Анатолій ВИСОТА: УКРАЇНІЗАЦІЯ ЖИТТЯ (2, 10.17)

Анатолій ВИСОТА: УКРАЇНІЗАЦІЯ ЖИТТЯ (2,  10.17)

Цей мій допис короткий, але, сподіваюсь, довгограючий. Він про українізацію нашого життя, зокрема у сфері спілкування.

Спілкування телефоном

Ми звикли, що початком телефонної розмови є вигук «алло! альо!». І тиражуємо його й досі безкінечно. Однак ось Михайло Грушевський розумів, що без українізації повсякденного життя не буде й оригінальної України.

Йому, мабуть, надоїло слухати оте «альо!» і він став говорити «агов!». Москвини розправилися з українізацією, убивши її натхненників. Разом із Грушевським відійшло і його «агов!»

Недавно я прочитав роман Тетяни Пишнюк

Він називається ГРА В КОРОЛЕВУ

Це талановита письменниця. У вказаному романі головна героїня на початку розмови по телефону на вигук «алло!» відповідає: ЧУЮ! Мені незвично було таке навіть читати. Аж поки сам не став теж казати: «чую!»

Пропоную по телефону першим казати «агов?», а відповідати «чую!».

Скоро телефони відійдуть і співрозмовники будуть і чути, і бачити одне одного. Пропоную на початку такого спілкування казати: «чую! бачу!»

Хай же буде!

Додаток від 16.10.17 р.

Українізація життя залежить від вміння фільтрувати ЗМІ. Для цього пропонують періодично їх ІГНОРУВАТИ. Це своєрідний інформаційний піст, а скорочено

і-піст.


+5
452
RSS
11:34
+4
Товариство, як ви ставитеся до потреби українізації нашого життя? Зокрема до пропозиції замінити звичне «альо!»?
06:57
+2
До Вашої пропозиції ставлюся схвально. Поділюся власним досвідом щодо телефонних розмов. Коли телефоную я то звертаюся словами: «Доброго здоров»я друже...", якщо це офіційний дзвінок, то «Доброго здоров»я шановний...". Якщо ж телефонують мені, то звертаюся до співрозмовника словами: «Прошу...». Тобто запрошую до розмови.
На моє переконання українізація має бути частиною більш загального і складнішого процесу звільнення від «постмосковського синдрому». Найзагальніші риси технології подолання цього синдрому описані у розділі Біблії який називається "Ісход".
Готовий обговорити цю проблему. З повагою.
Перепрошую, але «Исход» — це російський синодальний переклад. Рекомендую користуватися українським перекладом Івана Огієнка, де ця біблійна книга має назву «Вихід».
_соромлюсь
17:29
+2
Дякую за слушну пропозицію. Прикро, але маю дома дві Біблії і обидві російського перекладу. Якщо почнемо обговорення проблеми звільнення з «московського полону» цитуватиму зазначений розділ у власному перекладі тому що варіанту від Івана Огієнка немаю.
12:16
+3
Щоб українізувати наше життя, потрібно українізувати нашу усвідомленість, бо у неї все і впирається, і почати, нарешті, будувати істинну Україну, тоді українізація пошириться і світом.
13:59
+4
Друже Олександре, ти маєш рацію. Українізація починається з дрібниць .
16:04
+2
«Альо»/«Алло» — це похідне від англійського «Hello» («хеллоу» — «привіт»). Так віталися перші телефоністки, коли телефонізація тільки починалася. Традиції необхідно підтримувати, отож говорити «Агов!» замість «Алло!», на мою думку, не варто. Бо Грушевський вводив своє «Агов!» в піку «Алло!», явно відштовхуючись від російської трансформації, а не від англійського оригіналу. Така заміна не є адекватною — нехай пробачить мені великий Грушевський!.. Бо «Агов!» — це аналог російського «Эй!», це доволі неввічливо. Це не приживеться.
_вибачаюсь
На мою скромну думку, якщо й замінювати «Алло!», то адекватно, на більш ввічливе українське «Привіт!» або «Доброго здоров'я!»
_соромлюсь
Що ж до відповіді «Чую»… Не знаю, не знаю. Особисто я можу відповісти все, що завгодно. А це залежить від настрою: «Доброго здоров'я», «Добридень». Або як було у Жванецького: «Так, це я»
_сміюсь _сміюсь _сміюсь

