До Гармонії - Разом!      Детальніше про сайт

Божа спокуса

Божа спокуса

Ось яку сенсаційну замітку нещодавно оприлюднила «Українська правда» з посиланням на Ройтерс:


Папа Римський хоче змінити молитву «Отче наш»

Папа Римський Франциск вважає, що варто змінити молитву «Отче наш».

Про це пише Reuters.

На думку папи, читаючи переклад молитви на різні мови, можна подумати, що «Бог вибирає, чи ввести нас у спокусу, чи ні».

В українській версії «Отче наш» цей рядок звучить: "І не введи нас у спокусу…".

"Це недобрий переклад, тому що натякає на те, що Бог нібито провокує нас на спокусу", – вважає понтифік.

Папа розповів, що у Франції уже змінили текст молитви.

Тепер цей рядок звучить так: "І не дозволь нам піддатися спокусі".

Папа вважає, що в такому перекладі провина у спокусі лежить виключно на людині.

Молитва «Отче наш» на мові оригіналу втрачена, найдавніший її текст, який дійшов до нас, написаний давньогрецькою.


Тим, хто не сприймає Біблію серйозно, я завжди пояснюю: ви нічого не розумієте в Святому Письмі, оскільки (1)читали всього лише російський (в кращому разі український) переклад оригінального тексту (давньоєврейського, арамейського, давньогрецького) і (2) не маєте жодного уявлення про те, що окрім записаних біблійних книг завжди існувала (й існує досі) т.зв. Усна Тора.

І про що ж свідчить наведена вище замітка?! Та саме про те, що я завжди намагався довести по п.1 — що найперша причина несприйняття Святого Письма полягає в тому, що про Біблію судять не за оригіналом, а за перекладами… Більш того, своїми діями це вже засвідчив не якийсь там письмак Тимур Литовченко, широко відомий у вузькому колі прихильників сучасної української літератури (яка відверто пасе задніх у світовому масштабі), а сам Папа Римський!!! І йдеться в даному разі не про переклад з давньоєврейської, в «довісок» до якої йдуть такі зарозумілі речі, як гематрія, Кабала, містицизм і т.ін. Аж ніяк: йдеться про простенький євангелічний текст давньогрецькою мовою — «духовне молоко» для християн-неофітів, для «дітей Божих», для «отари Христової», яку належить всіляко охороняти й захищати від згубного впливу нечистого. В тому числі й за допомогою молитви «Отче наш».

Як бачимо, на думку Папи Римського, сучасні люди настільки деградували під впливом цивілізації, що «духовне молоко», яким священство напувало християн-неофітів десь так пару останніх тисячоліть, є занадто концентрованим напоєм для теперішніх християн! Отже, його треба додатково розбавити «водичкою», трішечки підправивши молитву «Отче наш»! Чому? Бо переклад з оригінальної (давньогрецької) мови, виявляється, був дещо неточним.

Втім, облишимо намір Папи Римського Франциска «перехристосити Христа». Зрештою, перефразовуючи відому пісню Висоцького, «Папа великий, йому видніше» ©

Значно цікавішим є принципове питання: то провокує Бог людину на спокусу чи ні?! Між іншим, в геніальному (принаймні на мою думку) к/ф «Викрадений рай» в одному з епізодів (на 40-й хвилині) головні герої дискутують на цю тему. Вчитель Абеляр запитує: спокуса виходить від Бога чи диявола? Елоїза дивується: а хіба Господь когось спокушав? Якщо лишатися в парадигмі християнства, тут вже має місце певне зміщення акцентів, оскільки в біблійному контексті під «Богом» розуміють або Отця Небесного, або Святу Трійцю в цілому, тоді як під «Господом» — лише Сина Божого Ісуса Христа… Однак тимчасово оминаючи цей аспект, можна з задоволенням побачити, що Абеляр негайно навів мінімум два приклади того, як саме Бог (себто, Отець Небесний) спокушав людей. Нова відповідь Елоїзи: «Як може зло виходити від Бога?! Це неможливо й алогічно». На новий закид Абеляра: «А хто створив диявола?» — Елоїза вже м'яко обурюється: «Тільки не Спаситель!»

Отже, вона знов-таки повторно підмінює «Бога» (себто, або Отця Небесного — або всю Святу Трійцю) на «Господа» (Сина Божого, Спасителя) й до того ж м'яко зістрибує з обговорення очевидної суперечливості своїх поглядів. Бо виходить, що Бог (Отець Небесний) створив диявола (очевидне зло) і спокушає людину, водночас Спаситель (Син, єдиний з Отцем Небесним) Своєю жертвою рятує спокушену людину від зла… Якось не дуже складаються ці пазли. Тому для початку розберемо два приклади спокуси людини Богом, наведені в к/ф «Викрадений рай» Абеляром.

