До Гармонії - Разом!      Детальніше про сайт

Майстер-ламайстер, або Небезпека гіпнозу

Майстер-ламайстер, або Небезпека гіпнозу

Друг Анатолій з незмінною майстерністю поставив запитання: «А чим, Тимуре, є небезпечний гіпноз для людини?»

Мабуть, всі бачили у 1980-х роках і пізніше прекрасну радянську комедію «Формула кохання». Пригадайте, як молодий пан наказав ковалеві Степану полагодити карету графа Каліостро:

— Степане! У гостя карета зламалася.

— Бачу, пане. Вісь полетіла. І спиці міняти треба.

— За скільки зробиш?

— За день зроблю.

— А за два?

— Ну… Так… Зробимо і за два.

— А за п'ять днів?

— Ну, якщо постаратися — можна і за п'ять.

— А за десять?

— Ну, пане, ти завдання ставиш! За десять днів самому не впоратися, тут помічник потрібен — homo sapiens!

— Бери помічників, але щоб не раніше!

І от що з цього вийшло:

Через що все це сталося?! Через те, що граф Каліостро, Жакоб та Маргадон надто довіряли молодому панові. Вони думали, що він наказав Степанові полагодити їхню карету якнайшвидше. Та вони навіть уявити не могли, що він підступно віддав абсолютно протилежний наказ: виконувати ремонт якнайповільніше, щоб гості перебували в маєтку не менше десяти днів!..

Приблизно те саме відбувається і у випадку з гіпнотизером. Чи може людина на 100% бути впевненою в чистоті помислів того, хто лізе тобі в душу з метою покопатися в її глибинах?! Гадаю, що ні. Мабуть, завжди є 1-5% небезпеки, що гіпнотизер «накрутить» там чогось, про що ми й не знатимемо навіть!!! А нам потім з цим жити...

Тому найбезпечнішим є аутогіпноз (самогіпноз) — бо сама собі людина не шкодитиме. Принаймні свідомо. Це приблизно як з лоскотанням: залоскотати себе так, щоб захлинатися від реготу, людина не може — це не дозволить зробити власна центральна нервова система, якій з місця лоскотання надходить сигнал «Припини це, не роби так інтенсивно». Залоскотати людину до гикавки й нападу реготання може тільки інша людина.

Однак навіть цим небезпека гіпнозу не обмежується! Є ще більш небезпечний фактор — людська рукожопість… Як-то кажуть — «майстер-ламайстер».

Згадайте «Магазинчик БО», епізод №15 «Кечак»:

З чого все почалось? 

— Це ж скільки процесорів ти туди напхав, га?! 57 з головою вистачить, зайві лише гальмують систему. 

А скінчилося все тим, що Випендрьожнику стало зле, а вся компанія потрапила на планету Білтонг, де немає людей, а живуть виключно зайці!!!

Приблизно так і гіпнотизер порпається в нашій душі:

— І навіщо ж оце тут отак кріпиться?! Навіщо тут стільки процесорів, коли 57 з головою вистачить?! А давай-но оці зайві детальки приберемо, щоб систему не гальмували...

Людина — це не просто тіло. Це ще й душа + дух:

Тіло приходить з землі та йде в землю. Дух і душа приходять з тонкого світу і повертаються туди ж. Приходять не самотужки й не самостійно, а за допомогою вищих сил. Умовно кажучи, за Божою допомогою. Отже, хто «програмує» й «налаштовує» людську душу?! Мабуть що оті самі вищі сили — Бог! Саме Він знає, для чого в людській душі напхано все те, що людині (навіть самій людині!!!) може здаватися зайвим. Тому й небезпечним є навіть самогіпноз, оскільки не людина налаштовувала власні дух і душу, вона сама по собі не знає до кінця, що й коли їй знадобиться — тим не менш, лізе не просто в свою свідомість — у ПІДсвідомість!..

Воно ж як буває?! Наприклад, людина не задоволена власним становищем в якійсь громаді, спільноті, суспільній ієрархії. Що треба робити?! Точно: прищепити собі «комплекс Наполеона»! Роздути власне EGO. Дати собі установку: «Я успішний. Я дивлюся в дзеркало і бачу успішного чоловіка, який кар'єрно зростає щодня», — і все таке інше в тому ж дусі.

Що виходить?! Закомплексований моральний пігмей, котрий як був, так всередині й залишився повним «нулем». Просто він роздув до неможливості власне EGO, яке ще більше йому заважає… І це замість самовдосконалення!!! Якби ж той чоловічок не роздував в собі «комплекс Наполеона», а підвищив натомість власну духовність, поліпшив стан власної душі — життя саме б виперло його на поверхню!!! Але ж ні: значно простіше (нібито!!!) зайнятися «внутрішньою мотивацією»...

Інший приклад: людині бракує грошей. Що треба робити?! Звісно, дати собі установку: «Я багатий, я багатий, я до неможливості багатий!..» — і гроші потечуть рікою...

Потечуть, еге ж ))) У кращому разі, гроші таки прийдуть — але «дурні» гроші. Такі, що людина не зможе їх утримати. В гіршому ж разі гроші не прийдуть, тоді людина лише зачерствіє душею й розлютиться на «несправедливий» світ. Або третій варіант — це мультяшний Скрудж МакДак: крайній ступінь скупості, часом комічний, часом трагічний. А треба було не установку «на гроші» собі давати, а над собою попрацювати...

