Недуальна дуальність чи Дуальна недуальність? (Частина 3)

Початок — Недуальна дуальність чи Дуальна недуальність?

та Недуальна дуальність чи Дуальна недуальність? (Частина 2)

Двайта-адвайта

Три «параметри буття» — Брахман, чіт (душі) і Ачіт (матерія) не можуть бути ні цілком ідентичними (бо, згідно Двайта-адвайті, це суперечило б ведійским текстам, в першу чергу Упанішадам, яка ясно свідчить про їх відмінності), ні цілком різними, бо це, по-перше, обмежувало б божественне всебуття, по-друге, виключало б можливість їх реальної взаємодії. Участь в розгортанні світу такого відносно нереального початку, як авідья або майя адвайтистів, в двайта-адвайті рішуче відкидається.

Брахман-Ішвара НЕ безособова світова свідомість, але персоніфіковане Божество, тотожне Крішні та наділене усезнанням, всемогутністю, і здатністю бути кінцевою причиною сущого; він перетворюється і в духовні, і в матеріальні начала, не розчиняючись ні в одному з них; крім цього, він наділений всіма чеснотами і вільний від пороків. Брахман-Крішна, є не тільки інструментальною, але і матеріальною причиною світу, оскільки створює його однією своєю волею (тут не можна не припустити вплив неіндуїстських теїстичних релігій). Душі (дживи) мають основу в ньому, залежні від нього, незліченні і активні.

Двайта-адвайта як би диференціює два «режими» існування Божества — статичний, або самототожний, і динамічний, або саморозділений, який виявляється в його енергії, дії. Згідно прикладу, який популярний в Двайта-адвайті, Брахман, що створює духовні та матеріальні начала, але залишається «чистим» і «повним» у славі і силі, подібний павуку, який витягує павутину з власного тіла.

Інтегральна йога Шрі Ауробіндо (Шрі Оробіндо)

У своїй концепції «інтегральної веданти» Шрі Оробіндо прагнув до синтезу традицій індійської та європейської думки. Це виразилося в його полеміці з двома полярними позиціями — філософією «аскетичного» спіритуалізму адвайта Веданти і матеріалізмом західної філософії. Шрі Оробіндо працював над створенням нової інтегральної філософії, яка увібрала б в себе краще від першої й другої, позбувшись при цьому від їх слабких сторін. В основі цієї нової філософії повинен бути принцип, з якого можна було б вивести все якісне різноманіття світу. Ця філософія мусить показати зв'язок Духа і Матерії, не намагаючись заперечувати реальність обох, і при цьому вона повинна бути позбавлена дуалізму при поясненні всесвіту. Вона повинна пояснити поступальний процес світової еволюції, її закони, місце і призначення людини в цьому процесі.

Полемізуючи з теорією Аді Шанкари, Шрі Оробіндо відзначає, що адвайта Веданта не змогла добитися головної мети своєї філософії — дати моністичне розуміння світу («адвайта» — «недвоїстичність»). Неминуче прагнучи подолати відрив сутності від явища, адвайта змушена була визнати наявність двох сутностей: вічного, реально існуючого Брахмана (Абсолют), і ілюзорну майю, яка творить Всесвіт.

Долаючи дуалізм адвайта Веданти (Брахман — майя), Шрі Оробіндо наділяє майю реальною силою. Це сила Брахмана, яка робить можливим Його самовиявлення, самообмеження і самопоглинання, які проявляються на різних етапах створення всесвіту.

Він долає характерний для філософії адвайти метафізичний відрив явища від сутності у формі вчення про збіг протилежностей в Абсолюті: визначеного та невизначеного, єдиного і множинного, нерухомого і мінливого, безформного і такого, що має форму, скінченного і нескінченного буття. Він посилається на ідеї Геракліта, а також «Іша-Упанішади» і «Бхагавад Гіти». Такий збіг протилежностей робить нову філософію Шрі Оробіндо вільною від протиставлення сутності та явища при поясненні світу.

Синтез ідеалізму і матеріалізму в філософії Шрі Оробіндо дає збіг духовного і матеріального начал в Абсолюті. Однак духовне начало виявляється все-таки «сильнішим», бо воно здатне до самостійного існування, в той час як матеріальне може існувати лише як протилежність духовному, як його прояв.

Рішення проблеми єдності і різноманіття

Шрі Оробіндо критикує ідею майя вада адвайта Веданти, і вирішує проблему зв'язку між невимовним єдиним Брахманом і світом множинності, поміщаючи між ними перехідну іпостась — Надрозум. Надрозум у філософії Шрі Оробіндо — це активний принцип, це Єдиний Розум, в якому наші індивідуальні свідомості і тіла постають як маніфестація множинності — являють безліч маленьких частинок.

Інтегральна йога — філософське вчення, створене Шрі Ауробіндо на початку XX століття. Теоретична частина вчення викладена в книзі «Життя Божественне», практичні сторони висвітлені в книгах «Синтез Йоги» і «Листи про Йогу»

Метою Інтегральної йоги є не тільки звільнення людської свідомості, але також глибока трансформація самої природи людини, а також поєднання мукті (звільнення) і бхукті (насолоди), між тим як традиційні йогічні системи прагнуть досягти виключно мокші.

Шрі Оробіндо почав свою практику йоги в 1904 році. Зібравши основні елементи духовного досвіду, отримані різними шляхами, він продовжив пошук більш інтегрального шляху, що об'єднує і гармонізує два полюси існування — Дух і Матерію. Більшість традиційних систем йоги пропонують шлях реалізації Духовного існування через відхід від матеріальної фізичного життя; сходження Шрі Оробіндо до Духа має на меті трансформацію самої людської природи через привнесення світла і свідомості в Матерію. Згідно з Інтегральною йогою, справжнє існування людини в матеріальному світі є життям у невігластві і несвідомості, але навіть у її темряві й незнанні існує присутність Божественного. Створений матеріальний світ — це не помилка, яку потрібно відкинути душею, спрямованою до небес або Нірвани, але найважливіший еволюційний рівень, що робить можливим подальший розвиток духу. Духовна робота в матеріальному світі є тим ключем, за допомогою якого має бути відкрита зростаюча Божественна Свідомість в Матерії.