Приклад №1 — спокуса Авраама

В гл.22 Книги Буття викладена історія про те, як «Бог випробовував Авраама» (вірш 1 — так і сказано, не викрутишся!) наступною вимогою: «Візьми свого сина, свого одинака, що його полюбив ти, Ісака, та й піди собі до краю Морія, і принеси там його в цілопалення на одній із тих гір, що про неї скажу тобі» — (вірш 2, знов все сказано прямим текстом, знов не викрутишся).

Приклад №2 — спокуса Йова

Цій історії присвячена старозаповітна Книга Йова в цілому, однак нас цікавить її перша глава. Звідти можна дізнатися, що сатана сказав Богові: варто «простягнути руку» на все, що Він дав праведнику Йову, як той «зневажить» Бога. Тоді Всемогутній сказав сатані: «Ось усе, що його, у твоїй руці, тільки на нього самого не простягай своєї руки!» (Йов 1:12). Таким чином, безпосередньо Всемогутній не спокушав Йова — але Він зняв Свій захист з усього майна, що належало Йову, та з його сімейства.

Таких прикладів в Біблії можна відшукати чимало. Наведу ще принаймні парочку, аби хтось не подумав, нібито я збираюсь обмежитися тим, що винесли на поверхню творці к/ф «Викрадений рай».

Приклад №3 — спокуса Адама і Єви

В гл.2-3 Книги Буття викладена історія гріхопадіння Адама і Єви. Дуже показовими є слова: «Але з дерева знання добра й зла не їж від нього, бо в день їди твоєї від нього ти напевно помреш!» (Бут. 2:17). Це сказав особисто Всемогутній. І безумовно, це своєрідна підначка — бо якщо щойно створеній людині сказати «все їж, за виключенням от цього», то хоч би з тривіальної цікавості недосвідчена людина «саме це» і скуштує. Спокуса? Авжеж. Від Бога?! Безперечно.

Приклад №4 — спокуса Давида

Саме той випадок, коли без Усної Тори не обійтися, бо з точки зору виключно Біблії записаної, історія знайомства царя Давида з коханою дружиною Вірсавією виглядає хоч і трохи дивно, але доволі-таки банально: "І сталося надвечір, і встав Давид із ложа свого, і проходжувався на даху царського дому. І побачив він із даху жінку, що купалася. А та жінка була дуже вродлива" (2 Сам. 11:2). І де ж тут спокуса… тим паче спокуса від Бога?!

Як казав Петрусі товариш Сухов: «Схід — справа тонка». На Сході місця для купання влаштовувалися таким чином, щоб бути прихованими від сторонніх очей. Отже, якщо цар Давид побачив, як купалася Вірсавія (нехай навіть побачив з даху царського палацу), це могло означати тільки одне: Вірсавія влаштувала все так, щоб її було видно з даху царського палацу! Більш того, вона мусила спеціально підгадати час, коли цар вийде прогулятися ввечері, по холодочку на той дах...

Але ж стривайте: йдеться про Вірсавію — при чому тут Бог?! Та при тому, що один з мідрашів пояснює підноготну тих подій. Виявляється, після того, як Всемогутній потішив Давида новиною про те, що колись-то серед його нащадків з'явиться Машиах (Месія, Спаситель), то цар негайно загордився й почав, як би зараз сказали, «самопіар»: розписував, який він (себто, Давид) достойний і благочестивий чоловік, як любить Бога і все таке інше… А отже, Всемогутньому варто прислати Машиаха якнайшвидше. От наприклад, чому Машиахом не може стати… ну, хоч би безпосередній нащадок Давида?! Царський первісток. А щоб переконатися в усіх чеснотах Давида, на завершення «саморекламної кампанії» цар запропонував Богові випробувати його чим завгодно.

Всемогутній має неабияке почуття гумору, тому пішов назустріч бажанню царя Давида й випробував його… чужою дружиною. Це й пояснює, з якого це дива Вірсавія раптом зробила так, аби під час вечірньої прогулянки Давид побачив з палацового даху, як вона купається. Все подальше було, як-то кажуть, справою техніки: спочатку відправити чоловіка Вірсавії — Урію на війну, потім підмовити своїх людей, аби під час битви вони раптом відступили й покинули хіттеянина самого, прирікши тим на загибель. А коли жалоба за загиблим минула, лишалось взяти Вірсавію собі за дружину… Однак хоча з суто формальної точки зору всі «пристойності» були витримані, «в Господніх очах була злою та річ, що оце зробив був Давид» (2 Сам. 11:27). Бо головне було не в тому, що Давид формально дотримався «пристойностей», а в тому, що він штучно сконструював цю ситуацію, спокусившись чужою дружиною. За що й настала розплата (аж до смерті первістка Давида і Вірсавії після раптової хвороби на сьомий день — себто, все ще необрізаним, що для тогочасних євреїв оберталося просто нестерпною моральною травмою), описана в гл.12 Другої книги Самуїла. 

