До Гармонії - Разом!      Детальніше про сайт

Голем хоче жити (1)

Голем хоче жити (1)

Андрій Лазарчук, Петро ЛЕЛИК

Голем хоче жити


В дійсності все зовсім не так, як насправді.

(Станіслав Єжи Лец)


Бюрократія неминуча.

В умовах керованого суспільства на центральні органи влади надходить обсяг інформації, що свідомо перевершує той, який людський мозок в змозі переробити. Отже, необхідний апарат, що здійснює аналітичні, селективні й накопичувальні функції, а також апарат, здатний доводити прийняті рішення до суспільства і контролювати їхнє виконання, а при необхідності — і наполягати на їхньому виконанні, — тобто те, що ми, в залежності від настрою, іменуємо управлінським апаратом або бюрократією. Очевидно, що існують два принципово різних шляхи формування управлінського апарату: шлях природний, коли апарат формується поступово, по мірі розвитку суспільства, відповідаючи розвитку соціальних і виробничих відносин; і шлях штучного формування апарату для розв'язання окремих конкретних завдань. У всьому світі суспільство має справу з бюрократією, яка виникла природним шляхом. Зрозуміло, ніяка бюрократія не цукор, і на її адресу сказано чимало теплих слів. Але лише в нашій країні суспільству протистоїть апарат, створений штучно, апарат-гомункулус.

Назвемо його Големом.

1. Народження Голема

Точну дату його появи на світ встановити неможливо. Процес народження Голема був тривалим і поступовим і приблизно збігався за термінами і темпам з процесом реставрації автократії. Очевидно, що ні в надрах царської бюрократії, могутньої й розгалуженої, але істотно обмеженої зовнішніми факторами в сферах господарській, ідеологічній, інформаційній, ані в надрах молодої радянської бюрократії початку двадцятих років, коли ще тільки тривало напівстихійне, напівемпіричне формування структури апарату, коли багато ланок його дублювалися, а функції перетиналися, — Голем зародитися не міг. Йому потрібна була гранична централізація, стабільність структури і повна відсутність усіляких обмежувачів. Таке «живильне середовище» він отримав на початку тридцятих років.

У поняттях сьогоднішнього дня схема управління суспільством, впроваджувана тоді, виглядала так: Користувач, він же Генератор Ідей — вище партійне і господарське керівництво (бажано в одній особі); управлінський апарат; інформаційне поле, воно ж — середовище реалізації ідей. В ідеалі така схема забезпечувала Користувачеві збір інформації з будь-якої ділянки інформаційного поля і максимально ефективне доведення будь-яких ухвалених рішень до середовища реалізації, контроль за їхнім виконанням, доведення до Користувача інформації про результати, знову подача команд на середовище реалізації — і так цикл за циклом. Це забезпечувало суспільству всебічне процвітання.

Оскільки саморегуляція в суспільних відносинах була практично ліквідована, апарату додавалися функції регулятора: він повинен був статистично обробляти всі суспільні явища, встановлювати кореляції між ними і намагатися їх оптимізувати — тобто виконувати інтелектуальну роботу. Цілком очевидно, що реальне виконання цієї роботи було йому не під силу.

Негнучкість переспрощеної структури управління суспільством очевидна, і є всі підстави вважати, що кризові явища були і залишаються її невід'ємною якістю. Тому особливий інтерес являють зараз фактори, завдяки яким ця «машина криз» сформувалася і продовжує функціонувати вже понад п'ятдесят років.

Фундамент цього, на наш погляд, в тому, що Користувач присвоїв собі монопольне право на володіння абсолютною істиною, тобто перетворив успадкований «пакет ідей» в щось метафізичне, незмінне. Первісний збіг деяких параметрів цього пакета з реальними процесами призвів як до певної ейфорії, так і до вимоги визнання всіх без винятку ідей, що входять в пакет, свідомо істинними, а фактів реального життя, які суперечать цим ідеям — неіснуючими. Сумніви — не в ідеях навіть, а в правочинності метафізації — оголошувалися ворожими нападками. Іншим, не менш важливим фактором, який забезпечив і формування, і стабільність структури, був стан суспільства, в масі своїй нездатного до сприйняття інформації скількись високого рівня складності. Тому інформація, що подається на середовище реалізації, адаптувалася, спрощувалася — часто до повного спотворення. Якщо ж подавана інформація суперечила реальності й відторгалася середовищем реалізації, то вступали в дію механізми насильницького її впровадження. Деформувалася подавана інформація, деформувалося середовище реалізації, однак принцип управління залишався дотриманим.

