До Гармонії - Разом!      Детальніше про сайт

Макет радянської історії

Макет радянської історії
Джерело матеріалу:

Де зараз справжній крейсер «Аврора» і що замість нього плаває по Неві...


У минулі вихідні  (20-21 вересня 2014 року — прим. перекладача) тисячі жителів Санкт-Петербурга і туристів висипали на набережні, щоб побачити, як легендарна «Аврора» рушила з місця своєї вічної стоянки в Кронштадт — на ремонт. Крейсер зустрічали шумно, криками «ура!» І «слава флоту!».

Нікому при цьому не спадало на думку, що по Неві йде навіть не новоділ, а найсправжнісінький муляж крейсера, що пройшов три війни і дві революції. Від корабля, який воював з Японією і Німеччиною, на нинішній «Аврорі» залишилися тільки шматок машини, радіорубка і ринда. А справжній крейсер революції вже три десятиліття гниє в Лузькій губі Фінської затоки.

Місцеві жителі розграбували його ще за радянської влади. Донині в селах можна зустріти сходи з авроровскіх трапів і корабельний ілюмінатор, що став віконечком туалету. «РБК Lifestyle» вирішив згадати славетну історію знаменитого крейсера, який більш ніж за століття пережив багато — від атак японських кораблів до зйомок в його каютах порнофільму.

Гордість флоту

«Аврора» була спущена на воду 11 травня 1900 року в присутності царської сім'ї. Ще три роки крейсер добудовувався і проходив випробування. Потім «Аврора» встигла походити по Балтиці, Атлантиці, Середземному морю, так що до моменту початку російсько-японської війни виявилася чи не найкращим бойовим судном, побудованим за останній час. Це підтвердилося під час знаменитого переходу Другої Тихоокеанської ескадри, сформованої на Балтиці й кинутої на допомогу обложеному японцями Порт-Артуру.

Після підписання мирного договору з Японією і тривалого ремонту «Аврора» повернулася на Балтику.

Вона здійснювала походи по всьому світу, виконуючи представницькі функції. Саме вона, наприклад, возила російську делегацію на чолі з великим князем Борисом Володимировичем на коронацію короля Сіаму в Бангкок.

Першу світову війну «Аврора» зустріла, здійснюючи навчальні рейси з вихованцями Морського корпусу по Балтиці. Всупереч розхожій думці активної участі в цій війні крейсер не брав. Спочатку «Аврора» з іншими судами патрулювала Фінську затоку, потім прикривала мінні тральщики і одного разу підтримувала сухопутні частини артилерійським вогнем. Жодного пошкодження за всі роки війни крейсер не отримав.

У Цусімську протоку крейсер увійшов в центрі першої колони російських кораблів і майже відразу прийняв бій. В ході Цусімської битви «Аврора» випустила по противнику 1905 снарядів і в якийсь момент сама опинилася під перехресним вогнем японських кораблів. Однак завдяки грамотним діям екіпажу, втрати виявилися мінімальними. Більш ніж з п'ятисот чоловік, що знаходилися на борту, в бою загинули лише п'ятнадцять. У тому числі капітан Євген Єгоров.

Разом із залишками розгромленої ескадри крейсер відійшов до Маніли. Перша війна закінчилася для «Аврори» 27 травня 1905 року. Російські судна були інтерновані американцями, а з екіпажів взято підписку про подальшу неучасть в бойових діях.

Після підписання мирного договору з Японією і тривалого ремонту «Аврора» повернулася на Балтику. Вона здійснювала походи по всьому світу, виконуючи представницькі функції. Саме вона, наприклад, возила російську делегацію на чолі з великим князем Борисом Володимировичем на коронацію короля Сіаму в Бангкок.

