До Гармонії - Разом!      Детальніше про сайт

Енциклопедія методів пропаганди (частина 6)

Енциклопедія методів пропаганди (частина 6)
Джерело матеріалу:

© Віктор Сороченко, 2002 р.

Енциклопедія методів пропаганди

(Як нас обробляють ЗМІ, політики й реклама)

(Продовження. Початок — тут)


Обхід з флангу

Повернемося до досліджень західних теоретиків пропаганди. Встановлено: в США на передвиборних мітингах республіканців не зустріти демократів і навпаки. Більшість опитаних людей показали, що вимикають радіо чи телепрограму, коли чують передачу на захист точки зору, яка суперечить їхній власній. У цих випадках спрацьовує психологічний захисний механізм, який підтримує в людині стан внутрішньої рівноваги, впевненості в своїй правоті, оберігає її від когнітивного дисонансу (травматичного переживання конфліктної ситуації). Тому, зокрема, пропаганда під час передвиборних кампаній рідко коли вербує помітне число нових прихильників того чи іншого кандидата — в основному вона закріплює вже наявні погляди. Звідси висновок: для того, щоб мати успіх, пропагандист повинен вміти змусити слухати себе. Потрібно також вміти пробитися через негативну схильність аудиторії або обійти її, щоб мати можливість впливати на людей.

У роки другої світової війни в свої передачі на нацистську Німеччину Бі-Бі-Сі включало інформацію про погоду. Байдужі до військових, політичних, ідеологічних позицій воюючих сторін цифри, фальсифікувати які не мало ніякого сенсу, маои розповсюдити викликаний ними ефект правдивості на всі передачі Бі-Бі-Сі. Такого роду хитрощі, розраховані на створення враження неупередженості та об'єктивності джерела пропаганди, поступово множилися і ускладнювалися. Нині вони виросли в хитромудру систему «обходу з флангу».

Головне місце в тактиці «обходу з флангу» займає пропаганда інформацією (т.зв. фактографічна пропаганда). Вона полягає в дозованій передачі достовірних відомостей, точність яких заздалегідь відома слухачам або читачам і може бути легко ними перевірена. До категорії такої «переконливої інформації» належать, зокрема, фактичні дані. Наприклад, імена, назви вулиць, номери будинків, величезна кількість деталей, які є достовірними і в які немовби «упаковуються» пропагандистські повідомлення.

Наприклад, під час Другої Світової війни англійській розвідці вдалося дістати списки за прізвищами всіх командирів німецьких підводних човнів, склад їхніх сімей, прізвища їхніх коханок, дані про їхні взаємини між собою, відносини між родинами, їхні слабкості, хобі та інше. Це було активно використано. Зокрема, відомі щоденні пропагандистські радіопередачі німецькою мовою, що вела для німецьких підводників, які знаходилися в бойових походах, англо-американська розвідка, розкриваючи свою приголомшливу поінформованість. Кожна передача починалася прямим зверненням до екіпажу конкретного підводного човна і до конкретних підводників. Їм повідомлялося, наприклад, що чиясь родина загинула під бомбами в Гамбурзі або була евакуйована кудись, що в шпиталі помер від ран якийсь їхній друг або родич. Звернення звучали приблизно так (цитується за книгою І.Буніча «Операція «Гроза»): «Ми звертаємося до вас, командире підводного човна «U-507» капітан-лейтенант Блюм. З вашого боку було дуже необачно залишити свою дружину в Бремені, де тепер проводить свою відпустку ваш друг капітан-лейтенант Ґросберґ. Їх вже, мінімум, тричі бачили разом у ресторані, а ваша сусідка фрау Моґлер стверджує: ваші діти відправлені до матері в Мекленбург...». Після цього передавалися пропагандистські повідомлення про непотрібність війни, безвихідне становище Німеччини тощо. Пізніше, в роки холодної війни, американські і британські радіостанції, що віщали на СРСР і займалися «сірою» (поширення недостовірної інформації) і «чорною» (поширення дезінформації) пропагандою, нерідко використовували міські телефонні книги для того, щоб згадати в передачах реальні прізвища та адреси радянських громадян.