Відновлення в тридцятих роках централізованої багатоступінчастої ієрархічної системи управлінського апарату породило серйозне протиріччя між необхідністю копіювати схему старого апарату і порівняно низькою якістю "інформаційних осередків" — недостатнім освітнім і культурним рівнем «нового чиновництва». Це спричинило формування системи «управлінського конвеєра» — найсуворішої спеціалізації окремих виконавців на окремих, вкрай обмежених операціях без будь-якого розуміння цього процесу. Природно, що при цьому ступінь централізації зросла, а гнучкість апарату знизилася, і на зміну зовнішніх умов у нього залишилася одна реакція: екстенсивне зростання. При цьому шляхи проходження інформації подовжуються, а аберованість її нарощується.

Встановлення ж монопольного права апарату на володіння інформацією призвело до того, що скількись повноцінний контроль за діяльністю апарату незабаром став неможливим не тільки з боку суспільства, але й з боку Користувача.

Таким чином, апарат, створюваний Користувачем для обслуговування своєї автократії, набув всіх можливостей для необмеженого саморозвитку.

Чи були у нього стимули для такого саморозвитку? Були.

При постійному зростанні потоку інформації — приблизно подвоєння за десять років — і при дедалі зростаючій розбіжності між реальністю і тим метафізичним пакетом ідей, який суспільство під керівництвом Користувача покликане було здійснити, всередині самого апарату лавиноподібно нарощувалася кількість тієї інформації, яка суперечила установкам, заданим Користувачем, а тому підлягала перетворенню. Очевидно, що саме лише це було найпотужнішим стимулом для саморозвитку системи. Очевидно також, що з плином часу відносний обсяг аберованої інформації став значним, а потім і переважним.

Отже, ми бачимо, що зі зростанням потоку інформації і збільшенням числа операцій, здійснених над нею, зростає необхідність в нових і нових інформаційних осередках; при цьому час, потрібний для виробництва однієї елементарної операції, зростає пропорційно кількості зв'язків між осередками. Апарат помітно втрачає оперативність, здатність до аналізу знижується, складається враження, що він працює вхолосту.

Абсолютно помилкове враження.

Річ у тім, що жоден чиновник будь-якого рангу — від постового міліціонера до міністра, від нормувальника на фабриці іграшок до члена Політбюро, — і не підозрює навіть, що, приступаючи до своїх обов'язків, включається у виконання розумового процесу гігантського нелюдського інтелекту, ім'я якого — Голем. Інтелекту, що зародився в кабінетах і коридорах контор, комітетів і міністерств, інтелекту похмурого, аморального, всепроникного і майже всемогутнього — і настільки далекого людині, що навіть найвиразніші його прояви ми зазвичай схильні трактувати як дурість або злу волю керівництва, шукати для них якісь трансцендентні або приземлені пояснення. Визнати ж їх саме в якості проявів діяльності іншого розуму, що переслідує свої суто егоїстичні цілі, важко суто психологічно: доводиться відмовлятися від уявлення про будь-який розум як про кальку з розуму людського. І тим не менш, доведеться спробувати — аж надто важким було для нашого народу півсторіччя панування Голема.

2. Його дитячі пустощі

Функції Голема, визначені відразу після його появи на світ, поділяються на дві нерівноцінні групи: на функції зовнішні, або номінативні, і функції внутрішні, біологічні. До перших належить все те, заради чого Голем і був, власне, народжений і виплеканий: управління державою, облік і планування, фінансові операції, міжнародні відносини, правопорядок, боротьба із зовнішніми і внутрішніми ворогами, виплавка чавуну і сталі, виробництво повзунків і сосок, торгівля, постачання, вирощування бавовни і капусти, кораблеводіння і взагалі все інше. До других: харчування (себе), захист (себе), відтворення (себе). Безсумнівно, що значна частина інтелекту Голема задіяна на відправлення біологічних функцій — особливо в період зростання. А зростає Голем не тоді, коли це належить за віком, а тоді, коли не заважають.