16:22
+3
До речі! Днями мені настирливо телефонували з черговим соціальним опитуванням: «Здравствуйте! Мы проводим опрос с целью выяснить, какая музыка должна звучать в эфире ФМ-радиостанций. Можете ли Вы уделить нам несколько минут?» — то я щоразу відповідав: «Перепрошую! Але я хотів би, щоб опитування проводилося українською мовою, а не мовою російських окупантів. На все добре!» — і негайно давав відбій.
_сміюсь
Зазвичай до мене повторно не звертаються, однак зараз то були якісь упертюхи. І що ж?! Після того, як мені тричі телефонували з їхніми «Здравствуйте!», то на четвертий раз до мене таки звернулися українською мовою. От тоді я й погодився на опитування…
_сміюсь
17:21
+3
Можна сказати «прошу» в якості " я чую", ніби запрошуючи до подальшої розмови.
«ПрОшу» — це «будь ласка» («пожалуйста» російською). Якось воно трішечки не те… Принаймні як на мене… _вибачаюсь
07:01
+2
Поважаю Вашу точку зору, але маю власну. У кожного свій смак. Коли телефонують мені то завжди відповідаю — прошу.
Не наполягаю, щоб усі були, як я… _вибачаюсь Кажіть «прошу», якщо хочете.
17:30
+1
Дякую.
Роки три тому нам у під'їзді поставили домофон. То моя мама все ще каже «Алло», коли хтось в двері дзвонить. Може на телефонний дзвінок варто відповідати «Хто там?», але тепер майже всі телефони відразу показують, хто дзвонить.
Тому «Привіт!» = «Hello!» є все ж таки найкращим варіантом. _соромлюсь
04:33
+4
Бач, Тимуре, на твоєму прикладі можна побачити, що українізація може бути успішною, коли ВИМАГАТИ спілкування українською. Це змусило їх переробити «вапроснік». Українці в масі своїй не вміють і не хочуть обстоювати свої права.
07:03
+3
Ваше зауваження є ще однією формою виявлення «постмосковського синдрому» українського етносу, про який уже згадував у нашій дискусії.
04:49
+4
Недавно на сайті обговорювалося питання інфоатак та способів боротьби з ними. Була пропозиція періодично утримуватися від користування ЗМІ, наприклад, телевізором. Утримання від їжі (=голодування ) це є піст. Ігнорування ЗМІ це теж своєрідний піст. Пропоную назвати це інформаційним постом, а скорочено і-піст.
07:09
+3
ЗМІ — різні. Одні не просто шкідливі, а смертельно отруйні. Інші є цілющими. Можна звичайно і поститися. Але, мені більш прийнятним є вибіркове ставлення.
08:30
+3
Друже Осьмомисле, спасибі за участь в обговоренні українізації нашого життя. Колись Микола Хвильовий кинув гасло ГЕТЬ ВІД МОСКВИ, за що він з товаришами поплатилися життям. Наше життя нині дуже русифіковане. Тому це гасло є таки актуальним.
17:38
+2
Дякую за теплі слова! Актуальність проблеми українізації безсумнівна. Однак вона потребує детальнішого аналізу. Українізація, як на мене є тільки однією із форм боротьби із складнішим, багатограннішим, паталогічнішим для українського етносу явищем. У звязку із тим що ця проблема ще немає наукового дослідження, зокрема соціологічного, філософського тощо пропоную свої поняття для рефлексії. Зокрема веду мову про сукупність ознак такої соціальної патології яку позначаю терміном «постмосковський синдром» українського етносу. Форм виявлення цього синдрому у нашому повсякденному житті безліч.
Коли мені дзвонять я стараюся казати «Слухаю», а коли я дзвоню то говорю або «Привіт» або «Доброго дня», «Доброго вечора».
Тому, тут кожному своє, але «Алло» мені також дуже не подобається і «Агов» думаю також не підходить сюди.
18:36
+4
Друже Осьмомисле, а які саме біблейські напрацювання були б нам, українцям, корисні для подолання наслідків русифікації? Давайте це обговоримо.
17:48
+3
Розділ «Вихід» наповнений соціальними технологіями подолання синдрому про який я веду мову. У Біблії йдеться про "єгипетський полон", за аналогією можемо говорити про «московський полон». Там є різні технології починаючи від перекривання інформаційного впливу "єгипетського полону" і закінчуючи масовими репресіями щодо носіїв цього світобачення. Можливо Вам пропозиції викладені у «Виході» здадуться занадто кривавими, але саме такі методи описуються у цьому розділі. Ці методи забезпечують потрібний результат — звільнення від рабського світобачення!!!
Добре, що про це написали Ви. Бо якби про таке сказав я…
_соромлюсь
Ой, побоююсь, хтось би вирішив, нібито я намагаюся нав'язати українцям «чужинський світогляд, в цілому неприйнятний для них»…
_соромлюсь
Українці надто м'які для таких методів. От і мучимося через це. Певно нам 40 років буде замало для звільнення від рабської психології.
Та ну! Вистачить _підморгую
Ваші слова та й Богові у вуха. 1991 + 40 = 2031 рік. То ще достатньо далеко. Мене більше цікавлять найближчі кілька років, до 17 квітн 2020 року.
2020 — 1991 = 29
На 29-му році Виходу з Єгипту давні євреї успішно блукали пустелею _язик
10:35
+4
A що це за світлина? i що це за рослини пробиваються з-під снігу?
16:31
+3
Ти єдина, Зано, помітила цю світлину й запитала про неї. Вона символічна. Рослини перемагають сніг і розвиваються. Так буде і з УКРАЇНІЗАЦІЄЮ нашого життя. Це часник ранньої весни у нас на городі.
Ну, світлину я теж помітив… _соромлюсь Просто не запитував про неї, бо сенс очевидний: часник це чи не часник, у друга Анатолія на городі чи десь іще — але якась озимина.