Найвпливовіші медіа-концерни західного світу CNN, BBC, DW десятиліттями накопичували авторитет уявної об'єктивності, використовуючи техніку фактографічного правдоподібності. Основний час в своїх програмах вони відводять різного роду інформаційним передачам, де під виглядом безпристрасних новин подається політично орієнтована точка зору. Враження «об'єктивності» і «неупередженості» створюється за допомогою вкраплення в тексти пропагандистських матеріалів «думок протилежної сторони» або фактів, на перший погляд несприятливих для офіційної точки зору тих країн, звідки вони ведуть мовлення.

Різноманітне обігрування справжнього фактографічного матеріалу — не єдиний метод «обходу з флангу». Існують таклж інші. Один з них — це підробка під погляди, смаки і схильності цільової аудиторії. Інший — подача матеріалу під таким кутом, немов проповідувана думка є лише розвитком усталених в даній аудиторії уявлень. Тут ставка робиться на поступове, неквапливе, «еволюційне» залучення в орбіту ідеологічних і політичних поглядів. Західні дослідники виявили, що повільне, приховане залучення в сферу пропагандистських впливів нерідко виявляється достатньо ефективним для людей зі слабкими поглядами, що не визначили для себе прихильності до певного кола людей, образу думки і способу життя та ін.

Американські психологи простежили і описали, наприклад, як протікає процес засвоєння людиною поглядів, точок зору, думок, невластивих її світогляду, соціальному стану, соціальному середовищу. Людина випадково натрапила на раніше незнайому інформацію. Ознайомилася з нею, побачила цікаву для себе постановку питання, цікаву інформацію, відповідь на якусь хвилюючу її проблему. І тільки потім дізналася, що це написано «чужим». Якби вона знала це раніше, можливо, не стала би читати або слухати. А тепер — інша річ. Упередженість виявилася прорваною. Поруч з настороженістю, що зберігається, з вірністю міцним уявленням з'являється елемент терпимості. Інформацію з того ж джерела або аналогічного змісту, що зустрінеться людині, вона вже не відштовхне. При повторних контактах може прокинутися ще більший інтерес. Людина починає цілеспрямовано шукати їх. Якщо вона знаходить в новій інформації відгомін своїх потреб та інтересів (як вона їх розуміє) і водночас не бачить їм відповідного переконливого тлумачення в «своїх» традиційних джерелах інформації, то непомітно для себе може взагалі повністю переорієнтуватися. При цьому не виключено, що вона буде переконана, ніби не змінила своїх поглядів. Але пояснювати світ вона вже почала з інших позицій.

Можливий і такий варіант, коли людина знає, що має справу з ворожою пропагандою і дивиться на неї з упередженням. Але цікавість бере гору, вона приймається її вивчати — і далі все йде за наведеною схемою. Упередження, навіть забобон можуть потіснитися, а потім і зовсім зійти нанівець, перетворитися на свою протилежність. Думаючи, що виробила «власну позицію», людина починає підпадати під вплив зовсім іншої ідеологічної системи.

Ще одна рекомендація творців тактики «обходу з флангу» — всіляко приховувати свої справжні цілі, уникати конфліктів з загальновизнаними в даній аудиторії (в даному суспільстві) поглядами, цінностями, нормами, панівним світоглядом. Якщо цього не робити, крізь негативну схильність не прорватися. «Пропаганда тільки тоді приречена на провал, коли вона зовні схожа на пропаганду», — стверджують фахівці.

