До Гармонії - Разом!      Детальніше про сайт

Голем хоче жити (2)

Голем хоче жити (2)

Андрій Лазарчук, Петро ЛЕЛИК

Голем хоче жити

(Частина 1)


В дійсності все зовсім не так, як насправді.

(Станіслав Єжи Лец)


3. Гомеостаз

Скільки в країні чиновників? Чисельність працівників адміністративно-господарського апарату названа: вісімнадцять мільйонів осіб. Якщо ми приплюсуємо до цього звільнених і не звільнених партійних, комсомольських, профспілкових працівників, органи внутрішніх справ і держбезпеки, управлінців нижчих рангів безпосередньо на підприємствах, армію, працівників інформаційної мережі, — то можемо сміливо називати цифру п'ятдесят мільйонів, не боячись помилитися в бік перебільшення. Чим же вони займаються, крім виконання своїх обов'язків, з якими, судячи зі стану справ в країні, не справляються? Перекладанням папірців? Відпрацюванням стройового кроку? Складанням і відніманням натуральних чисел? Створенням шедеврів абсурду, яким позаздрили б Іонеско і Беккет? Так, і цим теж. Але головною справою, справою, життєво важливою для апарату, є тільки збереження стану гомеостазу. Структура, що утворилася на початку п'ятдесятих років, повинна бути збережена за всяку ціну. Це не прояв чиєїсь злої волі, це інстинктивне прагнення, це вроджена, іманентна властивість гігантського, всезнаючого, але примітивного, негнучкого інтелекту Голема; властивість велетенського арифмометра, що здобув свободу вчинків.

У чому специфіка становища Голема на етапі гомеостазу? У тому, по-перше, що він повністю підпорядкував собі Користувача, перетворивши його, по суті, на свою підструктуру, яка за визначенням не здатна генерувати нові ідеї, що хоч якось підривають гомеостаз. По-друге, апарат дістав таку ступінь автономності, що може ігнорувати реальне інформаційне поле, маючи в своєму повному розпорядженні міф. Голем з утворення підлеглого і залежного став домінуючою системою, яка повністю нехтує не тільки суспільні інтереси, а й суспільство як таке.

Рух вперед, до якого постійно закликає суспільство Користувач (сам факт того, що до руху вперед доводиться закликати, симптоматичний), з точки зору Голема аж ніяк не означає поліпшення виконання ним своїх номінативних функцій, а тільки і виключно: харчування, безпеку, зростання. Краще харчування, більш повна безпека, прискорене зростання. Тому Голем прагне максимально спростити і формалізувати свої номінативні функції, щоб якомога більшу увагу і сили зосередити на відправленні функцій біологічних. Таким чином, в період гомеостазу номінативні функції повністю підпорядковані біологічним і стають похідними від них — функціями другого порядку. Тому інформація, що забезпечує їхнє виконання, як правило, є похідною від міфу, оскільки інформація правдива, отримана з реального інформаційного поля, для обробки своєї потребувала б відволікання від основної, гомеостатичної діяльності Голема додаткових інформаційних осередків. Тут маються на увазі не тільки «бюрократичні ігри» в звичайному розумінні, а й речі більш серйозні та масштабні, починаючи від незліченних «козлотуріад» і завершуючи багаторічною діяльністю органів держбезпеки щодо приборкання анекдотчиків і складання пухких досьє на гіпі, панків, рокерів, любителів фантастики й інших настільки ж небезпечних для держави елементів — в той самий час, коли в мусульманських республіках повним ходом йшла суфістська пропагандистська кампанія, коли склалася і стала невразливою система організованої злочинності, коли в цілих регіонах була фактично ліквідована Радянська влада.

У цих умовах єдиною об'єктивною реальністю, з якою Голему доводилося рахуватись, було зростання потоку інформації (згадаємо подвоєння за десять років) — процес, від Голема незалежний, але загрозливий для збереження гомеостазу. Реагувати на це Голем міг у три способи: простим збільшенням кількості інформаційних осередків, перерозподілом питомої ваги інформації, що відноситься до відправлення номінативних і біологічних функцій, і активним втручанням в інформаційне поле з метою зниження його напруженості. На перших двох способах збереження гомеостазу ми вже зупинялися, про третій поговоримо докладніше.

