До Гармонії - Разом!      Детальніше про сайт

Він просто БУВ героєм

Він просто БУВ героєм

В нещодавньому матеріалі, написаному для чиказького тижневика «Час і Події» (а на Світочі це була моя ювілейна — 400-та публікація в блозі) я згадував роман Аркадія та Бориса Стругацьких «Град приречений» (написаний у 1975 році, опублікований у 1988-1989 роках). Поруч з процитованими в тій статті фрагментами тексту є ще багато інших, що заслуговують на увагу. Зокрема, отакий:

«Запевняю тебе, друже, що Улісс не рвався в герої. Він просто БУВ героєм — натура у нього була така, не міг він інакше. От ти не можеш лайно їсти — нудить, а йому нудно було сидіти царьком в задрипаній своїй Ітаці».

Всі знають, що брати Стругацькі творили за часів т.зв. «розвиненого соціалізму», коли в мистецтві панував т.зв. «соцреалізм». Панував цілком офіційно. Все, що бодай якось можна було притягнути (навіть за вуха), замаскувати під соцреалізм — теж оголошувалося соцреалізмом. Все, що не можна було притягнути (навіть за вуха), замаскувати під соцреалізм — оголошувалося збоченим «буржуазним мистецтвом». Паразитичним, загниваючим і вмираючим...

Ясна річ, що притягування творчості братів Стругацьких (окрім хіба що раннього НФ-роману «Країна багряних хмар») до соцреалізму — це, що називається, «приший кобилі хвіст». Причому «білими нитками»...

Ці письменники постійно хитрували, у вельми завуальованій формі — езоповою мовою говорячи те, про що говорити відкритим текстом було неможливо. Значну увагу вони приділили, зокрема, педагогічно-виховній тематиці. Наведений вище фрагмент насправді є яскравим запереченням теорії tabula rasa, на якій значною мірою базувалася не тільки радянська педагогіка, але й ідеологія в цілому.

І це очевидно. Бо ще Карл Маркс і Фрідріх Енгельс виходили з того, що всі біди в світі коріняться в невідповідності продуктивних сил і виробничих відносин: мовляв, рано чи пізно інерція виробничих відносин починає заважати розвитку продуктивних сил — тоді в суспільстві відбувається революційна зміна старих виробничих відносин новими. Остання ж революція змете приватну власність — той самий фактор, що заважає людству наблизитися до повного щастя...

Отже, якщо «прописати» як окремим народам і країнам, так і людству в цілому «правильні» виробничі відносини — комуністичні, то й окремі народи та країни, а також людство в цілому досягнуть повного щастя протягом осяжного майбутнього! Звісно, незгодні як з глобальною, так і з локальними комуністичними революціями мають бути… Але хто не згоден — тих можна спробувати перевиховати. Ну, а якщо якісь там реакційні класи й насміляться чинити опір комуністичній революції, то вони просто… відімруть.

Важко сказати, чи уявляли класики марксизму, що «відмирання реакційних класів» обернеться, наприклад, ГУЛАГом для СРСР загалом і Великим Голодомором для українців зокрема. Якщо не передбачали, то вони явно не генії, якими їх змальовувала радянська пропаганда. Якщо ж передбачали… тим гірше для них! В будь-якому разі, радянські практики марксизму, додатково збагаченого ленінізмом, активно «переписували» те, що їх не влаштовувало в людях. Бо щиро вірили: «стерти» з людини все погане, перетворивши її на tabula rasa, щоб потім «написати» зверху нове й прекрасне — можливо! А що напишеш, те й вийде...

Беремо куховарку (доярку, прибиральницю та ін.), «стираємо» з неї весь негатив, а на отриману tabula rasa записуємо лише й виключно передові управлінські показники — і ось результат: навіть куховарка (доярка, прибиральниця та ін.) може керувати державою! Бо такі умови їй створили, таку особистість «написали» на tabula rasa, що залишилась після «відшкрябаної від негативу» пересічної городянки або сільської тітки… Щоб уникнути обвинувачень в приписуванні цієї тези В.І.Ульянову-Леніну, наведу замість цієї згорнутої формули те, що він справді написав в статті «Чи утримають більшовики державну владу?» (жовтень 1917 року):

Ми не утопісти. Ми знаємо, що будь-який чорнороб і будь-яка куховарка не здатні зараз же вступити в управління державою. У цьому ми згодні і з кадетами, і з Брешковською, і з Церетелі. Але ми відрізняємося від цих громадян тим, що вимагаємо негайного розриву з тим забобоном, нібито управляти державою, нести буденну, щоденну роботу управління в стані тільки заможні чи з заможних сімей узяті чиновники. Ми вимагаємо, щоб навчання справі державного управління велося свідомими робітниками і солдатами і щоб розпочато було воно негайно, тобто до навчання цього негайно почали залучати всіх трудящих, всю голоту.

Отже, якщо бути точним, то Ленін був явним прибічником теорії «чистого аркуша»: бо хоча зараз же, негайно чорнороб і куховарка не здатні управляти державою, то після певного «навчання» — чому б ні?! Отож і управляли… Як не куховарки, то закрійниці точно:

Хоча це «управління» зводилося до нечастих відвідувань столиці й бездумних (шляхом механічного підняття руки) голосувань за закони, розроблені фахівцями — чом би й ні?! Нормальне собі управління державою...