Типу «КОПів» — «Команди Озимого Покоління» на якихось минулих виборах до Верховної (з)Ради. А двох із першої п'ятірки тих «КОПів» я знав особисто.
Валерій Хорошковський
Причому один з них був напряму причетний до самогубства одного з провідних українських журналістів, якого я дуже поважав (з подачі цього «КОПа» у небораки «віджали» створену ним інформагенцію, й він з горя повісився).
Валерій Вощевський
А другий в 1998 році пограбував мене особисто: ми працювали в його газеті, він тоді йшов на вибори до ВРУ, вирішив заощадити на зарплатні журналістів… ми влаштували страйк — він всю редакцію звільнив… і «вибачив» усім всі свої борги. Але окрім того, я особисто готував йому деякі рекламні матеріали на вибори. В підсумку він заплатив мені $200 замість $1000, я погодився прийняти негайно ці гроші в розмірі 20% й закрити питання тільки тому, що у батько був після тяжкого інфаркту, й гроші були потрібні терміново. Але я не забув, що мені довелося пробачити цьому «КОПу» $800…

Тому асоціації з цією фоткою у мене не дуже приємні. Навіщо ж лізти в тему?..

P.S. А загалом, друже, я давно помітив, що ти полюбляєш рослинну тематику в оформленні своїх дописів на Світочі _сміюсь
17:53
+4
Я також пам«ятаю завдані мені образи і вважаю це своєю вадою. Адже образи це емоції. А, як говорив Юрій Шевельов „Зрілий чоловік не керується емоціями… Він ними керує“!
Нууу… В даному разі пам'ятати образи для мене означало не голосувати за «КОПів» на тих давніх парламентських виборах. І не піти працювати до того «КОПа №5», якому я пробачив $800 заради негайного отримання $200 — бо він таки пройшов у ВРУ, потім його кооптували в урядові структури, й коли ми випадково зіткнулися, то він запросив мене «зайти в гості», щоб «побазарити про можливу перспективу». Перепрошую, але я не піду вдруге працювати до людини, яка вже продемонструвала свою елементарну непорядність у відносинах.
_вибачаюсь
І тут не про емоції йдеться. Я просто знав підноготну двох людей (№1 і №5) з першої п'ятірки «КОПів». От цим і була викликана моя відмова від будь-якої співпраці з ними.
_вибачаюсь
20:39
+3
Поважаю Вашу позицію. Можливо не зовсім добре її зрозумів. Перепрошую.
О!!! Мій знайомий Валерій Вощевський сплив в ході свіженького «Райського» скандалу:
Вощевський - РАЙСЬКИЙ скандал
Вощевський у ВРУ
18:44
+2
А номер1 в тій КОП був часом не Мірошниченко?
Ні, Хорошковський. Ось тобі перша п'ятірка «КОПів», якщо цікаво:

  • Хорошковський Валерій Іванович

  • Богословська Інна Германівна

  • Вересень Микола

  • Процик Остап Ярославович

  • Вощевський Валерій Миколайович

21:29
+2
Ага, красунчик Хорошковський! А ще в тій же компанії, на диво, й Микола Вересень. А було це, здається, у другий термін Кучми.
Так, Микола Вересень в тій компанії мене розчарував найбільше. Ну, це з серії використання ефекту ореолу чи медіатора (купили відомого журналіста, який своєю репутацією «освячував» першу п'ятірку «КОПів»). Хоча… мабуть, все сталося навпаки: швидше, Вересень від цих «КОПів» заплямував власну репутацію…

Було це в 2002 році.
20:42
+2
Маєте рацію шановний. Латинська крилата фраза переконує, дружиж із дурнями — дурніїш. Мабуть пан Микола її не читав, або гроші були дуже потрібні?
18:49
+3
Після Покрови пора садити часник. Вже частину сьогодні, 17.10.17 р., посадили. А завтра з Божою допомогою й завершимо. Ось подивіться на посадковий матеріал:

Де в кожній голівці часнику 5-6 зубців. Садимо зубцями.
16:36
+3
Дякую за доречну статтю! Підтримую і-піст, гарний вираз. А щодо «Ало» говорю здавна, коли я дзвоню, «привіт» або " добрий день, ранок чи вечір". Ще можна сказати «Слухаю Вас»
А коли відповідаю — різні варіанти, в залежності хто дзвонить.
P.s. такий великий часник! Гарним був врожай мабуть.
І ось так головка-зубчик-головка, колос-зернина-колос…
05:42
+1
Ага, ось які кадри у радикальної партії — Валерій Вощевський — мальтієць із команди озимого покоління !
А ти що думав?.. Там «всякой твари по паре» © — в усіх партіях… _шкодую

Випадкові Дописи