До Гармонії - Разом!      Детальніше про сайт

Енциклопедія методів пропаганди (частина 5)

Енциклопедія методів пропаганди (частина 5)
Джерело матеріалу:

© Віктор Сороченко, 2002 р.

Енциклопедія методів пропаганди

(Як нас обробляють ЗМІ, політики й реклама)

(Продовження. Початок — тут)


Констатація факту

Бажаний стан речей подається ЗМІ як доконаний факт. Це[й прийом] заснований, по суті справи, на гіпнозі аудиторії — вбиваються цвяхи в неіснуючу труну. Приклади:

  • «В опозиційному таборі — розбрід і хитання!»
  • «Вплив глави президентської адміністрації стрімко падає...»,
  • «Фракцію аґраріїв в парламенті залишає все більше і більше депутатів...»,
  • «Рух «Наш дім — Вітчизна» стрімко втрачає своїх прихильників. За минулий місяць його електорат скоротився з 10% до 8%...»,
  • «Виборчий блок «Команда нового покоління» стрімко набирає обертів. За декілька місяців він перетворився на вагому політичну силу. Він напевно пройде на майбутніх виборах до парламенту...» та ін.

Прийом використовується для створення відповідних настроїв в суспільстві. Розрахунок тут простий. Річ у тім, що більшість людей мислять стереотипами: «Диму без вогню не буває», «Якщо про це всі говорять — отже так воно і є». У людини штучно створюється відчуття себе в меншості. В результаті вона стає безініціативною, віддаючи пріоритет тому, кого він вважає представником «більшості».

Такого штибу пропаганда зазвичай подається під виглядом новин або результатів соціологічних досліджень. Цим знижується критичність сприйняття — людям важко зрозуміти, що під прикриттям повідомлень про події в країні та світі їм згодовується звичайна «деза».

Для додавання авторитетності подібним повідомленням широко використовуються «лідери думки»: популярні журналісти, відомі політологи, соціологи та ін. Скинути тягар авторитету — психологічно важкий процес. Він вимагає мужності й вільної волі. Адже можновладці та грошові мішки завжди мають можливість найняти приємного ведучого, улюбленого артиста, шановного академіка, непідкупного правозахисника або секс-бомбу — для кожної категорії населення знайдеться свій авторитет.

Прийом використовується і в бізнес-рекламі. Тема в діловому журналі: «Попит на престижні офіси в центрі починає перевищувати пропозицію!». (Штучно створюється відчуття дефіциту).

Хибна аналогія

Однією з найнебезпечніших психологічних пасток є схильність людини мислити аналогіями, вибудовувати в своєму мисленні т.зв. псевдологічні послідовності. Звичним для більшості людей стилем мислення є той стиль, що використовує логічні зв'язки «причина — наслідок». Ці зв'язки здаються повністю доступними контролю свідомості й відповідають сфері «здорового глузду». Зв'язок «конкретна причина — конкретний наслідок», який мав місце будь-коли, ми схильні екстраполювати і на інші об'єкти, що не мають ніякого відношення до первинних — тут і криється каверза.

Дана психологічна особливість активно використовується пропагандистами. Чудові приклади подібного штибу, що відносяться до часів т.зв. «перебудови», знаходимо в книзі С.Кара-Мурзи «Маніпуляція свідомістю»: «Згадаймо метафору базарників: «не можна бути трошки вагітною». Мовляв, треба повністю зруйнувати планову систему і перейти до стихії ринку. Але ж ніякої подібності між вагітністю та економікою немає. Більш того, реальна економіка і не визнає «або — або», вона, якщо хочете, саме «трошки вагітна» багатьма господарськими укладами. Оскільки всі вказівки фахівців на постійні помилки такого штибу ігнорувалися, йдеться про свідомі акції з руйнування логіки. Диверсія проти логіки — у всіх посиланнях на Захід (не станемо навіть чіплятися до того, що і сама західна дійсність при цьому була представлена помилково). Постійно повторювалося, наприклад, таке: «Британська імперія розпалася — отже, й СРСР мав розпастися!». І ніяких обґрунтувань подібності. І чому порівнюють з Британською імперією, а не з Китаєм і не з США? Чи й вони повинні розпастися і саме сьогодні? До речі, з тези про закономірності розпаду СРСР з неминучістю випливає, що і Російська Федерація повинна розпастися — адже вона точно така сама імперія, якою був СРСР. Ну, трохи менша, але це справи не змінює».

На використанні помилкових аналогій будується пропагандистська техніка створення Асоціативних зв'язків.

