі – це істинна межа.

А Аристотель:

Відсутність цілого – це істинне ціле.

+2
26
RSS
Немає коментарів. Ваш буде першим!

Випадкові Дописи