До Гармонії - Разом!      Детальніше про сайт

Страх смерті

Страх смерті

Індійська притча

В рибальському селі жило багато родин. Щодня на світанку вони спускали свої човни в море, закидали сіті та співали пісні, почуті ними ще від батьків. На заході витягали свої сіті та пливли додому. Деякі човни море викидало на скелі, й тоді хтось із рибалок гинув. Але поклик моря був нездоланний, і вони знов піднімали вітрила.

Саме так якось син [одного] рибалки втратив батька. Увечері, коли він йшов на ринок, щоб купити там нові рибальські сіті, він зустрів сина поміщика, який запитав його:

— Я чув, що твій батько минулого тижня потонув?

— Так. Це так.

— І після цього ти знову вийдеш в море?

— Так. Це так.

— А скажи, ким був твій дідусь і як він помер?

— Він був рибалкою і потонув в морі.

— А його батько?

— Він був пірнальником за перлами і одного разу не повернувся з глибини.

— Дивно, що ви за люди? Всі ви завжди гинете в морі й тим не менше виходите туди знов і знов! Вам не лячно?

Тепер настала черга запитувати синові рибалки:

— Я чув, що ваш дідусь нещодавно помер. Де він помер?

— Він помер удома уві сні. Він був старим.

— А ваш прадід?

— Він теж був старим і помер у себе вдома.

— А його батько?

— Мені говорили, що він довго хворів і помер у себе вдома.

— Боже мій! Всі вони померли в своєму будинку. І ви продовжуєте жити в тому ж самому житлі? І вам не лячно?

Джерело матеріалу:
+2
90
RSS
08:57
+2
Щось аналогічне я міг би сказати про шахтарів _вибачаюсь
13:26
+2
Рибальські сіті (мережі), але не тенета.
Дякую!
17:21
+2
Коли людина довго і тяжко хворіє і неминуче думає про свій кінець, боячись такого фіналу, то йому ще при житті дається можливість побувати по ту сторону завіси і дізнатись що по чому — позбутись страху смерті.
Сумніваюся. Я хворію від народження, про смерть думала багато разів, а на «той світ» мене не пускали навіть в шпаринку заглянути.
Я в загалі якась дивна. Вірю в різні містичні речі, але в моєму житті вони не трапляються.
Наївна ви, одначе: життя саме по собі — ось найбільша містика _сміюсь
01:38
+2
про смерть думала багато разів, а на «той світ» мене не пускали навіть в шпаринку заглянути.

В словах Олександра ключовий момент це — страх смерті. Я не думаю, що в когось з активних користувачів Світоча є страх смерті. Ми вже знаємо достатньо, щоб такого страху не було. Тому й немає потреби щось особливе нам показувати _посмішка
Мабуть що, готовий з цим погодитися. Принаймні пошлюся на мою власну статтю «Перевертаємо піраміди» та коментар Дзвінкої Сопілкарки до неї.
Суміщення пірамід
Дзвінка в своєму коментарі сама ж написала, що якщо людина при народженні мала не надто малий енергетичний рівень (наприклад, 200-300), то вона може ігнорувати базові рівні піраміди Маслоу та націлюватися одразу ж на вищі рівні.
Спробую трішечки розвинути цю думку. Звертаю увагу на такі рівні вібрацій, як ганьба (20), почуття провини (30), апатія (50), горе (75), страх (100), бажання (125), гнів (150), гординя (175). Саме на ці «больові точки» тиснуть релігії фіолетової, червоної та синьої парадигм! Адже коли людина почувається:
— приниженою (відчуттям того, що ніяк не вдається позбутися гріхів);
— зганьбленою (своєю не-святістю);
— винною (що є «купкою гною в очах Божих»);
— зажуреною (через своє приниження, ганьбу і провину);
— коли боїться (наприклад, чортів і пекельних мук);
— бажає (спасіння від чортів і пекельних мук);
— гнівається (на ту «прикрість», що й досі існують ті, хто не очистився від гріхів);
— відчуває гордість (що стала принаймні «непоганою» людиною)…
Такою людиною, яка перебуває в будь-якому з цих станів, дуже легко керувати, маніпулятивними методами примушуючи працювати на фіолетові, червоні та сині культи! Отже, жерці цих культів і релігій завжди прагнутимуть тримати свою паству на енергетичних рівнях, що не досягають 200. Бо рівень 200 — це вже сміливість! Сміливість повірити в те, що Бог — не тупий злий йолоп, Якому більше немає чим зайнятися, як із садистською насолодою прирікати мільйони і мільйони людських душ на вічні пекельні муки й діставати від цього знов-таки садистське задоволення. Спробуй-но поманіпулювати хоч би отаким сміливцем! Не кажучи вже про тих, хто перебуває на рівнях, вищих за 200…
Саме тому представники традиційного християнства так бісилися, коли з'явилися лютерани, кальвіністи та інші протестанти оранжевої парадигми. Саме тому досі плодяться і множаться жахлики про «тоталітарні секти», куди автоматом включають всі без розбору оранжеві й зелені духовні течії — між іншим, одним з джерел генерації цих жахликів є традиційні церкви і «правильні» віряни. Тоталітарні секти справді є… однак не всі оранжеві й зелені духовні рухи належать до тоталітарних сект! А мета тут одна-єдина: не допустити енергетичного зростання якомога більшого контингенту своєї пастви — бо кого ж тоді священики «пастимуть»?!
На Світочі зосереджуються люди, націлені на духовний розвиток, можливий при наявності певної енергетичної бази особистості. Тому мені теж важко уявити, що наших завсідників аж так легко налякати перспективою смерті. Страх — це рівень 100. Це відповідність «потребам в безпеці» піраміди Маслоу. Перебування на Світочі не захистить ні від чого! Отже, той, хто шукає істину разом з іншими в межах нашої спільноти, або вже задовольнив свою потребу в безпеці, або має персональний рівень енергетики настільки високий, що ігнорує людську потребу в безпеці (наприклад, розуміючи, що «всі процеси у Всесвіті відбуваються так, щоб все складалося як слід»). Тож і мені також важко уявити, щоб завсідники Світоча відчували страх смерті. Можливо, тут має місце… наприклад, філологічна неточність?! Можливо, людина відчуває щось інше, а не страх — просто за звичкою називає це саме «страхом»?..
_стежу
10:39
+3
Мій коментар базується на реальній події. У домі, де я жив, один сусід хворів на рак. Ситуація вже була безнадійна, смерть неминуча. Близькі переживали. Коли у розмовах промайнуло слово смерть, то він несподівано сказав, що не боїться вмирати, бо вже там був і знає, що то таке.
Не заперечую, але не треба розповсюджувати один прецедент на всіх людей _вибачаюсь
12:58
+2
Доброслав і Тимур розказали про те, ХТО боїться смерті. У цій боязні і сила всіх релігій. Друже Олександре, треба було б розпитати в того сусіда подробиці того, що за ПОРОГОМ.
14:41
+1
Я про це дізнався вже після його смерті. Зараз достатньо інформації про астральний світ. Мені найбільше подобається книжка «Письма живого усопшего» Е. Баркер. Рампа Лабсанг теж досить детально все описав.

Випадкові Дописи