Анатолій ВИСОТА: Водо-вугільна суспензія ГОРИТЬ у Києві (1, 11.17)

(подорожуючи інтернетом) 

«…Коли одпочити
Ляжеш, Боже, утомлений?
І нам даси жити!»

Т. Шевченко з поеми «Кавказ»

Українські вчені створили пристрій, що може позбавити Україну від газової залежності

Земля — це школа, а люди в ній – учні 
А для чого все це затіяно? Дехто каже, посилаючись на Біблію, щоб люди плодилися й розмножалися та заповнювали собою Землю. Дехто каже, що люди навчаються і вдосконалюються для творення-вдосконалення свого оточення. Інші сумніваються в цьому і гадають, що людей готують для поповнення Божественної Ієрархії. Поглядаючи на птахофабрики й свиноферми, деякі дослідники хапаються за голову (яка підступність!) від здогаду, що люди на Землі радіють і мучаться для зняття з них емоційного потенціалу Тими, Хто їх створив і поселив на Землю. Є й такі, хто переконаний, що свідомість людей задіяна в Божественній свідомості для утримання Всесвіту.
Як не є, а основою земної школи є СТВОРЕННЯ ПЕРЕШКОД, долаючи які людина навчається і вдосконалюється. Одною з таких перешкод є контрастні температури оточуючого середовища так десь від мінус 30 до плюс 30 градусів Цельсія. Якщо жару ще можна якось витерпіти, то холод робить із людини безживну колоду. Люди навчилися зігріватися не лише одягом, а й відділяючи себе від холодної смерті зігрітим приміщенням. Щоб зігрітися, вони палили листя, солому, дрова і все, що горіло.
Ще недавно в 50-ті роки минулого 20-го століття Київ був оповитий димом, бо в багатьох кватирах у грубах горіли дрова. Зараз приміщення українці опалюють переважно природнім газом (метаном), але з-за його дорожнечі потроху, особливо по селах, знову переходять на дрова. Я це пишу для усвідомлення того, що і в наш час для людей існує проблема дешевого і доступного джерела тепла.

            Що ж це за винахід? 
Здавна люди зігрівають себе не лише дровима, а й викопним паливом: торфом, бурим вугіллям і кам’яним (ененгетичним і антрацитом), які утворилися за мільйони років із органічних решток, включаючи й давні дерева. Ось як виглядає 10-тонний шматок бурого вугілля в японському музеї: 

На сучасних ТЕС, наприклад на Трипільській, кам’яне вугілля розмелюють у млинах на порох, який і спалюють у котлах, отримуючи і тепло, й електроенергію. Раніше палили і метан, але він дорогий.
Шестеро український вчених із Київського національного університету ім. Шевченка, та Київського політехнічного інституту ім. Сікорського (пишу скорочено КНУ і КПІ) додумалися спалювати водо-вугільну суміш, тобто розчинений у воді порох бурого вугілля. І ця водо-вугільна суспензія таки в них загорілася! Ось подивіться, що це за пристрій: 

           Хто ж ці творці? 
Це аспірант із КНУ Микола Клочок, для якого винахід точно стане основою кандидатської дисертації. 

Та Юрій Попіль – доцент КПІ. 

Науковці знайшли спосіб поєднати буре вугілля та воду таким чином, щоб отримати потужний процес горіння, щоправда для цього ще треба плазмотрон і електрика. Давайте розберемося.
          Плазма і плазмотрон 
Плазма з грецької перекладається як «зображення, вигадка» і вважається четвертим (а може насправді першим? після твердого, рідкого і газоподібного) агрегатним станом речовини. Це високотемпературний газ, в якому з частини атомів обідрали електрони. Присутність вільних електричних зарядів робить плазму провідним середовищем, що зумовлює її значно більшу (у порівнянні з іншими агрегатними станами речовини) взаємодію з магнітним і електричним полями. «Четвертий стан речовини» відкрив Вільям Крукс у 1879 р., а назву «плазма» запропонував Ірвінг Ленгмюр у 1928 р. Запаліть сірника і ви теж добудете в домашніх умовах плазму, правда вона холодна, бо має температуру всього до 1000 градусів Цельсія.
А плазмотрон — це пристрій для одержання стаціонарного струменя плазми з температурою до 20 000 С°. Застосовують його в електрозварюванні. Мабуть більшість з вас бачили електрозварку і затуляли очі від потужного ультрафіолетового випромінювання. Очі затуляли, а щоки червоніли, як при загорянні від літнього Сонця. Отож наші вчені додумалися подавати у плазмовий струмінь між двома електродами сніп розпиленої водо-вугільної суспензії. Вона загоряється й виходить факелом із широкого розтрубу. Невелику кількість електричної енергії вчені використали як пусковий механізм хімічної реакції, яка у подальшому у вигляді факелу передає тепло. І як наслідок – невелика кількість електрики дає велику кількість тепла.