Першу світову війну «Аврора» зустріла, здійснюючи навчальні рейси з вихованцями Морського корпусу по Балтиці. Всупереч розхожій думці активної участі в цій війні крейсер не приймав. Спочатку «Аврора» з іншими судами патрулювала Фінську затоку, потім прикривала мінні тральщики і один раз підтримувала сухопутні частини артилерійським вогнем. Жодного пошкодження за всі роки війни крейсер не отримав.

Восени 1916 року «Аврора» остаточно повернулася в Кронштадт, а потім перейшла для капітального ремонту в Петроград. Отут і почалася найцікавіша частина її біографії. Дізнавшись про тривалу стоянку в столиці, капітан першого рангу Михайло Нікольський жахеувся. Ось що він написав у рапорті командуванню: «Команда, досі не піддана злочинної агітації, піддасться їй і, як це часто буває, перейде в іншу крайність — завдяки своїй згуртованості з найнадійнішої під час війни стане найбільш ненадійною. Ґрунт для цього найсприятливіший — тривала стоянка в Петрограді біля заводу».

Холостий постріл

Слова капітана виявилися пророчими. В лютому 1917 року найжорсткішою дисципліною йому вдавалося стримати екіпаж від розкладання. Нижніх чинів просто не випускали на берег, намагаючись зайняти роботою. Зрозуміло, що серед матросів зріло невдоволення, і для вибуху невдоволення була потрібна лише іскра.

На «Аврору» привезли велику групу заарештованих «агітаторів і підбурювачів». Серед матросів негайно поповзли розмови, що крейсер стане плавучої в'язницею. Капітан зажадав негайно перевести засуджених на берег. У той момент, коли конвой вивів арештантів на палубу, екіпаж вийшов з підпорядкування і спробував звільнити в'язнів.

Нікольський і старший офіцер корабля Огранович намагалися зупинити натовп наказами, а коли зрозуміли, що їх все одно ніхто не слухає, відкрили вогонь з табельної зброї.

В результаті стрілянини двоє матросів були легко поранені, а один — Порфирій Осипенко — убитий.

Міська влада відразу ж запропонувала придушити бунт силами козаків, але капітан Нікольський відмовився. І дарма. Наступного ранку до крейсера вийшла демонстрація з червоними прапорами, стрічками і пов'язками. Стримувати матросів офіцери не стали, та й все одно не змогли б. Екіпаж приєднався до демонстрантів.

Агітатори з числа робочих зажадали розправи над командирами крейсера. Капітана і старшого офіцера вирішили відвести в Таврійський палац, де збирали всіх, хто намагався протидіяти повстанню. Нікольського і Ограновича побили, і, зірвавши погони, виставили на чолі процесії. Обох при цьому примушували нести червоні прапори. Офіцери відмовилися, за що негайно був вбиті. Старшому офіцеру встромили в горло багнет, капітану вистрелили в голову.

На «Аврорі» почалося нове життя з судновим комітетом, великим більшовицьким осередком і щоденними мітингами, так що до жовтня вона повністю підпорядковувалась Петроградській Раді. Якщо відійти від міфів, створених радянською агітацією, роль крейсера в подальших подіях виглядає вельми туманно. Спочатку він відійшов від заводської пристані для того, щоб відновити рух по Миколаївському мосту. Його захопили і розвели юнкера. Крейсер підійшов до мосту впритул і його захисники розбіглися. Корабельні електрики звели міст, і «Аврора» відійшла до Англійської набережної. Звідти о 21.40 і пролунав той самий холостий постріл.

За планом перевороту далі «Аврора» нібито мала стріляти по резиденції Тимчасового уряду бойовими. Це, однак, є досить сумнівним. По-перше, з такої позиції по Зимовому палацу стріляти неможливо — завадять будинки на набережній. По-друге, бойових снарядів на «Аврорі» просто не було. Весь арсенал вивантажили на базі в Кронштадті. Та й холостий заряд на борту виявився абсолютно випадково.