Зворотний зв'язок

Люди, які виступають в будь-якому дійстві в якості учасників, в більшій мірі змінюють свої погляди на користь думки, що рекомендується його [(дійства)] сценарієм, ніж пасивні спостерігачі подій. Це встановили численні психологічні експерименти. Ілюзія участі в дискусії з будь-якої актуальної проблеми призводить до більшої зміни думок і установок, ніж просте пасивне сприйняття інформації. Для того, щоб у аудиторії не виникало відчуття одностороннього впливу і комплексу «байдужості адресата», сучасними ЗМІ широко практикуються способи, так званого, «зворотного зв'язку» в різних формах: дзвінки в студію під час прямого ефіру, вибір по телефону варіантів відповіді на поставлене запитання та ін. Подібний «макіяж» покликаний створити у масової аудиторії ілюзію участі в інформаційному процесі.

Якщо ви колись намагалися додзвонитися в студію під час телепередачі, щоб задати запитання її учасникам, ви знаєте, що перш ніж «випустити» вас в ефір, редактор-контролер обов'язково поцікавиться суттю заданого запитання. Ви будете допущені тільки в тому випадку, якщо ваше запитання відповідає загальній редакційній політиці цього телеканалу. Якщо ж ви раптом почнете говорити зовсім не те, вас моментально «вирубають» з ефіру на півслові — перевірено на практиці.

Псевдосоціологічні опитування (коли під час ефіру глядачі по телефону голосують за ту чи іншу відповідь) найчастіше є лише способом формування громадської думки, а не її реальним відображенням, тобто різновидом звичайної пропагандистської маніпуляції. Запитання формулюються таким чином, щоб створити у аудиторії «правильний» погляд на ту чи іншу проблему. Вони спрямовують хід наших роздумів в конкретному напрямі. «Ніколи не ставте запитання, на яке не можна отримати ту відповідь, яка вам потрібна», — головний принцип подібних опитувань. У цих випадках формулювання проблеми в термінах «вигоди, виграшу чогось» буде більш переконливим на тлі контрастних висловлювань про те ж саме в категоріях «програшу, втрати чогось». Ось простий приклад в дещо перебільшеному вигляді:

Запитання: «Яким ви хочете бачити місце вашої країни в сучасному світі?»
Варіанти відповідей:
А) Я хочу, щоб моя країна стала донором сировинних ресурсів для високорозвинених держав і джерелом дешевої робочої сили для транснаціональних корпорацій.
Б) Я хочу, щоб моя країна перетворилася на полігон для хімічних і ядерних відходів з усього світу.
В) Я хочу, щоб моя країна стала могутньою державою з розвиненою економікою і високим рівнем життя населення.

Здогадайтеся з трьох спроб, який варіант відповіді вибере більшість людей, тих, хто зателефонував до студії? У подібному ключі вибудовуються майже всі «інтерактивні телефонні опитування».

Організатори опитувань громадської думки давно знають, що ледь помітні зміни в формулюваннях призводять до відповідей, що значно відрізняється. Практичні янкі свого часу навіть провели спеціальне дослідження на цю тему. Психологи Б.Локербі й С.Бореллі встановили, наприклад, що відсоток американців, які підтримували надання допомоги контрас (антиурядовим силам) в Нікарагуа, за період з 1983 до 1986 року варіювався від 13% до 42% в залежності від того, як формулювалося запитання. Якщо в запитанні відкрито згадувалися Рональд Рейган чи контрас або використовувалися ідеологічні ярлики для визначення протиборчих сил в Нікарагуа, то допомогу підтримувала більша кількість американців. Якщо в запитанні згадувалася виражена в доларах сума допомоги або представлялися обидві сторони проблеми, надавати допомогу бунтівним контрас бажала набагато менша кількість американців.

Блискучий приклад маніпуляції подібного штибу був здійснений однією московською радіостанцією наприкінці 1990-х, яка після багаторазового повторення повідомлення про складнощі з бензином в Петербурзі поставила своїм слухачам запитання: «Чи потрібно поставляти пальне в Югославію?» При цьому не було жодної згадки думок професійних експертів про причини складнощів з пальним та інформації про втрату експортних доходів Росії у разі зриву постачання в Югославію. В результаті 75% людей, які подзвонили на станцію, дали негативну відповідь.

У тих випадках, коли невигідна комунікатору думка домінує, завдання «зворотного зв'язку» зводиться до корекції, зміни умонастроїв мас. Демонстрація підтасованих результатів телефонних опитувань, «фільтрація» дзвінків в студію, організація «думки громадськості» через підставних людей «з вулиці» тощо спрямовані на те, щоб у людини, яка має іншу думку, сформувати психологічну установку «білої ворони» — виявляється, інші (і їх більшість) мають іншу думку. Часом незгода й інакомислення свідомо чи випадково допускається, наприклад, озвучується обурений телефонний дзвінок або публікується протест. Цей момент всіляко обігрується, підкреслюються гідності даного джерела інформації, яке «об'єктивно» показує весь спектр думок і точок зору з різних питань.

