До Гармонії - Разом!      Детальніше про сайт

Як жити без сенсу

Як жити без сенсу
Джерело матеріалу:

Вчора клієнт спитав у мене, як я розумію сенс життя. До цього моменту я довго мучився цим питанням — воно принесло мені багато тривог і депресій. Хто я? Навіщо я? Я ніде не знаходив відповіді, до висновків Франкла і Ялома руки не доходили, мої психотерапевт і тренери мовчали, а тому дні наповнилися похмурим туманом.

Ще недавно я свій сенс знаходив в тому, щоб відповідати: більше заробляти, бути правильним. Або навпаки: доводити, що я можу жити краще, будучи протилежним — жити фривольно, потурати примхам. Я добивався, досягав, доводив. Найчастіше обламувався, але потім знову заводився, і знову домагався. Було важко, я втомлювався, виснажуються, впадав у відчай. Я мріяв позбутися всієї цієї погоні за міражами, і в психотерапії один за іншим таки позбавлявся.

А коли позбувся, виявив, що залишився без сенсу.

Раніше було важко, нестерпно, але була відповідь на «навіщо?». Полегшало, але і відповідь зникла. А без неї як жити? Ось навіщо прокидатися вранці? Я ніяк не знаходив причин і приводів, і зовсім запустив себе: махнув рукою на здоров'я і піддався повільному гедоністичному самогубству. Який сенс робити зарядку? Який сенс не випити скільки хочеться? Який сенс берегти себе? Немає сенсу? Тоді вперед! Хоч отримаю насолоду від приємних відчуттів. Я визначив, що живу, щоб одного разу дізнатися, навіщо. Тим я заспокоївся і більше про сенс життя не думав.

І ось вчора клієнт запитав мене, і я став формулювати відповідь. Та так, що сам не очікував. Те, що зрозумів, чим жив, але не сформулював, вдалося втілити в слова завдяки клієнту. Ось приблизно, що я відповів:

Сенс — це не стільки результат, скільки процес. Тому готового рішення ніколи не буде. Ось чому над цим питанням не один зламав собі мозок, і ще не один мозок зламається. Це, скоріше, відповідання.

Сенс — це те, як я визначаю, хто я в даній ситуації. Наприклад, поряд з клієнтом я — психотерапевт, поруч з мамою — син. Це все відповіді на «хто я?». І вони автоматично визначають відповіді на «навіщо я?»: Якщо я психотерапевт — тоді допомагати усвідомлювати, якщо я син — тоді приймати любов. Якщо я у відпустці — тоді відкопилюватися, якщо на роботі — то напружуватися.

Пригадую лекцію Жори Кушніра, де він говорив, що сенс — це співвідношення фону і фігури. Тепер розумію, що на тлі клієнта я зможу бути тільки психотерапевтом, а на тлі мами — сином. Правда, це в тому випадку, якщо я вірно сприймаю фон (ситуацію) і себе (фігуру)

Я можу намагатися приймати любов у клієнта, і я можу допомагати мамі усвідомлювати, але не роблю цього. Чому?

Раніше я б відповів: «так склалося», «так треба» або «я так хочу». І в цьому теж був би сенс. Але він звучав би на кшталт «коритися ситуації», «бути як прийнято», «піддаватися імпульсам».

Але тепер я відповідаю «Тому що я так вибираю». Поруч з клієнтом я вибираю бути психотерапевтом і намагаюся чинити відповідно: помічаю, усвідомлюю, ділюся, розбираюся, вчуся. І якщо я помічаю, що хочу отримати від клієнта любов, то йду до супервізора. І не тому, що так правильно чи я чогось боюся — адже хто мене буде стримувати від того, щоб так чи інакше не використовувати клієнтів? А тому, що я так вибираю. Так само і з мамою — я не візьмуся психотерапевтирувати її, хоча спокуса іноді, зізнаюся, є.

Ось і сенс — це постійне відповідання на питання «що я вибираю робити в цій ситуації?». Постійне — тому що ситуація завжди змінюється, і кожен раз потрібно приймати нові рішення. Адже найчастіше я страждав від того, що одного разу визначив сенс і щоразу намагався його притулити до тисячу разів зміненого себе в мільйон разів змінених обставинах. Можна, звичайно, але до жаху гамірно.

У психотерапії я зрозумів, що засновані тільки на «треба» або «хочу», сенси вже не працюють. Вони були гарні, коли я був дитиною, але ситуація змінилася. А заснувати на «вибираю» я довго не вмів, а тому і мучився безрезультатними пошуками.