Особливо сприятливе середовище для зростання нашого Голема дали ідеї великого експериментатора і реконструктора, Отця народів.

Відомо, що вектор розвитку соціуму завжди спрямований у бік максимально можливого спрощення структури при ускладненні функцій. Бюрократичний апарат, як ми бачимо, прагне до прямо протилежного. Тому насичення інформаційного поля, поява в суспільстві нових сутностей загрожує стабільності, а в перспективі самому існуванню апарату в тому вигляді, в якому він був створений.

Саме в цій ситуації «ножиць», що склалася, апарату були передані (або захоплені ним — що однаково вірно) функції, контроль над якими завжди був прерогативою Користувача, а саме каральної. Користувач бачив в апараті ідеального виконавця, а Голем в цей час, граючи на маленьких слабкостях Користувача — владолюбстві, патологічному боягузтві, нестримній упертості, — отримував необмежені можливості для саморозвитку. Маючи вже монополію на інформацію, отже, і можливість безконтрольно маніпулювати нею, Голем почав гру з Користувачем, постачаючи йому тенденційно підібрану і оброблену інформацію з метою викликати у Користувача появу нових ідей, що йдуть на благо Голему. Так, наприклад, кадровий терор 1937-38 років, який не має — з людської точки зору — ніяких пояснень, був Голему життєво необхідний, бо таким чином інформаційні осередки Голема звільнялися від освічених, мислячих людей, від людей, здатних поводитися [самостійно], викликаючи тим самим збої в розумовому процесі Голема; звільнені осередки заповнювалися простими виконавцями, до того ж заляканими до повної втрати особистості. Таким чином, Голем, зігравши на страху і маніакальній підозрілості Користувача, піднявся на наступний, дуже важливий щабель свого розвитку.

Що стосується виконання Големом своїх номінативних функцій, то дуже показовим була його участь в здійсненні «великого стрибка» 1930-33 років. Важко сказати, наскільки Голем вплинув на ухвалення самого рішення про форсування першої п'ятирічки — надто вже суперечливою і лакунованою є інформація про той період, — але подальші його дії простежуються цілком чітко. Голем був тоді ще дуже молодим і недосвідченим, це була перша велика справа, доручена йому, і працював він щосили, керуючись, зрозуміло, єдиним доступним йому способом — методом проб і помилок.

Отже, Голем дістав завдання: створити нову індустріальну інфраструктуру без залучення іноземних капіталів, з мінімальними фінансовими витратами, в найкоротші, майже нереальні терміни. Невідомо, чи мав на увазі Користувач, ставлячи завдання, будь-які обмеження морального плану; ми підозрюємо, що ні. Однак, якщо навіть і мав на увазі, то введені вони не були — Користувач не вмів поводитися з кібернетичним пристроєм. Ми знаємо, що Голем вирішив це завдання — нехай, головним чином, за формальними показниками (схильності Голема до формалізації ми ще торкнемося). Ми знаємо, як саме це було зроблено: створення наддешевої трудової армії за зразком систем державного рабства сатрапій Стародавнього Сходу, різке зниження життєвого рівня, повне й остаточне встановлення в економіці позаекономічних методів регулювання. Ми знаємо, чого це коштувало суспільству: знищення селянства як вільного класу і повернення до феодально-кріпосницького відносин в селі, голод 1933 року, що забрав мільйони життів, максимально різке зниження «порога кримінальності» («Якщо країні потрібні злочинці, вона їх отримає!») і жахливе падіння в ціні людського життя… Ми знаємо, нарешті, які надбання для себе зробив Голем, вирішуючи це завдання.