«Іконою» і символом революції «Аврору» зробили набагато пізніше — в епоху розвиненого соціалізму. Тоді ж, в 1917-му, крейсер розглядався як звичайнісіньке судно, до того ж старе і мало на що придатне. Пізніше «Аврору» і зовсім планувалося… затопити на підступах до Кронштадту. Очікувався напад англійської ескадри і героїчне судно стало б штучною перешкодою. Її для цих цілей навіть в затоку кілька разів виводили.

На самому ж кораблі, команда якого складалася не лише з більшовиків, коїлося казна-що. Зовсім випадково судновий лікар запобіг спробі масового отруєння — хтось проник на камбуз і отруїв їжу перед обідом. Далі на борту виявили бомбу, при спробі знешкодити яку прогримів вибух. З «Аврори» втік відставлений після виборів голова суднового комітету Корунов. Дезертир вкрав червоний прапор — той самий, під яким гармата «стріляла» по Зимовому» і… розкроїв його для пошиття кофти.

Участі в Громадянській війні «Аврора» не приймала зовсім — практично весь екіпаж пішов на сухопутні фронти. До 1923 року вона без діла стояла біля причалу в Кронштадті, а потім знову стала навчальним кораблем. До речі, відзначилася вона і в цій якості. 20 липня 1923 року поблизу Кронштадта проходили шлюпочні навчання. Увечері аврорівці висадилися на форт «Павло I» щоб відпочити. Відпочивали, ясна річ, зі спиртним. І курили, попри те, що на форті зберігався весь чималий запас мін Балтійського флоту. Вибухи від розпочатої «в результаті необережного поводження з вогнем» пожежі гриміли більше доби. У Кронштадті і розташованому на іншому березі Оранієнбаумі не залишилося жодної цілої шибки.

Велика Вітчизняна пройшлася по «Аврорі» катком. Вже в липні 1941-го з крейсера зняли всі гармати і сформували батарею під назвою «Аврора», яка загинула в боях з німецькими танками. Саме судно, озброєне єдиною зеніткою, обстрілювали як з повітря, так і з суші, швидко прийшло в повну непридатність і, врешті-решт, затонуло.

Новоділ за 35 мільйонів

Після війни підняти те, що залишилося від героїчного крейсера революції, вдалося лише з другої спроби. «Аврора» опинилася на верфі, де її перебудували під легендарний «Варяг» і віддали кіностудії імені Горького для зйомок однойменного фільму. Те, що вийшло в результаті, і встало на вічну стоянку до Нахімовського училища 17 листопада 1947 року.

Ніщо, однак, не вічне під місяцем. До початку 1980-х років нижня частина корпусу «Аврори» просто згнила. З трюму цілодобово відкачували воду. Стало зрозуміло, що до пафосного святкування 70-річчя Жовтня крейсер не дотягне. 18 серпня 1984 року «Аврора» вирушила на Північну верф. Тоді її теж проводжали тисячі людей, які висипали на набережні. Ленінградці не знали, що бачать справжні останки крейсера революції востаннє. По суті, на верфі почалося будівництво нового корабля. Воно обійшлося державі в 35 млн руб. «Аврору» розрізали уздовж корпусу. У нову конструкцію вставили лише кілька добре збережених елементів старого судна. Так що на Петербурзьку набережну повернувся повний новоділ.

Виникло природне запитання: що ж робити зі старим корпусом. Знищити? У роки радянської влади таке вважали б ідеологічною диверсією. Корпус, що ледь тримався на плаву, відбуксирували до селища Вістіно на Лузькій губі Фінської затоки. До війни там будували базу для військових кораблів. У 1941 році, з наступом німців, її підірвали, щоб не дісталася ворогові. До одного з побитих вибухами пірсів і встала «Аврора».