Голем, попри свою велич і громіздкість, являє собою інтелект вельми примітивний. В процесі самонавчання, застосовуючи єдиний доступний йому метод проб і помилок, він набув здатності до синтезу, але аж ніяк не до аналізу; аналіз він може здійснювати в рамках своїх номінативних функцій на кшталт того, як людський мозок, здатний миттєво робити складні розрахунки з балістики і віддавати відповідні команди руці, кидає камінь в ціль, повинен відмовитися від усього і страшенно громіздким способом ділити сто п'ятдесят п'ять на дев'ятнадцять. В межах же природного процесу свого мислення Голем віддає перевагу прецедентам суті (до суті ще треба докопуватися, а це зайві зусилля), а оскільки пам'ять його зберігає «негативних» прецедентів напевно більше, ніж «позитивних» — природний наслідок застосування методу проб і помилок, — то практично все нове, що виникає в інформаційному полі, класифікується за формальними ознаками і ототожнюється з тим, що вже було — і, як правило, ототожнюється з «негативними» прецедентами. У Голема виробляється своєрідний умовний рефлекс на нове, формується негативний зворотний зв'язок. Згадаймо долю фірми «Факел» — але ж це був боязкий і одиничний замах на приватні, дрібні, периферійні інтереси Голема. Згадаймо нестерпну, задушливу атмосферу в культурі, літературі, мистецтві. Згадаймо жорстокий інформаційний голод, який виховав «найбільш начитаний між рядків народ». Все це і були дії Голема щодо стримування інформаційного потоку. Перекривалися канали отримання інформації як між окремими ділянками інформаційного поля, так і ззовні, з-за кордону. Блокувалися дослідження, проекти та інші потенційно можливі джерела нової інформації у всіх царинах, крім тих, відставання в яких загрожувало відправленню біологічних функцій Голема (наприклад, у військовій науці та техніці). Нарешті, цілеспрямовано знижувалася тропність інформаційного поля до інформації, що надходить шляхом як деінтелектуалізації суспільства, так і прищеплення йому інтересів, що лежать поза сферою інформації: примітивні розваги, алкоголь, діставання речей тощо. Так, наприклад, перманентний дефіцит в сфері споживання є невід'ємною рисою нашої економіки не тільки тому, що вигідний виробникові, а й тому, що дозволяє утилізувати вільний час членів суспільства в максимальних обсягах без докладання якихось додаткових зусиль.

4. Особливості його інтелекту

Формування Голема як інтелекту відбувалося за принципом формування кібернетичноїо «чорної скрині»; ніхто не знав, як саме він працює — ні Користувач, ані чиновники, які входять до структури Голема. Такий стан зберігається досі й навіть посилюється, оскільки Голем розрісся, ускладнився і навчився зберігати свої таємниці. З упевненістю можна говорити лише про деякі параметри його інтелекту. Так, наприклад, Голем володіє всією інформацією, що колись надходила в нього. Він не має будь-якого алгоритму дії; скоріше, можна говорити про наявність у нього алгоритму лише-дії, алгоритму гальмування, сформованого в процесі самонавчання. Дії ж Голема носять імовірнісний характер і тому важко передбачувані. З тієї ж причини ж він сам не може передбачити наслідків своїх дій і змушений постійно коригувати їх, орієнтуючись, зрозуміло, на свої фіскальні інтереси; на користь чи на шкоду суспільству йдуть ці дії, Голема не цікавить. Користь чи шкоду суспільству Голем розуміє абсолютно по-своєму, оскільки розглядає суспільство виключно як середовище проживання.

Саме тому неможливо пред'являти Голему претензії морального плану. Саме поняття моралі чуже Голему, оскільки мораль формується в суспільстві, в процесі взаємодії рівнозначних інтелектів, а Голем — істота принципово самотня. Тому пред'являти Голему рахунок за десятки мільйонів життів, загублених в процесі його самонавчання, за беззаконня і свавілля, за порушення прав і свобод людини, за технічну і соціальну відсталість країни безглуздо, оскільки ці категорії лежать поза сферою його розумової діяльності — розумової діяльності істоти, для якої людина є лише інформаційним осередком, напіврідким перемикачем в інформаційних колах, де в результаті циркулювання найрізноманітнішої інформації зародився, розвинувся і процвітає його нелюдський розум. Не виключено, що Голем взагалі не має уявлення про те, що людина існує.

