Енциклопедія методів пропаганди (частина 2)

Енциклопедія методів пропаганди (частина 2)
Джерело матеріалу:

© Віктор Сороченко, 2002 р.

Енциклопедія методів пропаганди

(Як нас обробляють ЗМІ, політики й реклама)

(Продовження. Початок — тут)


Емоційний резонанс

Техніку емоційного резонансу можна визначити як спосіб створення у широкої аудиторії певного настрою з одночасною передачею пропагандистської інформації. Емоційний резонанс дозволяє зняти психологічний захист, який на розумовому рівні вибудовує людина, свідомо намагаючись відмежуватися від пропагандистського або рекламного «промивання мізків». Одне з основних правил пропаганди говорить: насамперед потрібно звертатися не до розуму, а до почуттів людини. Захищаючись від пропагандистських повідомлень, на раціональному рівні людина завжди здатна вибудувати систему контраргументації і звести всі зусилля по «спецобробці» до нуля. Якщо ж пропагандистський вплив на людину відбувається на емоційному рівні, поза її свідомим контролем, ніякі раціональні контраргументи в цьому випадку не спрацьовують.

Відповідні прийоми відомі з давніх часів. В їхній основі лежить феномен соціальної індукції (емоційного зараження). Річ у тім, що відчутіі нами емоції й почуття — це багато в чому соціальні явища. Вони можуть поширюватися подібно до епідемії, заражаючи часом десятки і сотні тисяч людей і змушуючи маси «резонувати» в унісон. Ми — істоти соціальні і легко сприймаємо почуття, що виникають у інших. Це добре помітно на рівні міжособистісних відносин — коли справа стосується близьких людей. Всім відомо, що означає «зіпсувати настрій» близькій людині й як часом легко це можна зробити. Зокрема, матір, якою оволоділи негативні почуття, завжди передає їх своїймаленькій дитині; поганий настрій когось із подружжя може миттєво передатися іншому тощо.

Особливо потужно ефект емоційного зараження проявляється в натовпі — ситуативній безлічі людей, не пов'язаних усвідомлюваною метою. Натовп — це властивість соціальної спільноти, що характеризується подібністю емоційного стану її членів. У натовпі відбувається взаємне зараження емоціями і як наслідок — їх няінтенсифікація. Природа масового емоційного зараження майже не вивчена. Одна з цікавих гіпотез стверджує, що головну роль в цьому відіграє виникнення резонансних коливань в структурі електромагнітних полів, утворених людським організмом.

Механізм поведінки людини в натовпі описаний у багатьох джерелах, всі вони згодні в тому, що людина, стаючи частиною маси, потрапляє під владу пристрастей. Типові ознаки поведінки людини в натовпі — переважання ситуативних почуттів (настроїв), втрата інтелекту, відповідальності, гіпертрофована сугестивність, легка керованість. Ці стани можна підсилити за допомогою різних засобів. Необхідні настрої викликаються за допомогою відповідного зовнішнього оточення, певного часу доби, освітлення, легких збуджуючих засобів, різних театралізованих форм, музики, пісень тощо. В психології існує спеціальний термін — фасцинація, яким позначають умови підвищення ефективності сприйманого матеріалу завдяки використанню супутніх фонових впливів. Найчастіше фасцинація використовується в театралізованих виставах, ігрових і шоу-програмах, політичних і релігійних (культових) заходах та ін. — для зараження людей в натовпі особливим емоційним станом. На цьому тлі передається відповідна інформація, причому потрібно прагнути того, щоб її не було занадто багато.

В сучасному світі пережиті нами емоції значною мірою є результатом індукції, що викликається засобами масової комунікації. Створення емоційного резонансу — одне з головних завдань більшості інформаційних повідомлень і розважальних шоу. ЗМІ завжди намагаються викликати у широкої аудиторії потужні емоції, і якщо необхідно, то ці емоції вони доводять до судом (див. Психологічний шок). Простий приклад: зверніть увагу на ті інтонації, з якими радіо- або телеведучі зачитують нам інформацію про події в країні і в світі. Коли йдеться про трагічні події (катастрофа, війна, терористичний акт), інтонації зазвичай сповнені шляхетної скорботи чи обурення на адресу винуватців. Якщо ж, наприклад, слідом за цим йде повідомлення про чергову зустріч глави держави з шахтарями (льотчиками, вчителями, лікарями), ви помітите, як екранна телемармиза миттєво зміниться і в її голосі почнуть виразно проступати «конструктивний оптимізм» і впевненість у щасливому майбутньому нації. Цей прийом називається «емоційне підлаштування під ситуацію». В такий нехитрий спосіб можна формувати емоційне ставлення масової аудиторії до тієї чи іншої події.