Спершу крейсер революції по-тихому грабували військові. Потім, з їхньої повної згоди, місцеві жителі, працівники риболовецького радгоспу «Балтика», кинули клич: «Мужики, гайда «Аврору» різати!». Відгукнулися багато хто. Вандали не приховують, що вивозили майно вантажівками. Ілюмінатори, двері, кахлі з душових, листову мідь, металеві трапи. Останні випилювали за допомогою зварювання. У якийсь момент спрацювала залишена незайманою система пожежогасіння, і весь корабель залило піною.

Кінець справжнього крейсера виявився абсолютно незавидним. Коли брати на борту стало нічого, остов вирішили наповнити камінням і, відтягнувши від берега, перетворити на хвилеріз. Перша частина операції пройшла успішно. Друга — ні. У десятці метрів від берега корпус завалився на бік і намертво застряг в мулі. Він так і лежить, наче кістяк гігантської риби, і досі піддається атакам стерв'ятників. Взимку, коли залив замерзає, на лід виходять мисливці за металом. Влітку біля «Аврори» пірнають дайвери, намагаючись підняти хоч щось і перетворити на сувенір.

За останніми, до речі, зовсім не обов'язково спускатися під воду. Достатньо просто пройти по навколишніх селах і уважно подивитися на будівлі кінця 1980-х — початку 1990-х. Деталі корабля, що стали будівельними елементами, зустрічаються на кожному кроці. Найбільш креативний приклад народної творчості височіє біля в'їзду в село Дубки. Місцевий житель вставив корабельні ілюмінатори в ворота будинку і… туалет, перетворивши його на гальюн.

Нове життя

За іронією долі, з «Авророю» виявився пов'язаним не тільки початок ери радянської влади, але й її кінець. Пограбований корпус топили в затоці в серпні 1991. За два тижні стався путч, і в країні почалося нове життя. Справжня «Аврора» люто помстилася своєму муляжу. Від того, що почалося на новому борту, жахнулися б як ті, кому доводилося служити на крейсері, так і ті, кого приймали в піонери на його борту.

На «Аврорі» зняли справжнісінький порнофільм. «Російський Ларрі Флінт» Сергій Прянішніков проник на борт під приводом зйомки кіно про революцію. Щоправда, порнопродюсер не став розшифровувати, що фільм «У боротьбі за це» присвячений революції сексуальній. «Аврору» стали здавати під корпоративи. Найвідоміший пройшов за участю Валентини Матвієнко, Ельвіри Набіулліної та Іллі Клебанова. Чиновники послухали Сергія Шнурова, подивилися танці напівголих балерин і перформанс арт-групи «Річковики», що полягав в стрибках з борту крейсера в Неву.

«Аврора» перетворилася на місце яскравих політичних акцій. Зокрема, в жовтні 2011-го на ній підняли піратський прапор. На довершення всього від «Аврори» відмовилися військовики — навіщо флоту судно, позбавлене ходової частини?.. Збройним силам крейсер повернув Сергій Шойгу. Він же ухвалив рішення і про новий ремонт, на який «Аврору» і потягнули в Кронштадт. Ремонтувати крейсер планують в два етапи. В цьому році за півтора місяці поміняти електрокабелі, насоси та відремонтувати генератори. У 2015 році «Аврору»… приведуть в ходовий стан. Куди і навіщо попливе такий корабель — загадка. Зате шоу, з перетягуванням крейсера через історичний центр Петербурга відбудеться ще як мінімум тричі.

Сергій Андрєєв

+2
271
RSS
12:15
+2
Про те, що в тодішньому Ленінграді всім охочим демонструється лише макет «Аврори», повідомлялося по ТБ ще на початку «лихих 90-х». Ця стаття доволі свіжа — за 2014 рік.
_стежу
Що ж, вона є доброю ілюстрацією того, що вся радянська історія була суцільним фейком.
_вибачаюсь
15:49
+2
Так і зараз фейк у наслєдніков СССР все ще продовжується на всіх рівнях
19:34
+1
100 років тому. Аж не віриться.

Випадкові Дописи