Головним з надбань — повторимося — було надбання монополії на всю інформацію. Отримавши можливість вільно і безконтрольно маніпулювати інформацією і вступивши в гру з Користувачем, Голем, з іншого боку, доклав великих зусиль, щоб убезпечити себе від стороннього втручання в цю гру. Притаманне інтелекту Голема прагнення спростити всі суспільні процеси до елементарних операцій (спадщина принципу «управлінського конвеєра») — тобто буквально розкласти інтеграл на натуральні числа, — і фізична можливість зробити це привели дуже скоро до пригнічення і викорінення всього, що могло в цю хвилину або в перспективі ускладнити інформацію, що надходить до Голема — тобто, до деінтелектуалізації суспільства.

Зворотний бік цього процесу — посилюваний тиск на Користувача, який, відчуваючи постійну незавершеність вирішених завдань, але не розуміючи дійсної причини цього, дедалі більше переключається на суто тактичні, особисті питання. Вважаючи апарат всього лише важелем, механізмом, слухняним його волі й руці, він передає йому значну частину своїх функцій. Апарат же, органічно не здатний до вироблення ідей, починає виробляти міфи. Початковий пакет ідей багаторазово аберований, витлумачений — щоразу у відповідності з поточним міфом; інформація, що обробляється апаратом, також перетворюється в міф, і будівництво нових громадських структур виразно набуває рис міфологічні. Існує вже немовби два суспільства, два самостійних і незалежних одне від одного інформаційних поля: реальне, але майже позбавлене інформації про себе самого, й ідеальне, що існує лише у вигляді інформаційних блоків в пам'яті Голема. Як частину інформаційного поля, Голем розглядає і Користувача.

Коло замикається. Хто замовляє музику, сам танцює під неї. Голем повністю перетворюється на самодостатню сутність. Паритет між ним і Користувачем зберігається лише номінативно, Користувач функціонує в рамках, заданих Големом (хоча в цих рамках Голем підтримує показну всемогутність Користувача). Переломним моментом, на наш погляд, була «мінгрельська справа» 1951-52 років, невдалий, пригнічений бунт Користувача проти всесилля апарату.

Голем вступив в пору зрілості, в пору гомеостазу.

(Частина 2)

(Частина 3)

+2
308
RSS
21:21
+1
Позавчора дочка витягнула в кіно на к/ф "Голем з Лаймхаусу":


А сьогодні як на замовлення на Ютуб-каналі «Om TV» дуже хороше відео:


Наші антикорупціонери просто не розуміють, з чим саме боротися треба… Вони б'ють по наслідках, а не по корінню…
_шкодую _шкодую _шкодую

Отож і вирішив перекласти цей матеріал (хоч і написаний на межі 1980-1990-х років, а тому, здавалось би, застарілий). Бо тоді Голем НЕ помер! Навпаки — озброївся новими знаннями на кшталт Енциклопедії методів пропаганди та вікна Овертона і розпочав новий етап агресії у вигляді гібридної війни. Так, це саме застаріла екстенсивна «війна на захоплення територій, що не має сенсу і стратегічної мети»! Все саме так і закладалося… Тож у мене є підозри, що автори матеріалу помилилися в одному: Голем не обмежується кордонами колишнього СРСР. Це явище в масштабах світу! І це пояснює, між іншим, відчуття «змови світової закуліси»: насправді це… світовий Голем! Бездушна інформаційна система, що стоїть над світом людей…
_здивований _стежу _здивований _стежу _здивований
22:50
+2
Все-таки тут роль бюрократії перебільшена, як причини терору. Саме Користувач розв'язав його, щоб позбутись старих товаришів, які мішали його всевладі. Інша справа, що бюрократія стала на шлях захисту себе від сваволі Користувача, боячись некерованості голови і таки його знищила.
І ще. Не думаю, що це якийсь супер інтелект. Розум не є сумою інших розумів, а рівень визначається накращим його представником. Ну а те, що Голем має свої усвідомлені інтереси і цілі — це дійсно так.
бюрократія стала на шлях захисту себе від сваволі Користувача, боячись некерованості голови і таки його знищила.

А Голем діє через бюрократію _язик

Не думаю, що це якийсь супер інтелект.

