До Гармонії - Разом!      Детальніше про сайт

Слід в душах

Слід в душах

Підбивати підсумки життя мені ще рано. Більш того, я навіть не думав цим займатися! Тим не менш, у мене стався такий собі невеличкий круглячок — 55 років. За радянських часів ювілярові-чоловікові на цю дату неодмінно готували т.зв. «адрес». А ювілярку-жінку ще й на пенсію відправляли...

А тепер що ж?! Тепер ми «обмили» мене, лежачого інваліда, у вузенькому сімейному колі. Тихо і скромно. З іншого ж боку, тільки в хроніку Фейсбука мені прилетіло понад 200 привітань. Ще понад 40 впало в ФБ-лічку. А ще були привітання по Скаіпу, СМСками, мейлом, телефоном… Шквал привітань, одне слово. Тим не менш, хоч я й не думав навіть підбивати підсумки, але вперше в житті зримо побачив щось на кшталт сліду, який вже залишився після мене в духовній сфері України...

Серед понад 200 френдів, які вітали мене сьогодні в ФБ-хроніці, дехто й досі має на аватарці двох симпатичних котиків, з яких лівий (рудий) тримає невеличкий український прапорець, правий — скривавлену сокиру, поруч в калюжі крові видніються чиїсь голі ноги, прикриті російським триколором, а вінчає всю цю епічну картину напис «Он первый начал!» — наприклад:

Цим людям навіть на думку не спадає, хто є автором цієї картинки… Між тим, сталося все це 26 березня 2014 року — в той самий день, коли російська анексія Криму була оформлена юридично. Я тоді лежав вдома після третьої поспіль операції на ногах майже нерухомо. Відстежуючи в Інтернеті поточні новини, почувався дуже хріново. І от щоб дати собі розраду, вирішив висловити через якусь карикатуру свою віру в те, що рано чи пізно справедливість буде відновлена, й російський агресор таки програє. Тоді взяв одну з картин загальновідомого мережевого художника Васі Ложкіна і трохи вдосконалив її, домалювавши два прапори: маленький український — в лапку рудому котикові, великий російський — на ноги трупу. І назвав лю композицію «Котобандерівці»:

Потім повісив її на створену мною в 2013 році ФБ-сторінку Фейкмейкер-FAKEmaker. І трішечки її пропіарив...

Чи міг тоді припустити, що ця картинка стане, як-то кажуть, «вірусною», широко розлетівшись по Інтернету?! Тим паче не міг припустити, що після майже чотирьох (!!!) років її хтось і досі триматиме в своєму ФБ-профілі в якості аватарки...

До речі, на Світочі я колись розповідав історію про те, як я жартома створив шеврон Легіон NATO. То маю зазначити, що дехто на ФБ також досі тримає цей шеврон в якості аватарки, хоча відтоди минуло майже три роки!

Ну, чим не слід в духовній сфері України?! Причому для мене стало одкровенням, що він і досі тримається… Ці люди навіть не знають, хто створив відповідні картинки. Для них я тільки український письменник...

До речі, про слід власне письменницький. Одна добродійка почала своє привітання словами: «Нещодавно перечитувала Вашу книгу ПУСТОЦВІТ...»

Інша похизувалася фоткою, де вона зображена з книжкою «Орлі, син Орлика», яку вона рекомендувала читати в рамках всеукраїнського інформаційного марафону «Читай українське».

Це саме те, про що свого часу європейський письменник українського походження Андрій Курков сказав: «Письменникові треба писати не бестселери, а лонгселери». Якщо перекласти англійські спецтерміни на українську мову, то письменникові треба писати не книжки, які матимуть шалений разовий успіх («бестселер» можна буквально перекласти як «найкраще чтиво»), а книжки, які читатимуть довго («лонгселер» можна перекласти як «довге чтиво», «довго читана [книга]»). 

Отже, сьогодні наочно побачив принаймні два своїх лонгселера — «Орлі, син Орлика» (виданий в 2010 році й вже кількаразово додруковуваний) та «Пустоцвіт» (виданий в 2012 році). Звісно, інші мої книжки теж час від часу поминають, але сьогодні згадали саме їх.

Звісно, це ще не весь — не в повному обсязі мій слід, залишений в духовній сфері України. Звісно, я зроблю все можливе, щоб його поглибити й розширити. Але саме сьогодні — на 55-річчя я, мабуть що, вперше побачив бодай якісь його контури. Бо запущене колись мною повернулося сьогодні до мене ж в концентрованому вигляді.

І це добре.

+3
281
RSS
01:50
+2
Це не підсумок — я ще далеко не закінчив!..
Просто я це побачив цілковито несподівано для себе самого… _соромлюсь
06:31
+2
Ще раз вітаю тебе, Тимуре, з 55-літтям. Зробив багато, а робиш ще більше. Ти працюєш і успішно на полі самоідентифікації українців. Щасти!
09:46
+2
Многая літа, пане Тимуре! Творчого натхнення та плідної праці Вам та Вашій половинці- пані Олені, а головне- здоров'я та щастя усій вашій родині!

Випадкові Дописи