До Гармонії - Разом!      Детальніше про сайт

Чим погана українська освіта?

Чим погана українська освіта?
Джерело матеріалу:

Якщо ви думаєте, що «ось підросте нове покоління — і все зміниться» — то змушений вас засмутити.

Проблема в тому, що якщо школяра виховує «радянська бабуся», то з школяра теж виростає «радянська бабуся».

Щоб виросло нове розумне покоління, нам потрібна вже зараз нова освіта. Але якою вона повинна бути, ця нова освіта? Що зі старою не так?

Давайте розберемося.

Будь-яка освіта дає людині 2 інструменти: назвемо їх «бінокль» і «молоток». В «бінокль» людина бачить світ і якось його інтерпретує. Наприклад, люди завжди бачили грозу і блискавки, але різний «бінокль» дає різні картини світу: неандерталець бачить в цьому гнів богів, древній грек — конкретного Зевса, а Бенджамін Франклін — електричний розряд.

«Молотком» людина змінює світ в залежності від того, що побачила у «бінокль». Неандертальці приносить в жертву козу, древній грек будує храм Зевса, а українські електронники ловлять блискавки на повітряного змія і знімають відео на 2 млн переглядів — а це завжди хороші гроші в вигляді гонорару від YouTube.

Явище одне і те ж, а вихлоп різний.

Так ось у нас проблеми і з «біноклем», і з «молотком».

«Що я бачу?»

Цей «бінокль» по-нормальному називається «філософія». Зараз я вам просто поясню, що це таке: філософія відповідає на питання «як це працює».

Філософи Адам Сміт і Карл Маркс шукали відповідь на питання «як працюють гроші».

Філософ Ніколо Макіавеллі — як працює влада.

Філософ Ісаак Ньютон — як працює сила.

Філософ Марк Цукерберг — що таке соціальна взаємодія.

Бачите, філософія всеосяжна. Заповітний вчений ступінь PhD розшифровується як «доктор філософії». На PhD вчилися і Білл Гейтс, і Стів Джобс, і Майкл Делл — тільки зрозуміли все швидше, ніж отримали диплом, і тому кинули універ.

У нас в Україні не тільки немає досвіду застосовувати філософію, а й розуміння, нафіга це взагалі потрібно.

Наприклад, ми не розуміємо, як влаштовано багатство — ми просто хочемо виглядати багатими, і купуємо в кредит айфон і ланос.

Ми не хочемо розуміти, як будується правова держава — ми гнівно репостимо Саакашвілі прямо за кермом.

Просто в школі не вчать філософського підходу.

Наприклад, мислителі минулого задалися питанням — а що таке коло? Чому чим більша довжина кола, тим більший і її діаметр, причому це співвідношення постійне — не важливо, міряємо ми апельсин або траєкторію Марса навколо Сонця. Так вони філософськи прийшли до числа «пі» — без нього не було б ніяких польотів на Місяць і програми «Curiocity». А чого нас вчать в школі? «Пі = 3.14. Не запам'ятали — двійка. Запам'ятали — пішли далі.»

А якщо взяти не число пі, а більш неодназначно речі, то все, темний ліс. Наприклад, як влаштована популярність — скажімо, як конкретно Гітлер став таким популярним в 30-і роки? Замість цього ми вчимо роки Другої Світової.

Коли говорять, що важливіше ставити правильні питання, чи давати правильні відповіді, мається на увазі саме філософський підхід.

Тому ми сировинна країна, а не країна продуктів і компаній. З цієї причини українські програмісти — кращі в світі виконавці IT-проектів, але самі не можуть народити ідею затребуваного IT-продукту — бо «не бачать» її.

Чому так вийшло? Скажу свою думку — СРСР. Філософія на рівні держави називається "ідеологія", тільки це філософія затверділа, що дає на будь-яке питання готову відповідь. Так ось 70 років СРСР відбивав у людей критичне філософське мислення, вштамповуючи в мізки перекручену картину світу типу «Океанія завжди воювала з Євразією». Авторів книг змушували на початку писати ідеологічне обгрунтування, як зміст книги співвідноситься з ідеями Леніна — тобто не з реальністю, а з ідеями кінця 19 століття.

Підсумок: в школі не вчать бачити реальний світ, розуміти реальність.

«Що я роблю?»

«Молоток» з мого прикладу — це бізнес. Бізнес — це нове бачення світу (яке дає філософія), застосоване на практиці. Розуміння потреб — і їх реалізація.

Голлівуд висунув філософський термін, відомий як «happy end» — а що якщо фільми завжди будуть заканчиваються щасливим для головного героя вирішенням конфлікту? Так Голлівуд став фабрикою мрій, і особисто ви, український кіноглядач, із задоволенням йдете в кінотеатр і купуєте квиток на «Лігу справедливості». Чому у нас немає бізнесу під назвою «українське кіно»? Тому що у нас немає філософії українського кіно. Вірніше є: «Героїзм воїнів, які брали участь у захісті України» і «Голодомор 1932-1933 років в Україні» (конкурс Держкіно) — я не сперечаюся, це важливі теми, але квитки купують чомусь на «Лігу справедливості». Той, хто побачить в свій «бінокль», що потрібно українському глядачеві — зірве великий куш в 40-мільйонній країні. Технічно зняти кіно — питання декількох нулів, а філософськи — безцінний.

