До Гармонії - Разом!      Детальніше про сайт

Голем хоче жити (3)

Голем хоче жити (3)

Андрій Лазарчук, Петро ЛЕЛИК

Голем хоче жити

(Частина 1)

(Частина 2)


В дійсності все зовсім не так, як насправді.

(Станіслав Єжи Лец)


5. Голем хоче жити

Якщо метою партії, як представника інтересів трудящих, є перетворення суспільства і побудова нової суспільно-економічної формації, то метою партійного апарату, як однієї з найважливіших підструктур Голема, є збереження статус-кво. На цьому протиріччі й базуються багато які події 1956-64 років, — часів адміністративно-економічних реформ і контрреволюційного бюрократичного перевороту. Розпочаті досить рішуче (хоча по суті своїй і зводилися до напівзаходів), реформи натрапили незабаром на потужний опір; подолання цього опору шляхом розпуску галузевих міністерств і створення раднаргоспів на деякий час вибило Голема з сідла і змусило перейти до партизанських дій: дрібного тотального саботажу і маніпулювання інформацією. В результаті реформи йшли в пісок, Користувач змушений був відволікатися на вирішення тактичних питань, ідеї його доводилися до суспільства в спотвореному вигляді — чого вартий один лише посів кукурудзи за Полярним колом! Таким чином, вигравши без особливих зусиль інформаційну дуель у Користувача, Голем домігся провалу реформ, невдоволення в суспільстві та, рішучо прореагувавши на відчайдушну спробу Користувача підірвати єдність апарату — шляхом поділу парткомів на промислові і сільськогосподарські, — змінив Користувача.

Результат нам дуже добре відомий.

Ситуація, в якій опинився Голем після Квітня 1985 року, жваво нагадала йому ситуацію другої половини п'ятдесятих. І, маючи вже досвід не тільки гри з Користувачем, а й боротьби з ним, Голем почав чинити опір перетворенням, використовуючи старий алгоритм. Те, що зараз прокручується «хрущовський сценарій», сумніву не викликає. Точно так само завдання, поставлені Користувачем, або ігноруються, або доводяться до абсурду — згадаємо, наприклад, антиалкогольну кампанію, не забезпечену економічно, що призвело до величезних дір у місцевих бюджетах, з одного боку, а з іншого — до зростання невдоволення населення і буквально вибуху злочинності, прийнятної для суспільної моралі (самогоноваріння), тобто виникнення ножиць між суспільною мораллю і правом, що підриває авторитет Користувача; анекдот же зі створенням Товариства тверезості можна навести як приклад того, що Голем навіть в запалі боротьби не випускає з уваги свої інтереси. Прикладів втручання Голема в суспільні процеси з єдиною метою самозбереження можна привести безліч. Все це вкупі отримало назву «механізм гальмування». Думаємо, що така назва звучить надто заспокійливо. Голем діє — і має намір діяти надалі, виснажуючи і Користувача, і суспільство витонченими «бюрократичними іграми», щоб потім завдати вирішального контрудару.

На якому напрямі його слід очікувати? З огляду на характер мислення Голема, можна з великою часткою впевненості передбачити, що він спробує довести до кінця розпочатий вже сценарій — тобто змінити Користувача, посадивши на місце неспокійного Горбачова слухняну собі маріонетку. Голем докладає і докладатиме всіх зусиль, щоб реформи, головним чином економічні, а з економічних — ті, які призводять в перспективі до реальної незалежності підприємств, — не привели до результату — і тоді Користувач, вичерпавши кредит довіри, втратить можливість залишатися Користувачем. Можна уявити й інші дії Голема в цьому напрямі.

Є ознаки і того, що Голем намагається привести себе в стан ультрастабільності — тобто дістати можливість оперативно реагувати на зміну умов існування зміною своєї структури (зрозуміло, не «худнучи» при цьому). Якщо йому надати можливість навчитися цьому, то він стане практично невразливим. Фронтальні ж атаки на нього, що застосовуються зараз, слугують, на жаль, лише навчанню Голема (здійснювані під тиском Користувача скорочення кадрів, злиття міністерств тощо). Оскільки ці заходи проводяться під постійним контролем з боку Користувача, а також є заходами суто апаратними, тобто проведеними апаратом проти самого ж себе, то, таким чином, вони можуть спричинити лише тимчасовий ефект; згодом увага Користувача буде відвернута на більш гострі проблеми (ймовірно, створені самим Големом), і чисельність інформаційних осередків буде відновлена. Якщо не реставрацією старих, то створенням нових — скажімо, впровадженням розгалуженої і могутньої організації, що контролює процес скорочення штатів.