Однак для нашої теми важливо зрозуміти, що випробування царя Давида чужою жінкою було влаштовано Самим Всемогутнім. Таким чином, в Біблії можна знайти далеко не поодинокі приклади, коли Бог спокушає людину — бо насправді прикладів цих ще більше...

Але як же на цьому тлі виглядає ініціатива Папи Римського Франциска?! Схоже, він таки справді збирається «перехристосити Христа», змінивши текст молитви «Отче наш»! Бо звісно ж, формулу "І не введи нас у спокусу" можна замінити на "І не дозволь нам піддатися спокусі", але це обернеться тим, що віряни ще менше розумітимуть, для чого саме Всемогутній піддавав спокусі (в хронологічному порядку) Адама, Авраама, Давида, Йова та інших?! А робилося це для того, аби натицяти їх носом у непомірно роздуту власну пиху, зарозумілість і гордість своїми духовними «досягненнями»! Таким чином, трансформація молитви «Отче наш» може посприяти тому, що сучасні люди, відкидаючи можливість бути спокушеними Богом, вважатимуть себе аж надто чистими й непорочними, «білими й пухнастими» достойниками… Заради «лікування» гордині Всемогутньому доведеться застосовувати перевірений засіб. Простіше кажучи — вводити людей в спокусу дедалі частіше. Чим це обертається, можна бачити на всім зрозумілому й очевидному прикладі того ж таки Йова.

Чому ж взагалі ця проблема раптом постала руба на порядку денному?! На жаль, все надто очевидно: християни звикли розглядати життя в поляризованому вигляді — як ділему «добро — зло». При цьому «добро» монополізується Богом (точніше, навіть Христом), «зло» ж відходить дияволові. Але такий погляд є хибним. Відмова від сортування подій на «добрі» та «злі» багато чого розставляє на свої місця. Зокрема, дозволить зрозуміти, що Бог не «добрий» і не «злий» — Він… всього лише справедливий! Однак навіть Папі Римському Франциску простіше не змінювати хибний погляд на Бога, а переформулювати молитву, заповідану Самим Христом. Що вже тут говорити про пересічних вірян...

+2
388
RSS
20:14
+1
Якщо чесно, то Папа Римський мене здивував! _подумай _подумай _подумай
00:02
+2
У апокрифі від Фоми Ісус кардинально вирішив питання молитви.

Ісус сказав їм:
якщо поститесь,
ви зародите у собі гріх;
і якщо ви молитесь,
ви будете осуджені;
Апокриф — це добре, але ж навіщо шукати в апокрифах те, що можна почитати і в загальновизнаному Євангелії від Матвія, гл.23?! Змальована там лицемірно-показушна поведінка фарисеїв якраз описує подібні тяжкі випадки. Та й в Нагірній проповіді (перед молитвою «Отче наш») про це ж сказано.
Але зовсім не молитися й не поститися — це вже екстремізм. Такий самий, як і показушні пости та молитви. Якщо треба — тож треба!
і якщо ви молитесь,
ви будете осуджені;

Навіщо ж Сам Христос молився в Гетсиманському саду?!

Це зафіксовано і в Євангелії від Матвія, і в Євангелії від Марка одразу.
Ooops! Нестиковочка…
_сміюсь _сміюсь _сміюсь
Бо милився Ісус не для того, щоб бути осудженим, а щоб навпаки «ця чаша оминула Його»від Матвія, від Марка.
Ooops! Нестиковочка…
_сміюсь _сміюсь _сміюсь
Інший приклад — молитва Ісуса за Своїх апостолів (Ів., гл.17).

Отже, Він Сам молився, коли це справді було потрібно для Його справи. Тому перепрошую, але прийняти слова апокрифа в якості єдиного взірця не можу! Це всього лише один з варіантів дії.
_вибачаюсь _вибачаюсь _вибачаюсь

Я завжди підкреслював, що Біблія тому й дожила донині, що є т.зв. повною системою — себто, на кожну тезу там можна відшукати антитезу. Отже, на вказівку "не моліться" в Біблії завжди (!!!) можна відшукати діаметрально протилежний заклик — "моліться"! Просто одне правило спрацьовує в одних умовах, інше — в інших… В залежності від умов застосовуються різні посили — колись теза, колись антитеза…
_вибачаюсь _вибачаюсь _вибачаюсь
07:27
+1
Виходить, що я випередив Франциска? Перечитую давню свою статтю: svitoch.in.ua/222-vyprobuvannya-spokusoyu.html і бачу, що моя пропозиція до ОТЧЕ НАШ така: Навчи нас розпізнавати спокусу і визволи нас від лукавого!.
_вибачаюсь _чудово _вибачаюсь _чудово _вибачаюсь
Отже, ти таки випередив Папу Римського!
_сміюсь _сміюсь _сміюсь Ну що ж, буває _сміюсь _сміюсь _сміюсь

Випадкові Дописи