Пам'ятаєте мій нещодавній матеріал «Він просто БУВ героєм»? Уліссу не було потреби рватися в герої — він просто був героєм! Саме життя підкинуло йому шлях героя й вірних супутників, бо він внутрішньо був готовий пройти цей шлях.


Або наостанок трішечки скажу про себе. Я за два десятки років кар'єри в українській журналістиці, почавши з абсолютного нуля, не маючи не те що профільної — навіть гуманітарної освіти, тричі (!) попрацював на посаді головного редактора різних видань. І що найцікавіше: жодного разу (!!) я не рвався бути головредом, не бив себе в груди, не розпихував нікого ліктями, не рвав конкурентам горлянки зубами тощо. Мені пропонували — але я навпаки просив подумати, чи варто мене запрошувати на таку посаду?! Бо в будь-який момент можуть початися «старі пісні про головне»: що жиди заполонили весь наш медіа-простір, жиди взяли українців в духовний полон і штовхають у прірву… Я до цього готовий — але чи готові ті, хто мене запрошує на посаду головного редактора?.. 

Тим не менш, мене все одно запрошували. Тоді я приходив і щоразу налагоджував усе, як швейцарський годинник! І при цьому ніколи (!!!) не давав собі ніяких установок типу: «Я відомий журналіст. Я найкращий журналіст. Я успішний журналіст. Я стаю редактором відділу… відповідальним секретарем… а потім і головним редактором. Я найкращий».

Це туфта, перепрошую...


А ось приклад чужого — гіпнотичного втручання в людську душу. Як і я колись (при зайняттях йогою на І курсі інституту), моя дружина по молодості бавилася самогіпнозом. Тільки пішла вона значно далі: спробувала зупиняти серце. І в неї… вийшло!!! Біда лише в тому, що вона за недосвідченістю не подбала про зворотну установку — на запуск серця в роботу!.. Отже, одного разу її ледь-ледь відкачали. 

Після того її матір (моя покійна теща) поставила якийсь блок на подібні експерименти. А теща була не тільки відомим психіатром, але й мала талант гіпнотизерки… Отож і заблокувала мою Олену на якісь такі речі.

При цьому не врахувала, що ніхто в цьому світі не вічний. Себто, померла… але ж блок залишився!!! І як його тепер зняти — не знає ніхто… Між тим, після того випадку на мою дружину не діють багато які знеболювальні та снодійні препарати. Точніше, снодійні її навпаки… збуджують!!! Наприклад, є таке сучасне снодійне — сибазон. Він застосовується дуже широко, і коли дружині мали операцію на нозі робити, то вона попередила: сибазон їй не колоти! Але моя мама на правах турботливої свекрухи потайки пішла до нарколога і попросила дати Олені такий наркоз, щоб «точно подіяло». Ну, нарколог подумав і доручив медсестрі вкотати їй шприць сибазону… І що ж?! Олена збудилася настільки, що стрибала на нозі з розбитим суглобом, як той зайчик + розкурочила всю палату (голими руками вирвала в санвузлі кран зі стіни, поламала душову кабінку, попересувала всі ліжка, тумбочки і шафи, нагримала на консиліум лікарів). Коротше, операцію довелось на тиждень відкласти, бо вона від того сибазону відходила 3 дні...

Все це почалося після того, як матір їй поставила під гіпнозом якийсь блок. А далі померла… Отак і дозволяй гіпнотизерам порпатися в твоїй душі!..

+2
407
RSS
17:07
+1
Цей матеріал є тобі, друже, відповіддю!
19:28
+2
Угу, бувають деякі горе-гіпнотизери, які після сеансу гіпнозу забувають нормально вивести людину з гіпнозу _розгублений
19:45
+2
Дякую, друже Тимуре!
Ну, не все так печально у нашому домі. Якщо вас послухати, то ми дуже швидко повернемося в епоху середньовіччя. Якшо й зустрічаються недобросовісні, некваліфіковані гіпнотизери, то це ще не причина заперечувати користь від самого гіпнозу. Профани є в кожній спеціальності і серед професорів і між сантехніками. То що нам сидіти тепер без науки і водогону?
Наука і водогін — речі зовнішні щодо людини. Якщо сантехнік щось накосячив з краном на кухні — можна перекрити воду, викликати іншого сантехніка і все полагодити. Якщо якась наукова теорія нас не влаштовує — можна вибудувати іншу теорію. Наприклад, замість теорії пласкої Землі вибудувати теорію кулястої Землі.
_вибачаюсь
Відмінність гіпнотизера в тому, що він працює з тобою — з живою людиною. Отож якщо гіпнотизер щось в твоїх тонких сферах напартачить, ти не зможеш відмовитися тимчасово від себе й перечекати в іншому «місці», доки ось цю твою душу полагодять! От я про що кажу.
_соромлюсь
Тому краще уникати роботи гіпнотизера над твоєю душею.
14:24
+2
Думаю, що варто змінити назву хоча би на «Майстер-ламайстер або небезпека гіпнозу» щоб люди, які бачать назву публікації в «Схожих публікаціях» або «Випадкових публікаціях» могли по назві зорієнтуватися про що вона і зацікавитись.
Зроблено _чудово
Просто я прибічник стислих назв… але тут погоджуюсь _чудово
23:05
+2
Знову відійшли від тези — все що робиться на краще — не на позитив — не на негатив — на краще — до якого призводить як позитив так і негатив — хоча кожному своє — і це на ВСЕ

Випадкові Дописи