До Гармонії - Разом!      Детальніше про сайт

Порятунок чи підтримка?

Порятунок чи підтримка?

Що поганого в зайвій підтримці та піклуванні?

Турбота, підтримка, бажання тільки кращого для близької людини — хіба це погано?

Хіба погано любити, підтримувати, спрямовувати, піклуватися, турбуватися, думати про нього? Хіба погано?!

Непогано, тільки якщо в тому, що ви робите для іншого — бажання цього Іншого, його енергії, його прагнення [міститься] більше, ніж вашого.

Якщо ж навпаки, якщо вашої енергії в цьому процесі в рази більше, ви тягнете, вмовляєте, перестерігає, контролюєте, переконуєте, що цьому Іншому (чоловікові, братові, батькові, матері, близькій подрузі, дорослому синові чи повнолітній дочці) це дуже потрібно — зайнятися своїм здоров'ям, скинути вагу, піти від алкоголіка-чоловіка, здобути вищу освіту, займатися спортом, переїхати, знайти іншу роботу, кинути пити, змінити своє життя, і ви вкладаєте, вкладаєте, вкладаєте...

А ваш близький робить вам послугу тим, що робить це для себе...

Все, ви в пастці!

Пам'ятаєте, в школі вчителі говорили: «Це ж ТОБІ потрібно! Вчися, старайся! Це потрібно тобі!»

Кому потрібно? Чи відчуває дитина, підліток, що йому потрібно вчитися? Ні. А кому це потрібно? Вчителям, викладачам, батькам — рятувальникам і «вимогателям» всіх мастей. Енергії бажання самої дитини в цьому немає. Її потреба зовсім в іншому, але ніяк не в навчанні.

Якщо те, що ви робите для близького, вам більше потрібне, ніж йому, ви стаєте не підтримкою, на яку можна спертися, а рятувальником. Тим, хто тягне іншого на своїй енергії.

Рятувальник — це той, хто тягне іншого на своїй енергії.

Рятувати потрібно і важливо! Коли будинок у вогні, й потрібно винести на собі жителів, які задихаються. Коли люди безпорадні й вони не можуть допомогти собі самі. Коли вони знерухомлені, непритомні, в астматичному нападі, в тяжкому алкогольному сп'янінні, під дією наркотиків, потопають в річці, потрапили в аварію, знаходяться під завалами. У момент, коли людина дуже потребує допомоги і не може спиратися на себе.

У всіх інших випадках свій порятунок — це відповідальність самої людини. І міст до своєї мрії він повинен будувати на своїй власній енергії.

Допомогти, підтримати, порадити — будь ласка! Але так, щоб вашої допомоги і підтримки було відсотків на двадцять від того, що людина робить в цьому напрямку сам. Немає у нього сил, енергії, бажання — йти тим світлим шляхом, який ви для нього бачите — [то] можливо, і не його це шлях?.. А якщо є хоч якесь бажання і власна енергія, нехай інвестує її стільки, скільки може, поступово розбудовуючи свій власний міст в своє світле майбутнє.

Якщо ви стаєте основною опорою цього мосту, найбільш зацікавленою особою в тому, щоб у цієї чудової людини все вийшло (щоб чоловік кинув пити, син вступив до університету, дочка закінчила ВНЗ, подруга знайшла підходящу роботу, мама зайнялася своїм здоров'ям, батько домігся пільг, брат реалізував свій талант), то ви ризикуєте тягти на собі набагато більше, практично все, і повністю відповідати за успіх всієї справи.

Крім цього є великий ризик, що людина, щастя якої ви так завзято бажаєте, в один прекрасний момент пошле вас куди подалі з усією вашою щирою підтримкою і чітким баченням її щасливої долі. І всі ваші сили, енергія і час будуть викинуті в трубу, розтоптані та знецінені.

Жодної подяки, на яку ви в глибині душі сподівалися, ви не отримаєте. Ні любові, ані вдячності. Тільки глибоке відчуття образи, розчарування, відчуття власної дурості й використання — ось що залишається в сухому залишку у героя-рятувальника, який з благих намірів тягне лямку за себе і за того хлопця, бажаючи найкращого для своїх коханих та близьких.

Візьміть за орієнтир формулу: «20+80», де 80% — це власні зусилля людини, а 20% — це ваша допомога і підтримка.

Коли я була керівником громадської організації, що займається допомогою дітям-сиротам та малозабезпеченим сім'ям, мудрі ґрантодавці (організації-спонсори, які дають таким волонтерським організаціям як наша гроші на реалізацію соціальних проектів), виділяли тільки 20% від потрібного нам на проект бюджету.

«Подобається тобі ідея, хочеш її реалізувати, віриш в неї? Тоді вкладайся енергетично, фінансово, шукай ще джерела, ворушись, працюй! А ми підтримаємо. Чому ж не підтримати, якщо людина сама багато робить для реалізації своєї мрії?!»

Між підтримкою і нав'язуванням, диктатом своїх умов, контролем і тиском — тонка межа.

Рятувальники часто стають «диктаторами правильного життя», переслідувачами для бідних порятованих, перетворюючи їх на жертву своїх власних амбіцій.

Перш ніж рятувати когось, запитайте себе: «А кому це потрібно? Хто основна зацікавлена особа в тому, щоб все це сталося?»

Чи хоче чоловік кинути пити, дружина знайти роботу, мама зайнятися здоров'ям, сестра схуднути, а брат вилізти з боргів? Чи мріє ваш син вступити до університету, а дочка вивчити англійську? Чи потрібна вашій подрузі нова робота або її влаштовує ця стара?

І найголовніший розпізнавальний знак — чи вкладається сама людина у все це.

Рятувальник може стати «підтримувачем», якщо він немов дорослий подає руку дитині, яка йде по вузькому бордюру: «Чи хочеш йти, чи є у тебе інтерес, чи подобається тобі це? Ось тобі моя рука! Підтримаю!»

Джерело матеріалу:
+3
52
RSS
16:42
+3
Просто треба зрозуміти, що людина приходить в цей світ тільки для того, щоб врятувати себе. І тому якщо хто-небудь з роздутим его починає рятувати всіх навколо, або й весь світ, то нічого доброго з цього ніколи не получається. Бо це протиприродно!
Навіть «Великі» ніколи нікого не рятували. А тільки допомагали, якщо хтось про це їх просив і на своєму прикладі показували як треба жити, щоб бути в гармонії з Всесвітом.

«Рятувати» і «Допомагати» — це різні речі.
13:35
+2
Кожному з нас влаштовуються постійно випробування різної складності. Мета: навчити і вдосконалити. Коли хтось бере на себе частину випробувань, то втручається у плани навчального процесу. Це як постійні підказки у школі чи ВИШі. Коли ж людина в біді, то це вже є випробуванням для оточуючих: ану ж, чи кинуться рятувати?
Як казав мій дідусь: «Не роби комусь „добре“, поки не попросять».
А двоюрідний брат просив бабцю: «Не давай мені того доброго, бо мене буде нудити», коли вона намагалася нагодувати його манною кашею.

Випадкові Дописи