До Гармонії - Разом!      Детальніше про сайт

Таємниці Червоної Шапочки. Що приховав від нас автор найвідомішої казки?

Таємниці Червоної Шапочки. Що приховав від нас автор найвідомішої казки?


Чому маленька дівчинка не боїться говорити з вовком? Вона що, не бачить, що це страшний звір? За кого вона його приймає і чому не намагається втекти?

Ці питання задають собі багато батьків, читаючи дітям «Червону Шапочку». Зустріч і розмова з вовком на лісовій стежці здаються неприродними навіть для казки — дівчинка розмовляє з ним без страху, як з сусідом. Це при тому, що вовків завжди боялися. І чому героїня приймає вовка за бабусю? Вона що, така дурна або сліпа?

А чи був вовк?

Щоб зрозуміти ці дивні речі, потрібно повернутися до народної казки, на основі якої Ш. Перро створив свою «Червону Шапочку». Називається вона «Казка про бабусю» і починається приблизно так само, як і у Перро: «Одного разу жінка приготувала хліб і сказала своїй дочці: «Збирайся і віднеси теплу булочку і пляшку молока бабусі». Дівчинка зібралася і пішла. На перехресті двох доріг вона зустріла Бзу (bzou), який запитав її: «Куди ти йдеш?»

Хто цей Бзу? Незрозуміло це було і фольклористу Ахіллу Мільєну, котрий записав казку в 1885 р в Бургундії. Оповідачі пояснили йому, що на місцевому діалекті так називають вовків-перевертнів. Погодьтеся, це пояснює, чому дівчинка запросто говорить з вовком: вона впевнена, що перед нею звичайний чоловік, і навіть не здогадується, що це перевертень у вигляді людини. У цьому світлі інакше виглядає і знаменитий діалог з бабусею, що лежить в ліжку. Дівчинка бачить перед собою бабусю, яка поступово перетворюється на вовка. І коли вона запитує бабусю, чому та така волохата, то бачить, як на шкірі у неї з'являється густа шерсть. Коли питає про кігті, бачить, як вони виростають з нігтів, про вуха — бачить, як вони подовжуються і стають трикутними, про рот і зуби — бачить, як розширюється рот і в ньому з'являються ікла.

Казки і політика

Чому ж Ш. Перро відмовився від перевертня, який в казці здається більш органічним і зрозумілим, і поміняв його на вовка? Причина — в епОсі. Людовик XIV проводив радикальну реформу побудови єдиного французького суспільства. Для цього в країні активно боролися з народними забобонами, чаклунством, вірою в перевертнів і іншою бісівщиною. І перевертень в казці залишитися просто не міг — адже в ньому пропонувалося бачити не представників темних сил, а просто душевнохворих, які в припадку нападають на людей по ночах.

На перших кордонах цієї боротьби з забобонами був Шарль Перро — академік, письменник і дуже впливовий чиновник. Він права рука могутнього Жана-Батиста Кольбера, а сам Кольбер — права рука «короля-сонця». Тоді не було більш впливової людини у Франції. Перро пропрацював з ним більше 20 років, але і після смерті Кольбера продовжував керувати академією і брав активну участь в ідеологічній політиці. На думку цілого ряду вчених, збірка казок Перро була частиною такої політики, покликаної пом'якшувати звичаї. Замість грубих і часом жорстоких народних казок, повних всякої нечисті і непристойностей, письменник підготував свої полегшені варіанти казок, які досить швидко пішли в народ. У Франції навіть в ті роки, в кінці XVII століття, багато читали, була популярна так звана «Блакитна бібліотека» — копійчані книжечки для народу. І казки Перро були найбільш популярними, їх перевидавали багаторазово.

Казкар-чиновник не тільки викинув з народних казок грубості, забобони і замінив страшних відьом чарівними феями, він ще ввів привабливі і зворушливі деталі. Так, звичайну сільську дівчинку з народної казки він зробив чарівною красунечкою і подарував їй красиву червону шапочку (у її простонародної героїні голова була непокритою). Завдяки цьому геніальному ходу казка стала однією з найпопулярніших в світі. Але крім того Перро написав для кожної казки віршовані моралі — як в байках. І, по суті, чарівна історія про дівчинку і перевертня перетворилася в байку про те, що дівчатам не варто слухати злих людей, адже вони подібні вовкам і до них можна «потрапити на десерт». А в байках звірі діють нарівні з людьми — це закон жанру. Для Перро вовк — лише символ злої людини, що спокушає невинних дівчат. І щоб виховний ефект був сильнішим і шокуючим, він відрізав у казки щасливий кінець: у Перро дівчинка з бабусею гинуть.

Цікаво, що закони побудови казки (а вони існують, як і закони природи), пізніше помстилися йому. Коли «Червона Шапочка» пішла в народ, їй знову придумали хороший кінець (дівчинку і бабусю рятують мисливці, що трапилися поруч), а мораль викинули. Саме в такому вигляді її записали і видали брати Грімм, і саме цей варіант здається нам канонічним. Майже у всіх виданнях в нашій країні приведена саме версія братів Грімм з хорошим кінцем, правда в якості автора вказано… Шарль Перро.

Джерело матеріалу:
+2
291
RSS
А у вас, яка казка найулюбленіша?
23:57
+2
Найулюбленішої, мабуть що, не було. Улюблених багато _вибачаюсь
10:14
+2
Тепер ясніше стало. Дякую

Випадкові Дописи