І якщо мене запитають, який сенс мого життя зараз, то я відповім: максимально використовувати свої можливості, шукати їх, розкривати, знаходити нові способи розкриття і т.д. Тобто, я розумію, що навряд чи стану відмінним балеруном — в силу фізіологічних вже обмежень. І навряд чи я стану політтехнологом — у мене ця тема викликає огиду. Я можу добре писати і навчати письменницької майстерності — це те, що я вмію, і можу цим ділитися. Я можу психотерапевтирувати — це те, що мені подобається, і де я теж щось вмію. Може, я ще щось інше зможу, але поки вибираю зосередитися на цих функціях. А крім професійної ще є інші сфери: особисте життя, публічне, духовне і т.д. І в кожній з них я щось вибираю.

А як робити правильний вибір, напишу пізніше.
+2
378
RSS
21:26
+2
Який жах!!! Герой матеріалу (за сумісництвом його автор) сам собі підклав під ноги міну, наступив на неї й не помітив цього.

Теза №1:

Раніше я б відповів: «так склалося», «так треба» або «я так хочу». І в цьому теж був би сенс. Але він звучав би на кшталт «коритися ситуації», «бути як прийнято», «віддаватися імпульсам».
Але тепер я відповідаю «Тому що я так вибираю».

Теза №2:

Може, я ще щось інше зможу, але поки вибираю зосередитися на цих функціях. А крім професійне ще є інші сфери: особисте життя, публічна, духовна і т.д. І в кожній з них я щось вибираю.
А як робити правильний вибір, напишу пізніше.

Я не виправляю літературно жахливий машинний переклад, абсолютно не вичитаний Дзвінкою Сопілкаркою — хоча й не виключаю, що через це невірно зрозумів певні нюанси авторської думки…

Одне бачу точно: (1) автора не влаштовує підкорення ситуації, не влаштовує «бути як прийнято» (літературною мовою я би сказав «бути/жити як заведено/як годиться») — але з іншого боку, автор намагається (2) «робити правильний вибір». І на цьому місці мені хочеться епічно вигукнути:
_соромлюсь _сміюсь _соромлюсь _сміюсь _соромлюсь
трим*ндоб***ський п**допро*об — а Хто визначає, як «правильно», а як «невірно»?!
_соромлюсь _сміюсь _соромлюсь _сміюсь _соромлюсь
Себто — Хтось же встановлює правила!!! Але «як робити правильний вибір», цей, з дозволу сказати, «психотерапевт» _сміюсь _сміюсь _сміюсь не пояснює, він з глибокодумним виглядом відкладає пояснення на потім і на прощання красиво робить ручкою розчарованим читачам.
_подумай _подумай _подумай _подумай _подумай
Отже, не будь «як прийнято», але «роби правильний вибір»?.. До такого еклектичного суміщення діаметральних протилежностей навіть я в 1985 році не додумався. А тоді я нарешті прослухав курс наукового комунізму й навіть держіспит на «відмінно» склав. Попередні викладачі суспільних наук (шкільні дисципліни + інститутські історія КПРС, марксистсько-ленінська філософія + політекономія + етика + естетика) талдичили: от перейдеш на наступний курс — там і дізнаєшся про сенс життя! І от в 1985 році я здав держіспит з наукового комунізму, далі вивчати не було чого… але жодного сенсу життя чомусь не вимальовувалося!!!
_подумай _подумай _подумай _подумай _подумай
Тоді мені було 22 роки, але навіть до такої еклектичної дурні, як не будь таким, «як прийнято», але «роби правильний вибір», я все ж таки не додумався…
_подумай _подумай _подумай _подумай _подумай
21:41
+2
А загалом, авторові найкраще вдаритися в християнство!

Промовляє до нього Ісус: Я дорога, і правда, і життя. До Отця не приходить ніхто, якщо не через Мене.