Крім емоційногої підлаштування існують і інші методи, що змушують «вібрувати» аудиторію з потрібним ступенем інтенсивності. Один з них — риторичний прийом «градація»: коментатор повторює доводи з дедалі зростаючою напругою: «Наш народ терпів, довго терпів, дуже довго терпів! Ми терпіли голод, бідність, приниження, ганьбу! Ми страждали, довго страждали, дуже довго страждали! Доки… »Такий прийом емоційно «заводить» слухачів. Щоб підсилити емоційну дієвість повідомлення, нерідко його насичують конкретними подробицями, які краще запам'ятовуються і краще засвоюються. Особливо ефективні «Свідчення очевидців», оскільки вони несуть опору на елементи особистісного досвіду людини. Для створення емоційного резонансу використовуються і різноманітні Класифікатори.

Багато прийомів створення у медійної аудиторії потрібних настроїв були відпрацьовані в Німеччині в період Другої Світової війни і незадовго до її початку. Зокрема, в радіопередачах використовувалися прийоми звукового впливу, який штучно підсилював агресивні переживання. Всі промови А. Гітлера супроводжувалися музикою з опер Вагнера, яка гнітюче впливала на слухачів: важка, складна, вона створювала відчуття насування нацистської військової машини, здатної розчавити людину, і носила загрозливий характер. Для нагнітання масового психозу проводилася трансляція по радіо парадів, маршів, мітингів.

А ось більш складний приклад емоційного резонансу: численні телесеріали, а також розважальні реал- і ток-шоу, в надлишку представлені на сучасному телебаченні. Зверніть увагу на ту високу емоційну напругу, на якій протікають подібні дійства. Герої серіалів постійно з'ясовують стосунки на підвищених тонах, бурхливо виявляють свої емоції, сюжети цих фільмів покликані тримати глядача в постійній емоційній напрузі: «А що ж буде далі?». Професійно підготовлені учасники ток-шоу, які відіграють роль «простих людей з вулиці», розповідають свої «життєві історії» яскраво й емоційно, постійно намагаючись звести рахунки зі своїми кривдниками просто в «прямому ефірі». Чи не обов'язковий елемент таких телешоу — бійка або бурхливе з'ясування відносин, покликане емоційно «завести» глядацьку аудиторію, зачепити її за живе… Все це робиться не просто так. Мета — створення у глядачів емоційної залежності. Звикнувши отримувати дозу гострих емоційних переживань з даного джерела,людина і в подальшому віддаватиме йому перевагу. Таким чином телевізійні боси збивають собі постійну аудиторію серіалозалежних, шоузалежних та ін. людей, зомбують їх, щоб прив'язати саме до такого способу отримання гострих емоційних переживань. А постійна аудиторія — це вже товар, який можна дуже вигідно продати рекламодавцям. Мас-медійні зомбі, як і будь-які наркомани, намагатимуться підтримувати свій «кайф» без кінця і краю — а отже нестримно поглинатимуть все нову й нову телепродукцию, щедро розбавлену комерційною та політичноюрекламою...

Ефект бумеранга

Коли офіційні ЗМІ дружно напали на Б.Єльцина (кінець 1980-х), той всупереч логіці став національним героєм і блискуче виграв президентські вибори в червні 1991 року. Потім об'єктом інтенсивного осміяння і розвінчування став В.Жириновський і це сприяло його гучному успіху на виборах в Думу (грудень 1993). У грудні 1995 більшість місць в Думі отримала КПРФ — черговий об'єкт телевізійної цькування. Восени 1999 року розв'язане ОРТ цькування мера Москви Ю.Лужкова тільки зміцнило його позиції серед московського електорату. Роком раніше те ж саме відбулося в Україні з київським мером О.Омельченком. Схожа проблема обговорювалася американськими публіцистами ще півстоліття тому, після несподіваної перемоги Ф.Рузвельта на президентських виборах. Висновок: якщо ви хочете завоювати популярність у широких мас, створіть собі імідж борця за справедливість, переслідуваного владою.

Ефект бумеранга — це ті граблі, на які регулярно наступають наділені владою угрупування. Організовуючи тотальне цькування свого опонента, вони «забивають» його до такої міри, що в підсумку він починає викликати жалість і симпатію у широкої аудиторії. Те ж саме стається, коли влада раптом вирішує боротися з негативними чутками, які циркулюють в суспільстві — довіра до чуток тільки посилюється.

Бумеранг-ефект може мати і протилежну дію. Наприклад, перенасиченість ефіру рекламою того чи іншого кандидата починає викликати роздратування аудиторії.

