Про що кричить образа?

Про що кричить образа?
Джерело матеріалу:

Скільки разів у житті ви надимали губи, ставали «в позу», закривалися на сто замків, грали в мовчанку через власну образу? Пригадали? А тепер складіть всі свої образи, великі й маленькі, і вийде, що півжиття ви витратили на перемелювання тирси. А могли б у цей час будинок побудувати, дерево посадити, дитину народити або що там ще заплановано у вас за обов'язковою життєвою програмою. Безцінні хвилини, години і роки життя витрачені даремно, на те, щоб думати про те, яка ви нещасна і несправедливо скривджена [людина], на те, щоб придумати для кривдника нищівні епітети, розробити програму помсти, покарати, образити у відповідь. Навіщо?

Перше запитання, яке, на мою думку, потрібно задати собі, тільки-но образа торкнеться вашого серця. Навіщо я ображаюся? Який у цьому сенс?

Можна спробувати пофантазувати.

Причини, що лежать на поверхні.

  • Я образилася для того, щоб кривдник побачив і зрозумів, що він не має рації. Щоб він вибачився, покаявся, посипав голову попелом, попередньо вирвавши з неї все волосся для надійності доказів свого каяття.
  • Я повинна показати йому, чого варта і як зі мною поводитись. Я не якась там Манька Облігація, я Марія Іванівна Поліванова, прошу тільки на «ви» і за попереднім записом.
  • Мене ніхто не помічає, я ница, нікчемна особистість, яку ніхто не поважає, можливо, хоч моя образа змусить їх поглянути на мене по-людськи. Помітити мене...

Глибокі причини особистих образ

  • Людині бракує уваги, любові, розуміння. Її не помічають, їй самотньо. За допомогою образи вона відчуває ілюзію причетності до інших людей. Негативне страждання робить її на якийсь час помітною серед людей. Це на короткий термін втішає самолюбство.
  • Невпевненість в собі.
  • Підвищене почуття власної важливості. Іншими словами, гординя.
  • Невміння сприймати критику на свою адресу.
  • Бажання маніпулювати іншими.

Чи думаєте ви, коли ображаєтеся, про те, що вам просто в цей момент бракує любові, уваги і ще чогось дуже важливого? Подумайте про це і замість того, щоб відвертатися і хмуритися, надимати губи і впадати в мовчанку, розкажіть про це своїм близьким. Якщо не наважуєтеся розповісти, натякніть. Або самі зробіть те, чого так чекаєте від інших. Можливо, на вашому прикладі, їм стане зрозуміліше.

Чому образа втішає недовго?

Тому що головна спонукальна причина її в результаті образи просто не може реалізуватися. Людина сама перекриває собі кисень. Образившись, вона обрізає канати і спалює мости. Парадокс полягає в тому, що вона образилася саме для зближення, для наведення цих мостів, тільки в момент образи навряд чи про це здогадується, бо ця причина знаходиться глибоко у неї в підсвідомості, але в стані образи [людина] робить все, щоб уникати контактів або загострювати конфлікт.

В якийсь момент, образившись, ви почуваєтеся відомщеним. Особливо, якщо кривдник, дійсно, покаявся, вибачився і зробив те, що ви хотіли — подарував вам трохи своєї уваги. На цьому можна було б і зупинитися. Ви домоглися свого, тепер «мирися, мирися і більше не бийся», зачепилися пальчиками, як у дитинстві, і все гаразд. Багато які мудреці так і роблять.

Але є такі особистості, яких хлібом не годуй, лише дай поображатися. Бажано з демонстративними виступами, пирханням, сльозами й істериками. Як же без цього. Більш того, навіть після вибачень і виривання волосся з голови винуватця образи, вони не бажають миритися. Їм мало того страждання, поробленого собі й іншим, вони готові продовжувати дутися хоч все життя. Скільки ще триватиме образа?

У кожного свої періоди, що охолоджують запал пристрастей. Кому пари годин достатньо. Хтось на цілий день зависає в образі. Вранці, який мудріший від вечора, все розсмоктується, і життя входить в старе русло.

Але інші індивідууми роблять з образ не просто справжнє шоу, але розтягують їх на тижні, місяці й роки. Іноді вони навіть і забувають вже, в чому образа, але старанно підігрівають її в душі, забезпечуючи все новими і новими вже вигаданими подробицями. Іноді послухаєш розповідь про такі довгі сімейні образи, розтягнуті на роки мовчанок, взаємних звинувачень і глухої ворожнечі, й ніби потрапиш в детективну історію. Яких там тільки жахів не буває! Та що там говорити, у кожного з нас в загашнику, напевно, є така страшна образа, яку і хотів би забути, та не забувається. Але, послухайте, які образи між рідними? Це ж свої люди! Тим паче, які образи між чужими, вони взагалі до нас ніяким боком...