Зараз ви читаєте цей текст з екрана комп'ютера або телефону — а всього лише 70 років тому Алану Тьюрингу доводилося переконувати наукове співтовариство в своєму філософському баченні, що обчислювальна машина ВЗАГАЛІ може бути побудована. Тепер це бізнес-індустрія, в якій крутиться 4 трильйони доларів на рік.

Марк Цукерберг дав свою філософську відповідь на питання, що таке соціальне спілкування — і зробив Facebook. Пам'ятаєте, у фільмі «Соціальна мережа» друг запитує його, чи варто підкотити до однієї дівчині, Марк каже, мовляв, не може ж вона написати на стіні «Я в пошуку». І тут же себе перериває — «А чому не можна?». І біжить реалізовувати цю можливість в коді Facebook. Так це працює — багато маленьких осяянь і їх реалізацій. Тепер це бізнес вартістю $ 519 млрд.

Бізнесмен Ілон Маск чітко зрозумів філософію Ціолковського «Земля є колискою людства, але не можна вічно жити в колисці» — і осідлав бізнес космічних польотів. Самі космічні ракети для зльоту використовують всі 3 закони Ньютона — філософа, який розібрався, що таке сила. Тепер компанія «Space X» оцінюється в 4 млрд доларів, а Ілон Маск — загальний улюбленець і визнаний новатор.

А у нас? А у нас зареєстровано сотні тисяч ФОП-підприємців — і немає бізнесменів.

У нас диплом університету все швидше втрачає свою цінність.

Україна зараз божеволіє від того, скільки отримують айтішники — через це багато хто хоче «увійти в IT». Але ви подумайте: програмісти Facebook отримують багато, але Марк Цукерберг — ще більше. Стів Возняк створив комп'ютери Макінтош, але головний куш зірвав не він, а Стів Джобс, який зрозумів, що потрібно робити саме такі Макінтоші.

Коли почався шум навколо біткойнів, в США і Європі стали як гриби рости проекти криптовалюти, а в Україні — вакансії ПРОГРАМІСТІВ на ці проекти криптовалюти. Розумієте різницю?

Чому у нас не вчать підприємницькому мисленню? Знову ж СРСР — розкуркулення в різних формах і кримінальне переслідування за спекуляцію і навіть валютні операції.

Але факт залишається фактом: нас вчать бути не підприємцями, а виконавцями. Задачі з математики у нас все ще «На заводі в брак йде 1/8 частка деталей» — а має бути щось типу «Оціни повернення вкладених грошей від продажу лимонаду в різних місцях міста і вибери найкращий». Обидва завдання будуть на дроби — тільки в першій потрібно дати правильну відповідь, а в другій — поставити багато запитань (відомих як бізнес-гіпотези).

Загалом, я вважаю, що концепція нової освіти — це навчання баченню і дії.

+1
334
RSS
23:38
+2
На першому відео блискавку не спіймали:


Це вдалося лише на другому відео:

00:20
+2
Що ж до реформування освіти… Ще в 2014 році я думав, що воно комусь треба. Зараз мені так не здається. Таке враження, що Україна пішла тут традиційним шляхом — найповільніший з усіх можливих темп реформ…
_божевільний _божевільний _божевільний
00:46
+2
«Героїзм воїнів, які брали участь у захісті України» і «Голодомор 1932-1933 років в Україні» (конкурс Держкіно)

Це всього лише "державний запит", а не суспільний і не особистий! Позиція держави важлива — але в Україні державним апаратом вирішується далеко не все!..
Державний запит — це те, на що виділяються ГРОШІ, а суспільство чи окрема людина в Україні не дадуть грошей на створення фільму.
В голівуді є гроші окремих людей, які фінансують кіно і мають з цього прибутки. Те саме і в Болівуді в Індії.
В Росії кіно починалося на державні гроші та й зараз там є велика частка держфінансування, а прибуток з цього ідеологічний.
суспільство чи окрема людина в Україні не дадуть грошей на створення фільму.

Як знати, як знати…
Журнал «УФО» — не кіно, проте ми знайшли саме приватного видавця, який взяв на себе всі витрати. Тому я вірю, що рано чи пізно українське кіно почне фінансуватися приватними особами. От вірю, і все!
_язик _язик _язик
А що там зараз… Перепрошую, я в курсі, однак мені то до лямпи. Давайте робити так, як треба робити!
_заспокоюю _заспокоюю _заспокоюю
08:19
+2
Вже добре, що українці розмірковують про своє життя. А не інші за нас.

Випадкові Дописи