(Ів. 14:6)

Вчитайтеся уважно в слова Христа: «Я — це дорога». Тут не сказано, що «Я — це мета» чи «Отець Небесний — це кінцева мета». Сказано, що Христос — це «дорога». Вічне просування до невідомої мети. Процес. І ніде не сказано, чи не роздвоюється (або не розтроюється) ця дорога на шляху до Отця Небесного… Головне — це дорога, і край!!!
_вибачаюсь _вибачаюсь _вибачаюсь
Так, до невідомої мети просуватися «дорогою» можна нескінченно довго — але так і не досягти мети… Перебувати в процесі можна вічно!!! Можна зупинитись на перепочинок або звернути на бічну стежинку (ніхто не каже, що їх нема!). На превеликий жаль, Новий Заповіт (через Євангеліє від Івана) абсолютизує рух до невідомої мети, навічно поміщає вірянина-християнина в нескінченний процес…
_вибачаюсь _вибачаюсь _вибачаюсь
Але обирати таке — це справа кожної людини! Й авторові матеріалу, безперечно, сюди.
_подумай _подумай _подумай
04:10
+2
Кожна притомна людина задумується над питанням: а для чого я живу? Онука Настя запитала про глобальне: А ДЛЯ ЧОГО ЛЮДИ? Автор відповідає: сенс у тому, щоб просто ПРАВИЛЬНО жити. Життя — це перевірка при постійному доланні перешкод. Що означає Ісусове: Я — дорога? Ось поле, ліс і є тисячі напрямків, щоб цей простір перейти-подолати. Можна і в'язи собі скрутити десь в яру. А дорога — це вже порядок і правила руху. Напрям — до Творця.
А дорога — це вже порядок і правила руху. Напрям — до Творця.

Бач, тут таке діло… Це ж я написав: «А загалом, авторові найкраще вдаритися в християнство!» © — бо таким чином у автора бодай якийсь шанс вийти на Творця з'явиться. Але біда в тому, що автор матеріалу про це не знає!!! Він просто прагне «робити правильний вибір». Але ким встановлені ці «правила», згідно до яких робиться вибір?!
Людьми?! Але людських правил стільки, скільки людей!!! В нашому сучасному українському суспільстві можно почути, наприклад, що майбутнє України:
— тільки з Європою!
— тільки зі США!
— тільки з Росією!
— тільки ізольовано, без всяких сторонніх зовнішніх впливів!
І який же шлях є «правильним»?!
Вищими силами?! Але вищих сил багато, і кожна пропонує свою дорогу… І навіть Дорогу, яку пропонує Ісус, можуть перетинати інші! Й якщо у тебе немає надійного дороговказу — хтозна, куди ти зайдеш… А про надійний дороговказ автор нічого не каже. Для нього головне — «правильний вибір». Але якщо «правила» встановлені невідомо якою вищою силою… можливі проблеми!
Ось тобі приклад людського вибору, заснованого навіть на правилах, встановлених Самим Творцем!

І відповіла жінка змієві: З плодів дерева раю ми можемо їсти,
але з плодів дерева, що в середині раю, Бог сказав: Не їжте із нього, і не доторкайтесь до нього, щоб вам не померти.

(Бут. 3:2-3)

Порівняй з оригінальною Божою вказівкою:

І наказав Господь Бог Адамові, кажучи: Із кожного дерева в Раю ти можеш їсти.
Але з дерева знання добра й зла не їж від нього, бо в день їди твоєї від нього ти напевно помреш!

(Бут. 2:16-17)

І де ж заборона Божа "торкатися" цього дерева і його плодів?! Такої заборони не було! Ось тобі й весь рівень розуміння людьми законів, даних вищими силами: додадуть відсебеньки, перекрутять і викривлять, як хочуть — а потім все на іншого звалять. «Білий і пухнастий» Адам — на жінку, яку дав йому Бог (отже, непрямо — на Самого Бога!):

А Адам відказав: Жінка, що дав Ти її, щоб зо мною була, вона подала мені з того дерева, і я їв.

(Бут. 3:12)

«Біла і пухнаста» Єва — на змія:

Змій спокусив мене, і я їла.

(Бут. 3:13)

Ось приблизно так люди і живуть «за правилами», отак вони «роблять правильний вибір»…
Пане Тимуре, як я люблю ваші коментарі. _браво
А ця стаття ше одна з цілої серії, яка в мене потрохи назбирується про втрату орієнтирів і переживання екзистенційної кризи. Ось ще одна. Вона теж про необхідність робити вибір в обставинах, що постійно змінюються.
Що вже зробиш, зараз такий шалений час і людська психіка не встигає за змінами. Єдиний вихід навчитися відчувати себе «тут і тепер» і кожен раз приймати рішення, що буде правильним в ЦІЙ конкретній ситуації. А завтра буде інша ситуація, і рішення прийняте вчора буде здаватися геть неправильним, бо завтра будуть діяти інші правила.
04:19
+2
Писав про це і я: svitoch.in.ua/511-anatoliy-vysota-a-dlya-choho-lyudy-4-06-17.html
Може хтось і прочитає…

Випадкові Дописи