До Гармонії - Разом!      Детальніше про сайт

Енциклопедія методів пропаганди (частина 9)

Енциклопедія методів пропаганди (частина 9)
Джерело матеріалу:

© Віктор Сороченко, 2002 р.

Енциклопедія методів пропаганди

(Як нас обробляють ЗМІ, політики й реклама)

(Продовження. Початок — тут)


Сенсаційність або терміновість

Прийом загальної дії, що забезпечує необхідний рівень нервозності й підриває психологічний захист. Ця нервозність, відчуття безперервної кризи, різко підвищує сугестивність людей і знижує здатність до критичного сприйняття. Річ у тім, що будь-яка маніпуляція досягає успіху, коли вона випереджає процес мобілізації психологічного захисту аудиторії, коли їй вдається нав'язати свій темп нашій свідомості. Саме тому сьогодні практично всі новинні блоки в ЗМІ починаються з т.зв. «сенсаційних повідомлень»: серійних вбивств, авіаційних катастроф, терористичних актів, скандалів з життя політиків або шоу-зірок.

Насправді терміновість повідомлень майже завжди буває помилковою, штучно створеною. Іноді сенсаційність слугує для відволікання уваги. Зазвичай така «сенсація» не варта й виїденого яйця, — то слониха в зоопарку народила, то в тунелі автобус з вантажівкою зіткнувся, то підліток зґвалтував і вбив свою бабусю. Наступного дня про це всі забувають.

Г.Шиллер пише: «Подібно до того, як реклама заважає зосередитися і позбавляє вагомості перервану нею інформацію, нова техніка обробки інформації дозволяє заповнити ефір потоками нікчемних повідомлень, які ще більше ускладнюють для індивіда і без того безнадійні пошуки сенсу».

Під прикриттям сенсації можна або промовчати про важливу подію, про яку публіка знати не повинна, або припинити скандал, який вже пора припинити — але так, аби про нього більше ніхто не згадував. Тому сенсаційність тісно пов'язана з прийомом «Відволікання уваги».

Зміщення акцентів

Використовується, наприклад, при повідомленні останніх новин. Сутність прийому добре пояснює американський анекдот часів холодної війни: Американський президент і радянський генсек взяли участь в забігу на довгу дистанцію. Переміг генсек. Американські коментатори повідомляють наступне: «Наш президент прийшов другим, а генсек — другим з кінця». Формально все сказано правильно, а насправді слухачі введені в оману.

Ще один анекдот. Сумний. Повідомлення в газеті: «Добре озброєні кулаками палестинці напали на ізраїльських солдатів, які мирно сиділи в танках. Солдати отримали важкі моральні травми. Палестинці відбулися легкими смертями».

Даний прийом дуже часто використовують провідні світові інформагенції.

Створення асоціацій

Об'єкт в очах громадськості штучно прив'язується до чогось такого, що сприймається масовою свідомістю як дуже погане (або навпаки — гарне). Для цієї мети широко використовуються метафори.

  • «Сталін — це Ленін сьогодні» — радянська пропаганда;
  • «С.Хусейн — арабомовні Гітлер» — американська пропаганда;
  • «НАТО — фашизм» — югославська пропаганда.

Метафори, вмикаючи асоціативне мислення, дають величезну економію інтелектуальних зусиль. Саме тут і прихована чергова пропагандистська пастка. Спокуса заощадити інтелектуальні зусилля змушує людину замість вивчення й осмислення сутності проблем вдаватися до асоціацій і Помилкових аналогій: називати ці речі якоюсь метафорою, що відсилає до інших, вже вивчених станів. Найчастіше є ілюзорною й сама упевненість в тому, що ті, інші стани, через які він пояснює собі нинішній [стан], йому відомі або зрозумілі. Наприклад, російський патріот каже собі: нинішній путінський режим — немов за часів Петра Першого. Він упевнений, що знає, якими були часи Петра Першого, і в цьому, можливо, його перша помилка — і перша умова успіху даної маніпуляції.

Поетична метафора створює в уяві барвистий образ. Він надає чудодійний ефект і надовго відбиває здоровий глузд. Переконати людей, в голови яких вбита проста і приваблива помилкова метафора, буває дуже важко. Досягти чогось за допомогою логіки тут неможливо, потрібно запускати контрметафору.