Так Голем і не є суперінтелектом! Він доволі тупий і примітивний, схильний до спрощень. В матеріалі чітко написано: Голем створює паралельну реальність, замикає в ній Користувача… і сам же вірить в цю (спрощену!!!) реальність. Коли ж справжня зовнішня реальність ускладнюється, Голем не еволюціонує, не розвивається — він екстенсивно розширюється, додаючи нові ланки для обробки нової інформації, яку впихує в стару модель.
_стежу
В тім-то і трагедія! Бо рано чи пізно така система безнадійно відстане від зовнішнього світу… Втім, я забігаю наперед. А попереду ще дві частини!
_вибачаюсь

P.S. Завтра почнемо з гомеостазису (зрілості) Голема.
До речі, якби все залежало від самої бюрократії, яка захищалася від Користувача, то із зміною бюрократії змінювалась би й система як така. Але в тім-то й річ, що одне покоління бюрократії змінює інше, а система принципово не змінюється! Оце і є Голем, який стоїть над бюрократією й лише діє через неї. Саме тому виходить так, що «місце чиновника керує людиною, яка на це місце потрапляє»; а хто некерований, того Голем викидає з місця. І з системи влади…
_сумний
23:52
+2
А для чого бюрократії змінюватись. Вона знає свій інтерес і сама підбирає собі кадри відповідні їй. Вона множиться незалежно від величини завдань, які виконує. Але все це люди. Змініть тотально старих людей на людей з іншим світоглядом і міфічний Голем розвіється як дим.
Дочитайте статтю до кінця _вибачаюсь
00:05
+2
А я що по Вашому зробив, прочитав тільки перший абзац? _втомлений
Не забувайте, про який період іде мова і який людський матеріал піднявся хвилею на поверхню і з якими апетитами. Низи Горького.
інформація, що обробляється апаратом, також перетворюється в міф, і будівництво нових громадських структур виразно набуває рис міфологічні.

Інформація обробляється апаратом — бездушними машинами?
Бюрократичним апаратом.
23:46
+2
включається у виконання розумового процесу гігантського нелюдського інтелекту, ім'я якого — Голем. Інтелекту, що зародився в кабінетах і коридорах контор, комітетів і міністерств, інтелекту похмурого, аморального, всепроникного і майже всемогутнього — і настільки далекого людині,

Так написано.
"Інтелект майже всемогутній" — під "всемогутністю" тут мається на увазі ступінь впливу Голема на суспільство. Адже написано:

Головним з надбань — повторимося — було надбання монополії на всю інформацію.

От звідки «всемогутність»! Бо не маючи інформації, суспільство безсиле:

Існує вже немовби два суспільства, два самостійних і незалежних одне від одного інформаційних поля: реальне, але майже позбавлене інформації про себе самого, й ідеальне, що існує лише у вигляді інформаційних блоків в пам'яті Голема. Як частину інформаційного поля, Голем розглядає і Користувача.

Розділяй і володарюй ©
І замикай на себе інформаційні канали…
00:02
+2
І що це робить його доволі тупим і примітивним? Чи може він хоче, щоб думали саме так. Колись у радянські часи, наприклад фільм «Волга, Волга», бюрократію показували такою смішною, незграбною, простецькою з думкою, ну що з цих людей взяти, нещасних. Але скільки талановитих вона знищила, миттєво реагуючи на небезпеку, яку вони породжували для її існування. Так що там дураків немає, хіба знизу.
І що це робить його доволі тупим і примітивним?

Тупим і примітивним Голема робить відсутність т.зв. негативного зворотного зв'язку. Бо тоді виходить, що реальність змінюється, але отримуючи сигнали про зміни, замість перегляду алгоритму дії (в бік підвищення ефективності цього алгоритму) Голем вирішує, яким чином діяти в нових реаліях за старим алгоритмом. А старий алгоритм вже ні к бісу не годиться!!! Внаслідок цього тупий Голем безнадійно відстає від життя. З кожним кроком дедалі більше…
Так що там дураків немає, хіба знизу.