Боротися з Големом руками Голема так само безглуздо, як витягувати себе з болота за волосся. І так само безглуздо, як агітувати інформаційні осередки виступити проти диктатури Голема; на наш погляд, заклики «почати перебудову з себе» і «перебудовуватися кожному на своєму робочому місці» є не більш ніж сучасним шаманством і заклинанням духів; бунти ж окремих осередків проти системи і їхні спроби працювати на користь суспільства (збої, з точки зору Голема), відбувалися і відбуваються регулярно і блокуються цілком ефективно.

Головною зброєю Голема в боротьбі за виживання і водночас єдиним його вразливим місцем є монополія на інформацію і принцип криптократії, що випливає звідси, здійснюваний Големом на практиці. Принцип цей полягає в тому, що суспільство не повинно знати, що саме стоїть за тим чи іншим рішенням, прийнятим і проведеним в життя Големом; більш того, цього не повинен знати жоден окремо взятий чиновник, який теж є членом суспільства; все може знати тільки Голем. Це дозволяє йому впроваджувати в суспільство, як в середовище реалізації, практично будь-які свої рішення, пред'являючи суспільству лише їхню «упаковку» і тим самим уникаючи опору суспільства — стихійного або організованого. Прикладом провалу принципу криптократії є доля проекту повороту північних річок; проте мільйони «поворотів» меншого масштабу здійснені та продовжують здійснюватися — лише через відсутність у суспільства повної інформації про ті чи інші проекти, рішення, постанови. «Перекрити кисень» Голему можна, тільки відібравши у нього монопольне право розпоряджатися інформацією. Зараз знов-таки під безперервним тиском Користувача — він послабив хватку, але готовий в будь-який момент стиснути мацальця. Цензура збережена, і преси, незалежної від держави економічно, немає. Неможливо поки уявити собі вимогу будь-якої громадської організації надати їй для ознайомлення, скажімо, всю документацію міськвиконкому за останній квартал. Нарешті, штемпелі «Для службового користування», «Таємно», «Цілком таємно» ставляться на що попало просто про всяк випадок. Суспільству життєво необхідний дієвий і надзвичайно ліберальний Закон про інформацію — головний зовнішній обмежувач дій Голема, те, чого у нього зараз немає зовсім, — що дозволяє суспільству тримати Голема під контролем і дозволяє Користувачеві спілкуватися з суспільством безпосередньо, минаючи Голема. Потрібна гарантія захисту кожної окремої людини від свавілля апарату — тобто незалежний суд. Потрібно, нарешті, знищити диктатуру Голема в економіці — і тут прямий контакт Користувача з суспільством необхідний життєво. Нарешті, створення справді демократичної системи виборів дозволить суспільству впроваджувати в систему Голема «бунтарів», здатних на розхитування її зсередини. Ось тоді можна буде, не побоюючись контрудару, взятися за реальне згортання апарату, за те найстрашніше, що вб'є Голема. На жаль, всі кроки, що робляться сьогодні в цьому напрямі, компромісні — а отже, у Голема залишається можливість контргри.

Розуміння того, що суспільству у нас в країні протистоїть не група змовників, не зграя дурнів і навіть не паразитичний клас, а нелюдський, всевідаючий, абсолютно аморальний і водночас тупий, позбавлений аналітичних і прогностичних здібностей інтелект, визначає напрям подальших роздумів і дій. Не варто стрімголов кидатися на чергові вітряки (послужливо підсунені тим-таки Големом) і шукати ворогів під ліжком. У суспільства спільний ворог. Позбавлений дару передбачення, він не в змозі зрозуміти, що продовження його панування призведе до краху країни, в кінцевому підсумку — до його власного краху. Його не можна приручити, його не можна умовити — його можна тільки знищити. Дуже важко, але можна. Поки ще не пізно.

ПОСТСКРИПТУМ ПЕРШИЙ

Минуло три роки з моменту написання статті «Голем хоче жити». За цей час вона встигла побувати в редакціях принаймні п'ятнадцяти різних журналів і газет, серед яких «Знание-сила», «Новый мир», «Радуга» (Київ), «Молодой коммунист», «Поиск», «Век ХХ и мир»… Були цікаві казуси: в матеріалах, опублікованих пізніше і підписаних тими, хто читав статтю, великими (і яскравими) вкрапленнями з'являлися майже незмінені абзаци і періоди «Голема». І ось, нарешті, минуло три роки, і можна дати оцінку нашій роботі в тій її частині, що стосується прогнозів на майбутнє.

Жоден факт з нашого бурхливого життя цих останніх двох років не змусив нас засумніватися в тому, що Голем живий і діє. Більш того: ми дедалі більше переконуємося, що він діє за передбаченим нами сценарієм. Долі двох наступних наших статей: «Політ над Святою Руссю» і «Світлого майбутнього може й не бути...» — подорож по редакціях і заборона на публікацію на рівні Головліту, — демонструють, що в головному ми мали рацію. Найстрашніше, чого боїться Голем — це розлогого поширення інформації про нього самого. У чому ми, звісно, помилялися — це в дієвості демократичних заходів. Голем спромігся створити свою власну маріонеткову демократію; більш того — він зумів прищепити більшості населення страх перед демократією істинною. Втім, щодо того, що боротьба буде важкою, ми не сумнівалися ні на хвилину.