Іноді словесні метафори замінюються відповідним відеорядом. Має місце, наприклад, маніпулювання образами політичних супротивників — в телерепортажах про них підверстується відеоряд із зображеннями нацистів, Гітлера, черепів та ін.

Для створення потрібних асоціацій зовсім не обов'язково користуватися метафорами. Існують також інші фактори асоціативної прив'язки до об'єкта. Наприклад, в історії колишнього СРСР в період «перебудови» таким фактором став економічний [фактор]: політичні вимоги в пропагандистських повідомленнях співвідносилися з рівнем життя. У перебільшеному вигляді можна сказати, що такий фактор, як відсутність багатьох товарів в магазинах, став одним з основних обґрунтувань необхідності «встановлення демократії».

Сьогодні на просторах СНД широко практикується пов'язування імені політичного опонента з тяжким становищем народу. Незадовго до виборів часто-густо в ЗМІ можна зустріти численні приклади. Цікаво те, що «наїзди» на конкретного діяча відбуваються в різних ЗМІ, але однаковими фразами: «В якості глави уряду, Василь Пупкін став ініціатором підвищення цін на комунальні послуги (хліб, ліки, проїзд у транспорті тощо). Він є винуватцем банкрутства найбільшого банку країни, через що мільйони вкладників втратили свої заощадження. Крім того, він нещодавно зустрічався з відомим терористом NN, публічно обнімався з ним і тиснув йому руку...». Загалом — негідник зневажає свободу, п'є народну кров, оббирає бідних, заохочує несправедливість, бреше та ін. Однаковість тексту, опублікованого в різних джерелах, іноді просто вражає. Негативна асоціація, з якою вдається в масовій свідомості пов'язати супротивника (фашист, сталініст, хабарник, мафіозі тощо) змушує відвернутися від нього всіх тих, хто вагається.

Зазвичай кампанії зі створення негативних асоціацій починаються одночасно кількома ЗМІ й так само блискавично припиняються. Така синхронність наочно демонструє «свободу» преси і телебачення та слугує надійною ознакою пропагандистської операції.

На використанні асоціацій сьогодні побудовано безліч рекламних і пропагандистських повідомлень. Найголовніші з цих прийомів були визначені Вільямом Джемсом: асоціація за суміщенням (зображення на одній рекламі банана і дитини), асоціація за несподіванкою, властива сюрреалізму (розріз печінки Венери Мілоської, яка занурюється в мінеральну воду Віші), асоціація за суміжністю (текст, що складений із заміток, пов'язаних тільки тим, що вони надруковані поруч на одній сторінці), асоціація за звуковою подібністю рекламних гасел і товарних знаків і т.ін., якими користуються автори.

Створення інформаційної хвилі

Однією з ефективних технік пропагандистського впливу на великі групи людей є створення (ініціювання) т.зв. інформаційної хвилі. Пропагандистська акція проводиться таким чином, що змушує велику кількість засобів масової комунікації коментувати початкові повідомлення. Основна мета використання цього прийому полягає у створенні т.зв. «вторинної інформаційної хвилі» на рівні міжособистісного спілкування — для ініціювання відповідних обговорень, оцінок, появи відповідних чуток (див. Використання медіаторів). Все це дозволяє багаторазово посилити потужність інформаційно-психологічного впливу на цільові аудиторії.

Пусковим механізмом («інцидентом») інформаційної хвилі можуть бути найрізноманітніші події. В сучасній практиці ми є свідками численних форм її створення, в тому числі за допомогою всіляких скандалів. Для представників шоу-бізнесу — це гучні заяви про відхід зі сцени, про те, хто з ким розійшовся або сходиться, чутки про нетрадиційну сексуальну орієнтацію тощо. Політики нерідко намагаються спровокувати конфлікт зі своїм супротивником шляхом дії, висловлювання або іншого способу, який стане більш-менш помітною подією. Класичний приклад активного використання подібних методів — створення іміджу лідера ЛДПР В.Жириновського (публічні бійки, обливання соком опонента та ін.). Ще один спосіб ініціювання інформаційної хвилі — банальний «злив компромату», коли в ЗМІ публікуються якісь «сенсаційні матеріали», що дискредитують ту чи іншу високопоставлену персону (відеозйомки секс-оргій за його участю, аудіозаписи «поганих» розмов тощо). Виключно потужним впливом в процесі ініціювання інформаційної хвилі наділені події, які мають шоковий вплив на масову аудиторію: акти святотатства, терористичні акти, політичні вбивства тощо.