Разом з тим не можна розглядати інтелект Голема як інтелект зловмисний, сатанинський. Голем всього лише прагне зберегти себе в безперервно змінному світі, тому і втручається в справи суспільства в міру своїх сил і здібностей. Творячи зло, він просто не знає, що робить. Піклуючись про власне живлення, він не має на увазі кожного конкретного чиновника — він просто організовує громадські процеси таким чином, щоб наявні та новостворювані інформаційні осередки не були порожніми. Нарешті, піклуючись про рівновагу в суспільстві, Голем нині прагне не до знищення збурюючих елементів, що неекономно, а до їхньої транквілізації, і в підсумку — до поступового виснаження у суспільства стимулів і можливостей для саморозвитку. Голем просто хоче жити.

(Частина 3)

+2
278
RSS
18:20
+2
Ось і друга частина — читайте! Завтра буде фінал _чудово
19:30
+2
Отже ГОЛЕМ це істота, наділена розумом. З якою істотою можна його порівняти?
Голем — це НЕ істота. Швидше, це НАДістота. На мою думку, Голема найкраще порівнювати з еґреґором — з енергоінформаційним банком. Різниця між Големом та еґреґором в тому, що еґреґор пасивний (це банк, який працює за певними правилами, однак вплив його на людей обмежується чимсь на кшталт реклами, не більше), тоді як Голем активно переформатовує реальність «під себе». Також Голем самою лише «рекламою» не обмежується — він завойовує нові царини діяльності, здійснює активну селекцію бюрократів тощо.
До речі, Томас Гоббс свого часу запровадив поняття «держави як Левіафана» — ось тобі ще одна НАДістота! Десь колись я читав статтю цих же авторів, де класифікуються отакі НАДістоти… Треба пошукати.
Нарешті, цілеспрямовано знижувалася тропність інформаційного поля до інформації, що надходить шляхом як деінтелектуалізації суспільства, так і прищеплення йому інтересів, що лежать поза сферою інформації: примітивні розваги, алкоголь, діставання речей тощо. Так, наприклад, перманентний дефіцит в сфері споживання є невід'ємною рисою нашої економіки не тільки тому, що вигідний виробникові, а й тому, що дозволяє утилізувати вільний час членів суспільства в максимальних обсягах без докладання якихось додаткових зусиль.

Поняття «дефіциту» було властиве лише радянській економіці. А в коментарях до першої частини ви припустили, що Голем має планетарний характер. Чим же він тоді відволікав решту населення планети?
Я так думаю, різним людям в різних країнах він підкидав різні відволікаючі «фішки».
Кожному — своє © _вибачаюсь
17:19
+2
Як люди, ради сенсації, люблять створювати різні надбудови над собою. Можливо це бажання відвести від себе вину у бездіяльності. Так і тут. Але розглянемо простий приклад. Візьмемо прокуратуру — голем у мініатюрі. Тіж характеристики і спосіб поведінки — надістота, надінтелект. А тепер просто розпустимо прокуратуру. Питання — де голем? Де супергерой, хоч і з примітивним мозком? Випарувався, бо був тільки в уяві. _не_знаю
Тоді треба розпустити державу, але до 100-відсоткової анархії (мається на увазі безвладдя ідеальне, коли всі мирно співіснують і ніхто нікого не чіпає) люди ще не доросли. Не вийде!
_вибачаюсь
Тому Голем був, є і буде.
19:44
+2
Це занадто самонадіяно з його сторони. _посміхаюсь
А самонадіяність до добра не доводить. Мабуть дійсно інтелект у голема слабенький. _не_знаю
Про це сказано в фіналі 3-ї частини:

Позбавлений дару передбачення, він не в змозі зрозуміти, що продовження його панування призведе до краху країни, в кінцевому підсумку — до його власного краху.

Я ж кажу: прочитайте матеріал в цілому, а не частинами _вибачаюсь
Шановний Модератор рекомендував нам по можливості розбивати довгі матеріали на частини й друкувати їх кількома подачами. Я це й роблю.
_вибачаюсь

Випадкові Дописи