УВАГА! Сайт буде працювати до 11.04.2021. Якщо тут є якісь важливі для вас публікації, будь ласка, збережіть їх собі, або перенесіть на інший сайт до вище вказаної дати.

Таємниці Червоної Шапочки. Що приховав від нас автор найвідомішої казки?

Таємниці Червоної Шапочки. Що приховав від нас автор найвідомішої казки?
Джерело матеріалу:


Чому маленька дівчинка не боїться говорити з вовком? Вона що, не бачить, що це страшний звір? За кого вона його приймає і чому не намагається втекти?

Ці питання задають собі багато батьків, читаючи дітям «Червону Шапочку». Зустріч і розмова з вовком на лісовій стежці здаються неприродними навіть для казки — дівчинка розмовляє з ним без страху, як з сусідом. Це при тому, що вовків завжди боялися. І чому героїня приймає вовка за бабусю? Вона що, така дурна або сліпа?

А чи був вовк?

Щоб зрозуміти ці дивні речі, потрібно повернутися до народної казки, на основі якої Ш. Перро створив свою «Червону Шапочку». Називається вона «Казка про бабусю» і починається приблизно так само, як і у Перро: «Одного разу жінка приготувала хліб і сказала своїй дочці: «Збирайся і віднеси теплу булочку і пляшку молока бабусі». Дівчинка зібралася і пішла. На перехресті двох доріг вона зустріла Бзу (bzou), який запитав її: «Куди ти йдеш?»

Хто цей Бзу? Незрозуміло це було і фольклористу Ахіллу Мільєну, котрий записав казку в 1885 р в Бургундії. Оповідачі пояснили йому, що на місцевому діалекті так називають вовків-перевертнів. Погодьтеся, це пояснює, чому дівчинка запросто говорить з вовком: вона впевнена, що перед нею звичайний чоловік, і навіть не здогадується, що це перевертень у вигляді людини. У цьому світлі інакше виглядає і знаменитий діалог з бабусею, що лежить в ліжку. Дівчинка бачить перед собою бабусю, яка поступово перетворюється на вовка. І коли вона запитує бабусю, чому та така волохата, то бачить, як на шкірі у неї з'являється густа шерсть. Коли питає про кігті, бачить, як вони виростають з нігтів, про вуха — бачить, як вони подовжуються і стають трикутними, про рот і зуби — бачить, як розширюється рот і в ньому з'являються ікла.

Казки і політика

Чому ж Ш. Перро відмовився від перевертня, який в казці здається більш органічним і зрозумілим, і поміняв його на вовка? Причина — в епОсі. Людовик XIV проводив радикальну реформу побудови єдиного французького суспільства. Для цього в країні активно боролися з народними забобонами, чаклунством, вірою в перевертнів і іншою бісівщиною. І перевертень в казці залишитися просто не міг — адже в ньому пропонувалося бачити не представників темних сил, а просто душевнохворих, які в припадку нападають на людей по ночах.

На перших кордонах цієї боротьби з забобонами був Шарль Перро — академік, письменник і дуже впливовий чиновник. Він права рука могутнього Жана-Батиста Кольбера, а сам Кольбер — права рука «короля-сонця». Тоді не було більш впливової людини у Франції. Перро пропрацював з ним більше 20 років, але і після смерті Кольбера продовжував керувати академією і брав активну участь в ідеологічній політиці. На думку цілого ряду вчених, збірка казок Перро була частиною такої політики, покликаної пом'якшувати звичаї. Замість грубих і часом жорстоких народних казок, повних всякої нечисті і непристойностей, письменник підготував свої полегшені варіанти казок, які досить швидко пішли в народ. У Франції навіть в ті роки, в кінці XVII століття, багато читали, була популярна так звана «Блакитна бібліотека» — копійчані книжечки для народу. І казки Перро були найбільш популярними, їх перевидавали багаторазово.

Казкар-чиновник не тільки викинув з народних казок грубості, забобони і замінив страшних відьом чарівними феями, він ще ввів привабливі і зворушливі деталі. Так, звичайну сільську дівчинку з народної казки він зробив чарівною красунечкою і подарував їй красиву червону шапочку (у її простонародної героїні голова була непокритою). Завдяки цьому геніальному ходу казка стала однією з найпопулярніших в світі. Але крім того Перро написав для кожної казки віршовані моралі — як в байках. І, по суті, чарівна історія про дівчинку і перевертня перетворилася в байку про те, що дівчатам не варто слухати злих людей, адже вони подібні вовкам і до них можна «потрапити на десерт». А в байках звірі діють нарівні з людьми — це закон жанру. Для Перро вовк — лише символ злої людини, що спокушає невинних дівчат. І щоб виховний ефект був сильнішим і шокуючим, він відрізав у казки щасливий кінець: у Перро дівчинка з бабусею гинуть.

Цікаво, що закони побудови казки (а вони існують, як і закони природи), пізніше помстилися йому. Коли «Червона Шапочка» пішла в народ, їй знову придумали хороший кінець (дівчинку і бабусю рятують мисливці, що трапилися поруч), а мораль викинули. Саме в такому вигляді її записали і видали брати Грімм, і саме цей варіант здається нам канонічним. Майже у всіх виданнях в нашій країні приведена саме версія братів Грімм з хорошим кінцем, правда в якості автора вказано… Шарль Перро.

+2
1566
RSS
А у вас, яка казка найулюбленіша?
22:57
+2
Найулюбленішої, мабуть що, не було. Улюблених багато _вибачаюсь
09:14
+2
Тепер ясніше стало. Дякую

Випадкові Дописи