Але набагато частіше не зміст самої акції, а відповідна технологія її проведення ініціює виникнення інформаційної хвилі. Адже якою б сенсаційною не була інформація, за 6-7 днів вона повністю «вигорає», приїдається і вивітрюється з масової свідомості. «Продовжити життя» інформаційної хвилі можна за допомогою спеціально сконструйованої системи поширення медіа-повідомлень. Відповідна технологія розроблена достатньо давно й активно використовується, наприклад, в практиці діяльності спецслужб.

Як же діє ця система? Спецслужби багатьох країн мають в зарубіжних країнах т.зв. «п'яту колону»: оплачуваних журналістів, громадських або політичних діячів з певним впливом і авторитетом. Встановлення таких контактів є постійним завданням будь-якої резидентури. Система контактів має подвійну мету. З одного боку, журналісти працюють в середовищі, де поширюється інформація, тому вони можуть бути чудовими інформаторами. З іншого — такі агенти можуть легко фабрикувати пропагандистські матеріали і розміщувати їх в місцевих ЗМІ. Крім того, нерідко спецслужби самі готують необхідні матеріали, але платять журналістам за публікацію так, якби це була їхня власна робота. Журналісти (або громадські діячі) передають пропагандистську інформацію як справжні «гарячі» новини в агенції, впливові газети або TV-програми. Щойно інформація з'явилася десь, інші агенти спецслужби підхоплюють її, посилаючись на ЗМІ, яке опублікувало матеріал, як на джерело, і намагаються поширити його по всій країні або світу.

Вся операція розрахована на створення ефекту «снігової кулі» — інформаційні повідомлення почнуть породжуватися ЗМІ лавиноподібно, вже без участі пропагандистів. Згадайте, як в горах виникають снігові лавини або, ще краще, каменепад. Ви стоїте на вершині гори і кидаєте вниз маленький камінчик. Він починає котитися вниз, захоплює за собою трохи більші камені, ті, в свою чергу, штовхають ще більші камені і вниз починає котитися купа величезних кам'яних брил, зупинити яку неможливо. У створенні інформаційної хвилі використовується той самий принцип — ласим до сенсації журналістам підкидається якась «ексклюзивна інформація», і вони починають розносити її по всій країні, запозичуючи один у одного, доповнюючи і розвиваючи цю тему вже без вашої участі. Це один з ключових методів спеціальних інформаційних операцій, що практикуються спецслужбами. Штучно створюється певна критична маса інформаційних матеріалів («камінчик»), яка після досягнення певного обсягу починає поширюватися самостійно, без додаткових зусиль з її впровадження, відтворюючи саму себе в усе нових і нових повідомленнях. Відбувається лавиноподібне поширення матеріалів в інших ЗМІ, тобто створюється так звана «первинна» інформаційна хвиля, яка потім породжує і «вторинну».

Інформаційні хвилі покликані вирішити такі завдання. Перш за все, кінцевою метою може бути дестабілізація — неузгодженість, паралізація або порушення діяльності широких верств населення, конкретних соціальних груп, організацій або цілих державних інститутів. У дестабілізації обстановки можуть бути зацікавлені як зовнішні супротивники (уряди чи спецслужби інших держав), так і фінансово-політичні клани всередині країни, які борються за владу. Далі, це може бути активізація, тобто спонукання окремих індивідуумів або груп до дій в заданому напрямі. Наприклад, політичний скандал, що викликає невдоволення чинною владою, доводиться до «точки кипіння» і далі переключається на різноманітні прояви «народного обурення» (антиурядові виступи, масові заворушення та ін.). Нарешті, це може бути інтердикція, тобто навпаки, недопущення певних дій, блокування небажаних видів діяльності.