Величезне значення надається заграванню з аудиторією, наприклад, піднесенню її національних якостей і досягнень національного генія, підкреслення свого «співчуття» до становища тих чи інших соціальних груп, окремих індивідуумів та ін. Все це треба робити без жодного слова явною хули на адресу супротивників і без жодного слова відвертої похвали на адресу «своїх»

У зв'язку з цим корисно процитувати документ «Психологічна війна проти СРСР», розроблений аналітиками ЦРУ в 1950-х роках. Він містить список рекомендацій і «пропонованої тематики» пропагандистських повідомлень. Цей документ дуже повчальний. Отже:

«Завдання №1. Розкрити і розвивати духовні цінності, моральні й етичні концепції радянського народу, особливо росіян, і встановити ідентичність цих цінностей з цінностями вільного світу. Пропонована тематика:

а) Правдивість, співчуття, щедрість, любов до родини, гостинність — ось деякі цінності, дорогі радянському народові, все це похідне від їхнього духовного життя. Таким є спільне надбання з народами вільного світу, але воно нехтується правителями СРСР.

б) Історичний внесок росіян у різних творчих сферах вільного світу: філософії, мистецтві та науці — завжди визнавався і поважався.

в) Вивчення класичної російської літератури, політичної філософії та етики показує: Росія поділяла і перебувала під впливом творчих соціальних і культурних сил, які розвивав Захід. Політичні та етичні ідеали російського народу в основі такі ж самі, як на Заході, бо вони є наслідком тих же духовних джерел, вони перекручені в комуністичній державі, але не померли. Застереження. Ми не повинні перебільшувати, кажучи про західний вплив, і не справляти враження тих, які говорять зверхньо.

г) Російська сім'я ґрунтується на любові, довірі, взаємодопомозі й повазі до прав інших. Це цінності, спільні з вільним світом.

д) Те, за що радянські люди билися в роки революції, — мир, свобода і гарне життя для всіх, є основними концепціями, загальними з вільним світом. Ці концепції щодня реалізуються в політичному житті вільного світу.

е) Завірити російський народ, що вільний світ не виношує жодних задумів ні проти них, ані проти їхньої країни, а лише домагається для них свободи і процвітання в дружньому світі, який співпрацює [з ними]».

Не менш повчально звернутися до «рекомендованої тематики» пропагандистських оповідей про Сполучені Штати:

«А) США миролюбні, поважають суверенітет і незалежність народів інших держав;

б) американці проводять відмінність між радянським народом і його урядом;

в) США ніколи не воювали з Росією;

г) США допомагали радянському народові у Другій Світовій війні ще до вступу США у війну з Німеччиною;

д) США продовжували допомагати народові СРСР навіть після завершення бойових дій у Другій Світовій війні;

е) американці надали свої знання і досвід при будівництві промисловості в СРСР;

ж) любов до техніки і науки в повсякденному житті спільні для народів СРСР і США;

з) наші країни великі, й ми будуємо сміливі плани;

и) у нас загальний дух піонерів;

к) в США живуть багато тисяч людей російського та українського походження, які мають істотний вплив на американське життя;

л) російська та українська народна музика і музика їхніх композиторів (включно з радянськими) дуже часто виконуються в США; багато наших видатних музикантів має російське походження;

м) романи та оповідання російських письменників дуже популярні в США й у вільному світі. У всіх головних університетах вивчають російську літературу. Примітка. Потрібно рецензувати нові біографії російських письменників і дослідження з російській літератури, навіть якщо в них немає політичного змісту;

н) народи США і вільного світу знають про мужність, енергію і сподівання радянських людей, багато американців висловлювали публічно захват цими якостями;

о) США допомагають всім народам де тільки можуть, незалежно від того, згодні вони чи ні з політикою США;

п) в американському театрі все ще вивчають систему Станіславського, і не робиться ніяких спроб приховати її російське походження;

р) уряд США, багато приватних організації та окремі особи намагалися встановити культурні, наукові та технічні обміни з СРСР;

с) про сутності Америки й вільного світу, про основні ідеали, які ми поділяємо з радянським народом, дає уявлення американська та інша західна література, наявна в СРСР: Стейнбек, Ептон Сінклер, Марк Твен, Джек Лондон, Діккенс та ін. Хоча деякі з цих книг належать до напряму «соціального протесту», вони демонструють демократичну віру в соціальний прогрес в дії.»