Чому ми так чіпляємося за образи?

Давно пробачити і забути б та й жити в мирі й злагоді. Але ні, чомусь ми з наполегливістю зомбі молотимо і молотимо давно перемелене. Застрягли. Звикли навіть. В якійсь мірі нам навіть зручно в цій своїй образі. Почуваєшся мучеником, безневинно обдуреним в кращих спонуканнях, тебе всі жаліють, [тобі] співчувають. Охкають і ахкають, вислуховуючи вкотре докладні розповіді про те, що він сказав та що відповів, що ти йому сказала, що він тобі. Й так до нескінченності. Знаходяться ж бо слухачі! Дивуюся цим людям. Замість того, щоб в парку погуляти і пташок послухати, вони слухають чужі, здебільшого, надумані й роздуті до вселенських розмірів особисті трагедії.

  • А між тим, образа — це, дійсно, наша особиста трагедія. І вона є не чужою проблемою, не покаранням кривдника. Вона вдаряє прямою наводкою по тому, хто образився. Образа — це хвороба нашої психіки, що не вміє знаходити вихід із зони конфлікту з найменшими витратами для себе.
    Не зависайте на ситуації. Зрозумійте, вже за кілька хвилин ситуації, будь-які, вже кардинально змінилися. Все змінюється безперервно. Наш стан, настрій, думки, справи. Застрягаючи в минулому, ми не просто не рухаємося вперед, блокуючи надходження в наше життя радісних енергій. Ми прирікаємо себе на руйнування.
  • Образа — найсильніший руйнівник особистості й фізичного тіла людини. Напевно, ви знаєте, що той, хто збирає образи, частіше хворіє. Деякі дослідники головною причиною раку вважають довгі образи, накопичені людиною за багато років. Що говорити про характер!.. Образлива людина поступово перетворюється або на буркотуна, або на пліткаря. У будь-якому разі, характер її від цього не поліпшується.
  • Образа — показник ваших внутрішніх проблем. Вона кричить про ваше невміння слухати, розуміти, бути вдячним, про вашу невпевненість у собі, про ваше завищене почуття власної важливості, слабкості. Ображаючись, ви розкриваєте людям свої недоліки, відкриваєте їм карти. Тепер вони знають, що вас найбільше ображає і можуть на цьому грати. Навіщо вам це? Хіба цього ви домагалися, надимаючи губи? Ви ж хотіли зворотного. Довести всім, яка ви гарна, гідна, сильна тощо [людина]. Ви натякали на свою високу ціну, а вийшло, що продали себе задешево.

Що робити з образами?

  • Сприймайте їх як спосіб маніпуляції вами. Вас хочуть змусити на певні дії. Спробуйте здогадатися, на які. Або запитайте про це того, кого мимоволі образили. І отримавши відповідь, зробіть людині приємне.
  • Не втягуйтеся в зону довгограючих конфліктів. Не підтримуйте розмов і обговорень про старі гріхи й непрощені образи. Вразливість — заразлива хвороба. Вона передається у вербальний спосіб. Тож краще заткніть вуха або переведіть розмову в інше русло, якщо фонтан співрозмовника заткнути ніяк неможливо.
  • Навчіться вибачати.
  • Будьте великодушні. Всі ми помиляємося і маємо слабкості. Іноді у нас буває поганий настрій, втома, дратівливість, ПМС та ін. Ставтеся до людей з розумінням, по-доброму, по-людськи.

Живіть без образ, нам не так багато дано часу, щоб витрачати його на таку нісенітницю!

+2
624
RSS
13:23
+2
Чудовий аналіз такого розповсюдженого явища, як образи!
16:02
+2
Гарна стаття. Ображаються для того, щоб винний вибачився, посипавши голову попелом, перед тим вирвавши волосся. Вірно підмічено. І щодо зв'язку образ із хворобами — таке теж є. Гадаю, що людина в стані тривалих, хронічних образ є, мабуть, божевільною.
Так, аналіз гарний. Я особисто дуже рідко ображаюся, і триває образа в мене не довго. У мене вона з'являється як наслідок втоми і поганого самопочуття. Найчастіше я ображаюся на інших, коли вони не помічають моєї слабкості й не допомагають там, де ще вчора я справлялася сама і допомоги не потребувала.
А от кілька людей, які люблять ображатися «на всю оставшуююся жизнь» знаю. Переглянувши такі випадки, помітила, що у тих людей є схильність завищувати свій статус і ображаються вони, коли інші ставлять їх на місце.
Принаймні я ображався «на все життя, що залишилось», ну дуууже давно! Хоча й досі є 2 людей, які гарантовано розірвали зі мною стосунки і з якими, відповідно, вивести їх бодай у нейтрал неможливо.
_вибачаюсь

Випадкові Дописи