Різновидом зворотного зв'язку є т.зв. техніка інсценованих заходів. Перш за все до неї відносяться різноманітні варіанти спілкування високопоставлених персон з «простим народом». «Спілкування» може бути прямим (відповіді на запитання, задані громадянами телефоном, задушевні розмови з «випадковими перехожими» на вулиці тощо) і опосередкованим (прес-конференції, брифінги для мас-медіа, відповіді на запитання журналістів тощо). Найчастіше т.зв. спілкування з народом є всього лише добре відрепетируваним спектаклем. Відомо, наприклад, що президент Франції де Голль не отримав за все своє життя жодного запитання на прес-конференціях, до якого б не був заздалегідь готовий. Президент США під час своїх прес-конференцій також відповідає на запитання, які заздалегідь надаються журналістами в прес-службу Білого Дому. Взагалі, консультанти будь-якого політичного лідера завжди готують свого шефа до очікуваних запитань, програючи можливі відповіді. У період скандалу з М.Левінські президента США Б.Клінтона спеціально змушували випускати пар на репетиціях прес-конференцій, щоб в реальному контексті він виглядав спокійним і впевненим. Що стосується Б.Єльцина, то колишній співробітник його прес-служби Д.Шевченко підкреслює наступне: «Всі запитання на прес-конференціях були заздалегідь узгоджені з Єльциним. Він знав навіть точне розсадження кореспондентів в першому ряду — Костіков щоразу вимальовував президентові каліграфічний план-схему».

Відповідні телепрограми організовуються таким чином, нібито глава держави (або інша високопоставлена персона) спонтанно відповідає на запитання, задані громадянами телефоном або через Інтернет. Найкращий експромт — це заздалегідь підготовлений експромт. Ця стара приказка згадується сама собою, коли спостерігаєш, як черговий Гарант Конституції з недосяжною для простих смертних жвавістю і зв'язністю мови дуже вдало відповідає на кілька десятків досить непростих запитань, що надходять за короткий час. Насправді він дає ретельно відрепетирувані відповіді, спеціально підготовлені його командою. Запитання зазвичай підбираються виходячи з результатів соціологічних досліджень. Вони повинні відображати актуальні соціальні проблеми, що хвилюють широкі маси людей, або формувати сприятливий імідж даної посадової особи. Далі народ спостерігає чергове телешоу під назвою «Глава держави відповідає на запитання простих громадян в прямому ефірі» з подальшою демонстрацією схвальних відгуків «простих людей з вулиці» («Ах, я навіть і не припускав, який демократичний у нас президент — простий і доступний, відкритий для діалогу, поспілкуватися з ним може кожен!» та ін.).

(Далі буде)

+1
295
RSS
12:17
+1
Звісно, що претензії росіянина до американців, французів та ін. в частині «зворотного зв'язку» стосуються і самих росіян. А нині — особливо… _шкодую
Однак найбільше мені сподобалась оця цитата:

Постійно повторювалося, наприклад, таке: «Британська імперія розпалася — отже, й СРСР мав розпастися!». І ніяких обґрунтувань подібності. І чому порівнюють з Британською імперією, а не з Китаєм і не з США? Чи й вони повинні розпастися і саме сьогодні? До речі, з тези про закономірності розпаду СРСР з неминучістю випливає, що і Російська Федерація повинна розпастися — адже вона точно така сама імперія, якою був СРСР. Ну, трохи менша, але це справи не змінює».

Написавши це в 2002 році, автор (судячи за прізвищем, росіянин українського походження) навіть не підозрював, наскільки був правий!!!
_сильно_сміюсь _сильно_сміюсь _сильно_сміюсь
15:25
+1
Заздалегідь підготовлений експромт… Взагалі маніпуляції із свідомістю людей, бачу, поставлені на наукові рейки. Хай читають це ті, хто не вірять в ТЕОРІЮ ЗМОВИ.
Аякже, друже! Маніпуляції свідомістю — то є ціла наука, так…
_шкодую
Тому я й хочу, щоб завсідники Світоча знали про методики маніпуляції людською свідомістю принаймні те, що я знав у 2002 році… Бо тоді деякі далеко неочевидні «загадки» нашої історії стануть очевидними.
_соромлюсь

Випадкові Дописи