Слід зазначити, що приблизно в такому ключі американська пропаганда діє і сьогодні. Зрозуміло, з поправкою на сучасну політичну ситуацію і національно-культурні особливості чергових «ворогів всього цивілізованого світу».

Відволікання уваги

Для пропаганди, як і будь-якого іншого виду маніпуляції, важливим завданням є подавлення психологічного опору людини навіюванню. Тому, на думку більшості фахівців, будь-яка пропаганда має бути комбінацією розважального, інформаційного і переконливого компонентів. Під розважанням розуміється будь-який засіб, що збуджує інтерес до повідомлення і водночас маскує його істинний сенс, блокує критичність сприйняття.

У 1960-і роки було виявлено, що повідомлення, спрямовані проти будь-якої думки чи установки, виявляються більш ефективними, якщо в момент їхньої передачі відвернути увагу одержувача від змісту повідомлення (наприклад, програючи популярну музичну мелодію). В цьому випадку ускладнюється осмислення інформації одержувачем і вироблення ним контрдоводів — основа опору навіюванню. Дослідження 60-х років підвищили ефективність маніпуляції в пресі й на телебаченні. Газети стали застосовувати «калейдоскопічне» розташування матеріалу, розведення важливих повідомлень плітками, суперечливими чутками, сенсаціями, барвистими фотографіями і рекламою. Телебачення стало по-новому компонувати відеоряд, точно підбираючи образи, що відволікають увагу. Сьогодні практично всі новинні телепередачі є калейдоскопічним набором привабливих візуальних образів та інформаційних повідомлень про ніяк не пов'язані між собою події. У цьому є своя логіка. Зокрема, І.Калінаускас вважає, що коли різноманітної інформації занадто багато, людина виявляється не в змозі її осмислено обробити. Тому доводиться вписувати її собі в свідомість як єдине ціле, тобто сприймати її некритично.

«...Іноді, навпаки, жорстко запрограмовані (традиційні) події можуть бути використані для відволікання уваги від політичної акції, яка в інший час викликала б підвищену суспільну активність. Наприклад, дуже вміло був виведений у відставку Єльцин — 31 грудня 1999 року, коли всі люди готувалися зустріти новий рік, а потім перебували в похміллі до 4 січня». (За матеріалами книги С.Кара-Мурзи «Маніпуляція свідомістю»)

Виключно сильною відволікаючою дією наділені безпрецедентні й незвичні події (вбивства, катастрофи, терористичні акти, гучні скандали). Під їхнім прикриттям політики зазвичай поспішають провернути всі темні справи.

До техніки відволікання уваги відносяться також передвиборні концерти і всілякі народні гуляння, під час яких естрадні зірки кричать нам зі сцени: «Голосуй або програєш!», «Батьківщина в небезпеці!», «Захистимо російську культуру!», — отримуючи за це американські долари.

(Далі буде)

+2
274
RSS
13:25
+2
Воістину диявольські методики маніпуляції! Бо найперший метод дії нечистих сил — змішувати правду з брехнею. А отже — створення відчуття правдоподібності брехні. _шкодую
14:15
+2
ФАКТОГРАФІЧНА ПРАВДОПОДІБНІСТЬ — це ж треба було додуматися до цього! Отже висновок: на зміну свідомості кожної людини задіяні колосальні ресурси. Тут навіть близько нема установки на добро, на щирість.
Є таке визначення війни, як «зіткнення, при якому збереження життя супротивника не розглядається в якості необхідної умови». Якщо так, то про яку орієнтацію на добро і щирість може йтися під час війни?!
_шкодую
Й навіть в мирний час, коли держава чогось хоче від своїх громадян… то чого вона хоче?! Покори! А на що не підеш заради упокорення власного народу… Це також не про добро і щирість, на превеликий жаль…
_шкодую

Випадкові Дописи