Дослідники порахували, що при спалюванні водо-вугільної суспензії в струмені плазми утворюється така велика кількість тепла, що при опалюванні, до прикладу, житлових приміщень таким пристроєм це є в кілька разів ефективнішим (дешевшим!) від спалювання метану. Вони пояснюють це тим, що під дією ультрафіолету плазмотрона із шести молекул води і шести молекул вуглекислого газу утворюється молекула глюкози, яка потім згорає. Вчені сподіваються, що при застосуванні їхнього винаходу буде менше забруднюватись навколишнє середовище ніж при традиційних способах спалювання. Його можна буде застосовувати як в домогосподарствах, так і в промисловості.

           Що ж далі? 
Є лабораторний пристрій, який побачили в натурі і теплотехніки, і директори ТЕС. Проект став переможцем конкурсу стартапів «Sikorsky Challenge 2017», який щорічно проводить КПІ, і це означає появу перших інвестицій в подальшу розробку устаткування. Однак потрібні серйозні кошти для його доведення до серійного виробництва. Олігархи кошти не дають, бо їх вигідніше продавати тепло- й електроенергію за високими цінами. Винахідники пообіцяли випробувати свій винахід для обігріву корпусу КПІ. Ведуться переговори з керівництвом Криворізької ТЕЦ, щоб переобладнати один з котлів для нагрівання його водо-вугільною суспензією. 

Важливо, що випробовування пристрою проводять і на майданчику на Дарницькій ТЕЦ міста Києва. Винахідники є патріотами України й продавати винахід за кордон не збираються.

         Що я про це думаю 

Винахід є економічно вигідним та екологічно безпечним, стверджують вчені з Київського національного університету імені Тараса Шевченка та Київського політехнічного інституту імені Ігоря Сікорського. І з цим, мабуть, можна погодитися. Сумнів викликає твердження дослідників, що спалювання водо-вугільної суспензії для обігрівання будинку обходиться в шість раз дешевше ніж при користуванні метаном. Сумнів викликає і їхнє пояснення, що в їхньому пристрої горить не лише вуглець з бурого вугілля, а й новоутворена під дією ультрафіолету глюкоза. Закон збереження і перетворення енергій ніхто не відміняв, а тому кількість енергії ультрафіолету на утворення молекул глюкози із молекул води і вуглекислого газу приблизно дорівнює кількості теплової енергії при спалюванні новоутворених молекул глюкози.
Гадаю, що при використанні розробленого пристрою досягається більша повнота згоряння вугілля, а тому утворюється менше сажі, кіптяви і диму. Я це й сам помічав у проведених мною дослідах з «чудо-мембраною…», що викладено у статті «ВОДА ГОРИТЬ і в Красному».
Люди прагнуть жити безпечно, спокійно й розмірено і винахід київських вчених мав би цьому сприяти. Нікола Тесла умів черпати енергію з навколишнього середовища і його електромобіль живився від якоїсь коробки з антеною. Хто йому заборонив дати людству невичерпне джерело енергії? Кілька років тому стало відомо про ГЕНЕРАТОР РОССІ. Це пристрій, в якому один ізотоп нікелю перетворюється в інший з виділенням величезної кількості тепла. Змінний елемент цього генератора має розмір олівця. Він діє рік, опалює домогосподарство і коштує 10 доларів. Це майже невичерпне джерело енергії. Хто заборонив його впровадження на користь людству? Нафтові мільярдери?
Гадаю, що до правильної відповіді підійшов Тарас Шевченко. Ось його геніальні слова із поеми «Кавказ»:
«…Коли одпочити ляжеш, Боже утомлений, і нам даси жити?...». Куратори Землі і людства й не думають облишити випробування для людей. Але добре, що вслід за Шевченком і ми про це вже здогадалися.

 Хай же буде!