Типовим прикладом масованих інформаційних хвиль можна вважати дії, спрямовані на формування негативного іміджу конкретних держав. Філіп Ейджі, колишній співробітник ЦРУ, зазначає, що під час перебування при владі уряду С.Альєнде в Чилі (початок 1970-х) американськими спецслужбами таким чином були опубліковані тисячі наклепницьких і перекручених матеріалів як всередині країни, так і за її межами. В даний час напередодні кожної військово-політичної акції США щодо інших держав в американській і світовій пресі ініціюється відповідна пропагандистська кампанія. Сьогодні також не є великим секретом, що західні спецслужби активно використовують провідні світові інформагенції (Ройтерс, Ассошіейтед Прес та ін.) для проштовхування пропагандистських матеріалів у впливові газети, журнали і телепередачі. Їхні російські колеги також їдять свій хліб не дарма — згадайте «грузинську проблему», що періодично виникала в 2001-2002 роках в російських ЗМІ (чеченські бойовики, терористи з «Аль-Каїди», а то й сам У.Бен-Ладен, який нібито переховувався в Панкійській ущелині на території Грузії; звинувачення грузинської влади в потуранні, бомбардування російською авіацією грузинської території влітку 2002 року тощо). Це — типовий приклад ініціювання інформаційної хвилі з метою тиску на «незручні» російській владі політичні режими.

Нерідко роль «п'ятої колони» в конкретній країні виконують т.зв. міжнародні громадські організації. Це переважно західні структури, які мають імідж «правозахисних»: «Репортери без кордонів», «Human Rights Watch», «Freedom House» і безліч інших. Коли певним колам США або Західної Європи потрібно вирішити політичні завдання на іноземній території, ці організації отримують конкретне замовлення і починають інформаційну атаку на зазначений об'єкт. Фактично вони відіграють роль диверсійних загонів на чужій території, які підтримуються ззовні і збуджують громадську думку як всередині країни, так і за кордоном. Робиться, це, наприклад, шляхом роздування скандалів з приводу порушення свободи слова в конкретній країні, обмеження прав журналістів, прав людини, сексуальних меншин, тварин та ін.

(Далі буде)

+1
266
RSS
13:18
+1
Звісно, як патріот Росії, автор цього матеріалу намагається виставити в невигідному світлі спецслужби США. Однак тут він робить вкрай важливе зізнання щодо інформаційної спецоперації РФ проти незалежної Грузії… І це ще в 2002 році!!!
_стежу _стежу _стежу
17:50
+1
Інформаційна хвиля — це таке справді буває.
Авжеж буває
_сміюсь
Я ж сам розігнав інформаційну хвилю, коли робив «хитру» рекламу ткацькому комбінату. Зовсім невеличку — бо потреби в великій хвилі не було. Тим не менш, одна «наїздна» стаття в «ПіКу» спровокувала людей з усієї України надсилати на комбінат листи на підтримку виробничників + відбулися збори колективу зі стихійним мітингом + на їхній захист виступили місцеві мас-медіа + відгомін від останніх докотився до центральних ЗМІ, але вже не у вигляді проплачених статей, а справжніх, написаних від серця.
_чудово
Інша річ, що про подальший розвиток інформаційної хвилі я не думав, а отже нових заходів не вживав. Далі був запланований «другий такт» — коли я взяв інтерв'ю у нового власника. Тут було слабше відлуння — листи та матеріали в місцевих мас-медіа з привітаннями у відновленні репутації комбінату. Та в будь-якому разі, замовник реклами був задоволений по вуха: про реформи дізналися всі, моральну підтримку звідусіль (аж до Мінпромполітики) комбінат отримав, обумовлені гроші за рекламу були проплачені, керівництво журналу «ПіК» було задоволене тим, як я розрулив гостру ситуацію, я легко заткнув за пояс «професійних» рекламістів та ще й розкрутив замовника не на одну рекламну статтю, а на дві, — ну, то й нехай так! Всі ж задоволені, у всіх свої бонуси…
_вибачаюсь
Без бонусів лишилися хіба що ті «професіонали», які так і не додумалися, як підійти до справи нестандартно й ледь не впустили замовника. Але я ж не винуватий, що вони не захотіли бодай трішечки подумати головою!..
_вибачаюсь

Випадкові Дописи