За всіма ознаками, наближається кульмінація поєдинку між Големом і суспільством. Голем б'ється за своє життя. Він готовий на все, і він йде на все. Йому втрачати нема чого. Але й у нас немає іншого виходу, як перемогти в цій боротьбі, бо уявити собі наслідки нашої поразки просто немислимо.

12.06.1990

ПОСТСКРИПТУМ ДРУГИЙ

Голем вмирає, і ми мучимося разом з ним. Бригади реаніматорів, одні з серпом і молотом, інші з хрестом і кадилом, чергують біля під'їзду. Замовлені вінки, а ось про осиковий кілок розпорядники похорону, схоже, згадувати вважають непристойним. Написи, білим по чорному: «Дорогому Голему — від осиротілих спадкоємців» і «Спочивай спокійно, твої справи безсмертні». По сходах вниз, на вулицю, в сніг і мороз, з будинку навпроти скидають «Слава Батьківщині Жовтня!» і натягують інше: «Нам ще знадобиться вся наша мужність. У.Черчілль».

Зима, голод, свобода.

Ліберті-шок.

Єдиний шок, від якого не помирають.

1.01.1992


Про авторів

Андрій Лазарчук (1958, Красноярськ) — російський письменник-фантаст, перекладач, поет. Один з найпомітніших сучасних авторів, які працюють в галузі літературної, філософської фантастики, турбореалізму.

Петро Лелик (1960, Тернопільщина — 2013, Київ) — український політолог, радник прем'єр-міністра Л.Кучми (1992–1993), керівник аналітичного центру при президентові України Л.Кучмі (1994–2004), автор багатьох публікацій в періодиці.

0
289
RSS
14:24
+2
Ось і обіцяна фінальна частина матеріалу Лазарчука й Лелика. Як справедливо зазначили автори, цей матеріал спричинив низку реплік, одну з яких (хоч і не найкращу, на жаль) я теж хочу розмістити на Світочі.
19:31
+2
Вибач, Тимуре, за -1 це помилка. Тричі натискав на +1 аж на четвертий вискочило -1. Голем — адміністративно -командна система — паразитичний клас. Часи перебудови.
Вибач, Тимуре, за -1 це помилка.

Нічого страшного, за рейтингом я вже випередив тебе приблизно на 30 балів. "+1" особливої погоди не робить.
_сміюсь
Якщо ця тема тебе так непокоїть, можеш мені в якості компенсації додати "+1" до Репутації в профілі. Бо я тобі підняв репутацію на +5, а ти мені — лише на +2…
_соромлюсь

Голем — адміністративно -командна система — паразитичний клас.

Швидше паразитичний клас, бо на початку автори самі кажуть, що зародився він років триста тому. Командно-адміністративна система всього лише стала вершиною його розвитку. А Голем — це колективна свідомість паразитичного класу.
07:22
+2
Навчився компенсувати, друже. КОЛЕКТИВНА СВІДОМІСТЬ — таке є не лише в людей, а й у риб, птахів і навіть у комах.
А тому Голем, Левіафан та еґреґор — це не вигадка.
07:26
+2
Тимуре, Вітаю із першістю за рейтингом! Станом на 2.11.17 о 7=25 в тебе є ЗАСЛУЖЕНІ 4335.
Голем жив на засекреченій інформації. А тепер в епоху цифрових технологій і відкритого доступу до будь-якої інформації, де йому жити?
А Ви гадаєте, що зараз вся інформація відкрита?! Ну, то я Вас розчарую. Ми справді живемо в добу інформаційного вибуху, коли кожні 10 років обсяг наявної в світі інформації подвоюється. Але це подвоєння відбувається переважно за рахунок т.зв. "інформаційного шуму". Сотні мільйонів людей в соцмережах жують-пережовують «новини» про те, яка «зірочка» завагітніла, щось там бемкнула чи прокотилася вулицями курортного містечка в новій автівці. Фальшиві мас-медіа тиражують дуті сенсації та фейки. В Інстаграмі кожна малолітня фіфочка може хоч щодня викидати сотні фоток, невміло наклацаних на мобілку… На Ютубі малолітні школярі викладають на свої канали «відоси», де вони жебонять безграмотні нісенітниці про речі, яких не розуміють…
_стежу _стежу _стежу
От що таке "інформаційний шум" — подвоюється кожні 10 років саме він. До серйозної та справді вартісної інформації докопатися стає дедалі важче з тієї причини, що для відкопування «перлин» з-під шарів «рожевого шуму» треба докладати дедалі більше зусиль…
_стежу _стежу _стежу
В таких умовах сховати справді цінну інфу, завдяки якій живе Голем, зовсім не важко.
_вибачаюсь

Випадкові Дописи