Як тут раптом — як «здрасьтє»: з'явилися брати Стругацькі та спаскудили всю картинку! Бо що означає «Улісс не рвався в герої. Він просто БУВ героєм»?! А те й означає, що перетворювати «заготівку» людини на tabula rasa, а потім розписувати на цьому «чистому аркуші», в даному разі, деталі «героїчної особистості» немає жодної потреби. Бо все геть не так: Улісс «просто є героєм» — себто, він героєм народився!!! Тому й «не рветься» в герої...

Крамола? З точки зору радянської ідеології — однозначно! От якби Улісса «з молодих нігтів» виховували як героя!.. Якби «стирали» його природні обдарування, штрих за штрихом домальовуючи до його особистості необхідні риси — от тоді б усе було суто по-радянськи. Але ж ні — «він просто БУВ героєм»… Ну, не сиділось йому в задрипаній Ітаці — його приваблювали далекі землі! Таким він був від народження… просто по натурі!..

Більш того, розвиваючи цю думку, можна припустити, що Улісс народився не тільки з певними особистісними рисами й характером героя, але і з кармою видатного мандрівника та героя! Однак брати Стругацькі й без того сказали достатньо, щоб заробити від радянської влади тривалу заборону на видання їхніх творів. Щоправда, таку заборону вони дістали не через «Град приречений», а через інші твори, опубліковані приблизно в той же час...

Але як-то кажуть, це вже зовсім інша історія.

+2
69
RSS
21:16
+2
Чергова моя рефлексія після коментаря друга Анатолія _соромлюсь
06:25
+2
Хоч не коментуй твої публікації, Тимуре. Знаю ж, що відриваю тебе від творення ЕПОПЕЇ… Там вгорі статті, здається, помилка: правильно «Чи утримАють більшовики...». А цей твій допис є поясненням, чому впав СССР. Якщо коротко, то тому, що комуністи взяли на себе ЗАМІСТЬ ТВОРЦЯ завдання формування людини. Виявилося, що і довести дорослу людину до повної ТАБУЛА РАСА неможливо. А отже й написати повну програму її майбутнього життя людини, як БУДІВНИКА КОМУНІЗМУ, теж виявилося неможливим. Навіть, коли почати писати ту програму від народження людини. Як ось вони не старалися, залучаючи до цього навіть родичів, а з «покірного» хлопчика Тимура вийшов запланований Творцем письменник; з мене — рецензент його творів, а з Доброслава, взагалі диво (!) вийшов замість будівника комунізму творець ЗМІ, де Тимур, Анатолій та інші мають можливість поширювати свої погляди. Тобто активно впливати на формування людей. Це все має стосунок до РОЗБОРУ ПОЛЬОТІВ, адже й досі більшість українців знизують плечима: як же так сталося, що прекрасна ідея побудови комунізму втратила привабливість, а СССР просто впав?
Хоч не коментуй твої публікації, Тимуре. Знаю ж, що відриваю тебе від творення ЕПОПЕЇ…

Згідно з моєю ж «квадратурою твору»:

— його суттєвим елементом є дух. Філософічна ідея, філософічне підґрунтя. Все, що напрацьовується на Світочі, йде в «дух» згаданої тобою епопеї. Інша річ, звісно, що не можна переборщити. Тому приємне спілкування на Світочі літературну творчість не замінить. Моїх книг замість мене не напише ніхто, це моє життєве завдання в цьому світі. Життєва місія. Тому міру знати таки треба…

правильно «Чи утримАють більшовики...».

Дякую, виправив.

комуністи взяли на себе ЗАМІСТЬ ТВОРЦЯ завдання формування людини.

Так, комунізм — це одна з форм релігії. Яку створив Карл Маркс — онук двох ортодоксальних рабинів. Особливість тієї релігії була в тому, що юдаїзм спрямований на поклоніння Всемогутньому, натомість комунізм — на заміну/підміну Всемогутнього. Звісно, з цього нічого путящого не вийшло…

Виявилося, що і довести дорослу людину до повної ТАБУЛА РАСА неможливо.

Як там казав Єшуа га-Ноцрі Понтію Пілату в романі Булгакова «Майстер і Маргарита»? Адже напевно перерізати нитку мого життя може тільки той, хто його підвісив...
_сміюсь _сміюсь _сміюсь
Якщо натура й характер (а ще й карма!) людини програмуються наперед (ще перед її народженням) в «тонкому» світі, то перепрограмувати людину можуть, мабуть що, тільки ті ж самі програмісти з «тонкого» світу.
_сміюсь _сміюсь _сміюсь
А комуністичні хакери, які взялися стирати особистість людини до стану tabula rasa й виписувати на «чистих аркушах» портрет радянської людини «нового історичного типу» — вони, як-то кажуть, виявилися рукожопими — перепрошую за грубість!

Не з їхніми «талантами» тягатися з програмістами «тонкого» світу… Бо у них не людина «нового історичного типу» вийшла, а тривіальний «совок»…
_сміюсь _сміюсь _сміюсь

_сміюсь _сміюсь _сміюсь

_сміюсь _сміюсь _сміюсь

з Доброслава, взагалі диво (!) вийшов замість будівника комунізму творець ЗМІ

Світоч, це не «засіб масової інформації» (ЗМІ), це вільний інтернет-майданчик для обміну думками в своє задоволення. Для інформаційної доби — явище нормальне та корисне.
_браво _чудово _браво _чудово _браво _чудово _браво
13:35
+2
Треба буде запам'ятати твоє: КОМУНІСТИЧНІ ХАКЕРИ.

Випадкові Дописи