Річ у тім, що немає людей як абсолютно дурних, так і абсолютно розумних. Чи стикались Ви колись з отакими діаграмами?
Кругова діаграма особистості
Це розташовані радіально вісі, кожна з них демонструє ступінь розвитку людини в певному напрямі. Отже, Голем (чи якщо хочете — «система») підносить нагору геніїв того, як «вигризти собі якнайбільший кавалок бюджетного пирога» та збагатитися в інший спосіб — так, в цьому вони генії! Але в іншому можуть бути примітивними дурнями. Я працював прес-секретарем Мінвуглепрому, я бачив високорангових чиновників зблизька. Я дещо знаю з цього приводу…
13:37
+2
Тому він, відстаючи, і давить нове у житті і досить успішно.
Але успішно розчавлюючи всі нові паростки, Голем стримує розвиток країни. Тому Голем мусить бути знищений… _чудово
00:17
+2
Всі ці міфічні надбудови над людьми: єгрегори, голени — все це людське. Це атмосфера, рівень розвитку, мотивація які мають домінуючий характер і тому легко подавляють стороній невідповідний слабий вплив. Змініть людей, а вони мотивовані змінять правила — зміниться атмосфера і ніяких монстрів.
Змініть людей

Одвічні запитання всіх революцій:
  1. де одразу набрати кількасот тисяч (якщо не пару мільйонів!) кришталево чесних управлінців з досвідом роботи від поліціянта до президента, причому одразу зібрані в злагоджені команди?!

  2. куди одразу дівати кількасот тисяч (якщо не пару мільйонів!) старих корумпованих управлінців, які пов'язані один з одним і владу просто так не здадуть?!

09:20
+2
де одразу набрати кількасот тисяч (якщо не пару мільйонів!) кришталево чесних управлінців з досвідом роботи від поліціянта до президента, причому одразу зібрані в злагоджені команди?!

Ну, поліціантів вже назбирали. А досвід — це справа кількох місяців роботи. Головне поміняти всіх зразу, а не частинами, щоб не получилось, що нові набираються «неправильного» досвіду _розгублений
А таке просто так не робиться. Потрібен знову ж таки «метод батога» від «кредиторів».

куди одразу дівати кількасот тисяч (якщо не пару мільйонів!) старих корумпованих управлінців, які пов'язані один з одним і владу просто так не здадуть?!

Туди ж куди відправили «пузатих даїшників». Ну зібралися кілька разів на мітинг і з них всі посміялись. Але знову ж таки, зробити таке можуть тільки люди не з України. Без «батога» не обійтися.

Хоча, звичайно, все набагато складніше. Далеко не всі керівники погані. Та і влада є відображенням середньостатистичного українця. Треба в першу чергу міняти себе і оточуючих. А за всіх решта «потурбується» історія.
зробити таке можуть тільки люди не з України

_чудово _чудово _чудово
Бо зсередини такі системи, як Україна, не реформуються.
_чудово _чудово _чудово
13:35
+2
Українці докажуть зворотне.
Туди ж куди відправили «пузатих даїшників». Ну зібралися кілька разів на мітинг і з них всі посміялись.

Ага. А після мітингу 70% з тих колишніх пішли працювати у «нову» поліцію. Зарплати більші, роботи менше, хабарі краще замасковані. І тепер вже «пузаті даїшники» сміються з дурних американців, які дають гроші на наші «реформи».
Ваші слова та й Богові у вуха _стежу
Це атмосфера, рівень розвитку, мотивація які мають домінуючий характер і тому легко подавляють стороній невідповідний слабий вплив.

На жаль, це відповідь ідеаліста. Реальні соціальні системи так не працюють _втомлений
07:44
+2
Ця дослідницька робота відноситься до сфери РОЗБОРУ ПОЛЬОТІВ. До намагання відповісти на питання: чому потерпіла поразку комуністична ідеологія і розвалився СРСР та соцтабір? Відповідь знайдена: винний бюрократичний апарат, керований Големом. Та чи вона є правильною?
Ти прочитав лише 1/3. Дочитай до кінця.

Випадкові Дописи