Ефект ореолу

Ефект ореолу базується на підступній психологічній властивості — людськійсхильності мислити Хибними аналогіями. Складається з двох поширених стереотипів-оман.

1. «Поруч — отже разом». Внаслідок цього феномену перебування поруч зі знаменитою або високопоставленою людиною дещо підвищує статус в очах оточуючих. Не випадково ті, хто зображений на фото поруч з «великими» людьми, із задоволенням демонструють ці фотографії всім друзям і знайомим. Мовляв, я з ними на короткій нозі… Аналогічно політики обожнюють перебувати в компанії популярних артистів або спортсменів. В цьому випадку частинка любові й обожнювання, які народ дарує своїм кумирам, автоматично проектується і на нічим не примітних «слуг народу».

2. Другий стереотип полягає в наступному. Людину, що домоглася вагомих успіхів у якійсь конкретній царині, довколишні вважають здатною на більше і в інших справах. Численні факти доводять, що це всього лише поширена помилка. Є безліч прикладів, коли люди, які блискуче роблять одну справу, в усьому іншому виявляються абсолютно безпорадними.

Тим не менш, цей стереотип щосили експлуатується політиками і бізнес-рекламою. Досить згадати, скільки популярних артистів-спортсменів-журналістів-письменників-сатириків наймають у свої ряди політичні партії напередодні виборів. Не надто давно цей прийом стали активно використовувати і бізнесмени, які прагнуть зробити політичну кар'єру. При цьому використовується наступний посил: «Ми успішні люди, які відбулися, які зробили себе самотужки, реалізували себе в цьому житті, зуміли вижити і домогтися успіху в сьогоднішніх непростих умовах! Маючи досвід позитивних рішень в різних сферах соціального життя, ми готові транслювати свій успіх в масштабах всього суспільства! Ми були ефективними у своїй професійній діяльності, тому будемо ефективні також в політиці! Ми знаємо, що і як треба робити. Ми — нове і успішне покоління. За нами майбутнє!» — тощо.

Насправді під виглядом «нового покоління успішних людей» електорату впарюєтся пропахле нафталіном більшовицьке гасло, що будь-яка куховарка може управляти державою. З тією лише різницею, що замість куховарки сьогодні підноситься, наприклад, успішна бізнес-вумен, яка спромоглася налагодити в своєму місті мережу пралень і хімчисток.

Колишній олімпійський чемпіон, бравий бойовий генерал, успішний власник пекарні ба навіть керуючий банком, досягнувши успіху в своїй професійній царині, зовсім не обов'язково зможуть ухвалювати хороші закони, сидячи в парламенті. Ця нехитра думка всіляко замовчується тими ЗМІ, які влаштовують пропагандистську істерію на честь чергового «рятівника вітчизни».

(Далі буде)

+1
741
RSS
17:54
+2
Коли мене попросили залагодити справу з «хитрою рекламою» ткацького комбінату, я скористався саме «Ефектом бумеранга». Адже не маючи фахової журналістської освіти, я ніколи не припиняв вчитися. Навчався всьому, чому тільки було можливо, буквально на льоту. Отже, станом на 2003 рік вже встиг перечитати й засвоїти «Енциклопедію методів пропаганди»
Саме це знання дозволило мені буквально на ходу придумати успішний вихід з ситуації, в якій ті, хто займався рекламою постійно, спасували. Просто я побачив, що вони своїми стандартними, нібито під копірку написаними статтями буквально «забалакували» зусилля нового власника ткацького комбінату, варті всілякого наслідування. Що треба було зробити, відмовившись від «забалакування»?! Вірно: «наїхати» на нового власника комбінату! Причому «наїхати» несправедливо, брутально — і цим підняти якомога потужнішу хвилю на його підтримку…
Оце і є «ефект бумеранга» в чистому вигляді! Це рішення я знайшов буквально миттєво — читаючи чужі однотипні «хвалебні оди», які залишали всіх байдужими. Чому до цього не додумались інші — нібито професіонали своєї справи?.. Не знаю. Мабуть, не прочитали «Енциклопедію методів пропаганди»…
_сміюсь
18:23
+2
Да… Емоційне зараження, ефект бумеранга… скільки є ще невивченого в людській психіці. А звідки це міг знати Гітлер з його середньою освітою?
У нього під рукою був рейхсміністр народної освіти та пропаганди Німеччини, доктор Геббельс — випускник Гайдельберзького університету, який справді захистив дисертацію «Вільгельм фон Шютц як драматург. До питання про історію драми романтичної школи». Оскільки в цивілізованій Європі прийнята одноступенева система наукових звань, то він і справді був доктором наук. Отже, у Гітлера були добрі радники…
_вибачаюсь
А ще важливіше, що він дійсно їх слухав.

Випадкові Дописи